Постанова

від 24.06.2021 по справі 753/9460/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 753/9460/16-ц

провадження № 61-3306св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Бортничібуд ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі судді Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Бортничібуд (далі - ТОВ Бортничібуд ) про визнання дій протиправними, визнання права власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Цього ж дня ухвалено додаткове рішення.

23 січня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня

2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року залишено без задоволення. В задоволенні частини вимог заяви ОСОБА_2 про скасування додаткового рішення цього ж суду від 12 липня 2019 року відмовлено.

21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення та додаткове рішення від 12 липня 2019 року.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 26 січня 2021 року про виправлення описки, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року у цій справі з підстав, визначених частиною другою статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником пропущено передбачений частиною першою статті 354 ЦПК України тридцятиденний строк на подачу апеляційної скарги на рішення суду, повний текст якого оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 жовтня 2019 року. Оскільки заявник звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою 21 жовтня 2020 року, тобто зі спливом річного строку з дня складання повного тексту судового рішення, такий строк не підлягає поновленню незалежно від поважності причин його пропуску.

ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд цієї справи судом першої інстанції, отже, не встановлено передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України виняткових обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Не є винятковою і не є підставою для відкриття апеляційного провадження та обставина, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у місячний строк з моменту постановлення ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року про залишення без задоволення його заяви про перегляд заочного рішення, оскільки на думку суду апеляційної інстанції, норма частини другої статті 358 ЦПК України як спеціальна є пріоритетною над частиною другою статті 288 ЦПК України та статтею 354 ЦПК України. За таких обставин, пропуск ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження більше ніж на один рік з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення є підставою для відмови

у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив йому у відкритті апеляційного провадження, оскільки строк на апеляційне оскарження заочного рішення від 12 липня 2019 року почав свій перебіг не з часу його проголошення, а з часу постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Оскільки таку ухвалу було постановлено 21 вересня 2020 року, а апеляційну скаргу подано 21 жовтня 2020 року, то тридцятиденний строк на апеляційне оскарження судового рішення пропущено не було.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу,

в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої судом апеляційної інстанції ухвали.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У березні 2021 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, однак колегія суддів не бере його до уваги, оскільки питання руху касаційної скарги відповідно до норм ЦПК України вирішується без врахування думки інших учасників справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ Бортничібуд про визнання дій протиправними, визнання права власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 12 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

23 січня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня

2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року залишено без задоволення. При цьому суд роз`яснив, що апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів після проголошення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 липня 2019 року.

25 січня 2021 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , мотивуючи її тим, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою зі спливом річного строку з дня складання тексту судового рішення від 12 липня 2019 року. Вказане, на думку суду, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник пропустив строк на оскарження заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року.

Такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить вимогам закону та матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу 21 жовтня 2020 року, тобто в межах передбаченого частиною четвертою статті 287 та частиною першою статті 354 ЦПК України строку на апеляційне оскарження заочного рішення Дарницького районного суду

м. Києва від 12 липня 2019 року, який починає відраховуватись з 21 вересня 2020 року - з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Таким чином ОСОБА_2 не пропустив визначений процесуальним законодавством строк на подачу апеляційної скарги.

Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що строк на апеляційне оскарження заочного рішення обчислюється не з моменту ухвалення заочного рішення чи отримання його копії, а з дати постановлення ухвали про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду

від 09 грудня 2020 року у справі № 2-4889/11 (провадження

№ 61-13760св20), від 24 лютого 2021 року у справі № 243/2181/16-ц (провадження № 61-16640св20).

З наведених міркувань колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що не може бути підставою для відкриття апеляційного провадження факт подання ОСОБА_2 апеляційної скарги на заочне рішення суду в межах тридцятиденного строку з моменту постановлення ухвали про залишення без задоволення його заяви про перегляд заочного рішення.

Враховуючи, що Дарницьким районним судом рішення від 12 вересня

2019 року ухвалено в заочному порядку, ОСОБА_2 не мав законної можливості оскаржити його у загальному порядку до апеляційного суду, не використавши особливий порядок, шляхом подання заяви про перегляд цього рішення до суду, що його ухвалив.

Роз`яснюючи право на апеляційне оскарження заочного рішення суду

від 12 липня 2019 року, суд першої інстанції в ухвалі від 21 вересня

2020 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення зазначив, що воно підлягає оскарженню протягом 30 днів після проголошення ухвали про залишення цієї заяви без задоволення.

Дотримуючись визначеного процесуальним законом та роз`ясненого судом порядку дій щодо оскарження заочного рішення суду першої інстанції,

21 жовтня 2020 року, заявник звернувся до апеляційного суду в межах передбаченого частиною четвертою статті 287, частиною першою статті

354 ЦПК України тридцятиденного строку, який відраховується з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

За таких обставин, помилкове обрахування апеляційним судом строку на апеляційне оскарження заочного рішення з часу складання його повного тексту, а не з моменту завершення особливого порядку оскарження такого рішення до суду, що його ухвалив, суперечить принципу правової визначеності щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства, не надає відповідачу чітку і практичну можливість оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення та може ставити під загрозу конституційне право особи на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд посилався на те, що відповідачем ОСОБА_2 пропущено строк на апеляційне оскарження рішення більш ніж на один рік, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно частини другої статті 358 ЦПК України.

Згідно з положенням частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Посилання суду апеляційної інстанції на неможливість поновлення встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України присічного річного строку на апеляційне оскарження не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки ця норма застосовується до апеляційних скарг, поданих з пропуском строку на апеляційне оскарження, однак у справі, що переглядається, ОСОБА_2 хоч і подав апеляційну скаргу після спливу одного року і 4 днів з дня складання повного тексту заочного рішення, не пропустив строк на його оскарження, який за правилами частини четвертої статті 287 ЦПК України починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

З аналогічних міркувань є помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі

№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18), оскільки у справі, яка переглядається, відповідач не пропустив строк на апеляційне оскарження, який почав свій перебіг з дня постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, тоді як у справі, на яку послався апеляційний суд, особа, яка подала апеляційну скаргу, пропустила строк на апеляційне оскарження навіть з дня постановлення ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

У справі № 2-11205/10 (провадження № 61-9628св19), на яку також послався суд апеляційної інстанції, предметом оскарження було не заочне рішення,

а рішення, ухвалене у загальному порядку. При цьому суд помилково взяв до уваги ухвали Верховного Суду, постановлені у справах № 671/22804/15-ц (провадження № 61-18389ск20), № 2-4247/11 (провадження

№ 61-18362ск20), № 333/7054/16-ц (провадження № 61-18787св20), оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені не в ухвалах Верховного Суду, а у постановах (частина четверта статті 263 ЦПК України). При цьому у вказаних ухвалах Верховного Суду предметом апеляційного оскарження було не заочне рішення, а ухвали суду першої інстанції, постановлені з процесуальних питань, строк на апеляційне оскарження яких було пропущено апелянтами. Отже фактичні обставини у цих справах, порівняно із фактичними обставинами, встановленими у справі, яка переглядається, є різними.

Також суд апеляційної інстанції послався на пріоритет положення частини другої статті 358 ЦПК України як спеціальної норми над положеннями частини другої статті 288 ЦПК України та статті 354 ЦПК України, тобто, на думку суду, існує певна юридична колізія між цими процесуальними нормами.

Під юридичною колізією потрібно розуміти певний конфлікт, суперечку в правовій сфері, в основі яких суперечності між правовими актами й нормами, прийнятими з одного й того ж питання. Ці норми й акти можуть бути прийняті одним або різними суб`єктами правотворчості, але спрямовані на регулювання одних суспільних правовідносин, і їх застосування дає різний, зокрема можливий протилежний результат.

Колізії можуть бути: темпоральні (часові) - ті, які виникають внаслідок видання в різний час і з того самого питання принаймні двох норм права; ієрархічні - ті, які виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що розміщуються на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства, а тому мають різну юридичну силу; змістовні колізії - ті, які є конфліктними відносинами між нормами, що виникають унаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовлених специфікою суспільних відносин.

Колізія норм права вирішується з використанням темпорального, ієрархічного чи змістовного методу шляхом вибору того нормативного акта, який повинен бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

Так, положення частини другої статті 288 ЦПК України надає право позивачу оскаржувати заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Норма статті 354 ЦПК України регулює питання строку на апеляційне оскарження. Частина друга статті 358 ЦПК України передбачає наслідок пропуску строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а саме відмову у відкритті апеляційного провадження.

Оскільки ці положення не є розбіжними, конкурентними чи суперечливими між собою, регулюють різні процесуальні відносини, то вони не є колізійними та не мають пріоритету одна над одною у процесі їх застосування.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтованими.

Порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування такого судового рішення апеляційної інстанції і направлення справи до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року скасувати,

а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович