Постанова

від 24.06.2021 по справі 426/5437/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Половинка В.О.

Доповідач -Гаврилюк В.К.

Справа № 426/5437/20

Провадження № 22-ц/810/196/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаврилюка В.К.,

суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,

учасники справи:

позивач Селянське(фермерське) господарство Слобожанське ,

представник позивача Лісечко Олексій Сергійович,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Волков Микола Миколайович,

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 01 лютого 2021 року, ухваленого у складі судді Половинки В.О. у м. Сватове Луганської області,

за позовом Селянського (фермерського) господарства Слобожанське до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

встановив:

Позивач Селянське (фермерське) господарство Слобожанське звернулися до Сватівського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог вказали, що засновником та власником СФГ Слобожанське був ОСОБА_3 та питання фінансово- господарської діяльності, представництво господарства в фінансових установах з правом підпису в банку належало до його виключних повноважень. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті на підтвердження та на виконання умов укладеного СФГ Слобожанське з представником Грибінюком В.І. усного безоплатного договору доручення, відповідно до ст. 244 ЦК України, господарством ОСОБА_1 було видано нотаріально посвідчену письмову довіреність від 10.11.2016 року, зареєстровану в реєстрі за № 485, з правом представляти інтереси господарства, в тому числі, у банківських установах. Згідно тексту довіреності, з метою виконання наданих цією довіреністю повноважень від імені Господарства, представник ОСОБА_1 був уповноважений, зокрема, одержувати кошти (надходження) з відкритих банківських рахунків СФГ Слобожанське . Строк дії довіреності до 10.11.2017 року. Після проведення керівництвом позивача внутрішнього документального аналізу фінансово-господарської діяльності СФГ Слобожанське за період з січня 2016 року по червень 2017 року було встановлено, що на виконання умов укладеного договору між СФГ Слобожанське та ОСОБА_1 усного безоплатного доручення, в підтвердження укладання якого ОСОБА_1 було видано довіреність від 10.11.2016 року, згідно корінцю грошового чеку по зняттю готівки АЗ № 1648295 від 07.06.2017 року та корінцю грошового чеку по зняттю готівки АЗ № 1648295 від 07.06.2017 року з поточного банківського рахунку СФГ Слобожанське 07.06.2017 ОСОБА_1 були зняті готівкою кошти в сумі 70000 грн. Згідно корінцю чеку його заповнено та підписано ОСОБА_1 . Вказані кошти у сумі 70000 грн. отримано ОСОБА_1 , але позивачу в повному обсязі ці кошти не повернуті, лише до каси господарства повернуто було 7893 грн. З урахування викладеного, вважають, що порушені майнові права позивача СФГ Слобожанське підлягають поновленню шляхом стягнення з відповідача отриманих на підставі договору доручення та довіреності від 10.11.2016 року і неповернутих грошових коштів. Просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь СФГ Слобожанське грошові кошти в загальній сумі 62107 гривень.

Рішенням Cватівського районного суду Луганської області від 01 лютого 2021 року позов СФГ Слобожанське задоволено в повному обсязі.

Мотивуючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти з банківського рахунку СФГ Слобожанське у зв`язку з виконанням договору доручення, в даному випадку фактично оформленого у вигляді довіреності, зі змісту зазначеної довіреності вбачається, що СФГ Слобожанське , як довіритель, не надавав права відповідачу на розпорядження на свій розсуд отриманими коштами, та що повірений зобов`язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення, ОСОБА_1 після отримання грошових коштів з відкритих банківських рахунків господарства мав одразу повернути їх СФГ Слобожанське . Доказів виконання свого обов`язку, що встановлений статтею 1006 ЦК України про передачу грошових коштів, відповідач не надав. При цьому посилання представника відповідача на відсутність в СФГ Слобожанське каси та касира є безпідставними, оскільки дана обставина не позбавляла відповідача можливості виконати свої зобов`язання, зокрема, шляхом внесення відповідних грошових коштів на депозит нотаріуса чи нотаріальної контори. Враховуючи вищевикладене, суд стягнув з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 62107 грн., що є сумою, отриманою відповідачем як повіреним за наслідками виконання доручення, наданого позивачем, при цьому судом ураховано, що позивач не наполягає на стягненні частин грошових коштів, повернутих ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з таким рішення суду Волков Микола Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства Слобожанське , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що між сторонами було укладено усний безоплатний договір доручення, який фактично оформлений у вигляді довіреності. Також судом першої інстанції безпідставно було відхилено доводи представника відповідача стосовно того, що довіреність на представництво інтересів довірителя може видаватися лише на підставі договору доручення, який не укладався сторонами. В даному випадку ОСОБА_1 була видана нотаріальна посвідчена довіреність від 10.11.2016 року №485, та на думку апелянта між сторонами не укладався договір доручення ні в простій письмовій, ні в нотаріально посвідченій формі, на спростування вищевказаних обставин позивачем не надано суду жодних доказів виходячи з положень ч.1 ст.11, ст. 205-210, ч.1 ст.237,ч.1ч.3 ст.244, ст. 245, ст. 639,ч.1 ст.1000, ст.1003 ЦК України та роз`яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 №9, в частині, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що нотаріально посвідчений довіреності від 10.11.2016 року №485 визначено лише право ОСОБА_1 одержувати грошові кошти (надходження) з відкритих банківських рахунків СФГ Слобожанське , в довіреності відсутні умови щодо необхідності вчинення ОСОБА_1 дій щодо передачі отриманих грошових коштів, а також не вказано строк та спосіб вчинення відповідних дій, з чого апелянт робить висновок, що в довіреності відсутні чітко визначені юридичні дії, які належать вчинити повіреному (істотні умови договору доручення).

Апелянт посилається на те, що в матеріалах справи не міститься доказів укладення сторонами договору доручення, тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 62107 грн., зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

На думку апелянта в матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази зняття з банківського рахунку СФГ Слобожанське грошових коштів саме ОСОБА_1 , оскільки відсутні докази того, що підписи на корінцях грошових чеків належать відповідачу.

Крім того, не є належними та допустимими доказами вищевказаних обставин - виписки по банківському рахунку та картка із зразками підписів та відбитка печатки СФГ Слобожанське .

Апелянтом зазначено, що суд першої інстанції не встановлював обставин стосовно осіб, які заповнювали грошові чеки та отримували грошові кошти, відсутність реквізитів обов`язкових до заповнення чеку та підпису отримувача, а також обставин належності підпису в корінцях саме ОСОБА_1 , з чого апелянт робить висновок, що суд першої інстанції не вірно зробив висновок, що сума 62107 грн. була отримана ОСОБА_1 з банківського рахунку СФГ Слобожанське .

Також апелянт вважає, що судом не встановлено, що з банківського рахунку СФГ Слобожанське було знято 70000 грн., а з апелянта стягнуто 62107 грн., при цьому позивачем не надано доказів на підтвердження розміру повернутих ОСОБА_1 грошових коштів. Однак, суд першої інстанції вважав встановленими обставини стосовно реального розміру повернутих відповідачем решти грошових коштів позивачу, але посилаючись на відсутність вимог позивача щодо стягнення з відповідача всієї суми та неможливість вийти за межі заявлених позовних вимог, суд взагалі не з`ясував обставини стосовно реального розміру повернутих відповідачем грошових коштів.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

09 березня 2021 року на адресу Луганського апеляційного суду від голови СФГ Слобожанське Холодкової Т.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, мотивуючи який, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 було видано довіреність № 485 від 10.11.2016 року в тексті якої зазначено факт укладення договору, який включав умови договору доручення та звернувши увагу суду, що представництво за довіреністю завжди ґрунтується на договорі. Щодо доводів апелянта про відсутність довіреності, позивач зазначив, що на підтвердження усних домовленостей 10.11.2016 року ОСОБА_1 була видана нотаріально посвідчена довіреність № 485, за умовами якої позивач не надавав відповідачу, як повіреному права утримувати у себе, зберігати чи - то розпоряджатись на свій розсуд коштами, отриманими внаслідок виконання доручення. Щодо доводу апелянта про належність йому підписів на грошових чеках по зняттю готівки, позивач зазначає, що відповідач своїм правом надає докази та може заперечувати проти доказів позивача в силу власного небажання в суді першої інстанції не скористався, та доказів на спростування факту отримання відповідачем грошових коштів не надав, клопотань про проведення експертиз в тому числі почеркознавчих не заявляв. Щодо доводів апелянта про відсутність доказів підтвердження отриманої частини грошових коштів СФГ Слобожанське від ОСОБА_1 , то позивач вважає, що спір щодо вказаних вище коштів позивачем заявлений не був, у суду були відсутні будь-які підстави та необхідність досліджувати обставини щодо повернутих коштів, про стягнення яких позивачем заявлено не було, та які предметом спору не були, також клопотань від відповідача про витребування відповідних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції заявлено не було.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення коштів в сумі 62107 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст.8ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що СФГ Слобожанське відповідачу була видана нотаріально посвідчена довіреність від 10.11.2016 р., яка на підставі усного безоплатного договору доручення надавала відповідачу ОСОБА_1 право підписувати документи фінансового та адміністративно-розпорядчого характеру, одержувати кошти (надходження) з відкритих банківських рахунків господарства.

Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Спір у справі виник, оскільки позивач вважає, що кошти отримані відповідачем за довіреністю і саме на повіреного покладено обов`язок передати довірителю все одержане за виконаним дорученням причому негайно. Навпаки на думку представника відповідача довіреність на представництво інтересів довірителя може видаватись лише на підставі договору доручення, який не укладався сторонами.

Предметом договору доручення є певні юридичні дії повіреного. Вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними, а також чітко визначеними у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності (ст. 1003 ЦК України).

На договір доручення, крім гл. 68 ЦК України, присвяченої йому, також поширюються відповідні норми про представництво (гл. 17 ЦК України), в тому числі загальні правила про форму правочину (ст. 205-210 ЦК України) та про форму договору (ст. 639 ЦК України).

Договір доручення укладається в простій письмовій формі (ст. 208 ЦК). За бажанням сторін він може бути засвідчений у нотаріуса. У цьому випадку в договорі слід передбачити, як будуть розподілені витрати на його нотаріальне посвідчення.

Договір доручення вважається укладеним із моменту його підписання сторонами, а якщо сторони вирішать засвідчити договір у нотаріуса, тоді з моменту такого посвідчення.

В обов`язковому порядку довіритель видає повіреному довіреність (ст. 1007 ЦК). У довіреності треба вказати, які конкретно дії повинен учинити повірений (тобто визначити обсяг його повноважень), а також дату складання (без неї довіреність вважається нікчемною, тобто недійсною) і строк дії.

Форма довіреності на укладання правочинів повинна відповідати формі самого правочину (ч. 1 ст. 245 ЦК). Це означає, що якщо договір, який повинен укласти повірений, потребує нотаріального посвідчення, то й видана повіреному довіреність повинна бути засвідчена нотаріусом.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

В даному випадку ОСОБА_1 була видана нотаріально посвідчена довіреність від 10.11.2016 року № 485, однак між сторонами не укладався договір доручення ні в простій письмовій, ні в нотаріально посвідченій формі, на спростування вищевказаних обставин позивачем не надано суду жодних доказів.

Судом першої інстанції також залишено поза увагою, що в нотаріально посвідченій довіреності від 10.11.2016 року № 485 визначено лише право ОСОБА_1 одержувати грошові кошти (надходження) з відкритих банківських рахунків Селянського (фермерського) господарства Слобожанське . Водночас в довіреності відсутні умови щодо необхідності вчинення ОСОБА_1 дій щодо передачі отриманих грошових коштів, а також не вказано строк та спосіб вчинення відповідних дій. Отже, в довіреності відсутні чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному (істотні умови договору доручення).

З огляду на зазначене, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору доручення, тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 62107 грн., зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України, є достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Вирішуючи спір на підставі фактичних обставин, наведених в позовній заяві, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні повинен був використати правильну норму закону та вирішити спір про повернення майна, адже застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, є виключною прерогативою самого суду, а не позивача.

Так, колегія суддів зауважує, що обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи та визначення предмету спору, процесуальним законом покладено саме на позивача, у зв`язку з чим у відповідача у справі виникають певні правомірні очікування оскільки реалізація його прав на захист проти позову перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з правовими підставами, викладеними саме позивачем, а не тими, що можуть бути додатково самостійно визначені судом.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2019 року у справі № 712/3273/18 викладена правова позиція, що встановивши відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки та обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові.

Розглядаючи доводи апелянта щодо відсутності належних, допустимих та достовірних доказів зняття з банківського рахунку СФГ Слобожанське грошових коштів саме ОСОБА_1 оскільки на думку апелянта відсутні докази того, що підписи на корінцях грошових чеків належать відповідачу, судова колегія виходить з наступних положень.

Тягар доведення вини є загальною підставою відповідальності за завдану майнову шкоду, а не спеціальною відповідно до положень деліктних правовідносин і покладається на позивача. Відповідно до позиції відповідача він має сумніви, щодо підписання їм особисто банківських документів про отримання ОСОБА_1 грошових коштів з рахунку СФГ Слобожанське № НОМЕР_1 відкритому в АТ Ошадбанк 07.06.2017р.

Тому судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції зазначеному в абз.7 а.с.142 (зворотна сторінка), щодо покладення на відповідача тягаря доведення відсутності особистого підпису на зазначених банківських документах.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях і суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути виявлені недоліки на стадії апеляційного перегляду.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції, щодо надання суду належних доказів, підтверджуючих обставини, зняття ОСОБА_1 з банківського рахунку СФГ Слобожанське з 01 січня 2016 р. по червень 2017 р. грошових коштів на суму 62107 гривень, прийнятим з порушенням вимог процесуального права в частині ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування.

Хоча матеріали справи і містять документи визначені у Положенні про ведення касових операцій, копії виписок банку не свідчать про отримання грошових коштів з банківського рахунку СФГ Слобожанське відповідачем особисто.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Ухвалюючи нове рішення судова колегія зазначає , що відповідно до матеріалів справи між сторонами не укладався договір доручення ні в простій письмовій, ні в нотаріально посвідченій формі, на спростування вищевказаних обставин позивачем не надано суду доказів. В матеріалах справи наявна довіреність яка уповноважує відповідача на зняття грошових коштів позивача. На момент слухання справи в її матеріалах відсутні докази того, що підписи на корінцях грошових чеків належать відповідачу. Суд не може обґрунтовувати судове рішення припущеннями. Виходячи з наведеного позов Селянського (фермерського) господарства Слобожанське до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів слід залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір, то з Селянського (фермерського) господарства Слобожанське на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3153 грн.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.4 ч.1 ч.2 ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Волков Микола Миколайович задовольнити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 01 лютого 2021 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства Слобожанське до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Слобожанське ( код ЄДРПОУ 30447349, зареєстроване в с. Куземівка, Сватівського району, Луганської області) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адрсеою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3153 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повного тексту постанови 29 червня 2021 року.

Головуючий:

Судді: