Ухвала

від 22.06.2021 по справі 698/20/20

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/20/20 Провадження №2-п/694/4/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

22.06.2021 року м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду,

встановив:

До Звенигородського районного суду Черкаської області 18.05.2021 року поштою надійшла заява про перегляд заочного рішення від 25.03.2021 за позовом Органу опіки та піклування Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області про позбавлення батьківських прав.

Ознайомившись із заявою про перегляд заочного рішення, суд прийшов до висновку про залишення її без руху.

Ухвалою від 20.05.2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без руху. Повідомлено заявника про необхідність у строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали суду виправити зазначені недоліки заяви.

10.06.2021 року (згідно штампу на поштовому конверті) ОСОБА_1 направила до суду заяву про перегляд заочного рішення в новій редакції та заяву про відстрочення та розстрочення сплати судових витрат, зменшення розміру судових витрат або звільнення від них.

Положеннями ч.ч. 1, 3ст. 136 ЦПК України, передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір та ст. 136 ЦПК України, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору, при цьому,статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 81, 83 ЦПК України, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до частини 1статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії ( Shishkov v. Russia )).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі Kniat v. Poland ; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі JedamskiandJedamska v. Poland ).

Вирішуючи клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору з урахуванням наданих нею доказів, суд не вбачає достатніх підстав для його задоволення, в зв`язку з тим, що заявником не доведено підстав, які б поза розумним сумнівом вказували на неможливість повної сплати нею судового збору.

З огляду на викладене, суддя вважає, що в даному випадку підстав для відстрочення сплати судового збору немає, в зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 136 ЦПК України ,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення та розстрочення сплати судових витрат, зменшення розміру судових витрат або звільнення від них - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.І. Сакун