Рішення

від 24.05.2021 по справі 314/1902/20

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1902/20

Провадження № 2/314/247/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/1902/20 за позовом ОСОБА_1 до Михайло-Лукашівської сільської ради, Запорізької районної державної адміністрації, треті особи: Третя Запорізька державна нотаріальна контора, Фермерське господарство Пилипенко В.М. про визнання права власності в порядку спадкування законом на земельну частку (пай), визнання недійсними та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом доМихайло-Лукашівської сільської ради та Запорізької районної державної адміністрації, треті особи: Третя Запорізька державна нотаріальна контора, Фермерське господарство Пилипенко В.М. в якому просить суд:визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай); визнати недійсним та скасувати п. 2 розпорядження Вільнянської РДА від 28.08.2014 № 337 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) територіальній громаді Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району в частині, що стосується передачі у власність територіальної громади Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,9901 га (кадастровий номер 2321584500:02:001:0034) із земель комунальної власності на території Михайло-Лукашівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 10.09.2014 № 26625022 (серії НОМЕР_1 ) видане реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиціїта скасувати запис про державну реєстрацію права комунальної власності Михайло-Лукашівської сільської ради на земельну ділянку площею 5,9901 га, кадастровий номер - 2321584500:02:001:0034, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису про право власності - 6950447, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 15693827 від 10.09.2014); витребувати з чужого незаконного володіння Михайло-Лукашівської сільської ради на користь ОСОБА_1 земельну частку (пай) - земельну ділянку площею 5,9901 га, кадастровий номер - 2321584500:02:001:0034, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі помер ОСОБА_2 - батько Позивача, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельної частки (паю) - земельної ділянки з кадастровим номером 2321584500:02:001:0034 площею 5,9901 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яку останній успадкував після смерті рідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Миролюбівка Вільнянського району Запорізької області.

Позивач зазначає, що прийняла спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України. З метою оформлення права власності на спадкове майно Позивач зверталась до Третьої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, за результати розгляду якої державним нотаріусом Коцило С.В. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва) у зв`язку із тим, що не надані документи, про що винесено постанову від 15.01.2018 № 76/02-31.

Також зазначила, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької областівід 07.02.2011 року спадщину ОСОБА_3 , що складається із земельної частки (паю) на землях КСП Зоря визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади с.Миролюбівка в особі Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, за якою на цей час зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28.01.2020 року за результатами розгляду апеляційної скарги Позивача, рішення Вільнянського районного суду від 07.02.2011вказане рішення було скасовано, заява прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах Михайло - Лукашівської сільської ради про визнання відумерлою спадщини ОСОБА_3 залишена без розгляду.

У зв`язку з викладеним позивача вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

У відзиві на позов, відповідач заперечив щодо його задоволення, вказав, що враховуючи, що смерть спадкодавця ОСОБА_3 настала в 1999 році, спадкові відносини щодо прийняття спадщини регулюються положеннями Цивільного кодексу України 1963 року; ставить під сумнів наявність родинних зв`язків між ОСОБА_3 та її рідним братом ОСОБА_2 , оскількиє розбіжності в їх записах по-батькові; ставить під сумнів факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 та наявності у ОСОБА_3 права на земельну ділянку (пай) із земель колишньогоКСП Зоря . Крім того, зазначив про неможливість визнання права власності на земельну ділянку у зв`язку з реєстрацією права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Михайло - Лукашівською сільською радою.

У відповіді на відзив, позивач зазначив, що ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_3 і належить до другої черги спадкоємців за законом відповідно до ст. 530 ЦК УРСР, який застосовується до вказаних правовідносин; родинні зв`язки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджуються їх свідоцтвами про народження, також оцінку родинним зв`язкам було надано Запорізьким апеляційним судом під час розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області по справі №2-о-0805-16/2010; ОСОБА_2 прийняв спадщину шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном, а також шляхом подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини; зазначає про включення спадкодавця ОСОБА_3 до списку громадян КСП Зоря та наголошує про відсутність на даний час підставидля реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Відповідачем, оскільки рішення суду про визнання спадщини відумерлою було скасоване судом апеляційної інстанції.

У запереченні на відповідь позивача, відповідач зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області та передана в оренду на земельних торгах. Вказує про відсутність підстав для припинення права власності на земельну ділянку, відповідно до положень ст.140 Земельного Кодексу України та зазначає про обрання позивачем невірного способу захисту порушених прав.

У судове засідання позивачт та його представник не з`явились, представник позивача надав до суду заяву, в якій просив цивільну справу розглядати за його відсутності, на задоволенні позову наполягав та просив їх задовольнити , щодо стягнення судового збору на користь позивача не наполягав.

Відповідач заперечували проти задоволення первісних позовних вимог, зустрічний позов підтримали повністю.

Представник відповідача Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізької районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог заперечував в частині поєднання негаторного та вендикаційного позовів.

Представник відповідача Запорізької районної державної адміністраціїв судове засідання не з`явився , повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи Фермерського господарства Пилипенко В.М. в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, на задоволені позовних вимог наполягав.

Представник третьої особи Третьої Запорізької державної нотаріальної конторив судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку сторін стосовно предмету спору, перевіривши всі обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За положеннями ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджаєтьсясвоїмипроцесуальними правами щодо предмету спору на власнийрозсуд.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1280 ЦК України якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Миролюбівка Вільнянського району Запорізької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок, розташований у с. Миролюбівка Вільнянського району Запорізької області та земельна частка (пай) на землях колишнього КСП Зоря розміром 6,43 в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 180559,Державним актом на право колективної власності на землю КСП Зоря серії ЗП № 00231 від 20.04.1995.

Спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 прийняв її рідний брат (батько Позивача) - ОСОБА_2 .

Як вбачається із Свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 та Свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 записані ОСОБА_4 ОСОБА_5 . Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом.

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернувся до Вільнянської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , за результатами розгляду якої заведена спадкова справа № 293 за 1999 рік.

В матеріалах справи наявні ощадні книжки та сертифікат на акції ВАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (додається)на ім`я ОСОБА_3 , надані Позивачем.

Як вбачається із рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.02.2005, після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 дозволив ОСОБА_6 проживати у житловому будинку АДРЕСА_1 , передав їй технічний паспорт на будинок та у подальшому продав.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Відповідно до ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР та вищевказаних обставин ОСОБА_2 прийняв спадщину, яка залишилась після смерті його рідної сестри - ОСОБА_3 , у тому числі і земельну частку (пай) розміром 6,43 в умовних кадастрових гектарах, яку за життя належним чином не оформив.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із копії паспорта Позивача на момент смерті остання також була зареєстрована за вищевказаною адресою.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст. 1221 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із Свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , батьком Позивача є ОСОБА_2 , у зв`язку з чим Позивач належить до першої черги спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, у редакції, чинній на момент відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Таким чином Позивач прийняла спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За результатами розгляду зави Позивача про прийняття спадщини, державним нотаріусом Третьої запорізької державної нотаріальної контори Коцило С.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотарільної дії від 15.01.2018 № 76/02-31, п. 1 якої Позивачувідмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що не надані документи, потрібні для вчинення нотаріальної дії.

Також судом з`ясовано, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07.02.2011 по справі № 2о-0805-16/2010визнано відумерлою спадщину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки с. МиролюбівкаВільнянського району Запорізької області, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , - що складається із земельної частки (паю) на землях КСП Зоря , розміром 6,43 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 3420 гривень, яка належала померлій ОСОБА_3 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 180559, виданого на підставі рішення Вільнянської райдержадміністрації № 224 від 22.05.2000 та передано її у власність територіальної громади с. Миролюбівка в особі Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

У подальшому, розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 28.08.2014 № 337 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) територіальній громаді Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району затверджено технічну документацію та передано у власність територіальної громади Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,9901 га (кадастровий номер 2321584500:02:001:0034) із земель комунальної власності на території Михайло-Лукашівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі вказаного розпорядження видано Свідоцтвом про право власності від 10.09.2014 серії НОМЕР_1 , яким підтверджується право комунальної власності на земельну ділянку площею 5,9901 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0034, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28.01.2020, за результатами розгляду апеляційної скарги Позивача, рішення Вільнянського районного суду від 07.02.2011, яким встановлено факт відумерлості спадщини скасовано, заява прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах Михайло-Лукашівської сільської ради про визнання відумерлою спадщини ОСОБА_3 залишена без розгляду.

Таким чином земельна частка (пай) на землях КСП Зоря , розміром 6,43 в умовних кадастрових гектарах, яка належала ОСОБА_3 трансформувалась у земельну ділянку площею 5,9901 га, кадастровий номер 2321584500:02:001:0034, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті - ст. 1218 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування визначено, що належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що право власності на земельну частку (пай) - земельну ділянку з кадастровим номером 2321584500:02:001:0034 площею 5,9901 га цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка залишилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 підлягає визнанню за ОСОБА_7 у порядку спадкування за законом.

У зв`язку з тим, що право комунальної власності Відповідача 1 на спірну земельну ділянку виникло на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07.02.2011 по справі № 2о-0805-16/2010, яке скасовано судом апеляційної інстанції, видані на їх підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 28.08.2014 № 337 та Свідоцтво про право власності від 10.09.2014 № НОМЕР_7 (серії НОМЕР_1 ) підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Щодо вимогпро витребування земельної ділянки з незаконного володіння Михайло-Лукашівської сільської ради слід зазначити наступне.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

При цьому віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними, тому суд дійшов висновку про неможливість одночасного пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і про визнання права власності на майно (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння). Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18(провадження № 14-270цс19 ).

За таких обставин суд вважає за доцільне визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 10.09.2014 № НОМЕР_7 (серії НОМЕР_1 ), запис про державну реєстрацію права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку тв. визнати за позивачем право власності на цю земельну ділянку.

Враховуючи, що позивач не наполягав на стягненні судового збору , слід судовий збір віднести на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 321, 392, 1216-1218,1220, 1221, 1258, 1261, 1268, 1280, 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 548, 549 Цивільного кодексу УРСР ст. ст. 76-80, 259, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Михайло-Лукашівської сільської ради, Запорізької районної державної адміністрації, треті особи: Третя Запорізька державна нотаріальна контора, Фермерське господарство Пилипенко В.М. про визнання права власності в порядку спадкування законом на земельну частку (пай), визнання недійсними та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянкизадовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ) в порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай) - земельну ділянку площею земельну ділянку з кадастровим номером 2321584500:02:001:0034 площею 5,9901 га цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 10.09.2014 № НОМЕР_7 (серії НОМЕР_1 ), видане реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції та скасувати запис про державну реєстрацію права комунальної власності Михайло-Лукашівської сільської ради (70042, Запорізька область, Вільнянський район,с. Михайло-Лукашеве, вул. Космічна, буд. 8, код ЄДРПОУ 25477986) на земельну ділянку площею 5,9901 га, кадастровий номер - 2321584500:02:001:0034, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису про право власності - 6950447, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 15693827 від 10.09.2014).

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

24.05.2021