Постанова

від 23.06.2021 по справі 920/436/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2021 р. Справа№ 920/436/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Владимиренко С.В.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020

у справі № 920/436/20 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом фізичної особи ОСОБА_2

до фізичної особи ОСОБА_1

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Технопринт

про визнання недійсним правочину

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав від 14.03.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона не підписувала оспорюваного договору, не отримувала відповідні грошові кошти за відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ Технопринт , а відтак і не отримувала дохід від такої операції, яка має оподатковуватися як інвестиційний прибуток згідно вимог чинного Податкового кодексу України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 у справі № 920/436/20 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав - частки, що складає 49 % Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПРИНТ" від 14.03.2014 між фізичною особою ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 .

Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь фізичної особи ОСОБА_2 відшкодування судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд встановивши наявність обставин з якими закон пов`язує визнання недійсними правочинів, керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 у справі № 920/436/20 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт звертає увагу на те, що укладення договору про відчуження корпоративних прав не є завершенням переходу цих прав до нового власника, адже потребує вчинення дій щодо подання заяви про вихід з товариства, прийняття рішень загальних зборів, проведення державної реєстрації, тощо. Позивач подала заяву про вихід з товариства, на загальних зборах прийнято рішення про її вихід, проведено реєстраційні дії. Усі зазначені дії були вчинені позивачем та її представником за довіреністю. Також апелянт зазначає, що покладений в основу оскаржуваного рішення висновок судово-почеркознавчої експертизи, що був складений на виконання вимог ухвали Шостинського міськрайонного суду у цивільній справі 589/1714/16ц є неналежним доказом, оскільки експертне дослідження було проведено з порушенням вимог ст. ст. 57-66 Закону України Про судову експертизу , Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5).

В прохальній частині апеляційної скарги викладені клопотання про витребування доказів, а саме про витребування реєстраційної справи ТОВ Технопринт ; цивільної справи № 589/1714/16ц та матеріалів нотаріальних документів, що знаходяться у приватного нотаріуса Перцової М.Г. та містять підпис й почерк ОСОБА_2 .

Також апелянтом подано клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021, апеляційна скарга у справі № 920/436/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 поновлено фізичній особі ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020; розгляд справи призначено на 18.03.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, а також висловити доводи та міркування з приводу заявленого клопотання про призначення судової експертизи протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Від фізичної особи ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Так, позивач вказує на те, що надання ОСОБА_2 представнику ОСОБА_3 права бути її представником на загальних зборах товариств з питань, пов`язаних із виходом зі складу учасників, не є тотожним наділенням його повноваженнями щодо укладення договору відчуження майна, предметом якого є частка у статутному капіталі товариства. Крім того, позивач звертає увагу на те, що на оспорюваному правочині відсутнє будь-яке посилання на його укладення представником згідно довіреності. Також позивач звертає увагу на те, що висновком судово-почеркознавчої експертизи встановлено підроблення підпису ОСОБА_2 на оспорюваному правочині, а тому, позивач вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про наявність підстав для визнання його недійсним.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 оголошено перерву та за ініціативою суду витребувано у Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса належним чином засвідчену копію висновку судово-почеркознавчої експертизи №39/40/41 складеного 15.06.2018; а також витребувано у Шосткинського міськрайонного суду Сумської області матеріали справи №589/1714/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ "Технопринт" про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.03.2014.

02.04.2021 на виконання вимог ухвали суду надійшли витребувані матеріали цивільної справи №589/1714/16-ц.

07.04.2021 на виконання вимог ухвали суду від Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надано належним чином засвідчена копія висновку судово-почеркознавчої експертизи № 39/40/41 за справою № 589/1714/16-ц, провадження № 2/589/38/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав.

21.05.2021 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Від ТОВ Технопринт надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких третя особа просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 - без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта, третя особа зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що згідно пояснень відповідачки, наданих як свідком в засіданні суду, при підписанні нею оспорюваного правочину позивачка - ОСОБА_2 не була присутня. Також в матеріалах справи міститься заява свідка ОСОБА_3 , в якій повідомляється, що відповідачкою не передавались кошти як плата за придбану згідно договору частку в статутному капіталі товариства. Крім того третя особа зазначає, що висновком експертного дослідження встановлено факт підробки підпису позивача. Наведене в сукупності, на переконання третьої особи, доводить наявність підстав для визнання правочину недійсним.

24.05.2021 від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо належності та допустимості доказу - висновку судово-почеркознавчої експертизи від 15.06.2018.

Розгляд справи відкладався.

Склад суду, що здійснював розгляд даної справи, змінювався.

У зв`язку з перебуванням суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І. які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 справу № 920/436/20 за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 прийнято до провадження визначеним складом суду.

В судовому засіданні 14.06.2021 оголошено перерву до 23.06.2021.

16.06.2021 відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності.

Колегія суддів розглянувши заявлені відповідачем клопотання про призначення експертного дослідження та витребування доказів, заслухавши думку представників сторін та третьої особи, відмовила в їх задоволенні з мотивів, викладених у окремому процесуальному документі.

Представники відповідача в судовому засіданні 23.06.2021 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 23.06.2021 заперечили проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 12.03.2014 ОСОБА_2 засвідчила справжність свого підпису у приватного нотаріуса Макіївського міського нотаріального округу Донецької області Перцової М.Г. на заяві про вихід зі складу учасників ТОВ Технопринт , реєстр. №372.

Із тексту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_2 просила вивести її зі складу учасників товариства та протягом трьох місяців з дня нотаріального посвідчення заяви здійснити з нею остаточні розрахунки; внести відповідні зміни до Статуту, пов`язані з виходом учасника та зареєструвати їх у встановленому законом порядку.

12.03.2014 ОСОБА_2 видала ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність, якою останього було уповноважено бути її представником на загальних зборах ТОВ Технопринт (код 33078634) з питань, пов`язаних із виходом зі складу учасників цього товариства. Повноваження представника щодо вчинення інших дій із часткою ОСОБА_2 (продаж, дарування) у вказаній нотаріально посвідченій довіреності відсутні.

Відповідачем стверджується, зокрема, при допиті її у якості свідка, факт підписання сторонами 14.03.2014 між ОСОБА_2 (продавець за договором, позивач у справі) та ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Технопринт (далі - договір), згідно якого продавець передає покупцю свою частку у розмірі 49% у статутному капіталі ТОВ Технопринт , що еквівалентно 1 029 000 грн.

У п. 1.2 договору зазначено інформацію про товариство, частка в якому відчужується:

а) повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю Технопринт , скорочене найменування: ТОВ Технопринт .

б) код 33078634;

в) місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

г) зареєстроване Виконавчим комітетом Сумської обласної ради 19.10.2004 року;

д) статутний капітал: 2 100 000 грн.

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна частки, що складає 49% статутного капіталу товариства, становить 1 029 000 грн.

Згідно положення п.2.2. договору оплата вартості частки, вказаної у п. 2.1. цього договору, здійснюється покупцем до підписання цього договору. Аналогічне положення відображено у п. 3.2.1. договору, де вказано, що покупець оплатив продавцю вартість частки у Статутному капіталі ТОВ Технопринт згідно п.2.1. та п.2.2. даного договору та приймає вказану частку у власність.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.04.2020 в переліку засновників та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) товариства значиться ОСОБА_1 . Крім того, з вказаного витягу вбачається, що 20.03.2014 проводилась державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи: зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників. Станом на день укладення оспорюваного договору відповідач перебувала на посаді Генерального директора товариства.

Звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_2 зазначала, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Технопринт від 14.03.2014 вона не підписувала, будь-яких осіб на вчинення дій щодо відчуження корпоративних прав юридичної особи не уповноважувала. Будь-яких інших дій, спрямованих на волевиявлення щодо продажу своєї частки у статутному капіталі не вчиняла. Підпис на оспорюваному договорі вчинений не позивачем, що, на думку останнього, вказує на відсутність волевиявлення однієї із сторін правочину на здійснення продажу належної частки у статутному капіталі ТОВ Технопринт .

Отже, предметом розгляду у даній справі є вимога ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Технопринт від 14.03.2014 на підставі приписів ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як на підставу для визнання недійсним договору позивач посилається на відсутність його волевиявлення на укладення правочину, оскільки наявний на ньому підпис ОСОБА_2 не належить вказаній особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже двостороннім правочином є погоджена дія двох чи більше сторін. Для вчинення двостороннього правочину необхідно волевиявлення кожної із сторін та їх взаємоузгодженість. Договірні правовідносини виникають між суб`єктами лише тоді, коли кожна із сторін висловить свою волю на його встановлення і ця воля набуде характеру узгодженого волевиявлення.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечувалось сторонами у цій справі, що ОСОБА_2 особисто при підписанні ОСОБА_1 оспорюваного договору присутня не була.

При цьому, відповідач, надаючи пояснення як свідок у суді першої інстанції, вказувала, що оспорюваний правочин був підписаний нею у відсутності позивача, а також зазначала, що він був їй наданий для підписання представником позивача ОСОБА_3 . Вказаній особі, за доводами відповідача, була передана уся сума коштів за відчужувану частку позивача, що також викладено в заяві свідка ОСОБА_1 .

Також в матеріалах справи наявна заява свідка ОСОБА_4 від 06.07.2020 № 387, згідно якої він, як представник відповідача на загальних зборах учасників ТОВ Технопринт щодо виходу (виведенням) ОСОБА_2 зі складу учасників, заявляє, що грошова сума у розмірі 1029000 грн, як розрахунок за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Технопринт від 14.03.2014, що становила 49 % у статутному капіталі ТОВ Технопринт , від ОСОБА_1 не отримувалась. Натомість, 14 березня 2014 року на загальних зборах учасників ТОВ Технопринт , він представляв інтереси ОСОБА_2 з питань, що пов`язанні з її виведенням (виходом) зі складу учасників вказаного товариства згідно заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників ТОВ Технопринт від 12.03.2014, посвідченою приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області Перцовою М.Г. та зареєстрованою за реєстраційним номером 372. Відповідно до довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області Перцовою М.Г. повноважень щодо продажу частки (її частини) в ТОВ Технопринт та проведення розрахунку за договорами, отримання коштів, відкриття та поповнення банківських рахунків - ОСОБА_3 ОСОБА_2 не надавала.

Крім того, обґрунтовуючи відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору, ОСОБА_2 надано висновок судової-почеркознавчої експертизи № 39/40/41 від 15.06.2018, що був складений на виконання вимог ухвали Шостинського міськрайонного суду Сумської області від 08.12.2017 у справі № 589/1714/16ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ Технопринт про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав.

Вказаним висновком встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у рядку Підписи сторін у графі продавець у договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Технопринт б/н від 14.03.2014, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо купівлі корпоративних прав у виді частки в розмірі 49% статутного капіталу ТОВ Технопринт тобто 1 029 000 грн. - виконаний за допомогою пасти для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Також встановлено, що рукописний запис змістом ОСОБА_2 у рядку Підписи сторін у графі продавець у договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Технопринт б/н від 14.03.2014, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо купівлі корпоративних прав у виді частки в розмірі 49% статутного капіталу ТОВ Технопринт , тобто 1 029 000 грн. виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Колегія суддів, витребувавши з експертної установи належним чином засвідчену копію висновку судової-почеркознавчої експертизи № 39/40/41 від 15.06.2018, встановила, що він був складений на підставі дослідження переданих експерту матеріалів, а саме вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку і підпису ОСОБА_2 . Тобто експертне дослідження проведено на підставі матеріалів, що у відповідності до Інструкції № 53/5 є необхідними для проведення даного виду експертного дослідження.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказане експертне дослідження прийнято з порушенням положень Закону України Про судову експертизу та Інструкції № 53/5, оцінюються судом критично, оскільки з вступної частини висновку експерта вбачається використання, зокрема, експериментальних зразків почерку та підпису ОСОБА_2 на 10 арк., які мають лінію графлення та рукописні надписи внизу кожного аркушу, що закінчуються словами: ...для проведення почеркознавчої експертизи 15.04.2016 , а також експериментальних зразків почерку та підпису ОСОБА_2 на 13 арк., які мають лінію графлення та є пронумерованими і прошитими, скріплені відбитком печатки канцелярії Шосткинського міськрайонного суду та підписом Судового розпорядника Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Михальчук А.А.

Крім того, апеляційною інстанцією за результатами дослідження матеріалів цивільної справи № 589/1714/16ц, що була витребувана судом, встановлено, що ОСОБА_2 особисто приймала участь в декількох судових засіданнях.

На твердження представника відповідача щодо проведення експертного дослідження на підставі аналізу й дослідження відповідних матеріалів та, зокрема, договору добровільного страхування майна, судова колегія зауважує, що вказаний документ був включений до переліку переданих на експертизу матеріалів та оцінювався в сукупності з іншими доказами, а тому не є основним, на підставі якого зроблено висновок про підробку підпису на договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Технопринт .

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апелянта про неналежність та недопустимість висновку експертного дослідження, що був складений в рамках розгляду цивільної справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з цим Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Слід зауважити, що Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія, керуючись стандартом доказування вірогідності доказів , дійшла висновку, що місцевим господарським судом на підставі повного дослідження усієї сукупності доказів прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Технопринт б/н від 14.03.2014 у зв`язку з доведенням належними засобами доказування відсутність волевиявлення позивача на його укладення.

Посилання апелянта на те, що укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі не є єдиною підставою для набуття новим власником корпоративних прав та вчинення представником позивача усіх дій, що пов`язані з її виходом відхиляються апеляційною інстанцією, оскільки наведені аргументи жодним чином не спростовують встановлений висновком експертного дослідження факт підробки підпису, що був вчинений на правочині, що є предметом спору.

До того ж, як вбачається зі змісту заяви про вихід зі складу учасників товариства, ОСОБА_2 , звертаючись до товариства, просила впродовж трьох місяців з дати подання нею заяви здійснити остаточний розрахунок, внести відповідні зміни до Статуту товариства, що пов`язані з виходом учасника та зареєструвати їх у встановленому законом порядку. Посилань на те, що вихід ОСОБА_2 відбувається у зв`язку з відчуженням нею частки третій особі - відповідачу, названа заява не містить.

Відносно поданої відповідачем в суді апеляційної інстанції заяви про застосування строків позовної давності, судова колегія зазначає таке.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд зазначає, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18).

Водночас, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц).

Отже умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення його сторони про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції.

Беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності як в усній, так і в письмовій формах, а також з огляду на те, що відповідач приймав участь під час розгляду спору судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає правових підстав для вирішення питання застосування строків позовної давності на стадії апеляційного перегляду справи. Відтак вказана заява підлягає залишенню без розгляду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваного рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 у справі № 920/436/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта. Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено в порядку ст. 244 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 у справі №920/436/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 у справі №920/436/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на фізичну особу ОСОБА_1 .

4. Справу №920/436/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.М. Гаврилюк

С.В. Владимиренко

Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2021