Постанова
від 11.03.2021 по справі 911/2216/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р. Справа№ 911/2216/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ГРУПП" на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2019 (повний текст складено 06.11.2019)

у справі №911/2216/19 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ГРУПП"

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (відповідач - 1)

Державного реєстратора Самсон Тетяни Володимирівни Калинівської селищної ради Броварського району Київської області (відповідач - 2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Культпобутрембуд"

про скасування державної реєстрації земельних ділянок та права власності

В судовому засіданні 11.03.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ГРУПП" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного реєстратора Самсон Тетяни Володимирівни Калинівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання недійсною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі України земельних ділянок кадастровий номер 3221283200:05:001:0002, 3221283200:05:001:0005, 3221283200:05:001:0006, визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Культпобутрембуд" на земельну ділянку кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 20715058), 3221283200:05:001:0005 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 28286914), 3221283200:05:001:0006 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 28287296).

Позов обґрунтований тим, що позивач на підставі договорів купівлі-продажу частини комплексу від 02.03.2017 набув право власності на комплекс загальною площею 1 476,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41.

30.05.2017, 22.03.2017 за ТОВ "ПРОМ-ГРУПП" внесено запис про право власності на вказане нерухоме майно.

При реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "ПРОМ-ГРУПП" 22.03.2017, право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221283200:05:001:0002, на якій розташовано спірний об`єкт нерухомості, не було зареєстровано за ТОВ "Культпобутрембуд".

30.05.2017 було зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Культпобутрембуд" на земельну ділянку площею 0,7 га.

Згодом здійснено розподіл земельної ділянки за кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 на земельні ділянки за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 28286914), 3221283200:05:001:0006 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 28287296), державну реєстрацію права здійснено 03.10.2018.

Оскільки нерухоме майно - комплекс загальною площею 1 474,6 кв.м., яке належить ТОВ "ПРОМ-ГРУПП" та яке набуте на підставі договорів купівлі-продажу частини комплексу, на даний час знаходиться на спірних земельних ділянках, позивач вважає, що до нього перейшло право користування земельними ділянками, яке підлягає захисту шляхом скасування реєстрації права власності ТОВ "Культпобутрембуд" на спірні земельні ділянки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2019 у справі №911/2216/19 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не підтверджують порушення прав позивача державною реєстрацією в Державному земельному кадастрі України земельних ділянок з кадастровими номерами 3221283200:05:001:0002, 3221283200:05:001:0005, 3221283200:05:001:0006, а також державною реєстрацією права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Культпобутрембуд" на земельну ділянку кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 20715058), 3221283200:05:001:0005 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 28286914), 3221283200:05:001:0006 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 28287296).

Судом також встановлено, що на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 припинила своє існування у результаті поділу, в той час згідно ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок.

Реєстраційні дії щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 проведені у відповідності до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст.ст. 24, 27 Закону України "Про державний земельний кадастр" на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 19.11.2019 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- при реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "ПРОМ-ГРУПП" 22.03.2017, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221283200:05:001:0002, не було зареєстровано за відповідачем, більш того вказана земельна ділянка не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі;

- звертає увагу, що в договорі іпотеки 2008 року і в договорі купівлі - продажу землі 2008 року йдеться про один і той же комплекс будівель, а саме про право власності на який підтверджено та зареєстровано на підставі рішення Арбітражного суду Київської області від 18.02.2000 та ухвали Арбітражного суду Київської області від 22.02.2000, справа №52/3-2000, зареєстрованого 21.02.2000 Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу під №38;

- станом на 22.03.2017 (перехід до позивача права власності на об`єкт нерухомого майна за договором купівлі - продажу) третя особа державний акт на право власності на землю не отримала, землевпорядна організація межі на місцевості (в натурі) не встановила, тобто право власності не було на третю особу зареєстровано, а отже і не наступило;

- нерухоме майно - комплекс загальною площею 1474, 6 кв.м., яке належить ТОВ "ПРОМ-ГРУПП" та яке набуте на підставі двох договорів купівлі - продажу частини комплексу із ТОВ ФК Максі Капітал Груп , на даний час знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:05:001:0006;

- вказує, щодо набуття права власності на 22.03.2017 позивачем на будівлі та споруди, що розташовані на спірній земельній ділянці площею 0, 7 га, третя особа своє право власності на землю так і не зареєструвала, а відсутність державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, набуття позивачем права власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 1474,4 кв.м., який зареєстрований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Калинівка, вул. Лісова, буд. 41 та знаходиться на земельній ділянці 3221283200:05:001:0002 до її поділу, є тим самим юридичним фактом, з яким позивач пов`язує втрату права третьої особи на реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку;

- оскільки право власності третьої особи на спірну земельну ділянку на момент виникнення у позивача права власності на нерухоме майно 02.03.2017, що розташовано на цій земельній ділянці, не наступило (оскільки не пройшло відповідну державну реєстрацію), а право постійного користування на земельну ділянку площею 0.7 га припинено не було, то в розумінні cт.ст. 120, 125 ЗК України до позивача перейшло право користування спірною земельною ділянкою, а третя особа одночасно втратила своє право на реєстрацію права власності на землю. Набуття права власності позивачем на будівлі та споруди, які розташовані на спірній земельній ділянці, є підставою для припинення права постійного користування третій особі (право постійного користування пройшло належну державну реєстрацію у відповідності з законодавством, що діяло станом на квітень 2000);

- щодо незаконності реєстрації земельної ділянки апелянт зазначає, що в поданій для реєстрації земельної ділянки документації знаходилися недостовірні документи, що підтверджували право власності третьої особи на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці і така технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та мала стати законною підставою для державної реєстрації і формування земельної ділянки, за фактом підроблення документів посадовими особами третьої особи позивачем подано відповідну заяву до правоохоронних органів про порушення кримінального провадження у зв`язку із скоєнням кримінального правопорушення, ознаки якого відповідають ст.ст. 358, 190 КК України;

- щодо скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок кадастрові номери 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:05:001:0006, що виникли після розподілу земельної ділянки кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 та скасування реєстрації права власності на них за третьою особою, є слідством скасування первинних державних реєстрацій земельної ділянки кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 та права власності на неї;

- єдиним власником всього нерухомого майна в розумінні ЦК України є виключно позивач, відповідно тільки позивач має право користуватися спірною земельною ділянкою і зареєструвати своє право користування, або оформлювати своє право власності на неї відповідно до умов діючого законодавства України;

- право власності третьої особи на спірну земельну ділянку виникло лише після державної реєстрації цього права власності в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме 30.05.2017 (номер запису про право власності в державному реєстрі 20715058) тобто вже після того, як позивач отримав у власність 22 березня 2017 всі будівлі та споруди, що розташовані на спірній земельній ділянці;

- судом безпідставно не прийнято до уваги доводи позивача, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 3221283200:05:001:0002, що підтверджується висновком експерта за результатами проведеного комплексного земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження № 41/05-2018 від 05.07.2018, оскільки суд безпідставно вважає, що наданий позивачем висновок складений на замовлення заінтересованої особи в позасудовому порядку та виключно за документами, наданими позивачем, не може бути взятий до уваги судом, враховуючи заперечення першого відповідача;

- суд безпідставно визнав висновок експерта неналежним доказом по справі;

- не відповідають обставинам справи твердження суду щодо того, що позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не доведено суду того, що придбаний позивачем на підставі договорів купівлі-продажу частини комплексу від 02.03.2017, комплекс знаходиться на земельних ділянках за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:005:001:0006, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки 3221283200:05:001:0002;

- суд не оцінив в повній мірі доводи позовної заяви і не дав правову оцінку діям другого відповідача щодо реєстрації права власності третьої особи на земельну ділянку кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 та після поділу номери 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:05:001:0006. Позивач вважає, що такий спосіб захисту - скасування реєстрації права власності є єдиним вірним способом захисту своїх прав, як нового та одноособового власника нерухомості, що розташована на спірній земельній ділянці.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, зазначаючи, що Головним управлінням не здійснювалось жодних дій, спрямованих на порушення, невизнання або оспорювання прав і законних інтересів позивача, судом вже встановлено преюдиційні факти стосовно відсутності у позивача права на земельну ділянку з кадастровим номером 3221283200:05:001:0002. Правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, вже розглядалися в рамках інших господарських справ, рішення по яких набрали законної сили та мають преюдиціальне значення. Позивачем при придбанні нерухомого майна допущено порушення чинного на момент укладення договору законодавства, а саме щодо ідентифікації земельної ділянки, на якій вказане майно розташовано (рішення у справі №911/1553/18), скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 неможливе, оскільки вона припинила своє існування у результаті поділу.

У поясненнях на апеляційну скаргу представник Калинівської селищної ради Броварського району Київської області заперечує проти задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Земельна ділянка була сформована ще у 2000 році, отже, твердження позивача про те, що земельна ділянка була сформована лише в 2017 році є безпідставним та незрозумілим органу місцевого самоврядування.

Безпідставними є аргументи позивача про те, що державний реєстратор не пересвідчився чи виконані умови договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, чому не реєструвався державний акт на право на землю, а також не пересвідчився чи не порушуються права інших осіб при здійсненні такої державної реєстрації, а відповідно не можуть бути підставою визнання таких дій державного реєстратора неправомірними.

На думку селищної ради, суд дійшов вірного висновку, що позов ТОВ "ПРОМ-ГРУПП" не підлягає задоволенню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 25.11.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі №911/2216/19 апеляційну скаргу позивача залишено без руху, з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

06.12.2019 від позивача надійшов лист, до якого, додано дублікат чека №0.0.1544376180.1 від 06.12.2019 про доплату 11 526,00 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ГРУПП" у справі №911/2216/19, розгляд справи призначено на 13.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 розгляд справи відкладено на 19.03.2020, враховуючи необхідність надання часу представнику відповідача-1 для оформлення належним чином своїх повноважень, приймаючи до уваги неявку представників відповідача-2 та третьої особи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи №911/2216/19, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ГРУПП" на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2019 у справі № 911/2216/19, призначене на 19.03.2020, не відбудеться, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), якою в період з 12 березня по 3 квітня 2020 в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу COVID-19, зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №910/2216/19 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд справи призначено на 11.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 розгляд справи відкладено на 30.07.2020, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи та надання учасникам можливості скористатись своїми процесуальними правами, а також забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу.

30.07.2020 розгляд справи не відбувся, внаслідок виходу з ладу мережевого комутатора, який забезпечує функціонування локальної обчислювальної мережі суду, внаслідок чого була відсутня можливість авторизації користувачів в КП Діловодство спеціалізованого суду , що підтверджується актом Північного апеляційного господарського суду щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 30.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 розгляд справи призначено на 01.10.2020.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду розгляд справи відкладався, останній раз на 11.03.2021.

Явка представників сторін

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.03.2021 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та додатково поданих поясненнях, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідачів 1, 2, третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 11.03.2021 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідачів 1, 2 та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

02.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-групп" (Покупець) було укладено два договори купівлі-продажу частини комплексу, посвідчені приватним нотаріусом Пірієвою О.С. за реєстровими номерами 171 та 172, за якими позивач придбав по Ѕ частині комплексу загальною площею 1474,6 кв.м., розташованого за адресою Київська обл., Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, буд. 41, а саме: корпус №1 (літера А) загальною площею 426, 5 кв.м., корпус №2 (літера Б) загальною площею 460, 2 кв.м., бокс для ремонта автомобілів (літера В) загальною площею 70,2 кв.м., навіс (літера Г) загальною площею 422, 9 кв.м., прохідна (літера Д) загальною площею 17,0 кв.м., побутове приміщення (літера Ж) загальною площею 64,8 кв.м., пилорама (літера 3) загальною площею 43,3 кв.м.

22.03.2017 за позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41.

Позивач зазначає, що нерухоме майно розташовувалось на земельній ділянці за кадастровим номером 3221283200:05:001:0002, що підтверджується висновком експерта Коваленко Л.А. за результатами проведеного комплексного земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження № 41/05-2018 від 05.07.2018.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 90288128 від 22.06.2017 державну реєстрацію речового права власності на дану земельну ділянку за третьої особою здійснив державний реєстратор Самсон Тетяна Володимирівна, Калинівська селищна рада Броварського району Київської області, 30.05.2017 (номер запису про право власності 20715058) на підставі Витягу з ДЗК про земельну ділянку, серія та номер НВ-3208977832017, виданий 18.05.2017 видавник Відділ у Броварському районі міськрайонного управління в Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

На підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 22.08.2018 було здійснено розподіл земельної ділянки за кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 на земельні ділянки за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:05:001:0006.

Згідно сформованих запитів від 24.03.2019 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, за ТОВ "Культпобутрембуд" зареєстровано право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005, номер запису 28286914 та 3221283200:05:001:0006, номер запису 28287296. Державну реєстрацію права здійснено 03.10.2018.

З огляду на наведене, позивач вважає, що нерухоме майно - комплекс загальною площею 1 474,6 кв.м., яке належить ТОВ "Пром-групп" на підставі двох договорів купівлі-продажу частини комплексу із ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп", знаходиться на земельних ділянках за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:05:001:0006.

Судом зазначено, що 21.05.2008 між Броварською районною державною адміністрацією Київської області (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Культпобутрембуд" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого продавець відповідно до розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області № 726 від 06.05.2008 зобов`язався продати, а покупець - купити у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,7000 га забудованих земель промисловості (несільськогосподарські угіддя), під розміщення складів, за адресою: Київська область, Броварський район, в адмінмежах Калинівської селищної ради за межами населеного пункту.

Вищезазначена земельна ділянка знаходиться у користуванні покупця на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000786, виданого відповідно до рішення 10 сесії XXII скликання Калинівської сільської ради від 25.02.2000 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 19.04.2000 за № 120. На вищевказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить ТОВ "Культпобутрембуд" на підставі рішення Арбітражного суду Київської області від 18.02.2000 та ухвали Арбітражного суду Київської області від 22.02.2000, справа № 52/3-2000, зареєстрованого 21.02.2000 Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу під № 384 (п. 1.2. договору).

Судом зазначено, що земельна ділянка, якій у подальшому було присвоєно кадастровий номер 3221283200:05:001:0002, перебувала на праві постійного користування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Культпобутрембуд", право власності на неї посвідчувалося державним актом на право постійного користування землею від 25.02.2000 серії ІІ-КВ № 000786.

Враховуючи викладене та те, що договір купівлі-продажу від 21.05.2008, який зареєстровано по Калинівській сільській раді в Книзі договорів купівлі-продажу за № 752 від 23.05.2008 містить посилання на земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 як об`єкт цивільних прав була сформована до присвоєння кадастрового номера.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2017, що в частині залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018, та прийнято у справі № 911/2223/17 за позовом ТОВ "Пром-Групп" до відповідачів: 1) ТОВ "Культпобутрембуд", 2) Броварської районної державної адміністрації Київської області, 3) Державного реєстратора Калинівської селищної ради Броварського району Київської області Самсон Тетяни Володимирівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп", про припинення права приватної власності, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та зобов`язання передати земельну ділянку, на думку суду першої інстанції, має преюдиціальне значення для даної справи, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки, у розгляді справи № 911/2223/17 брали участь ТОВ "Пром-Групп" та ТОВ "Культпобутрембуд", обставини щодо них встановлені доказуванню не підлягають, виходячи з положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.

При розгляді справи № 911/2223/17 судом встановлено, що ані в тексті договорів від 02.03.2017, ані в тексті Актів приймання-передачі майна не зазначено, що комплекс нерухомого майна розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3221283200:05:001:0002, або на будь-якій іншій земельній ділянці із зазначенням її кадастрового номера. Крім того, згідно умов договору іпотеки від 05.07.2008, земельна ділянка площею 0,7000 га, придбана ТОВ "Культпобутрембуд" у Броварської РДА за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.05.2008, не входила до складу майна, переданого в іпотеку. Отже, судом було встановлено, що в договорах купівлі-продажу від 02.03.2017 №171 та №172 відсутня встановлена законом (на момент укладення таких договорів) обов`язкова істотна умова - кадастровий номер земельної ділянки.

Серед іншого, при розгляді справи № 911/2223/17 суд також встановив, що ані ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп", ані ТОВ "Пром-Групп" не вжили жодних заходів відповідно до закону щодо реєстрації земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно комплексу, як об`єкта цивільних прав, із визначенням її площі, конфігурації, меж, з подальшим внесенням відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєнням кадастрового номеру. Всупереч імперативній нормі ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" та позивач ТОВ "Пром-Групп" не зазначили кадастровий номер земельної ділянки у договорах купівлі-продажу частини комплексу від 02.03.2017 №171 та №172, та, відповідно, і не сплачували її вартість.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем при придбанні нерухомого майна допущено порушення чинного на момент укладення договору законодавства, а саме щодо ідентифікації земельної ділянки, на якій вказане майно розташовано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 02 березня 2017 між ТОВ ПРОМ-ГРУПП та ТОВ Фінансова Компанія Максі Капітал Груп укладено Договір купівлі-продажу частини комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С., зареєстрованого в реєстрі за №171 та Договір купівлі-продажу частини комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С., зареєстрованого в реєстрі за №172, відповідно до яких ТОВ ПРОМ-ГРУПП набуло у власність комплекс загальною площею 1474,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1136008332212, до складу якого входять будівлі та споруди, а саме: корпус № 1 А , загальною площею 426,5 кв.м, комплекс №2 Б , загальною площею 460,2 кв.м; бокс з ремонту автомобілів, В , загальною площею 70, 2 кв.м; навіс, Г , загальною площею 422, 9 кв.м.; прохідна Д , загальною площею 17, 0 кв.м.; побутове приміщення, Ж , загальною площею 64, 8 кв.м.; пилорама З , загальною площею 43,0 кв.м. Права власності за цими договорами зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.03.2017, номери запису про право власності 19280503, 19281096.

За кожним із цих договорів позивач набув право власності на частини комплексу, тобто, що за двома договорами разом - на увесь комплекс загальною площею 1474, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41.

Дане нерухоме майно належало ТОВ Культпобутрембуд на праві приватної власності згідно рішення Арбітражного суду Київської області від 18 лютого 2000, справа №52/3-2000, яке зареєстровано 21.02.2000 Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову Книгу за №384.

В подальшому, третя особа виступила поручителем за кредитним договором №864-02.2.-2/08, укладеним між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Мазурка 04 липня 2008.

На забезпечення виконання ТОВ Мазурка своїх зобов`язань за кредитним договором, 05.07.2008 між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Культпобутрембуд , укладено Договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М. і занесеного до реєстру за №2196.

Відповідно до умов Договору іпотеки, на забезпечення виконання кредитного договору ТОВ Культпобутрембуд надано в іпотеку комплекс загальною площею 1474,6 кв.м. за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вулиця Лісова, 41, до складу якого входять наступні будівлі та споруди: корпус №1 (літера А) загальною площею 426,5 кв.м., корпус №2 (літера Б) загальною площею 460, 2 кв.м., бокс для ремонту автомобілів (літера В) загальною площею 70,2 кв.м., навіс (літера Г) загальною площею 422, 9 кв.м., прохідна (літера Д) загальною площею 17,0 кв.м., побутове приміщення (літера Ж) загальною площею 64,8 кв.м., пилорама (літера 3) загальною площею 43,3 кв.м.

Позичальником не було дотримано вимог договору щодо своєчасної сплати кредитних коштів перед банком, а також третьою особою, як іпотекодавцем, зобов`язання перед банком не були виконані, тому рішенням Господарського суду Київської області від 16 червня 2014 у справі №911/1305/14 стягнуто кредитну заборгованість на користь ПАТ Банк Київська Русь за кредитним договором №864-02.2-2/08 від 04.07.2007, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: комплекс за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41, до складу якого входять будівлі та споруди, а саме: корпус № 1 А , загальною площею 426,5 кв. м, комплекс №2 Б , загальною площею 460,2 кв.м; бокс з ремонту автомобілів, В , загальною площею 70, 2 кв.м; навіс, Г , загальною площею 422,9 кв.м.; прохідна Д , загальною площею 17,0 кв.м.; побутове приміщення, Ж , загальною площею 64, 8 кв.м.; пилорама 3 , загальною площею 43,0 кв.м. Предмет іпотеки загальною площею 1474,6 кв.м. (одна тисяча чотириста сімдесят чотири і шість десятих) згідно з договором іпотеки, від 04.07.2008, укладеного на виконання кредитного договору між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Культпобутрембуд .

14.06.2016 в електронній формі проведено відкритий (аукціон) шляхом відступлення права вимоги ПАТ Банк Київська Русь за кредитними договорами іншим фінансовим установам із забезпеченням по лоту №6228. Переможець аукціону - ТОВ ФК МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП".

Згідно Договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №14/06-01/2/42 від 22 червня 2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу В.В. Кара, реєстровий №437, ПАТ Банк Київська Русь передало ТОВ ФК Максі Капітал Груп своє право вимоги за Договором іпотеки №2196 від 04.07.2008.

ТОВ ФК Максі Капітал Груп , отримавши право вимоги за Договором іпотеки №2196 від 04.07.2008, здійснив продаж вищезазначеного нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, уклавши 02.03.2017 з ТОВ Пром-Групп договір купівлі-продажу частини комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С., зареєстрованого в реєстрі за №171 та договір купівлі-продажу частини комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С., зареєстровано в реєстрі за №172, відповідно до яких ТОВ Максі Капітал Груп передає у власність ТОВ ПРОМ-ГРУПП комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, 41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1136008332212 та 1136008332212.

22 березня 2017 за ТОВ ПРОМ-ГРУПП внесено запис про право власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41. Нерухоме майно розташовувалось на земельній ділянці за кадастровим номером 3221283200:05:001:0002, що підтверджується висновком експерта Коваленко Л.А. за результатами проведеного комплексного земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження №41/05-2018 від 05.07.2018, за яким визначено наступне.

1. Об`єкти нерухомого майна (комплексу), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1136008332212, до складу якого входять будівлі та споруди, а саме: корпус № 1 А , комплекс №2 Б , бокс з ремонту автомобілів, В , навіс, Г ; прохідна Д ; побутове приміщення, Ж ; пилорама З , які належать ТОВ ПРОМ-ГРУПП (код ЄДРПОУ 40463215) на праві приватної власності на підставі Договорів купівлі-продажу частини комплексу, посвідчених 02.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С. за реєстровими №171, 172, права власності за якими зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.03.2017, номери запису права власності 19280503, 19281096 входять до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 .

При реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ ПРОМ-ГРУПП 22.03.2017, право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221283200:05:001:0002, не було зареєстровано за відповідачем. Земельна ділянка кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 в Державному земельному кадастрі зареєстрована не була.

21.05.2008 третя особа, ТОВ Культпобутрембуд (покупець), уклала з Броварською РДА (продавець) договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який було посвідчено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир В.Г., реєстровий №1167, номер правочину у державному реєстрі правочинів №2907309. Відповідно до умов цього договору:

1.1. Продавець, відповідно до розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області №726 від 06.5.2008 продає, а Покупець купує у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,7000 га забудованих земель промисловості (несільськогосподарські угіддя), під розміщення складів за адресою: Київська область, Броварський район, в адмін межах Калинівської селищної ради за межами населеного пункту.

1.2. Вищезазначена земельна ділянка знаходиться в користуванні Покупця на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №000786, виданого відповідно до рішення 10 сесії XXIII скликання Калинівської сільської ради від 25.02.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 19.04.2000 №120.

Опис меж: від А до Б землі Броварського районного ШРБУ, від Б до А землі ВАТ Комбінат Тепличний .

На вищевказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить ТОВ Культпобутрембуд на підставі рішення Арбітражного суду Київської області від 18.02.2000 та ухвали Арбітражного суду Київської області від 22.02.2000. справа №52/3-2000, зареєстрованого 21.02.2000 Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу під №384. .

В договорі купівлі-продажу земельної ділянки в п. 6.1. зауважено, що право власності на неї переходить до покупця після одержання покупцем державного акту на право власності на землю та після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Пункт 4.3. зазначеного Договору передбачає перехід права власності на землю лише після сплати вартості земельної ділянки, що зазначена в п. 2 договору купівлі-продажу.

Докази оплати ТОВ Культпобутрембуд вартості земельної ділянки по договору купівлі-продажу відсутні.

В договорі іпотеки 2008 року і в договорі купівлі-продажу землі 2008 року йдеться про один і той же комплекс будівель, а саме право власності на який підтверджено та зареєстровано на підставі рішення Арбітражного суду Київської області від 18.02.2000 та ухвали Арбітражного суду Київської області від 22.02.2000, справа №52/3-2000, зареєстрованого 21.02.2000 Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу під №38.

В п. 2.1.1 вищезазначеного договору іпотеки має місце посилання на вищезазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки 2008 року, та передбачено обов`язок ТОВ Культпобутрембуд отримати державний акт на право власності на землю і після отримання ним державного акту на право власності на землю внести відповідні зміни в договір іпотеки за власний рахунок.

Станом на 22 березня 2017 (перехід до позивача права власності на об`єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу) третя особа державний акт на право власності на землю не отримала, землевпорядна організація межі на місцевості (в натурі не встановила), тобто право власності не було на третю особу зареєстровано, а отже і не наступило.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №90288128 від 22.06.2017 державну реєстрацію речового права власності на дану земельну ділянку за договором відповідач 2 - державний реєстратор Самсон Тетяна Володимирівна, Калинівська селищна рада Броварського району, Київської області - здійснив лише 30.05.2017 (номер запису про право васності 20715058).

Згідно тієї ж Інформаційної довідки підставою виникнення права власності стали Витяг з ДЗК про земельну ділянку, серія та номер НВ-3208977832017, виданий 18.05.2017 видавник Відділ у Броварському районі міськрайонного управління в Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області (відповідач - 1), договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (серія та номер 1767, виданий 21.05.2008, Базир Віра Григорівна приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області), довідка - роз`яснення щодо розбіжності в площах земельної ділянки, серія та номер: 12, виданий 28.05.2017 (видавник ПП Інвестиційна компанія МЕРКУРІЙ-ІНВЕСТ ).

Відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку, серія та номер НВ-3208977832017, виданого 18.05.2017 відповідачем 1, документом із землеустрою на підставі якого було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.04.2017, що будо виконано ПП Інвестиційна компанія МЕРКУРІЙ-ІНВЕСТ .

Дата державної реєстрації земельної ділянки відповідачем - 18.05.2017.

30.05.2017 було зареєстровано право власності третьої особи на спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу земельної ділянки 2008 року.

Право власності третьої особи на спірну земельну ділянку кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 виникло 30.05.2017 , після того як позивач набув право власності на нерухоме майно, яке на ній розташовано.

В подальшому, на підставі нотаріально посвідченої заяви, поданої ОСОБА_1 від 22.08.2018, який є одним із засновників та керівників ТОВ Культпобутрембуд згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснено розподіл земельної ділянки за кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 на земельні ділянки за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005, 3221283200:05:001:0006.

Згідно сформованих запитів від 24.03.2019 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, за ТОВ КУЛЬТПОБУТРЕМБУД зареєстровано право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005, номер запису 28286914 та 3221283200:05:001:0006, номер запису 28287296. Державну реєстрацію права здійснено 03.10.2018.

Нерухоме майно - комплекс загальною площею 1474, 6 кв.м., яке належить ТОВ ПРОМ-ГРУПП та яке набуте на підставі двох договорів купівлі-продажу частини комплексу із ТОВ ФК Максі Капітал Груп , на даний час, знаходиться на земельних ділянках за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:05:001:0006.

За загальним правилом, момент набуття права власності за договором пов`язується з переданням майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Тобто, для набуття права власності на майно потрібно два правочини - договір, який є підставою набуття права власності, та передання майна, який є способом набуття права власності; правила щодо передачі як умови виникнення права власності свідчать про розмежування зобов`язання (договору) і речового права (власності).

Домовленість, що закріплена у договорі, стосується обов`язку продавця в майбутньому передати річ, тобто перенести право власності на неї на іншу особу - набувача. Адже, за загальним правилом, право власності на майно, що є предметом консенсуального договору, виникає не одномоментно з його укладенням. Виняток становлять реальні договори, які вважаються укладеними з моменту передання майна. Набуття права власності на майно за договорами, які потребують нотаріального посвідчення, пов`язане з цим посвідченням (ч. 3 ст. 334 ЦК України), а право на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації права на нього (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Набуття права власності відповідно до ЦК пов`язано з: а) переданням майна; б) нотаріальним посвідченням договору; в) державною реєстрацією права на нерухоме майно.

Переданням майна є його вручення однією особою іншій із наміром перенести право власності. У такому разі не викликає сумніву наявність правочину, який є наслідком виконання сторонами умов договору і являє собою дії з передання (та відповідно прийняття) майна.

Способами передачі є: а) вручення майна як фізичний акт, яким здійснюється перенесення володіння самим майном; б) вручення "замінника" майна - коносаменту або іншого товарно-розпорядчого документа на майно, внаслідок чого без фізичного переміщення майна "з рук у руки" воно вважається переданим набувачеві; в) здавання речей на пошту, організації зв`язку перевізникові для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки (ч. 2 ст. 334 ЦК України).

Інші моменти набуття права власності за договором: нотаріальне посвідчення договору в разі якщо такий договір потребує нотаріального посвідчення згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України; набрання законної сили рішенням суду про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально (така можливість передбачена ст. 220 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і тому у набувача за договором право власності на нерухомість виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності, зокрема, на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі ст. 128 ЗК України у разі продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Державна реєстрація права власності на землю відбувається на підставі Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. 3 розділу II Прикінцевих положень Закону до 01 січня 2013 державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводилась територіальними органами земельних ресурсів.

Згідно законодавства України, що діяло до 01.01.2013, третя особа на підставі договору купівлі-продажу, при умові його виконання мала отримати Державний акт на право власності на землю і на підставі нього звернутися до відповідного державного територіального органу земельних ресурсів в Броварському районі для державної реєстрації свого права власності на цю земельну ділянку.

Третя особа до 01 січня 2013 державний акт на право власності на землю не отримала та своє право власності на земельну ділянку не зареєструвала. Таким чином, право власності на землю у третьої особи не наступило.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №90288128 від 22.06.2017 державну реєстрацію речового права власності на дану земельну ділянку за договором Відповідач здійснив 30.05.2017 (номер запису про право власності 20715058). Тобто на підставі законодавства, що діяло станом на 30.05.2017.

Відповідно до приписів ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п. 10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (в редакції від 2016) під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

Відповідно до п. 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (в редакції від 2016 року) для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність.

Приписами ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Реєстрація права власності на земельну ділянку можлива тільки після реєстрації такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі як об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 11 Закону України Про державний земельний кадастр визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Згідно із ст. 15 Закону України Про державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо.

За ст. 16 Закону України Про державний земельний кадастр кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За змістом ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 4 ст.24 Закону Про державний земельний кадастр для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин , оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відповідно ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється : у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом, за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про землеустрій передбачено види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; в) проекта землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д)проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е)проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України Про землеустрій склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

В даному випадку третя особа розпочала процедуру отримання у власність земельної ділянки площею 0,7 га ще в 2008 році.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Таким рішенням було розпорядження районної адміністрації від 06.05.2008 № 726. В подальшому укладено договір купівлі продажу від 21.05.2008.

Згідно з п. 7 ст. 128 ЗК України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації. Державний акт на право власності на землю ТОВ Культпобутрембуд отримано не було і докази того, що ТОВ Культпобутрембуд здійснило оплату за договором відсутні.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 ЗК України.

На момент набуття права власності 02.03.2017 позивачем на будівлі та споруди, що розташовані на спірній земельній ділянці площею 0,7 га, третя особа своє право власності на землю так і не зареєструвала.

Відсутність державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, набуття позивачем права власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 1474, 4 кв. м., який зареєстрований за адресою: Київська область. Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41 та знаходиться на земельній ділянці 3221283200:05:001:0002 до її поділу, є тим юридичним фактом, з яким позивач пов`язує втрату права третьої особи на реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.

Як слідує із п. 1.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки 2008 року, вищезазначена Земельна ділянка знаходиться у користуванні Покупця на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000786, виданого відповідно до рішення Калинівської сільської ради від 25.02.2000, зареєстрованого в книзі записів державних актів направо постійного користування землею 19.04.2000 за № 120.

Тобто, до набуття права власності на землю (до моменту державної реєстрації цього права), спірна земельна ділянка знаходилася в постійному користуванні третьої особи.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Статтею 141 ЗК України передбачено випадки припинення права користування земельною ділянкою.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, систематична несплата земельного податку або орендної плати, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Пунктом а ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, такої відмови третя особа не надавала.

Пунктом е ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, перехід права власності на нерухоме майно - є підставою припинення, у тому числі - права постійного користування земельною ділянкою.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16. Наведена правова позиція, також, викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18.

Після передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу суб`єкт господарювання, що належать до державної чи комунальної власності, вносить відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать йому на праві власності, по фактичному землекористуванню.

А особи, які придбали нерухоме майно, що розташовано на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні, відповідно до ч. 5 ст. 79 ЗК України формують земельні ділянки за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про іпотеку якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована . Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Згідно зі ст. 120 ЗК України (в редакції станом на момент придбання позивачем майнового комплексу) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент набуття права власності на нерухоме майно) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, саме з моменту укладення договорів купівлі-продажу та реєстрації нерухомого майна до позивача перейшло право на земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно.

За змістом роз`яснення, які містяться, в пп. ґ п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , з 1 січня 2010 до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 12.10.2016 у справі №6-2225цс16, від 11.02.2015 у справі №6-2цс15, аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень .

Перехід права власності на будинок до нового власника - це факт, який є підставою для припинення права користування земельною ділянкою під нерухомістю попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під будинком.

Право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права власності на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.

В цьому полягає принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, та те, що визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Оскільки право власності третьої особи на спірну земельну ділянку на момент виникнення у позивача права власності на нерухоме майно 02.03.2017, що розташовано на цій земельній ділянці, не наступило (оскільки не пройшло відповідну державну реєстрацію), а право постійного користування на земельну ділянку площею 0.7 га припинено не було, то в розумінні cт.cт. 120, 125 ЗК України до позивача перейшло право користування спірною земельною ділянкою, а третя особа одночасно втратила своє право на реєстрацію права власності на землю. Набуття права власності позивачем на будівлі та споруди, які розташовані на спірній земельній ділянці є підставою для припинення права постійного користування третій особі (право постійного користування пройшло належну державну реєстрацію у відповідності з законодавством, що діяло станом на квітень 2000).

Відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку, серія та номер НВ-3208977832017, виданого 18.05.2017 відповідачем - документом із землеустрою на підставі якого було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.04.2017, що було виконано ПП Інвестиційна компанія МЕРКУРІЙ-ІНВЕСТ . Дата державної реєстрації земельної ділянки 18.05.2017.

Згідно п. є ст. 55 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) обов`язково має містити копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була складена 21.04.2017, тобто після набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на зазначеній земельній ділянці. Таким документом мали бути договори купівлі-продажу позивача, а не відповідача.

Вимога законодавця щодо того, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) має містити в собі і копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані) також підтверджує цілісність об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Таким чином, в поданій документації для реєстрації земельної ділянки знаходилися недостовірні документи, що підтверджували право власності третьої особи на об`єкти нерухомого майна розташовані на спірній земельній ділянці і така технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не мала стати законною підставою для державної реєстрації і формування земельної ділянки за третьою особою.

За фактом підроблення документів посадовими особами третьої особи позивачем подано відповідну заяву до правоохоронних органів про порушення кримінального провадження у зв`язку із скоєнням кримінального правопорушення, ознаки якого відповідають ст.ст. 358, 190 КК України.

Щодо скасування реєстрації права власності третьої особи на земельну ділянку слід зазначити наступне.

Оскільки право власності третьої особи на спірну земельну ділянку не наступило (не пройшло відповідну державну реєстрацію) на момент виникнення у позивача права власності на нерухоме майно 02.03.2017, що розташовано на цій земельній ділянці, а право постійного користування на земельну ділянку площею 0,7 га припинено не було, то в розумінні ст.ст. 120, 125 ЗК України до позивача перейшло право користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим третя особа одночасно втратила своє право на реєстрацію права власності на землю, що не було враховано другим відповідачем при реєстрації права власності на земельну ділянку.

Згідно п. 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (в редакції від 2016) для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність.

В переліку підстав для реєстрації відповідачем - 2 відсутнє будь-яке рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність, що є порушенням п. 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127.

Перехід права власності відповідно до ст. 128 ЗК України та п.п 2.1, 4.2-4.4. договору купівлі-продажу земельної ділянки 2008 року пов`язується з перерахуванням ціни продажу земельної ділянки. Відповідачем 2 - державним реєстратором факт уплати третьої особи грошових коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки 2008 не перевірявся.

У відповідності до п.4 ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Як зазначено в ч.2 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Тобто Відповідач 2 повинен був відмовити третій особі в державній реєстрації права власності на земельну ділянку, адже згідно даних з державного реєстру речових прав станом на 02.03.2017 власником комплексу будівель та споруд по вул. Лісова, 41, смт. Калинівка, площею 1474,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1136008332212) є позивач.

Крім того, за договором купівлі-продажу земельної ділянки 2008 відчужувалася земельна ділянка площею 0,7, яка була оцінена в 203630,00 грн. Реєстрація ж права власності відбулася на площу земельної ділянки 0,7053 га. Таким чином, частина земельної ділянки площею 0,0053 га третій особі не продавалася, рішення власника про її відчуження відсутнє, земельна ділянка не оцінювалася і грошові кошти власнику землі не сплачувалися.

Державна реєстрація права власності третьої особи на земельну ділянку відбулася на підставі незаконної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі по Технічній документації, яка була виготовлена на підставі недостовірних даних про власника нерухомого майна. Таким чином, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки, як об`єкту нерухомого майна, то відповідно має бути скасована державна реєстрація права власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. а п. 2 ч. 6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок кадастрові номери 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:05:001:0006, що виникли після розподілу земельної ділянки кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 та скасування реєстрації права власності на них за третьою особою, є наслідком скасування первинних державних реєстрацій земельної ділянки кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 та права власності на неї за третьою особою.

Щодо об`єктів нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці, слід зазначити наступне.

Згідно висновку експерта Коваленко Л.А. на спірній земельній ділянці розміщені об`єкти, право власності на які не зареєстровано.

Так, за результатами проведеного комплексного земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження №41/05-2018 від 05.07.2018 визначено наступне.

В межах ділянки 3221283200:05:001:0002 (поділ якої, на даний час, здійснено) яка згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.05.2008 належить ТОВ Культпобутрембуд , знаходиться майновий комплекс, який складається з: корпус №1 (Б) - 522, 57 кв.м., корпус №2- 50 кв. м., корпус №3(Г) - 71, 80 кв.м., корпус №4 (Ж) -91, 77 кв.м., корпус №50 - б б, 59 кв.м., корпус №6 (А) - 435, 00 кв.м., підстанція №7 - 5, 63 кв.м., корпус №8 (прохідна) -18, 57 кв.м., корпус №9 (В-бокс для ремонту автомобілів) - 86, 21 кв.м., корпус №10 (3 - пилорама) - 91, 85 кв.м., корпус №11 (бункер) - 5, 69 кв.м.

Тобто, на спірній земельній ділянці наявна частина майна, яке не знаходиться у власності ТОВ ПРОМ-ГРУПП , не було предметом іпотеки та не зареєстровано за ТОВ Культпобутрембуд , а саме: корпус № 2 - площею 50 кв.м., підстанція № 7 - площею 5,63 кв.м., корпус №50 - 66, 59 кв.м., корпус № 8 (прохідна) - площею 18,57 кв.м., корпус 11 (корпус) площею 5,69 кв.м.

Вказана обставина знаходить своє відображення також в рішенні Господарського суду Київської області від 09.10.2018 у справі № 911/1553/18 (рішення в апеляції не оскаржено).

У вказаному рішенні відсутня інформація щодо належної державної реєстрації зазначених об`єктів нерухомого майна, а також введення їх в експлуатацію ТОВ Культпобутрембуд .

Як вказує позивач, після розподілу земельної ділянки, нерухоме майно (в тому числі самочинне) було розподілено наступним чином на нових земельних ділянках.

На земельній ділянці 3221283200:05:001:0005 розташовані наступні будівлі та споруди:

- законні: корпус №9 (В-бокс для ремонту автомобілів) - 86, 21 кв.м., корпус №10 (3 - пилорама) - 91, 85 кв.м.;

- незаконні: корпус №5- 66, 59 кв.м.

На земельній ділянці 3221283200:05:001:0006 розташовані наступні будівлі та споруди:

- законні: корпус №1 (Б) - 522, 5 7 кв.м., корпус №3(Г) -471, 80 кв.м., корпус №4 (Ж) -91, 77 кв.м., корпус №6 (А) - 435, 00 кв.м., корпус №8 (Д - прохідна) -18, 57 кв.м.;

- незаконні: корпус №2- 50 кв. м., корпус №11 (бункер) - 5, 69 кв.м., підстанція № 7 - площею 5,63 кв.м.

За твердженнями позивача, що узгоджується з матеріалами справи, на спірній земельній ділянці (ділянках) відсутнє будь-яке нерухоме майно ніж те, що належить на праві власності позивачу.

Згідно наданого відповідачем технічного паспорту будівлі по вул. Лісовій 41 -А у с. Калинівка, встановлено, що трансформаторна підстанція побудована згідно дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт, виданим Броварським РЕМ, будівництво закінчено 22.04.2006. Однак, відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 №1243, який діяв на момент складання Акту технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 22.04.2006 (копія додається), Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що створив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Згідно ст. 24 Закону України Про планування і забудову територій у редакції від 20.04.2000 фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об`єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про планування і забудову територій у редакції від 20.04.2000 та п.1.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Держбуду від 05.12.2000 №274 дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об`єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів.

Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 16 ст. 29 Закону України Про планування і забудову територій у редакції від 20.04.2000).

Як вбачається із Акту технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 22.04.2006, дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт трансформаторної підстанції КТП S=160 кВА 10/0.04 кВ в с. Калинівка, Броварського району, Київської області по вул. Лісовій, 41 був виданий Броварським РЕМ, що є структурним підрозділом ЗАТ А.Е.С. КИЇВОБЛЕНЕРГО , а не інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю, як передбачено п.1.1 Положення та Законом України Про планування і забудову територій у редакції від 20.04.2000.

Інформація про те, що вказаний Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 22.04.2006 був зареєстрований в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт відповідно до п.27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 відсутня, що підтверджується відповіддю Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області від 30.07.2019.

Згідно Державного акту на право постійного користування землю серії II - КВ №00786 земельна ділянка не була відведена для мети будівництва підстанції, а надана у постійне користування під склади.

Щодо корпусу № 2 - площею 50 кв.м., корпусу № 8 (прохідна ) - площею 18,57 кв.м., корпусу 11 (корпус) площею 5,69 кв.м, які розташовані за адресою: вул. Лісова 41, с. Калинівка, Броварського району, Київської області,(які містяться у висновку експерта) згідно інформації, які міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на вказані об`єкти за ТОВ Культпобутрембуд не зареєстровано, а отже вказане нерухоме майно є самочинним будівництвом, і відповідно земельні ділянки під ними не виділяються.

Належні докази, які б підтверджували, що зазначені об`єкти нерухомого майна належать на праві власності третій особі, згідно відповідей (державних органів та установ) відсутні, що свідчить про незаконний характер їх будівництва та відсутністю відповідних прав на них.

Таким чином, самочинно побудоване нерухоме майно третьою особою не оформлено у відповідності до вимог законодавства, а отже під нього не може виділятися земельна ділянка.

Згідно ч. 1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без отриманого дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Верховним Судом України у постанові від 03.06.2015 у справі №3-202гс15 викладено правову позицію про те, що коли законодавством передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правові висновки щодо застосування ст.ст. 331, 376 ЦК України Верховний Суд України виклав у постанові від 28 січня 2015 у справі № 6-225цс14, в якій вказав, що у справах про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт слід враховувати положення ч. 1 ст. 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

За відсутності правовстановлюючих документів, які б підтверджували за відповідачем реєстрацію права власності на будівлі: корпус № 2 - площею 50 кв.м., підстанція № 7 - площею 5,63 кв.м., корпус № 8 (прохідна) - площею 18,57 кв.м;корпус 11 (корпус) площею 5,69 кв.м, корпус №50 - 66, 59 кв.м. як об`єктів нерухомого майна, під такі об`єкти не може виділятися земельна ділянка.

Відповідно до ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно положень ст.ст. 181, 182 ЦК України, ст. ст. 4, 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень земельні ділянки, житлові будинки, будівлі, споруди є нерухомим майном, щодо яких проводиться державна реєстрація прав.

При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, акти прийому нерухомого майна до експлуатації.

ТОВ Культпобутрембуд не звертався до відповідних органів за одержанням та не одержував дозволи на виконання будівельних робіт, який на той час надавалися інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю, а також право власності на самочинно збудоване майно не оформив.

Визнання права власності на незавершений об`єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як ч. 3 ст. 376, так і ст. 331 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта, що єдиним власником всього нерухомого майна в розумінні ЦК України є позивач, і відповідно позивач має право користуватися спірною земельною ділянкою та зареєструвати своє право користування, або оформлювати своє право власності на неї відповідно до умов чинного законодавства України.

Щодо набуття права власності третьою особою на земельну ділянку слід зазначити наступне.

На момент купівлі-продажу позивачем нерухомого майна, що розташовано на спірній земельній ділянці (22 березня 2017 за ТОВ ПРОМ-ГРУПП внесено запис про право власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41) право власності третьої особи на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу землі 2008 року зареєстровано державою не було і відповідно не наступило.

Відповідно до ст. ст. 181, 182 ЦК України (в редакції на момент укладення договору купівлі-продажу) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Дана норма також закріплена і в ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на момент укладення договору купівлі-продажу).

Частинами 1, 2 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягає право власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об`єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Статтею 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Тобто, земельне законодавство України (чинне як на момент укладення договору купівлі-продажу, так і на момент розгляду справи судом) передбачає, що право власності виникає з моменту оформлення права власності на земельну ділянку та державної реєстрації цього права.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 916/675/15, обов`язковою умовою виникнення прав на нерухоме майно є їх державна реєстрація. Саме з державною реєстрацією закон пов`язує момент виникнення речових прав на нерухомість.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Пунктом 5 Розділ V Прикінцеві положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

За змістом ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції Закону України від 11.02.2010, яка діяла на момент укладання договору купівлі-продажу землі, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2011 у справі № 2-27/10460-2008 момент вчинення правочинів (в даному випадку договір купівлі-продажу земельної ділянки) відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією.

Щодо вимог про визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, касаційний суд зазначив, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права, відсутність такої реєстрації тягне за собою відмову у позові в зазначеній частині, (договір купівлі-продажу земельної ділянки було укладено 23 травня 2008).

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Статтею 657 ЦК України встановлені вимоги щодо форми окремих видів договорів купівлі-продажу, зокрема, встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Відповідно до абз.6 п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), зокрема, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Враховуючи вищевикладене, право власності третьої особи на спірну земельну ділянку виникло лише після державної реєстрації цього права власності в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме 30.05.2017 (номер запису про право власності в державному реєстрі 20715058), тобто вже після того, як позивач отримав у власність 22 березня 2017 всі будівлі та споруди, що розташовані на спірній земельній ділянці.

За змістом ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ст. 120 ЗК України (в редакції, станом на 23.12.2016 час реєстрації майна за ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп ) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Цивільне законодавство виокремлює складові частини речі та складні речі . Так, згідно зі ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Водночас якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч. 1 ст. 188 ЦК України).

Як встановлено в ч. 3 ст. 79 ЗК України та ч. 3 ст. 373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту, і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Отже, зважаючи на положення чинного цивільного та земельного законодавства, з одного боку, земельна ділянка з розміщеними на ній об`єктами нерухомості є однією річчю, а з іншого - об`єкт нерухомості є складовою річчю земельної ділянки.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, то виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Пунктом е ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Зі змісту статей 120,125,141 ЗК України слідує, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі за № 6-2225 цс 16.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень ст.ст. 331,376 ЦК України, ст.ст. 116, 123, 124, 126 ЗК України. Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень .

Право власності на будівлі та споруди третьої особи було припинено 23.12.2016 - дата реєстрації права власності за ТОВ "ФК"МаксіКапіталГруп". Таким чином, у відповідності до ст.ст. 79,120, 125,141 ЗК України, ст.ст. 373, 376, 377 ЦК України з втратою права власності на об`єкти нерухомого майна третя особа втратила і право на користування спірною земельною ділянкою та відповідно втратила і своє право на державну реєстрацію свого права власності на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки, укладеного ще у 2008 році, без доказів про оплату по договору.

Таким чином, відповідач-2, державний реєстратор Самсон Тетяна Володимирівна, Калинівської селищної ради Броварського району, Київської області при здійсненні державної реєстрації 30.05.2017 права власності на спірну земельну ділянку за третьою особою порушив загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, то передбачено ст.ст. 79,120, 125,141 ЗК України, ст.ст. 373, 376, 377 ЦК України і таким чином позбавив позивача права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать йому на праві власності.

Станом на 30.05.2017 будь-яке право третьої особи на спірну земельну ділянку, чи право постійного користування чи власності, припинилося з припиненням права власності на будівлі та споруди, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Як зазначено в ч. 2 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Тобто реєстратор (відповідач - 2) повинен був відмовити в державній реєстрації прав третій особі адже відповідно п. 1.2 поданого на державну реєстрацію договору купівлі-продажу 2008 на вищевказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить ТОВ Культпобутрембуд на підставі рішення Арбітражного суду Київської області від 18.02.2000 та ухвали Арбітражного суду Київської області від 22.02.2000 у справі №52/3-2000, зареєстрованого 21.02.2000 Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу під №384, але ж в Державному реєстрі речових прав станом на 30.05.2017 відсутня реєстрація нерухомого майна Калинівської селищної ради Броварського району, Київської області за ТОВ Культпобутрембуд . Виявивши факт відсутності права власності на нерухомість у третьої особи на зареєстрованій у власність земельній ділянці, реєстратор мав відмовити ТОВ Культпобутрембуд в реєстрації його права власності на землю на підставі ч.2 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги доводи позивача, що спірне нерухоме майно розташовано на земельній ділянці за кадастровим номером 3221283200:05:001:0002, що підтверджується висновком експерта за результатами проведеного комплексного земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження №41/05-2018 від 05.07.2018, оскільки суд без належних підстав вважав, що наданий позивачем висновок складений на замовлення заінтересованої особи в позасудовому порядку та виключно за документами, наданими позивачем, відтак останній не може бути взятий до уваги судом, враховуючи заперечення першого відповідача.

Приписами ст. 91 ГПК України закріплено поняття письмових доказів як документів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Таким чином, за нормою ст. 101 ГПК України відповідачі або інші учасники судової справи мали б подати заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення Позивача, і тільки тоді такий висновок судом міг бути не прийнятий до уваги.

Сторонами у справі заява про відвід експерту суду не подавалася, більш того відповідач-1 проти експертизи не заперечував, а тільки зазначив, що вона подавалася на розгляд в інших судових процесах.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно визнав висновок експерта неналежним доказом по справі.

Твердження суду про недоведеність позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами того, що придбаний позивачем на підставі договорів купівлі-продажу частини комплексу від 02.03.2017, комплекс знаходиться на земельних ділянках за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:005:001:0006, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки 3221283200:05:001:0002, не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Дійсно, на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 припинила своє існування у результаті поділу, це підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку кадастровий номер 3221283200:05:001:0006 (а.с. 124, т.1) та витягом з ДЗК на земельну ділянку кадастровий номер 3221283200:05:001:0005 (а.с. 122, т.1), а також нотаріально посвідченою заявою, поданою ОСОБА_1 (а.с. 127, т.1) від 22.08.2018 на виготовлення технічної документації на розподіл земельної ділянки за кадастровим номером 3221283200:05:001:0002 на земельні ділянки за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005, 3221283200:05:001:0006.

Однак, матеріали справи (в тому числі і висновок експерта за результатами проведеного комплексного земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження №41/05-2018 від 05.07.2020), доводи самої позовної заяви свідчать про те, що нерухоме майно, придбане позивачем за договорами купівлі-продажу 02 березня 2017 № 171 та № 172 було розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 3221283200:05:001:0002, відповідно після поділу, на земельних ділянках за кадастровими номерами 3221283200:05:001:0005, 3221283200:05:001:0006. Інше, будь-чиє, законно збудоване нерухоме майно на спірних земельних ділянках відсутнє.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в рішенні суду від 01.11.2019 судом встановлено, що земельна ділянка, якій у подальшому було присвоєно кадастровий номер 3221283200:05:001:0002, перебувала на праві постійного користування у ТОВ Культпобутрембуд , право власності на неї посвідчувалося державним актом на право постійного користування землею від 25.02.2000 серії ІІ-КВ № 000786.

Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки вищезгаданий державний акт від 25.02.2000 посвідчував право постійного користування ТОВ Культпобутрембуд на спірну земельну ділянку, а не його право власності на неї.

У даній судовій справі не є принциповим, коли саме була сформована спірна земельна ділянка, важливим є той факт, що на земельній ділянці кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 (ділянках після її поділу) розташовано виключно нерухоме майно позивача, що дає йому право оформити право користування цією земельною ділянкою, державна реєстрація права власності на землю третьої особи після набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці позбавляє позивача оформити таке право на землю шляхом укладення відповідного договору з власником землі. При цьому за нормами ЗК України користування земельною ділянкою без її оформлення заборонено.

У даному випадку право користування на землю перейшло до позивача на підставі cт. 120 ЗК України.

Позивач не стверджує, що до нього перейшло право власності на землю, оскільки в розумінні ст. 120 ЗК України право власності на землю перейти до позивача не могло, оскільки не існувало на момент отримання у власність будівель та споруд, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Відповідно до cт. 6 Закону України Про іпотеку якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Фактично зволікання третьої особи своїм обов`язком щодо державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку призвели до того, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки за договором 2008 року кадастровий номер земельної ділянки був відсутній.

Суд першої інстанції не оцінив в повній мірі доводи позовної заяви і не дав правову оцінку діям другого відповідача щодо реєстрації права власності третьої особи на земельну ділянку кадастровий номер 3221283200:05:001:0002 та після поділу номери 3221283200:05:001:0005 та 3221283200:05:001.0006.

Такий спосіб захисту як скасування реєстрації права власності, є єдиним вірним способом захисту своїх прав позивачем, як нового та одноособового власника нерухомості, що розташована на спірній земельній ділянці.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, скаржником були надані інформаційні довідки з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів ТОВ ПРОМ-ГРУПП" та ТОВ Культпобутрембуд .

Зазначені довідки підтверджують перелік нерухомого майна (в тому числі і землі), яке знаходиться у власності позивача та реєстрацію за третьою особою двох земельних ділянок за спірною адресою.

Інформаційна довідка №198583418 підтверджує, що за ТОВ ПРОМ-ГРУПП" в реєстрі речових прав зареєстровано комплекс загальною площею 1474,6 кв.м., до складу якого входять будівлі і споруди, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Лісова, буд. 41.

Інформаційна довідка №198852198 підтверджує, що за ТОВ Культпобутрембуд в реєстрі речових прав зареєстровано дві земельні ділянки кадастрові номери 3221283200:05:001:0005; 3221283200:05:001:0006.

Будь-якого іншого нерухомого майна, зареєстрованого в Реєстрі за ТОВ Культпобутрембуд на теперішній час не обліковується.

Зазначені інформаційні довідки підтверджують твердження позивача, що у ТОВ Культпобутрембуд відсутнє у власності будь-яке нерухоме майно на спірних земельних ділянках.

Слід також зазначити, що відповідно до приписів ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 ГПК України .

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, відповідачем є особа, яку позивач вважає такою що порушила, оспорює чи не визнає право або охоронюваний законом інтерес позивача.

Відповідачем у справі повинна бути така юридична чи фізична особа, за рахунок якої, в принципі, можливо було би задовольнити позовні вимоги. Тобто сторонами у судовому процесі є суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Позовну заяву було подано до відповідача - 1 та відповідача - 2, оскільки саме їх незаконні дії при виконанні ними повноважень, якими вони наділені законами України, заважають позивачу оформити належним чином перехід право користування на землю під власними будівлями та спорудами. Звичайно, що дії відповідачів оскаржуються, в тому числі, опосередковано через неправомірність дій третьої особи в справі.

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

ТОВ Культпобутрембуд повинно брати участь в указаній справі, оскільки цей спір стосується безпосередньо його прав і обов`язків.

З цих підстав позивач скористався своїм правом і визначив ТОВ Культпобутрембуд як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Реєстраційні дії відповідача було вчинено на користь ТОВ Культпобутрембуд .

Хоча у вказаних правовідносинах належним відповідачем мала бути б особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності (земельної ділянки), ТОВ Культпобутрембуд , як суб`єкт цивільних процесуальних та спірних матеріальних правовідносин в повній мірі має можливість отримати захист особистих суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, беручи участь у справі як третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки зазначені особи мають загальні процесуальні права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі, встановленні в ст. 42 ГПК України, які можуть бути використані останнім, у тому числі шляхом касаційного оскарження рішення апеляційного суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 521/18393/16-ц.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всіх обставини справи та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування заявлених вимог позивача, а тому дійшов помилкових висновків про відмову в позові.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ГРУПП" з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2019 у справі №911/2216/19 підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі здійснено у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 278, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ГРУПП" на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2019 у справі №911/2216/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2019 у справі №911/2216/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі України земельних ділянок кадастровий номер:

- 3221283200:05:001:0002;

- 3221283200:05:001:0005;

- 3221283200:05:001:0006.

5. Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Культпобутрембуд" (07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, буд. 41, код ЄДРПОУ 20078048) на земельну ділянку кадастровий номер:

- 3221283200:05:001:0002 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 20715058);

- 3221283200:05:001:0005 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 28286914);

- 3221283200:05:001:0006 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 28287296).

6. Стягнути з Державного реєстратора Самсон Тетяни Володимирівни Калинівської селищної ради Броварського району Київської області (07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, буд. 20, код ЄДРПОУ 04363886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ГРУПП" (01025, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15 ЛІТ. А, Н/П № 17, код ЄДРПОУ 40463215) 4802,50 грн. судового збору за подання позовної заяви.

7. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

8. Матеріали справи №911/2216/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 30.06.2021.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	11.03.2021
Оприлюднено	30.06.2021
Номер документу	97961332
Судочинство	Господарське

Берднік І.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.03.2021 по справі 911/2216/19ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/2216/19

Постанова
від 11.03.2021 по справі 911/2216/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД