Рішення

від 29.06.2021 по справі 922/1665/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1665/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Лідіс , 61099, м. Харків, вул. Єнакіївська. Буд. 1 до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", 61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299 простягнення 343 014, 61 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Лідіс» звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення суми у розмірі 343 014, 61 грн. з яких заборгованість за договором підряду № 15/10-ЖДЦ-19 від 21.10.2019 року у розмірі 274 542, 64 грн., відсотки відповідно до пункту 7.4. договору у розмірі 3 911, 29 грн., пені у сумі 27 454, 26 грн., інфляційні збитки у розмірі 25 395, 14 грн., 3 % річних у розмірі 11 711, 28 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 07.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1665/21. Розгляд справи № 922/1665/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

31.05.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12658) у якому останній, просить суд, вимогу про стягнення основної суми боргу задовольнити у сумі не більше 542, 64 грн. Вимогу про стягнення 1 % річних згідно пункту 7.4. договору задовольнити у сумі не більше 3 903,78 грн. вимогу про стягнення інфляційних збитків задовольнити у сумі не більше 24 791. 20 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3 % річних 11 711,28 грн. згідно статті 625 Цивільного кодексу України відмовити у повному обсязі. Вимогу щодо стягнення пені за прострочення оплати задовольнити у сумі не більше 132,02 грн., застосувати норми щодо спливу строку позовної давності та задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені). У задоволенні вимоги щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивача відмовити у повному обсязі. Здійснити розподіл зі сплати судового збору, відповідно до розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 21.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП Лідіс» (позивач, підрядник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідач, замовник) укладено договір підряду № 15/10-ЖДЦ-19 (а.с. 10-15).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2019 року (пункт 11.1. договору а.с. 14).

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що підрядник зобов`язується за дорученням замовника на власний ризик виконати роботу у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Предметом договору підряду є виконання робіт по ремонту під`їздної залізничної колії інв. № 020059 (пункт 1.2. договору).

Код по ДК 021:2015:-45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь, згідно Національного класифікатора України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник , затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 року № 1749 (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, загальна вартість підрядних робіт за цим договором складає 274 542, 64 грн., у тому числі ПДВ - 20 % 45 757, 11 грн. без вартості матеріалів.

Згідно пунктів 2.2., 2.3, 2.4. договору:

- загальна вартість матеріалів за цим договором складає 987 803, 02 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 164 633, 84 грн.;

- загальна вартість договору складає 1 496 345, 66 грн.. у тому числі ПДВ 20 % 249 390, 94 грн.;

- вартість матеріалів, що постачає замовник складає 234 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % 39 000,00 грн.

Пунктом 2.5. договору, сторони погодили, що найменування, обсяги та ціна робіт зазначені у договірній ціні (додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього договору.

Термін виконання підрядних робіт, обумовлений цим договором, складає 35 робочих днів з моменту перерахування замовником попередньої оплати, визначеної в пункті 5.1. цього договору (пункт 3.1.).

Приймання - передача робіт здійснюється сторонами протягом 10 календарних днів з моменту отримання замовником письмово повідомлення про виконання робіт за даним договором (пункт 4.1.).

Відповідно до пункту 5.1. договору. Сторони погодили, що замовник здійснює попередню оплату виконуваних підрядником робіт у розмірі вартості матеріалів протягом 10 календарних днів з моменту виставлення підрядником рахунку, що складає 987 803, 02 грн., у тому числі ПДВ 20 % 164 633, 84 грн.

Пунктом 5.2. сторони погодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи у розмірі 274 542, 64 грн., у тому числі ПДВ 20 % 45 757, 11 грн. здійснюється замовником протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі виконаних робіт.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору між сторонами було підписано: договірну ціну, дефектний акт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2019 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на суму 1 496 345, 66 грн. (а.с. 16 -24).

За твердженнями позивача, відповідач в порушення умов договору, не виконав свої зобов`язання у повному обсязі та станом на день подання позовної заяви за розрахунком позивача сума боргу яка не сплачена відповідачем із урахуванням часткової оплати (987 803,02 грн.) становить суму у розмірі 274 542, 64 грн. (а.с. 2).

Вищевказані обставини, стали підставою звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 12.11.2019 року було складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на загальну суму 1 496 345, 66 грн. (а.с. 20-24).

При цьому за розрахунком позивача сума боргу яка не сплачена відповідачем із урахуванням часткової оплати (987 803, 02 грн.) становить 274 542, 64 грн. (а.с. 2).

При цьому відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 12658 від 31.05.2021 року) зазначив, що останній погоджується з позивачем щодо наявності договірних стосунків між сторонами на підставі договору підряду № 15/10-ЖДЦ-19 від 21.10.2019 року. Проте відповідач не погоджується з позовною заявою, та вважає її необґрунтованою. Також щодо суми боргу зазначає, що позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 542, 64 грн. та посилається на вимоги частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не приймає вищевикладені посилання відповідача, оскільки як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд, зокрема стягнути загальну суму у розмірі 343 014, 61 грн. Крім того, у позовній заяві, позивачем зазначено, що з відповідача необхідно стягнути заборгованість у сумі 274 542, 64 грн. (сума основного боргу), 3 911, 29 грн. (відсотки згідно пункту 7.4. договору), 27 454, 26 грн. (пеня згідно пункту 7.5. договору), 25 395, 14 грн. інфляційні втрати, 11 711, 28 грн. (3 % річних згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України), що разом складає 343 014, 61 грн. (а.с. 4).

У зв`язку із чим посилання відповідача на вимоги частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України не приймаються судом.

При цьому, відповідач будь-яких доказів сплати суми боргу позивачу не надав, наявності заборгованості перед позивачем не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 274 542, 64 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірними договором, позивачем було нараховано відповідачу, за період з 28.11.2019 року по 30.04.2021 року (а.с. 3-4), відсотки відповідно до пункту 7.4. договору у розмірі 3 911, 29 грн., пені у сумі 27 454, 26 грн., інфляційні збитки у розмірі 25 395, 14 грн., 3 % річних у розмірі 11 711, 28 грн. (а.с. 3-4).

Щодо нарахованих позивачем відсотків відповідно до пункту 7.4. договору у розмірі 3 911, 29 грн., інфляційних збитків у розмірі 25 395, 14 грн., та 3 % річних у розмірі 11 711, 28 грн. суд зазначає наступне.

Відповідач у наданому на суду відзиві на позовну заяву (вх. № 12658 від 31.05.2021 року) заперечував проти нахованої позивачем суми відсотків відповідно до пункту 7.4. договору у розмірі 3 911, 29 грн., інфляційних збитків у розмірі 25 395, 14 грн., та 3 % річних у розмірі 11 711, 28 грн. та зазначив, що позивачем при здійсненні розрахунку 1 % річних не враховано що у 2020 року було 366 днів, у зв`язку із чим, відповідачем здійснено контррозрахунок, та за розрахунком відповідача сума 1 % річних складає 3 903, 78 грн.

Щодо нарахованих відповідачем інфляційних збитків зазначає, що останнім не враховано дефляцію у грудні 2019 року, у зв`язку із чим, відповідачем здійснено контррозрахунок, та за розрахунком відповідача сума інфляційних збитків складає 24 791, 20 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних зазначає, що сторонами у пункті 7.4. договору було погоджено інший розмір річних. У зв`язку із чим, позивачем безпідставно заявлено до стягнення 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог частини 1 статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому просить суд, відмовити у задоволення заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 11 711, 28 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.4. договору, у разі порушення строку оплати робіт, передбачених цим договором, підрядник має право вимагати оплату 1 % річних та інфляційні втрати (а.с. 13).

З аналізу вищевикладеного слідує, що три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

При цьому, розміру процентів у зв`язку із простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку оскільки сторонами у договорі визначено інший розмір річних. Вимоги позивача про стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 11 711, 28 грн. не підлягають до задоволення.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, в частині нарахування 1 % річних складає 3 911, 29 грн. за період з 28.11.2019 року по 30.04.2021 року (викладеного у тексті позовної заяви а.с. 3-4), дійшов висновку, що відповідні нарахування позивачем здійснено невірно.

Судом здійснено власний розрахунок в онлайн системі Ліга закон та встановлено, що сума 1 % річних за період з 28.11.2019 року по 30.04.2021 року складає 3 903, 77 грн.

В частині 1 % річних у розмірі 7, 52 грн. - відмовити.

Щодо нарахованих позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 25 395, 14 грн. за період 28.11.2019 року по 30.04.2021 року (викладеного у тексті позовної заяви (а.с. 3-4), суд зазначає наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивачем заявлено період з 28.11.2019 року по 30.04.2021 року, проте нарахування здійснено з 01.2020 року по 03.2021 року (а.с. 3).

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 року №62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 24.09.2020 року у справі № 915/2095/19 зазначив, що у судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

З аналізу вищевикладеного слідує, що приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Крім того, відповідачем у наданому до суду відзиві на позовну заяву, здійснено контррозрахунок інфляційних втрат, з урахуванням дефляції, та визначено суму у розмірі 24 791, 20грн. за період з грудня 2019 року по березень 2021 року.

Суд, перевіривши відповідні розрахунки позивача, з урахуванням контрозрахукну відповідача, та з урахуванням дефляції, дійшов висновку, що сума інфляційних втрат яка підлягає до задоволення ставить суму у розмірі 24 791, 20 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 603,94 грн. - відмовити.

Щодо нарахованих позивачем 27 454, 26 грн. суми пені відповідно до умов пункту 7.5. договору, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві зазначено, що період прострочення зобов`язання складає з 28.11.2019 року по 30.04.2021 року. Сума основного боргу складає 274 542, 64 грн. (а.с. 3).

Згідно зі статтею 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно вимог частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 230 Господраського коедксу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із умов спірного договору, сторони погодили підстави застосування штрафних санкцій (пені і штрафу), а також їх розмір.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов`язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення.

Штраф як різновид неустойки може бути у конкретній грошовій сумі; у відсотковому відношенні до суми всього зобов`язання або до невиконаної його частини; у розмірі вартості предмета зобов`язання; у кратному розмірі предмета зобов`язання.

З огляду на викладене, пеня - це безперервно наростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу, штраф - стягується одноразово у формі, визначеній договором.

Як вбачається із умов пункту 7.5. договору, сторони погодили, що за порушення строку остаточного розрахунку, передбаченого цим договором, підрядник має право пред`явити замовнику вимоги про сплату пені у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 10 % від несплаченої суми (а.с. 13).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, останнім нараховану суму пені 10% у розмірі 27 454, 26 грн. (274 254, 64 грн. *10%) (а.с. 3).

При цьому, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 12658 від 31.05.2021 року), зазначає, що позивачем не надано конкретного розрахунку щодо суми пені. Проте вираховує пеню виходячи з суми 10 % від суми основного боргу 274 542, 64 грн. та періоду прострочення зобов`язання 520 днів з 28.11.2019 року по 30.04.2021 року. Також зазначає про сплив строку позовної давності за вимогою про стягнення пені. А саме стягненню підлягає пеня за період з 28.11.2020 року по 27.05.2020 року (22 дні прострочення). Та просить суд, застосувати позовну давність до вимоги позивача про стягнення із відповідача пені. За конррозрахунком відповідача сума пені яка підлягає до стягнення із відповідача складає суму у розмірі 2 640, 41 грн. що не перевищує 2 НБУ.

Суд не приймає посилання відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення суми пені, оскільки як вбачається із умов пункту 7.5. договору, сторони погодили, що пеня нараховується за кожен день прострочення. При цьому, у даному випадку відповідач, як особа, яка порушила грошове зобов`язання, сплачує на користь позивача пеню в розмірі, що встановлений за згодою сторін.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з пункту 7.5. договору, приписів статті 231 Господарського кодексу України, судом встановлено, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, та за розрахунком суду розмір пені, обумовлений сторонами у пункті 7.5. договору, а саме 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 10% від несплаченої суми, не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (загальний період визначений позивачем у позовній заяві з 28.11.2019 року по 30.04.2021 року. Сума основного боргу складає 274 542, 64 грн.( а.с. 3). У зв`язку із чим, сума пені в розмірі 27 454, 26 грн. підлягає задоволенню.

Будь-яких інших доказів у підтвердження викладених у відзиві заперечень відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, надані заперечення не приймаються судом, ґрунтуються на неправильному розумінні норм законодавства та довільному тлумачення норм, спростовуються вищевикладеними нормами та матеріалами справи

Щодо клопотання відповідача, про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) викладено у відзиві на позовну заяву (вх. № 12658 від 31.05.2021 року), суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлено клопотання, відповідач зазначає, що відповідач є виробником комплексного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складає 70 % в загальній структурі запланованного виробництва країни. Також зазначає, що Державне підприємство "Завод" «Електроважмаш» виконує замовлення на відповідних ринках різних країн світу.

Також зазначає, що 29.12.2018 року постановою уряду Російської Федерації № 1716-83 "Про заходи в реалізації Указу Президента від 22.10.2018 року № 592" введено заборону на ввезення до Російської Федерації товарів, країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України, згідно відповідного переліку, до якого у тому числі включено товари за кодом ТН ЗЕД ЄАЕС 8501- двигуни та генератори електричні. У зв`язку із чим, на підприємство із об`єктивних причин не може самостійно здійснити переорієнтування існуючого запланованого обсягу тягового виробництва на нових замовників.

При цьому, відповідач не отримує, ані бюджетного фінансування, ані будь-яких інших дотацій чи преференцій. Крім того, у 2019-2020 роках на рахунки відповідача вже декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній платі та сплаті соціальних внесків до Державного бюджету.

Також зазначає, що відповідач внесений до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017-2020 роках. Наказом фонду державного майна України № 777 від 08.06.2018 року, було прийнято рішення про приватизацію підприємства відповідача. У зв`язку зі чим, накладення та стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків Державі.

За твердженнями відповідача, стягнення позивачем із відповідача 1 % річних та інфляційних втрат певною мірою компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів. А тому при зменшенні розміру пені, позивач не зазначає значних негативних наслідків для свого фінансового стану. У зв`язку із чим. просить суд, задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 5 % від загального їх розмірі 2 640, 41 грн. та стягнути із відповідача суму пені у розмірі 132, 02 грн.

У якості доказів у підтвердження клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) відповідачем надано до суду: копію ухвали Господарського суду Харківської області від 28.12.2019 року у справі № 922/3692/19, копію ухвали Господарського суду Харківської області від 04.02.2020 року у справі № 922/3692/19, копію постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 року у справі № 922/760/20, копію наказу Фонду державного майна України від 24.07.2020 року № 309 "Про встановлення неповного робочого тижня , копію наказу Фонду державного майна України від 21.10.2020 року № 427 "Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 року та січні 2021 року , копію наказу Фонду державного майна України від 16.12.2020 року № 491 "Про внесення змін та доповнень до наказу від 21.10.2020 року № 427 "Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 року та січні 2021 року , копію наказу Фонду державного майна України від 17.12.2020 року № 309 "Про скорочення робочого часу працівників відповідача , копію наказу Фонду державного майна України від 26.01.2021 року № 261-01/09 "Про простій працівників у лютому 2021 року , копію наказу Фонду державного майна України від 22.02.2021 року № 261-1/61 "Про продовження простою працівників у березні 2021 року , копію наказу Фонду державного майна України від 29.03.2021 року № 261-01/145 "Про продовження простою працівників у квітні 2021 року , копію наказу Фонду державного майна України від 22.04.2021 року № 261-01/230 "Про продовження простою працівників у травні 2021 року .

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 року у справі №924/709/17.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) докази, дійшов до висновку, що останнім в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду належних доказів наявності виняткових обставин, які б надавали підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Будь-яких доказів щодо фінансового стану станом на час розгляду справи та наданому у відзиві 31.05.2021 року, відповідачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, необхідність дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи, що відповідач тривалий час не сплачує борг, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення пені.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині: стягнення з відповідача суми заборгованості за договором підряду № 15/10-ЖДЦ-19 від 21.10.2019 року у розмірі 274 542, 64 грн., відсотки відповідно до пункту 7.4. договору у розмірі 3 903, 77 грн., інфляційні збитки у розмірі 24 791, 20 грн., та пеню у сумі 27 454, 26 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 11 711, 28 грн., 1 % річних у розмірі 7, 52 грн., інфляційних втрат у розмірі 603,94 грн. у задоволенні позову - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку зі розглядом справи, а саме витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 145, 22 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. (а.с. 5).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного квитанції № 0.0.21.07968978.1 від 29.04.2021 року сплачено суму судового збору у розмірі 5 145, 23 грн.

Відповідно до суми позовних вимог 343 014, 61 грн. сума судового збору складає - 5 145, 22 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим, із відповідача підлягає до стягнення сума судового збору у розмірі 4 960, 38 грн.

Керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299, ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Лідіс (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська. Буд. 1, ЄДРПОУ 33605504) суму заборгованості за договором підряду № 15/10-ЖДЦ-19 від 21.10.2019 року у розмірі 274 542, 64 грн., відсотки відповідно до пункту 7.4. договору у розмірі 3 903, 77 грн., інфляційні збитки у розмірі 24 791, 20 грн., пеню у сумі 27 454, 26 грн., та 4 960, 38 грн. судового збору.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 11 711, 28 грн., 1 % річних у розмірі 7, 52 грн., інфляційних втрат у розмірі 603,94 грн. у задоволенні позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Лідіс (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська. Буд. 1, ЄДРПОУ 33605504);

відповідач: Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299, ЄДРПОУ 00213121).

Повне рішення складено "29" червня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова