Ухвала

від 16.06.2021 по справі 920/340/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 920/340/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю Центр 2007 - Дігтяра О.В.,

Акціонерного товариства Сумиобленерго - Лебець О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центр 2007

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 (у складі колегії суддів: Попікова О.В. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 15.09.2020 (суддя Яковенко В.В.)

у справі № 920/340/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр 2007

до Акціонерного товариства Сумиобленерго

про скасування рішення та визнання недійсним акта,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю Центр 2007 (далі - ТОВ Центр 2007 ) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства Сумиобленерго (далі - АТ Сумиобленерго ), у якому просило скасувати рішення комісії філії Охтирський РЕМ АТ Сумиобленерго про донарахування ТОВ Центр 2007 вартості необлікованої електричної енергії у сумі 605 621,48 грн, яке оформлене протоколом від 18.12.2019 № 76 на підставі акта про порушення від 23.10.2019 № 001056, та визнати недійсним акт про порушення від 23.10.2019 № 001056.

Позовні вимоги обґрунтовано не доведеністю відповідачем факту втручання позивача в роботу засобів вимірювальної техніки, що є обов`язковим для притягнення до відповідальності за такий вид правопорушень, тому рішення про донарахування вартості необлікованої електричної енергії підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2021 року ТОВ Центр 2007 подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 920/340/20 за касаційною скаргою ТОВ Центр 2007 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.06.2021.

АТ Сумиобленерго у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору; при цьому просило закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору про постачання електричної енергії від 20.07.2016 № 18190, укладеного між ПАТ Сумиобленерго (постачальник; перейменоване на АТ Сумиобленерго ) і ТОВ Центр 2007 (споживач), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків до договору.

У пункті 2.1 договору визначено, що під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

За змістом пункту 4.2.3 договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електричної енергії, обчислену виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ України, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

26.12.2018 заявою-приєднанням ТОВ Центр 2007 засвідчило вільне волевиявлення щодо приєднання до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі. Приєднання до умов публічного договору відбулося на підставі пункту 4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 на умовах договору № 18190 з додатками, що було укладено 20.07.2016.

АТ Сумиобленерго з 01.01.2019 є оператором системи розподілу електричної енергії, яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1445, і проводить свою господарську діяльність з надання послуг з розподілу електричної енергії на території Сумської області.

Також судами установлено, що 26.04.2019 згідно з актом № 219 про пломбування та встановлення індикаторів, ТОВ Центр 2007 прийняло на відповідальне зберігання пломби та індикатори магнітного/електричного полів, зокрема пломбу ПАТ СОЕ С № 44211251, що зазначено в таблиці № 1 акта про пломбування, який підписано представником позивача без зауважень.

23.10.2019 представниками ПАТ Сумиобленерго проведено технічну перевірку засобів комерційного обліку електроенергії, про що складено відповідні акти від 23.10.2019 № 1022 і від 23.10.2019 № 1023, у якому зафіксовано факт виявлення пошкодження пломби ПАТ СОЕ С 44211251 оператора системи розподілу, а саме: порушення цілісності пломбувального дроту, на якому встановлена пломба, що була встановлена на дверях комірки головного рубильника та трансформаторів струму.

23.10.2019 складено акт № 001056 про порушення обліку електричної енергії, а саме: пунктів 2.3.3, 2.3.4, підпункту 8 пункту 5.5.5, пункту 8.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ). Цей акт підписано представником позивача із зауваженнями щодо відсутності інформації стосовно обставин та особи, яка це зробила.

23.10.2019 засіб обліку електричної енергії - лічильник МТХ 3R30.DH.4L1-YDO4, заводський № 02509403, представники ПАТ Сумиобленерго вилучено для направлення на експертизу.

Відповідно до акта експертизи приладу обліку електричної енергії від 14.11.2019 № 193 зазначений лічильник відповідає вимогам ДСТУ 62053.

18.12.2019 на засіданні комісії філії Охтирський РЕМ ПАТ Сумиобленерго по розгляду акта про порушення від 23.10.2019 № 001056, на якому був присутній директор ТОВ Центр 2007 , прийнято рішення, оформлене протоколом № 76, про нарахування споживачу обсягу та вартості необлікованої електричної енергії на підставі акта про порушення від 23.10.2019№ 001056, відповідно до глави 8.4 ПРРЕЕ в сумі 605 621,48 грн.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ Центр 2007 про скасування рішення відповідача про донарахування вартості не облікованої електричної енергії в сумі 605 621,48 грн, оформленого протоколом від 18.12.2019 № 76, на підставі акта про порушення від 23.10.2019 № 001056 та про визнання останнього недійсним.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, погодився з висновками місцевого суду про те, що ТОВ Центр 2007 не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про обставини недотримання відповідачем вимог ПРРЕЕ під час проведення перевірки та процедури складання акта, а також не спростовано зазначеного в акті порушення; у цьому акті міститься достатньо даних, необхідних для встановлення суті правопорушення та визначення обсягу необлікованої електричної енергії, що не дає підстав для скасування рішення відповідача та визнання акта про порушення недійсним.

У поданій касаційній скарзі ТОВ Центр 2007 послалося, зокрема, на те, що судами при вирішенні спору неправильно застосовано положення глави 8.4 ПРРЕЕ, зокрема пунктів 8.2.4, 8.4.4 щодо встановлення обставин пошкодження пломб засобу вимірювальної техніки, втручання в роботу такого засобу, що має бути підтверджено експертизою, проте експертиза, якою б було встановлено факт природного або штучного пошкодження пломби не проводилася. При цьому судами не враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 923/104/20, щодо застосування глави 8.4 ПРРЕЕ при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі Гарсія Манібардо проти Іспанії від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom , серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі Helmers v. Sweden , серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проте постанова Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 923/104/20, висновками у якій ТОВ Центр 2007 обґрунтувало наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прийнято у справі, правовідносини у якій не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.

Так, у справі № 923/104/20 Верховний Суд постановою від 19.01.2021 скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов товариства про скасування рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ. При цьому Верховний Суд навів правовий висновок, за яким з урахуванням системного аналізу змісту пункту 8.4.1 ПРРЕЕ, що регулює спірні правовідносини, положення глави 8.4 ПРРЕЕ не застосовуються за наявності своєчасного (до виявлення порушення представниками оператора системи), вчиненого у письмовій формі, повідомлення споживачем оператора системи та за відсутності явних ознак втручання в роботу засобів вимірювальної техніки. При цьому явними ознаками втручання в роботу засобів вимірювальної техніки не може бути визнано таке пошкодження засобів вимірювальної техніки, пошкодження або зрив пломб, про яке своєчасно було повідомлено оператора системи. Явні ознаки втручання в роботу засобів вимірювальної техніки мають бути доведені оператором системи.

У справі, яка розглядається, будь-яких подібних обставин, у тому числі щодо завчасного повідомлення споживачем оператора системи про пошкодження або зрив пломб, відповідальність за збереження та цілісність яких відповідно до акта про пломбування було покладено на позивача, судами попередніх інстанцій установлено не було. Водночас судами зауважено, що позивач з метою недопущення настання негативних наслідків, повинен самостійно, постійно та регулярно здійснювати відповідний контроль на своїй території та у разі пошкодження елементів пломбування, в тому числі, внаслідок впливу зовнішньої середи або інших чинників, невідкладно повідомити про це відповідача, чого споживачем зроблено не було. Натомість судами було встановлено, що під час перевірки в електроустановці позивача виявлене пошкодження пломби, в тому числі її відсутність в місці встановлення, про що зазначено в акті про порушення від 23.10.2019 № 001056, що відповідно до підпункту 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, яке здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення. Крім того, судами встановлено, що з огляду на зміст протоколу від 18.12.2019 № 76 на засіданні комісії з розгляду акта про порушення представник позивача визнавав факт виявленого відповідачем порушення. За висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ Центр 2007 не надало відповідних доказів, які б свідчили про обставини недотримання відповідачем вимог ПРРЕЕ під час проведення перевірки та складання акта, а також не спростовано встановленого в акті порушення.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 920/340/20, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведеній постанові Верховного Суду у справі № 923/104/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Центр 2007 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 15.09.2020 у справі № 920/340/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко