Рішення

від 16.06.2021 по справі 120/3105/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 червня 2021 р. Справа № 120/3105/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Зданевич Н.Ю.

представника позивача: Люлика Р.І.

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Фермерського господарства "Деметра"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Деметра" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем проведено фактичну перевірку діяльності ФГ Деметра , за результатами якої складено акт (довідку) фактичної перевірки. Відповідно до висновків акту, відповідачем встановлено порушення ФГ Деметра вимог ст. 15 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального . На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0021310705 від 22.03.2021, яким застосовано до ФГ Деметра штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 500 000,00 грн.

Однак, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення від 22.03.2021 протиправним, оскільки воно прийнято безпідставно, упереджено, не у порядку та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07.05.2021 подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема зазначає, що відповідно даних бухгалтерського обліку підприємства (рахунок 203 "Паливо") та бухгалтерської довідки про залишки пального, встановлено, що станом на 01.04.2020 на підприємстві ФГ "Деметра" залишки пального відсутні. Також, ФГ "Деметра" в перевіряємому періоді були придбані значні партії дизельного пального (ДП): 13.04.2020 - 6000 л.; 16.04.2020 - 8260 л. Усе придбане позивачем пальне використовувалось підприємством виключно для власних потреб, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та оборотно-сальдовою відомістю, рахунок 203.

Згідно наданих до перевірки позивачем документів, а саме, оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 "Пальне" та бухгалтерської довідки про залишки по рахунку 203 Пальне станом на 01.04.2020, встановлено що станом на 01.04.2020 залишків пального на підприємстві не було. А станом на 30.04.2020, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 "Пальне", залишки дизельного пального становили 10130,0л. Також, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 "Пальне", встановлено що протягом квітня 2020 р. підприємством було придбано три факти постачання товару (дизельного пального), а саме: 13.04.2020 - 6000 л, 16.04.2020 - 8260 л та після отримання ліцензії 23.04.2020 - 5000 л. Отже станом на 30.04.2020 підприємство зберігало 5130 л дизельного пального отриманого до 23.04.2020. Звідки в акті було зроблено висновок про факт зберігання пального отриманого до моменту отримання ліцензії.

Частиною 2 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 грн.

Проведеною фактичною перевіркою встановлено факт отримання та зберігання суб`єктом господарювання ФГ "Деметра" дизельного пального для потреб власного споживання без наявності (придбання) відповідної ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено ч. 1 ст. 15 Закону України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

22.03.2021 ГУ ДПС у Вінницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення №0021310705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно статті 17 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення є правомірним та порушення має місце, а відтак скасуванню не підлягає.

Ухвалою від 27.05.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ФГ "Деметра" зареєстроване 16.06.2004. Видами діяльності підприємства, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (КВЕД) є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.28 Вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області згідно ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, на підставі наказу виданого ГУ ДПС у Вінницькій області №298К від 08.02.2021 та направлень від 08.02.2021 №329, №330, проведена фактична перевірка ФГ "Деметра", що розташоване за адресою: вул. Козацька, 46, смт. Дашів, Іллінецький району, Вінницької області, з питань дотримання вимог Законів України від 06.07.95 р. № 265/95ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, від 19.12.95 р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.00 р. № 1775-ІІІ, постанови Правління НБУ України від 15.12.04 р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 23.02.2021 №1691/02-32-07-05/32990662. Відповідно до висновків вказаного акту відповідачем встановлено порушення ФГ Деметра вимог ст. 15 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Не погоджуючись з висновками перевірки, щодо порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , позивач подав до контролюючого органу свої заперечення та, окрім іншого, просив повідомити його про дату, час та місце розгляду заперечень на акт перевірки.

Листом від 17.03.2021 за № 7170/6/02-32-07-05-10 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило позивача, що з метою недопущення занесення і поширення на території ГУ ДПС у Вінницькій області випадків захворювання, заперечення ФГ Деметра буде розглянуто та надіслано відповідь про результати розгляду заперечення у встановлені терміни.

Згідно висновку про результати розгляду заперечення від 02.03.2021 на акт (довідку) фактичної перевірки від 23.02.2021 відповідачем прийнято рішення за результатами розгляду заперечення від 02.03.2021 на акт (довідку) фактичної перевірки від 16.02.2021, згідно з якою, за результатами розгляду заперечень: висновки викладені в акті фактичної перевірки залишити без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта перевірки від 23.02.2021 №1691/02-32-07-05/32990662 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0021310705, яким застосовано до ФГ Деметра штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 500000,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пп. 80.1 та 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України).

Приписами п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно з приписами статті 15 Закону №481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

При цьому законодавством визначено, що до 01.01.2022 суб`єкти господарювання можуть отримати ліцензію на право зберігання пального без надання акта введення в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката, за умови надання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, які видані в установленому законодавством порядку до 01.01.2014 року; дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки і початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно із статтею 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, ФГ "Деметра" перераховано на відповідний розрахунковий рахунок річну плату за ліцензію на право зберігання пального у розмірі 780 грн.

Поряд з цим, 09.04.2020 позивачем подано заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального на офіційну електронну адресу відповідача.

Розпорядженням ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.04.2020 №77-р позивачу відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального, оскільки не зазначено фактичне місцезнаходження ємкостей, що використовуються для зберігання пального (не подано звіт 20-ОПП).

Судом встановлено, що 07.04.2020 позивачем через електронний кабінет платника податків подано Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП. Даний документ прийнятий податковим органом.

Відтак, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що ФГ "Деметра" не подано звіт 20-ОПП.

В контексті наведеного, суд звертає увагу, що суб`єкт владних повноважень при розгляді заяви на одержання ліцензії на право зберігання пального не повинен допускати надмірний формалізм.

У випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника, відмова у її задоволенні по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача.

Разом з тим, суд приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи Сутяжник проти РФ (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом.

Крім того, 11.04.2020 позивачем повторно надіслано заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального на поштову адресу відповідача.

На вказану заяву податковим органом 23.04.2020 прийнято рішення про видачу ФГ "Деметра" ліцензії на право зберігання пального терміном дії з 23.04.2020 по 23.04.2021.

Поряд з цим судом встановлено, що позивачем протягом квітня 2020 року придбано дизельне пальне, а саме: 13.04.2020 - 6000 л, 16.04.2020 - 8260 л та після отримання ліцензії 23.04.2020 - 5000л.

Таким чином, судом встановлено, що ФГ "Деметра" звернулось до податкового органу із заявою щодо отримання ліцензії на право зберігання пального до придбання та постачання товару. Тому могло сподіватися на отримання ліцензії до постачання пального на підприємство.

Водночас, Закон №481/95-ВР не передбачає дати з якої має бути видана ліцензія: з дати подання заяви чи з дати її фактичної видачі, а лише визначає, що ліцензія видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у Законі документів.

Відтак, в розрізі вищевикладеного слід зазначити, що відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Для можливості застосування штрафних санкцій до ФГ Деметра є необхідним встановлення вини останнього та, відповідно, наявності складу податкового порушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

У свою чергу, вина ФГ Деметра у несвоєчасному отриманні ліцензії відсутня, оскільки останнім було вжито заходи задля своєчасного отримання ліцензії та для забезпечення своєї господарської діяльності.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 02 липня 2019 року у справі N92340/3802/18 зроблено висновок про те, що неодноразове намагання позивача здійснити певні дії в межах встановлених граничних строків свідчить про відсутність протиправної бездіяльності платника податків та виключає склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, а тому нарахування відповідачем штрафних санкцій є безпідставним.

Таким чином, несвоєчасність отримання ліцензії відбулась не з вини ФГ Деметра , тобто за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Поряд з цим, у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено визначення акцизного складу - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Однак не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Із аналізу наведених норм законодавства вбачається, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами.

Такими винятками, з-поміж іншого, є зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв).

У обставинах цієї справи сторони не мали спору щодо факту придбання позивачем палива у той період та у тій кількості, про яку повідомив податковий орган.

Як пояснив представник позивача, придбане пальне на господарстві не зберігалося, а було розлито в паливні баки транспортних засобів, якими виконуються необхідні позивачу роботи, та які постійно беруть участь у сільському господарстві.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки зафіксовано лише факт придбання пального: 13.04.2020 - 6000,00 л; 16.04.2020 - 8260,00 л. При цьому, відповідач не заперечує, що посадовими особами під час перевірки фактично не досліджувалося чи зберігалося пальне у ФГ "Деметра".

Відтак, податковий орган не спростовував тверджень представника позивача щодо того, що це пальне було використано для заправки транспортних засобів господарства.

Податковий орган фактично висловив припущення про те, що платник зберігав пальне, порівнявши кількість придбаного пального.

Але фінансова санкція, застосована до платника у цій справі, не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового засідання з розгляду справи по суті представник позивача пояснив, що дизельне пальне придбане для власних потреб, після поставки заправляли безпосередньо в паливні баки сільськогосподарської техніки, яка знаходиться у власності та користуванні позивача.

Суд вважає, що такі обставини могли мати місце. У будь-якому разі вони не спростовані ГУ ДПС у Вінницькій області.

Крім того суд звертає увагу на те, що загальна теорія юридичної відповідальності за вчинене правопорушення передбачає обов`язковість встановлення об`єкту, суб`єкту правопорушення, його суб`єктивної та об`єктивної сторін.

З акту фактичної перевірки, з матеріалів справи в сукупності слідує, що податковим органом жодним чином не встановлено необхідних елементів об`єктивної сторони правопорушення.

Таким чином, стверджуючи, що платник зберігав паливно-мастильні матеріали без відповідної ліцензії, податковий орган не зміг пояснити: скільки і якого пального, в якому місці, в який період часу платник зберігав.

Відповідач, констатуючи порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, не надав до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних власних тверджень.

Тому висновки відповідача про зберігання позивачем пального в місцях, на які не отримували відповідні ліцензії, є лише припущенням контролюючого органу, що не підтверджено належними та допустимими доказами.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні в графі посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено наявне посилання лише на статтю 15 Закону відповідно, без зазначення конкретної частини, пункту чи абзацу вказаної статі, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем.

Суд наголошує, що акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону, порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

При вирішенні справи суд застосовує приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Також при вирішенні даної справи суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Сєрков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, оскільки представником відповідача не підтверджено належними доказами зберігання позивачем паливо-мастильних матеріалів, а також враховуючи те, що податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувалося дане питання, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2021 № 0021310705 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені в сумі 500000,00 грн. знайшли своє документальне підтвердження під час судового розгляду справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0021310705 від 22.03.2021.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Деметра" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 7500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фермерське господарство "Деметра" (вул. Козацька, 46, смт. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область, 22740, код ЄДРПОУ 32990662)

Відповідач: Головне управління ДПС у вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя Комар Павло Анатолійович