Постанова

від 24.06.2021 по справі 757/52448/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/52448/18-ц Головуючий в суді І інстанції Пінкевич Н.С.

Провадження № 22-ц/824/9195/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Гуля В.В., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство ЄВРОЕКОЛОГІЯ , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС , про стягнення боргу за договором та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство ЄВРОЕКОЛОГІЯ до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС , про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, який мотивував тим, що 16 липня 2007 року між ТОВ Науково-дослідне підприємство ЄВРОЕКОЛОГІЯ , ТОВ Градострой-сервіс , ТОВ Міжрегіональна компанія Альянс та СТ Михайлівський сад було укладено договір з проектування і будівництва індивідуальних садових будинків та об`єктів соціальної інфраструктури Садівничого товариства Михайлівський сад № 78, за умовами якого ТОВ Градострой-сервіс , як генпідрядник взяло на себе зобов`язання з проектування та будівництва для інших сторін основного договору, як замовників індивідуальних садових будинків та об`єктів соціальної інфраструктури на земельній ділянці, розташованій в с. Михайлівка-Рубежівка.

Основним договором було передбачено, що генпідрядник здійснює проектування та будівництво власними силами та за власний рахунок, а замовники оплачують ці роботи та відшкодовують витрати генпідрядника.

Генпідрядником виконано взяті на себе зобов`язання та за двосторонніми актами приймання-передачі об`єкта будівництва, копії яких додаються, передано збудовані індивідуальні садові будинки.

За результатом виконання робіт між ТОВ Градострой-сервіс (генпідрядник) та ТОВ Науково-дослідне підприємство ЄВРОЕКОЛОГІЯ укладено додатковий договір № 1 від 12 червня 2012 року до основного договору, в якому зазначено загальний обсяг понесених генпідрядником витрат, які підлягають компенсації з боку замовника - ТОВ НДП Євроекологія .

31 грудня 2012 року між ТОВ Градострой-сервіс та ТОВ Науково-дослідне підприємство ЄВРОЕКОЛОГІЯ укладено Додатковий договір № 2 до Основного договору, в якому зафіксовано розмір основного боргу ТОВ Науково-дослідне підприємство ЄВРОЕКОЛОГІЯ перед ТОВ Градострой-сервіс в сумі 16 888 001, 20 грн., а також встановлено строки остаточного розрахунку замовника з генпідрядником - до 31 грудня 2015 року.

02 жовтня 2018 року між ним і ТОВ Градострой-сервіс укладено договір відступлення права вимоги, за яким до нього перейшло право вимоги до відповідача за основним договором та додатковими договорами.

Оскільки з моменту підписання додаткового договору № 2 відповідачем не проводилися жодні розрахунки, розмір основного зобов`язання відповідача не змінився і складає 16 888 001, 20 грн.

Пунктом 6 додаткового договору № 1 передбачено сплату неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків погашення заборгованості, яка нарахована позивачем за період з 06 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2018 року.

Загальний розмір процентів за період з 26 жовтня 2015 року до 25 жовтня 2018 року складає 5 506 025, 81 грн.

Крім того, вважає, що сума боргу підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих за період з 01 січня 2016 року.

Таким чином, просить стягнути з ТОВ Науково-дослідне підприємство ЄВРОЕКОЛОГІЯ на його користь 29 726 681, 46 грн.

У подальшому, ТОВ НДП ЄВРОЕКОЛОГІЯ подало Зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 1 від 02 жовтня 2018 року, укладений між ТОВ Градострой-Сервіс та ОСОБА_1 , мотивуючи вимоги тим, що у матеріалах справи відсутні докази того, що право вимоги на підставі договору відступлення права вимоги № 1 відступлено за номінальною вартістю, а отже вказаний договір за своєю суттю є договором факторингу. У свою чергу, у позивача за первісним відсутня ліцензія на надання фінансових послуг, а отже договір відступлення права вимоги № 1 підлягає визнанню недійсним .

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його в частині відмови у задоволенні його позову скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення його позову, а у частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Обґрунтовував доводи апеляційної скарги тим, що судом неправильно застосовано положення матеріального права, зокрема ст. 516 ЦК України, не врахувано, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, і здійснення такої зміни без згоди боржника не звільняє його від виконання зобов`язання та, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості первісному чи новому кредитору, а тому вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення його позову.

У свою чергу, представник ТОВ НДП ЄВРОЕКОЛОГІЯ подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається зокрема на те, що позивач не надав доказів надання та отримання згоди відповідача або інших сторін договору № 78 на укладення договору відступлення прав вимоги, оскільки отримання такої згоди передбачене п.18.1 договору № 78, крім того у матеріалах справи відсутні докази оплати до договору відступлення прав вимоги № 1 від 02 жовтня 2020 року та відсутня копія додаткової угоди № 2, яка встановлює порядок і строки такої оплати. Також вказує, що генеральний директор ТОВ НДП ЄВРОЕКОЛОГІЯ не мав права укладати зазначені договори без схвалення таких дій загальними зборами товариства, тому, на його думку, додаткові договори № 1 і № 2 до договору № 78 є підставою для визнання їх нікчемними. Крім того зазначає, що місцевим судом було помилково відмовлено у задоволенні зустрічного позову, оскільки договір про відступлення прав вимоги № 1 є факторингом, а не цесією, тому підлягає визнанню недійсним, через що просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні, оскільки долучена копія квитанції про здійснення поштового відправлення не є доказом його вручення, тому у даному разі належним виконанням боржником свого обов`язку є виконання його первісному кредиторові ТОВ Градострой-сервіс , а не ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2007 року між СТ Михайлівський сад , ТОВ Міжрегіональна компанія Альянс , ТОВ Науково-дослідне підприємство Євроекологія та ТОВ Градострой-Сервіс укладено договір № 78 з проектування і будівництва індивідуальних садових будинків та об`єктів соціальної інфраструктури СТ Михайлівський сад .

Відповідно до пункту 2.1 договору замовники доручають, а генпідрядник на свій ризик, у межах договірної ціни власними або залученими силами та засобами, у встановлені цим договором строки зобов`язується надати послуги з організації проектування і будівництва індивідуальних садових будинків та об`єктів соціальної інфраструктури на земельній ділянці 41,5 га в межах та згідно плану садівничого товариства Михайлівський сад .

У пункті 3.1 договору встановлено, що вартість робіт за договором становить 161 133 993, 34 грн.

02 жовтня 2018 року між ТОВ Градострой-сервіс та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 1, відповідно до умов якого кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги до ТОВ Науково-дослідне підприємство ЄВРОЕКОЛОГІЯ за договором з проектування і будівництва індивідуальних садових будинків та об`єктів соціальної інфраструктури Садівничого товариства Михайлівський сад від 16 липня 2007 року № 78, укладеним між ТОВ Градострой-сервіс , ТОВ Науково-дослідне підприємство ЄВРОЕКОЛОГІЯ , СТ Михайлівський сад та ТОВ Міжрегіональна компанія Альянс (далі - Основний договір), а також за Додатковим договором № 1 до Основного Договору від 20 червня 2012 року та Додатковим договором № 2. Загальна сума основного боргу боржника, право вимоги якої передається за цим договором складає 16 888 001, 20 грн.

Відповідно до п. 3.1 цього договору, розрахунки за відступлене за цим договором право вимоги здійснюється в порядку, визначеною додатковою угодою № 1 до цього договору.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги, новий кредитор перераховує кошти в розмірі, визначеному у п. 1 цієї додаткової угоди на рахунок кредитора в порядку та строки, визначені додатковою угодою № 2, яка є невід`ємною частиною договору.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначене прало кожної особи на захист свою порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 510 Цивільного кодексу України встановлено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки це не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто, заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов`язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов`язанні, а не заміна сторони в договорі.

Враховуючи, що норма ст. 516 Цивільного кодексу України має диспозитивний характер, сторони договору можуть передбачити необхідність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні або ж взагалі обумовити заборону на відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити, а правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні.

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.3 ст.510 Цивільного кодексу України).

У ст.627 Цивільного кодексу України вказаного нормативно-правового акту зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

При цьому, надаючи оцінку наведеним умовам договору відступлення права вимоги судом враховано, що частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зі змісту умов договору про відступлення права вимоги від 02 жовтня 2018 року вбачається, що сторонами було досягнуто згоди стосовно можливості заміни сторони, в тому числі, заміни кредитора у зобов`язанні, лише за наявності взаємної згоди та передачу прав та/чи обов`язків третій особі, яка б була оформлена письмово.

Таким чином, умови пункту 18.1 договору відступлення права вимоги є результатом волевиявлення сторін договору та в повному обсязі відповідають принципу свободи договору, визначеному чинним цивільним законодавством, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при укладенні договору відступлення права вимоги № 1 від 20 жовтня 2018 року не було належним чином отримано згоди ТОВ НДП Євроекологія на заміну кредитора у зобов`язанні, що також суперечить і ст. 516 ЦК України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відповідача за цим договором не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, з доданих до матеріалів справи копії фіскальних чеків неможливо встановити зміст поштових відправлень, отримувачів та точні адреси, за якими було надіслано листи, а тому і відсутні правові підстави вважати, що позивачем було належним чином направлено іншим сторонам копії саме тих заяв з додатками, про які він зазначає, а не інших документів і, що позбавляє суд можливості встановити обставини належного повідомлення сторони.

Доводи апелянта про те, що повідомлення боржника здійснювалося в належний спосіб, і повідомлення боржника не позбавляє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором, колегія суддів вважає формальними, оскільки визначальним є наявність згоди сторони на заміну кредитора у зобов`язанні, доказів отримання якої матеріали справи не містять, а тому позивач позбавлений належних правових підстав вимагати виконання відповідачем зобов`язань за договором без доказів такого повідомлення і інший висновок суперечив би принципу правової визначеності.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції по суті спору.

Рішення суду у частині вирішення зустрічного позову про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним сторонами не оскаржено, тому не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України.

Таким чином, при вирішенні справи місцевий суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: