Рішення

від 29.06.2021 по справі 573/539/21

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/539/21

Номер провадження 2/573/210/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

29 червня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

представників позивача: Захарченко А.О., Худіна І.П.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідачів: Даценка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом Фермерського господарства Князівське до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів сторін, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом п`яти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259 , 265 , 268 , 273 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Князівське (місце знаходження: с. Павлівка, вул. Генерала Анісова, буд. 4 Сумської області, ЄДРПОУ: 34071687) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди землі, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду або через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом п`яти днів.

Суддя

Справа № 573/539/21

Номер провадження 2/573/210/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст )

29 червня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

представників позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідачів: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом Фермерського господарства Князівське до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2021 року ФГ Князівське звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди землі. Позов мотивований тим, що позивач отримав листа за підписом відповідача ОСОБА_2 в якому повідомлялося, що земельні ділянки відповідача ОСОБА_1 під кадастровими номерами 5920686600:02:002:0032; 5920686600:01:001:0203 перебувають в оренді ОСОБА_2 та долучено копії Витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права здійсненого на підставі договорів оренди землі від 26.01.2021 року. Проте, раніше 01 березня 2006 року між ФГ Князівське та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 161 щодо ділянки сільськогосподарського призначення, площею 4,1944 га на строк 10 років. 07 квітня 2008 року вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Білопільському районі за №040862600988, та внесені відомості про реєстрацію речового права - права оренди на земельні ділянки за орендарем - ФГ Князівське строком на 10 років. На даний час Фермерське господарство продовжує відкрито використовувати земельні ділянки, що належать ОСОБА_1 згідно їх цільового призначення, а отже договір укладений 01 березня 2006 року між останніми є поновленим та продовжує існувати. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок з кадастровим номером 5920686600:02:002:0032 та 5920686600:01:001:0203 від 26 січня 2021 року № 1/2021 та 2/2021, укладені між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також визнати поновленим на 10 років договір оренди №161 від 01 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Князівське на тих самих умовах.

Ухвалою від 12 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 28-29).

05 травня 2021 року до суду від представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Даценка А.М. надійшли відзиви на позовну заяву, зі змісту яких вбачається, що останні позов не визнають. Вважають, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідачів звертає увагу суду на те, що 01 березня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір оренди спірних земельних ділянок терміном на 5 років, тобто до 01 березня 2011 року. Вказаний договір був зареєстрований у Білопільському держкомзему лише 07 квітня 2008 року. Протягом дії договору сторони не укладали жодної додаткової угоди до нього. А отже його дія вже закінчилася. Виправлення, вчинені в договорі позивачем в частині терміну та строку дії договору є незаконними, сторонами не погоджувалися. Крім того, процедура поновлення договору оренди передбачена у ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції, що діяла на момент закінчення строку дії Договору передбачала укладання додаткової угоди, тобто формалізації продовження орендних відносин. Проте, оскільки строк дії договору закінчився, а угода про поновлення даного договору сторонами не укладалася, між ФГ Князівське та ОСОБА_1 закінчились/припинилися всі правовідносини. Крім того, з 01.01.2013 року право оренди виникає з моменту державної реєстрації цього права, проте позивачем починаючи з 01.01.2013 року не було зареєстроване жодне право на земельні ділянки, які є предметом оскаржуваних договорів. Виходячи з цього, жодне цивільне право чи охоронюваний законом інтерес позивача в даному випадку не порушені, а за таких обставин ФГ Князівське не може бути позивачем у справі (а. с. 36-58).

24 травня 2021 року до суду за підписом голови ФГ Князівське Худіна І.П. надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що судова практика вказує на те, що строк дії договору починає обраховуватись не з дати його підписання, а з моменту набрання ним чинності, тобто з моменту державної реєстрації. Момент укладання договору передбачений ст. 640 ЦПК Україна і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов. Разом з цим, сторони не вказали про час перебігу та закінчення строку договору, то в даному випадку діють загальні правила ЗУ № 161-ХІV, яким встановлено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Стосовно наявних виправлень у тексті договору, виконаних рукописним способом вважають за доцільне зазначити, що причина їх внесення обумовлена використанням бланку договору, який виготовлений типографським способом. Є підстави припускати, що таке виправлення стосовно строку дії договору виконані безпосередньо відповідачем ОСОБА_1 , оскільки зроблено чорною ручкою як і особистий підпис. Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що ОСОБА_1 власноруч написав розписку про те, що добровільно продав земельний акт № 062071 ОСОБА_4 , за підписом власника та передав оригінал державного акту особисто голові ФГ Князівське - ОСОБА_4 . Викладене вище вказує на дійсний намір на відчуження земельних ділянок або відповідних прав. При цьому, намірів вилучати з користування господарства земельні ділянки ОСОБА_1 не мав, так як і не мав наміру припиняти існуючі орендні відносини. Змінюючи місце проживання, ОСОБА_1 умисно створювались передумови для неотримання ним проекту додаткової угоди до договору оренди землі, щоб у подальшому використовувати дану обставину як підставу для обґрунтування недодержання господарством умов для реалізації свого переважного права на оренду земельних ділянок. На підставі викладеного, представник позивача просив задовольнити вимоги ФГ Князівське у повному обсязі (а. с. 70-73).

Зі змісту заперечення на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Даценко А.М. зазначив, що відповідь на відзив на позовну заяву є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на нормах права та судовій практиці, має суто формальний характер, жодним доказом чи аргументом не спростовує позицію відповідачів та є спробою тиску примусити визнати позовні вимоги. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 74).

У судовому засіданні представник позивача ФГ Князівське - адвокат Захарченко А.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі із підстав зазначених у позові.

Представник позивача - голова ФГ Князівське Худін І.П. у судовому засіданні підтвердив той факт, що дійсно 01.03.2006 року із відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Після закінчення строку дії договору ОСОБА_1 будь-яких заперечень з приводу подальшого користування земельною ділянкою не висловлював, тому у подальшому ділянку використовував у господарській діяльності позивач, а ОСОБА_1 ухилявся від підписання додаткової угоди. У 2021 році до нього звернувся відповідач ОСОБА_2 із листом з якого він дізнався, що між відповідачами укладені договори оренди земельних ділянок, які знаходиться у його користуванні.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що із 1990 року по 2004 рік працював у ФГ Князівське . Йому було відомо, що він є власником земельної ділянки, яка перебувала в оренді у господарства. У 2021 році він уклав договір оренди із ОСОБА_2 , так як вважав що строк дії договору оренди земельної ділянки із позивачем закінчився.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Представник відповідачів - адвокат Даценко А.М. просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, із підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , представника відповідачів ОСОБА_5 , відповідача ОСОБА_1 , повно, всебічно і об`єктивно дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що державним актом серії СМ №9062071, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 26 жовтня 2004 року на підставі розпорядження голови Білопільської райдержадміністрації від 01 червня 2004 року №278, посвідчено право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, загальною площею 4,1944 га, яка складається з двох земельних ділянок з кадастровими номерами 5920686600:02:002:0032 та 5920686600:01:001:0203 (а. с. 11).

01 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ФГ Князівське було укладено договір оренди земельної ділянки № 161, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Білопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 квітня 2008 року за №040862600988 (а. с. 6-8).

У судовому засіданні із оригіналів договорів від 01 березня 2006 року № 161, один із яких надала для огляду сторона позивача, а другий був витребуваний із відділу у Білопільському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області встановлено, що у п. 8 зазначено про те, що договір укладений на 10 років, з 01 березня 2006 року по 01 березня 2016 року.

За умовами вказаного договору, на підставі акту прийому - передачі земельної ділянки ОСОБА_1 передав в оренду ФГ Князівське земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,1944 га (а. с. 9).

На початку 2021 року ФГ Князівське отримало лист від ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що земельні ділянки ОСОБА_1 з кадастровими номерами 5920686600:02:002:0032 та 5920686600:01:001:0203 наразі перебувають у нього в оренді. У зв`язку з викладеним, враховуючи, що дані земельні ділянки розташовані на землях, які обробляються ФГ Князівське , у своєму листі ОСОБА_2 просив позивача виділити йому аналогічні земельні ділянки відповідною площею. Уразі невиконання даної вимоги ОСОБА_2 виділить межи земельних ділянок в натурі 01 квітня 2021 року та приступить до використання за їх фактичним місцезнаходженням (а. с. 20).

Відповідно до досліджених у судовому засіданні оригіналів договорів оренди землі №1/2021 та 2/2021 від 26 січня 2021 року відповідач ОСОБА_1 передав в оренду відповідачу ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 5920686600:02:002:0032 та 5920686600:01:001:0203, площею 0,4809 га та 3,7135 га на строк 10 років.

На підставі вказаних договорів державним реєстратором Пихтіною О.М. 12 лютого 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено запис про реєстрацію іншого речового права - права оренди відповідача ОСОБА_2 на зазначені вище земельні ділянки за №40584794 та №40584794 (а. с. 21-22).

Суд враховує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Так, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а відповідно до статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 8 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України).

Законом України Про оренду землі визначається порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

В силу положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 вказаного Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ст. 17 зазначеного Закону).

За змістом ч. 7 ст. 93 ЗК України, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За нормами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи встановлено, що 01 березня 2006 року ФГ Князівське та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 4,1944 га строком на 10 років до 01 березня 2006 року, який був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Білопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 квітня 2008 року за №040862600988.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Пунктом 43 вказаного вище договору оренди визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Тобто права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладанні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, тобто з 07 квітня 2008 року.

У судовому засіданні беззаперечно встановлено, що у договорі оренди землі від 01 березня 2006 року № 161, у п. 8 зазначено про те, що договір укладений на 10 років, з 01 березня 2006 року по 01 березня 2016 року, проте оскільки державна реєстрація договору оренди відбулася 07 квітня 2008 року, строк дії договору оренди - до 07.04.2018 року.

Таким чином договір оренди землі № 161, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Князівське від 01 березня 2006 року, зареєстрований 07 квітня 2008 року строком на 10 років, діяв до 07 квітня 2018 року, протягом дії якого жодної додаткової угоди щодо продовження строку не укладалося, що підтвердила у судовому засіданні сторона позивача.

Відповідно до вимог ст. 33 ЗУ Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір, та поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Чинне законодавство не передбачає автоматичного продовження або поновлення договору оренди землі, оскільки існує законодавчо визначений порядок поновлення договору оренди землі та зобов`язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору.

Так, відповідно до частин 1 - 5 цієї статті (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 вищевказаного Закону, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків ( правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-14цс16 від 23.03.2016 року).

Отже, для застосування цієї правової норми та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 вказаного Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 594/376/17-ц від 10 квітня 2018 року, у справі №709/433/17 від 05 червня 2019 р.

Відповідно до ч.1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до Закону України Про оренду землі укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди. При цьому враховуються положення ст. 6, 627 ЦК щодо свободи договору, укладання його при наявності волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору (постанова Верховного Суду від 27 червня 2019 року №312/275/17).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стороною позивача ФГ Князівське не надано належних та допустимих доказів відправлення відповідачу ОСОБА_1 відповідних листів-повідомлень про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк з проектом додаткової угоди.

З огляду на вищенаведене, суд відхиляє доводи представника позивача ОСОБА_3 про те, що ФГ Князівське має право на поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в силу принципу мовчазної згоди, оскільки господарство продовжило користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, і протягом одного місяця після закінчення строку дії договору земельної ділянки не отримувало письмового повідомлення відповідача ОСОБА_1 про відсутність наміру орендодавця продовжувати дію зазначеного договору, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ФГ Князівське не скористалося своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, передбаченого ст. 33 ЗУ Про оренду землі у визначеному законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини справи в їх об`єктивній сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем ФГ Князівське в ході судового розгляду справи не доведено факту порушення відповідачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переважного права орендаря, передбаченого ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України .

Враховуючи необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ФГ Князівське про визнання договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2006 року № 161 поновленим, а також те, що вимоги про визнання договорів оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26 січня 2021 року за № 1/2021 та № 2/2021 недійсними є похідними від них, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ФГ Князівське слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд керується положеннями п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі відмові у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача, а отже підстав для стягнення з відповідачів судового збору не має.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 203, 207, 215, 216, 236, 626, 638, 792 ЦК України, ст. 124 ЗК України, ст. ст. 1, 13, 14, 18 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 5, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 102, 110, 113, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Князівське (місце знаходження: с. Павлівка, вул. Генерала Анісова, буд. 4 Сумської області, ЄДРПОУ: 34071687) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди землі, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду або через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.06.2021 року.

Суддя