Ухвала

від 30.06.2021 по справі 953/3235/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/3235/21

н/п 2/953/1974/21

УХВАЛА

"30" червня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Мордухович К.Г.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні, в місті Харкові, цивільну справу за позовною заявою Харківської місцевої прокуратури №2 В.Мацегори (61002, м.Харків, вул..Сумська, 76) в інтересах Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації до Харківської міської ради(61022, м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром. 1-й під., 4-й пов.), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), товариства з обмеженою відповідальністю Куликовський (61002, м.Харків, вул..Куликівська, б.32) про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними правочинів, зобов`язання повернути земельну ділянку ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та ухвалою судді від 22.03.2021 року було відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

У підготовче судове засідання прокурор, позивачі не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяви про призначення даної справи до судового розгляду по суті за їх відсутності, в яких зазначили, що інших клопотань не мають.

Відповідачі, їх представники в підготовче судове засідання не з`явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи в підготовчому судовому засіданні у встановленому законом порядку завчасно, представником відповідача ТОВ Куликовський направлено до суду заяву про відкладення судового засідання, у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні, інших клопотань до суду не надійшло.

Згідно вимог ст.43 ЦПК України позивач та відповідач зобов`язані добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності є складовою частиною конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи, строки підготовчого розгляду, наявність в матеріалах справи відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, враховуючи що клопотання про відкладення підготовчого засідання відповідачем подано повторно, суд вважає за можливе закрити підготовче судове засідання та призначити справу до розгляду по суті в судове засідання, оскільки подальший не розгляд справи порушує права учасників щодо розумності строків розгляду справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.

Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.

Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов`язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків з метою зловживання ними.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Завдання правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи ставиться перед органом судової влади, а не перед сторонами процесу проте жодною мірою не виправдовує поведінку осіб, що беруть участь у справі, направлене на те, що умисне зловживанням правами перешкоджає досягненню органом судової влади вказаних завдань.

Положеннями ст.189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Також, до суду представником ТОВ Куликівський 21.04.2021 року подано клопотання про залишення позову без розгляду відповідно до положень п.2 ч.1 ст..257 ЦПК України. В обґрунтування клопотання зазначено, що прокурор не обґрунтував та не довів підстави для представництва Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у даній судовій справі, а тому не має повноважень на подання даного позову до суду.

Вирішуючи дане питання суд прийшов до наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи; 4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 7) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 11) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 12) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно достатті 131-1 Конституції Українина органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу .

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) Суд висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі, право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1статті 131-1КонституціїУкраїни щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2статті 129 Конституції України ).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом єЗакон України "Про прокуратуру" .

Відповідно до частини 3статті 23цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.

Аналіз частини 3статті 23 Закону України "Про прокуратуру"дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в судіу випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, з наведених вище положень законодавства вбачається, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 квітня 2019 року, справа № 924/349/18.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч.ч.4, 5 Конституції України- Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

У даній цивільній справі прокурор обґрунтовує державний інтерес у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю та археологічну пам`ятку, розташовану на ній, захист такого права шляхом повернення Харківській міській об`єднаній територіальній громаді землі, що незаконно вибула з такої власності.

Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації є юридичною особою публічного права та органом державної влади, до компетенції якого віднесені спірні правовідносини.

Положенням про Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації 03.07.2020 №416 визначено, що Департамент виконує функції зі збереження культурної спадщини (щодо пам`яток археології та монументального мистецтва), забезпечує захист об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження, та інше.

Департамент для здійснення повноважень та виконання завдань, має право порушувати в установленому порядку розгляд питання про притягнення до відповідальності осіб, винних в порушення чинного законодавства, про охорону культурної спадщини (пункту 6 Положення).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому, у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти у відповідних правовідносинах державу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21-6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19-4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ( суд знає закони )під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема, повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До подібних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104/цс 19; Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 вересня 2019 року, справа № 495/10988/17, провадження № 61-29св19.

Як вбачається із позовної заяви, звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 56 ЦПК України належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави та зазначив органи, уповноважені здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підставою для звернення до суду з позовом прокурор вказав, зокрема, бездіяльність Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у невжитті заходів претензійно-позовної роботи самостійно або із залученням інших структурних підрозділів спрямованих на усунення порушень пам`яткоохоронного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи згідно відповіді Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 08.02.2021 року позовна заява з вищевказаних питань не подавалась. Департамент вважає правомірним наміри органів прокуратури здійснити заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави у даному спорі, а тому прокурором дотримано вимоги і порядок передбачений ст.23 ЗУ Про прокуратуру .

З огляду на викладене суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача, що прокурор не мав підстав звернутися з позовом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18, провадження № 14-643 цс 19.

Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, яким було відомо про виявлення порушень вимог чинного законодавства, не висловлювали ініціативи щодо звернення до суду з власним позовом на захист державних інтересів.

Сам факт не звернення до суду уповноважених органів з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 жовтня 2019 року, справа № 903/129/18, провадження № 12-72гс19.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці не заперечує існування категорій справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу прав сторін, зокрема, у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Отже, враховуючи не здійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом, прокурор мав право звернутися до суду з даним позовом, тому клопотання представника відповідача ТОВ Куликівський від 20.04.2021 року щодо залишення позовної заяви прокурора без розгляду задоволенню не підлягає, зважаючи на необґрунтованість та безпідставність даного клопотання та надання 06.05.2021 прокурором Київської окружної прокуратури м.Харкова з цього приводу заперечень, що обґрунтовують підстави звернення до суду з даним позовом в інтересах позивача.

Крім того, у ході підготовчого провадження та під час проведення підготовчого засідання судом проведено наступні підготовчі дії: направлено позивачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та копії доданих до неї документів відповідачеві, долучено до матеріалів справи докази, долучено до матеріалів справи відзив, визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу.

Також, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що підстав для закриття провадження у справі немає. До закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті процесуальних дій вчиняти не потрібно, справа може бути призначена до судового розгляду по суті. Підстав для відкладення підготовчого судового засідання немає.

Оскільки клопотання відповідача про відкладення справи не є обґрунтованим та до суду не надано доказів щодо неможливості прибуття жодного з представників відповідача в судове засідання, суд вважає клопотання про відкладення підготовчого розгляду таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи строки розгляду даної категорії справ, а також ті обставини, що сторони висловили свою позицію у позові, відзиві стосовно предмету позову, вважає за можливе закрити підготовче провадження у справі за відсутності учасників, що в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст.200 ЦПК України , за результатами підготовчого судового засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу для судового розгляду по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 197 , 200, 257, 260-261 ЦПК України , суд-

П О С Т А Н О В И В :

Закрити підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою Харківської місцевої прокуратури №2 В.Мацегори (61002, м.Харків, вул..Сумська, 76) в інтересах Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації до Харківської міської ради(61022, м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром. 1-й під., 4-й пов.), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), товариства з обмеженою відповідальністю Куликовський (61002, м.Харків, вул..Куликівська, б.32) про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними правочинів, зобов`язання повернути земельну ділянку та призначити справу до судового розгляду по суті у приміщенні Київського районного суду м.Харкова (м. Харків, вул. Валентинівська, 7-Б) на 28 липня 2021 року о 16:30 год.

В задоволенні клопотання відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Куликовський про залишення позову без розгляду - відмовити.

Кількість судових засідань визначити з врахуванням вимог ЦПК України. Про час і місце судового засідання повідомити учасників справи.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІII Перехідні положення ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя - Я.В.Губська