Рішення

від 29.06.2021 по справі 925/680/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. Черкаси справа № 925/680/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Музичко Р.В. - адвокат за ордером;

від першого відповідача: Стойко А.Ю. - адвокат за ордером;

від другого відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 (м. Київ) до закритого акціонерного товариства "АТП-2361" (м. Черкаси) та до товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ-Арсенал" (с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, як акціонером ЗАТ "АТП-2361", заявлено позов про визнання недійсним правочину щодо реалізації цілісного майнового комплексу першого товариства-відповідача за адресою: вул. Першотравнева, 3, м. Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1175438671101), предмет якого був неправомірно поділений на частини шляхом укладення договорів купівлі-продажу частин цілісного майнового комплексу, а саме з вимогами:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу № 1473 від 21.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу № 1469 від 21.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу № 1465 від 21.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу № 1461 від 21.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу № 1347 від 17.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу № 1344 від 17.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу № 1341 від 17.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу № 1338 від 17.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу № 1335 від 17.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.

Справа розглядається у загальному позовному провадженні. Явка представників сторін в засідання обов`язковою не визнавалася. Другий відповідач явку в засідання свого представника жодного разу не забезпечив.

В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити. Перший відповідач проти позову заперечив з підстав, що позивач не має права від власного імені заявляти позови про визнання недійсними договорів, які уклало товариство і це не свідчить про порушення його корпоративних прав.

Позивачем доведено і це не заперечується відповідачами, що ОСОБА_1 є акціонером та власником 22729 штук простих іменних акцій ЗАТ "АТП-2361", що становить 42,3543 % статутного капіталу цього товариства.

При цьому між сторонами справи є корпоративний конфлікт і частка учасників, з якими у позивача склався цей конфлікт, становить за даними протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "АТП-2361" від 21.08.2018 ---- 54,890952 % (а.с. 217 том 1).

Згідно положень нової редакції Статуту ЗАТ "АТП-2361" (а.с. 172 том 1) Загальні збори товариства мають кворум, якщо на них зареєструвалося акціонерів, що володіють більш як 50% голосуючих акцій. Рішення приймаються простою більшістю голосів (50 + 1 голос) від кількості осіб, що зареєструвалися для участі у зборах.

Позов заявлено з підстав, що ЗАТ "АТП-2361", будучи власником цілісного майнового комплексу за адресою вул. Першотравнева, 3 м. Черкаси , продало цей комплекс шляхом укладення ряду окремих договорів купівлі-продажу із ТОВ "ПМ-Арсенал". Оскільки такі договори були укладені без дотримання вимог чинного законодавства щодо заборони дроблення об`єкта правочину для ухилення від прийняття рішення про погодження значного правочину, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Представник позивача вказує, що відчуженням нерухомого майна товариства порушено його корпоративні права, оскільки ОСОБА_1 не брав участі у прийнятті рішення про надання згоди на укладення значного правочину (бо такі збори не скликалися); фактично втратив право на частину майна (ліквідних активів), пропорційну його частці у статутному капіталі; вартість частки за результатами продажу майна є істотно знеціненою, чим порушено його майнові і корпоративні права та законний інтерес. Позивач вважає, що відчуження товариством майна та оспорення ним такого відчуження пов`язані безпосередньо з управлінням юридичною особою і свідчать про порушення корпоративних прав позивача.

В ході розгляду справи за клопотанням позивача проведено експертизу, зокрема, з питань:

- встановлення дійсної ринкової вартості нерухомого майна по вул. Першотравнева, 3, місто Черкаси, Черкаська область, 18036, Україна ), яке було предметом оскаржуваних договорів купівлі-продажу;

- чи відповідає Звіт про оцінку вартості нерухомого майна ( вулиця Першотравнева, 3, місто Черкаси, Черкаська область, 18036, Україна ), виконаний оцінювачем Печиборщ В.З. станом на 01.10.2016 року, вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам та

- чи підтверджується документально первісна вартість основних засобів ЗАТ "АТП-2361" зазначена у фінансовому звіті станом на 31 грудня 2016 року та на 31 грудня 2015 року.

Ухвалою від 31.10.2019 доручено проведення експертизи у справі 925/680/18 комісії експертів ТОВ "Судова незалежна експертиза України" у складі судового експерта Клівак Олени Володимирівни та судового експерта Барабаш Руслана Віталійовича ( 29018, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 122 ).

08.04.2021 судом отримано висновок експерта № СЕ-1201-0-1139.19 від 29.01.2021 (а.с. 189 том 4).

Згідно висновків експертизи на момент укладення спірних договорів дійсна ринкова вартість нерухомого майна становила 5 472 309 грн., що еквівалентно 202 819 доларів США. Звіт про оцінку вартості нерухомого майна ( вулиця Першотравнева, 3, місто Черкаси, Черкаська область, 18036, Україна ), виконаний оцінювачем Печиборщ В.З. станом на 01.10.2016 року, НЕ відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам. В решті питань експертиза не проводилася через несплату її вартості в цій частині та ненадання матеріалів, необхідних для її виконання.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи і заперечення сторін спору та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Випискою про стан рахунку у цінних паперах станом на 30.05.2018 (а.с. 20 том 1) підтверджується, що позивач у справі є власником 42,3543 % статутного капіталу ПрАТ "АТП-2361" (ідентифікаційний код 03577651).

У відповідності до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно визначення із ЗУ "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008, корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Отже корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

З цих підстав корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.

За змістом положень статті 4, частини першої статті 20 ГПК України та статті 167 ГК України сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), або учасники юридичної особи, які володіють корпоративними правами, у тому числі учасник, який вибув.

Як зазначено у статті 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

За правилами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

В ході розгляду справи сторонами не заперечувалося, що АТ "АТП-2361" було власником цілісного майнового комплексу за адресою вулиця Першотравнева, 3, місто Черкаси , значну частину якого було продано за спірними правочинами.

Станом на час укладення спірних договорів купівлі-продажу у лютому 2017 діяв статут АТ "АТП-2361" в редакції 2016 року (а.с. 172 том 1).

Згідно п. 2.4. вказаного Статуту, майно товариства складається із основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.

Учасник товариства згідно чинного законодавства не наділений повноваженнями щодо розпорядження майном товариства, не вважається співвласником такого майна та не ототожнюється із самим товариством, як самостійною юридичною особою.

Тобто товариство наділено самостійною правосуб`єктністю, тому діє у відносинах з іншими особами самостійно від власного імені в особі конкретного органу управління, створеного відповідно до закону та статуту.

При цьому, як учасник акціонерного товариства позивач не наділений повноваженнями щодо представництва товариства у відносинах з іншими особами та на дії із захисту прав самої юридичної особи.

Згідно п. 8.7. - 22) Статуту, до виключної компетенції загальних зборів АТ "АТП-2361" відноситься прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Аналогічно дане питання врегульовано п. 10.6.3.4. Статуту цього товариства.

Також згідно ч. 2, 5 ст. 70 ЗУ "Про акціонерні товариства" визначено, що якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням Наглядової ради. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Перший відповідач АТ "АТП-2361" не заперечив доводів позивача, що продане спірне нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, якому присвоєно єдиний номер об`єкта нерухомого майна - № 1175438671101.

Позивач доводить, що перед укладенням спірних договорів у лютому 2017 в АТ "АТП-2361" не було скликано загальні збори акціонерів для вирішення питання про надання згоди на укладення значного правочину. Натомість об`єкт продажу, як цілісний майновий комплекс, було поділено першим відповідачем на частини і розпродано, чим порушено процедуру продажу такого майна і положення чинного законодавства.

Натомість в подальшому, 21.08.2018 АТ "АТП-2361" проведено позачергові загальні збори акціонерів і протоколом зборів (а.с. 217 том 1) оформлено рішення про схвалення всіх спірних правочинів, які оформлені товариством в 2017 році.

У відповідності до положень ч.4. ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням у справі № 925/1224/18 від 17.12.2019 при повторному розгляді повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "АТП-2361" про визнання недійсним з моменту прийняття, рішення позачергових загальних зборів товариства від 21.08.2018 з питання 4 порядку денного про схвалення правочинів, які були укладені протягом 2017 року.

При розгляді даної справи було встановлено, що предмет договорів купівлі-продажу було подрібнено для ухилення від необхідності отримання згоди Загальних зборів на їх укладення. На таке вказують ті обставини, що об`єкти входять до складу цілісного майнового комплексу АТ "АТП-2361", правочини укладено між одними і тими ж сторонами та протягом короткого періоду часу (17-21 лютого 2017).

Загальна вартість ціни продажу всіх частин цілісного майнового комплексу за договорами купівлі-продажу, що затверджені рішенням загальних зборів товариства від 21.08.2018, становить 3 012 053,00 грн. із ПДВ.

За даними балансу АТ "АТП-2361" на 31.12.2016 вартість активів відповідача становить 10 342 900,00 грн., з яких 25% складає 2 585 725,00 грн.

Сукупна ринкова вартість (з ПДВ) всіх об`єктів, які відчужені за договорами купівлі-продажу частин цілісного майнового комплексу від 17-21 лютого 2017 перевищує 25% вартості активів АТ "АТП-2361" і тому потребувала прийняття рішення загальних зборів про надання згоди на вчинення такого правочину. При цьому сторони договорів не могли керуватися даними фінансового звіту відповідача за 2016 рік, який було офіційно подано Державній фіскальній службі України лише 28.02.2017.

Рішення загальних зборів від 21.08.2018 про схвалення правочинів, які були вчинені товариством у 2017 році, дає право позивачу вимагати обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій на підставі статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства".

У справі № 925/1224/18 позивач ОСОБА_1 доводив, що його права порушено через невжиття з боку відповідача передбачених Законом України "Про акціонерні товариства" заходів по обов`язковому викупу акцій, оскільки він голосував проти схвалення правочинів з відчуження майна.

Рішення у справі № 925/1224/18 від 17.12.2019 залишено без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій (а.с. 4-26 том 5).

В ході розгляду справи № 925/680/18 позивач стверджував, що питання між ним та АТ "АТП-2361" про обов`язковий викуп акцій все ще не вирішено.

Однак, оскільки до часу укладення спірних правочинів у лютому 2017 з відчуження нерухомого майна загальними зборами АТ "АТП-2361" у встановленому чинним законодавством порядку не приймалися рішення про надання згоди на вчинення такого правочину, а подальше рішення позачергових зборів від 21.08.2018 про схвалення всіх спірних правочинів, які були вчинені товариством у 2017 році, було визнано неправомірним за рішенням суду, то суд приходить до висновку, що у позивача вже немає підстав надалі знаходитися із АТ "АТП-2361" у відносинах щодо примусового викупу акцій та вимагати цього викупу.

При цьому суд виходить з такого:

За правилами ст.68 ЗУ "Про акціонерні товариства", кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів.

Суд зазначає, що скасовуючи попередні рішення судів нижчих інстанцій у справі № 925/1224/18 Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 оприлюднив такий висновок щодо правовідносин сторін позивача та АТ "АТП-2361" :

1) системний аналіз норм пункту 2 частини 1 статті 68, частини 2 статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" свідчить, що подальше схвалення правочину товариством здійснюється у тому самому порядку, що встановлений для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, в тому числі щодо реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій. Інше тлумачення та застосування цих норм призвело б до обходу механізму обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій, спрямованого на захист прав акціонерів, які голосують проти щодо вчинення значного правочину відчуження активів товариства;

2) чинне законодавство прямо передбачає, що акціонер, якому відмовлено в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій, вправі захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом оскарження рішення загальних зборів;

3) наявність у акціонера права на примусовий викуп акцій товариства жодним чином не перешкоджає реалізації його права на оскарження цього рішення.

Отже, рішення загальних зборів акціонерів АТ "АТП-2361" від 21.08.2018 з питання № 4 порядку денного про схвалення спірних правочинів відчуження нерухомого майна є підставою для вимоги акціонера-позивача про обов`язковий викуп акцій, бо він голосував проти цього рішення.

За результатами вирішення спірних правовідносин сторін позивач вже отримав остаточне судове рішення у справі № 925/1224/18 про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів АТ "АТП-2361" від 21.08.2018 з питання № 4 порядку денного щодо схвалення спірних правочинів відчуження нерухомого майна, а тепер домагається визнання недійсними всіх спірних правочинів у справі № 925/680/18, за результатом чого майно повинно бути повернуто на користь АТ "АТП-2361" в порядку реституції.

За таких обставин подальше перебування сторін як акціонера і товариства у процедурі реалізації примусового викупу належних позивачу акцій є неможливим, бо згідно змісту ст. 68 ЗУ "Про акціонерні товариства" значні правочини повинні фактично відбутися, і при цьому повинно мати місце голосування акціонера проти прийняття зборами рішень про надання згоди на вчинення значних правочинів.

Отже, за таких обставин позивач ОСОБА_1 заявленим у справі № 925/680/18 позовом не може захищати свої вже неможливі до реалізації права на обов`язковий викуп у нього акцій через скасування судом рішень загальних зборів товариства від 21.08.2018, які були єдиною підставою для його вимоги про обов`язковий викуп акцій.

Як встановив суду за доводами представника позивача, заявленим позовом захищаються корпоративні права акціонера ОСОБА_1 на управління товариством та отримання дивідендів від його діяльності, збереження реальної вартості його майна, пропорційного кількості акцій, якими володіє позивач, оскільки за результатами укладення спірних правочинів і відчуження значної частини цілісного майнового комплексу товариства, частка акцій позивача істотно знецінилася.

Представник позивача також зауважила в ході розгляду справи, що питання про викуп акцій дійсно не буде продовжуватися в існуючих між сторонами відносинах, а буде вирішуватися вже після проведення нових Загальних зборів з дотриманням процедури надання згоди на вчинення товариством значних правочинів (після повернення відчуженого майна на користь АТ "АТП-2361").

Якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав, то такий спір є спором про право на управління юридичною особою, має ознаки корпоративного і належить до юрисдикції господарських судів (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18 (провадження № 12-4гс19) та від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19).

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Спірні правочини купівлі-продажу були укладені між ЗАТ "АТП-2361" та ТОВ "ПМ-Арсенал".

Рішенням у справі № 925/1224/18 встановлено, що ЗАТ "АТП-2361" при відчуженні нерухомого майна за спірними договорами вчинило значний правочин, однак порушило порядок його укладення - не було надано згоди загальними зборами товариства на вчинення такого правочину за поданням Наглядової ради перед його укладенням. Поділ об`єкта в даному випадку на частини і продаж їх за окремими договорами є порушенням чинного законодавства та способом ухилення від дотримання процедури продажу за згодою Загальних зборів товариства.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту. Під способом захисту зазвичай розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених прав, оспорюваних чи невизнаних прав, відновлення майнового стану потерпілого та вплив на порушника.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом належним способом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року).

У Постанові від 17 лютого 2021 по Справі № 910/13643/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виклав правову позицію щодо необхідності у конкретних випадках ширшого врахування позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні Фельдман та банк Слов`янський проти України від 21.12.2017, ніж це було зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/2084/17 та, що проникнення за корпоративну завісу за виключних обставин є виправданим і вказано таке:

При викладенні правового висновку у справі № 916/2084/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила і про практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (рішення у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20.05.1998; рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, п.п. 28 - 30, від 18.10.2005; рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, п. 30, від 21.12.2017). Вказала, що при цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, п. 1 резолютивної частини від 21.12.2017). Велика Палата Верховного Суду, взявши до уваги вказану практику Європейського суду з прав людини, за встановлених обставин, з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини у справі № 916/2084/17, а також з дотриманням балансу інтересів усіх учасників і самого товариства, уникаючи зайвого втручання в питання діяльності товариства, дійшла висновку, що учасник ТОВ не є належним заявником, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи. Необхідно зазначити, що корпоративна завіса є бар`єром, який відокремлює юридичну особу від її учасників та зумовлює неможливість останніх звернутись до суду за захистом прав юридичної особи замість неї (принцип неможливості ототожнення юридичної особи та її членів). У п. 26 рішення від 21.12.2017 у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (рішення у справі Агротексім та інші проти Греції від 24.10.1995, п.п. 59-72). Проникнення за корпоративну завісу або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (п. 66). Отже, Європейський суд з прав людини у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України дійшов висновку, що акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах компанії за звичайних обставин, тобто коли юридична особа діє і має відповідні органи управління. А з п. 1 резолютивної частини цього рішення вбачається, що навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, то Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів.

При розгляді справи № 925/680/21 суду не було надано доказів, що ЗАТ "АТП-2361" вже ліквідовано. Отже його органи управління здійснюють свої повноваження у порядку, передбаченому законодавством України та статутом товариства, а тому у випадку порушення прав, товариство може звернутись за їх захистом через свої уповноважені органи.

Суд вже визначився, що в даному випадку, при укладенні спірних договорів відчуження частин цілісного майнового комплексу, порушене право виникає лише у ЗАТ "АТП-2361", як в учасника спірних правочинів. Тому в даному випадку не може йти мова про порушення будь-яких прав акціонера товариства.

В цьому аспекті позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду не навів обставин, за яких є можливим за його власним волевиявленням проникнення за корпоративну завісу та є виправданим його звернення, як учасника товариства, з позовом замість юридичної особи, яка в звичайному режимі продовжує здійснювати свою статутну діяльність.

Відповідно до статті 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацією, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки саме щодо юридичної особи (стаття 239 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Визначені статутом ЗАТ "АТП-2361" повноваження Загальних зборів щодо прийняття рішення про вчинення значного правочину, як органу управління товариством, що діє від імені самого товариства, не є тотожними корпоративним правам його учасників. Учасники товариства діяти безпосередньо від імені товариства та в його інтересах не мають права.

Якщо учасником укладеного договору є саме товариство, то саме воно набуває права та обов`язки за правочином. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників товариства жодним чином не змінюється.

Суд при цьому виходить з положень ст. 96 ЦК України про те, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Отже, укладення ЗАТ "АТП-2361" спірних правочинів з ТОВ "ПМ Арсенал" без попередньої згоди Загальних зборів і з порушенням заборони поділу об`єкта продажу на частини свідчить про порушення лише прав АТП-2361, а не корпоративних прав його учасників.

При цьому суд враховує, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).

Глава 7 ЦК України містить загальні положення про юридичну особу.

Згідно зі ст.ст. 92, 97 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

У постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77 гс 19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264 гс 18) та від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90 гс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства оскільки: згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають; за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється; підписання генеральним директором оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі товариства, отримання ним прибутку від діяльності товариства або реалізації корпоративного права на управління діяльністю товариства.

Суд не погоджується із запереченнями представника позивача про відсутність підстав для врахування таких висновків Великої Палати Верховного Суду при вирішенні спору між сторонами в справі № 925/680/18, оскільки вони розраховані виключно на товариства з обмеженою відповідальністю та не можуть поширюватися на акціонерні товариства, законодавство про які дає особливе право його учасникам на обов`язковий викуп акцій у випадку незгоди акціонера із погодженням Загальними зборами значних правочинів.

Як вже з`ясовано судом, у даних конкретних взаємовідносинах сторін позивач вже не може реалізувати свої права на примусовий викуп акцій (бо скасував єдину підставу для такого викупу - рішення Загальних зборів від 21.08.2018 про схвалення спірних правочинів) і станом на час вирішення спору ним також не поставлено питання перед товариством про його вихід із ЗАТ "АТП-2361" за власним бажанням та отримання вартості своєї частки у майні.

Позивач обрав спосіб захисту власного порушеного корпоративного права шляхом визнання недійсними спірних правочинів по відчуженню значної частини цілісного майнового комплексу майна ЗАТ "АТП-2361" і, зокрема, вважає, що відчуженням значної частини майна товариства йому завдано збитків знеціненням вартості його частки у статутному капіталі товариства.

Статями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення права має бути реальним, стосуватися і зачіпати індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Тому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Позивач довів порушення вимог чинного законодавства і статуту ЗАТ "АТП-2361" укладенням відповідачами у справі спірних правочинів і це підтверджено остаточним судовим рішенням у справі № 925/1224/18 та не спростовано відповідачами.

Однак задоволення заявленого позову про визнання договорів недійсними можливе лише за одночасної доведеності позивачем наявності у нього порушеного права, яке виникло у нього за наслідками укладення спірних правочинів.

Виходячи з положень ст. 167 ГК України, базовий обсяг та зміст корпоративних прав учасників як товариства з обмеженою відповідальністю, так і акціонерного товариства є однаковим і протилежного учасники справи суду не довели.

У постанові від 08 жовтня 2019 року по справі № 916/2084/17 провадження № 12-77гс19 Велика Палата Верховного Суду оприлюднила висновок про те, що підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Іншими словами, укладення товариством спірних договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном. Підписання оспорюваних договорів товариством з порушенням, як стверджує позивач, вимог чинного законодавства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасників.

Чому це правило при застосуванні норм чиного законодавства для корпоративних спорів не може застосовуватися до акціонерних товариств за аналогічних обставин укладення ними правочинів, які оспорює акціонер і чому виключення з цього правила породжує саме наявність у законодавстві про акціонерні товариства права акціонера на обов`язковий викуп акцій, позивач переконливо суду не довів.

Суд вважає, що однакові обставини виникнення спорів між товариствами та їх учасниками (акціонерами) з приводу укладення договорів, стороною яких є товариство; однакове регулювання у законодавстві щодо будь-якого виду товариств про відсутність спільної власності на майно у товариства та його учасників (акціонерів); про нетотожність учасника та товариства; про незмінність прав та обов`язків в учасників товариства за наслідками укладення правочинів самим товариством; відсутність порушеного корпоративного права в учасника за наслідками укладення правочину будь-яким товариством; відсутність права учасника товариства оспорювати правочини, укладені товариством поза межами повноважень представництва - це дає підстави суду враховувати наведену в даному судовому рішенні практику Верховного Суду стосовно товариств із обмеженою відповідальністю також і для акціонерних товариств.

Крім того, виходячи із змісту судових рішень, які враховує суд при винесенні рішення у даній справі на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, як позивач, так і учасники ТОВ пов`язували свої порушені корпоративні права із вирішенням керівним органом питання про укладення договорів без згоди загальних зборів та із таким негативним наслідком для себе, як знецінення часток у статутному капіталі товариства в зв`язку із відчуженням майна.

У постанові від 07 квітня 2020 року Справа № 904/3657/18, провадження № 12-159гс19 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що позивач, як учасник ТОВ, який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочинів щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19).

Аналогічними правами наділений і акціонер у Акціонерному товаристві -- згідно ч. 1 та 6 ст. 47 ЗУ "Про акціонерні товариства", позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою: 4) на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків голосуючих акцій товариства. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства, протягом 10 днів з моменту отримання такої вимоги або прийняття рішення про відмову у такому скликанні позачергові загальні збори такого товариства можуть бути проведені акціонерами (акціонером), які подавали таку вимогу відповідно до Закону, протягом 90 днів з дати надсилання такими акціонерами (акціонером) товариству вимоги про їх скликання.

Рішенням загальних зборів акціонерів вирішуються питання про звернення з позовом до посадових осіб органів товариства стосовно відшкодування збитків, завданих товариству - ч. 3 ст. 42 ЗУ "Про акціонерні товариства".

Як встановив суд, ОСОБА_1 є акціонером та власником 22729 штук простих іменних акцій ЗАТ "АТП-2361" , що становить 42,3543 % його статутного капіталу.

При цьому частка учасників, з якими у позивача склався корпоративний конфлікт, становить за даними протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "АТП-2361" від 21.08.2018 ---- 54,890952 %.

Згідно положень нової редакції Статуту ЗАТ "АТП-2361" (а.с. 172 том 1) Загальні збори товариства мають кворум, якщо на них зареєструвалися акціонери, що володіють більш як 50% голосуючих акцій. Рішення приймаються простою більшістю голосів (50 + 1 голос) від кількості осіб, що зареєструвалися для участі у зборах.

Тобто, є очевидним, що частка позивача не дозволить за його індивідуальним волевиявленням прийняти такі рішення на Загальних зборах, які будуть повністю відповідати його майновим інтересам.

В такому випадку Верховний Суд зазначає, що якщо учасник товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, бо розмір його частки є недостатнім для цього, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитки (постанова ВП ВС від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19) https://precedent.ua/86333853)

За правилами ст. 50 ЗУ "Про акціонерні товариства", у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених частиною першою статті 68 цього Закону питань виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом.

Такий визначений законом спосіб захисту корпоративних прав позивач реалізував при пред`явленні позову у справі № 928/1224/18 (а.с. 4-26 том 5), який було повністю задоволено судом.

З огляду на положення ст. 4 ГПК України і ст.ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову про визнання правочину недійсним можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Також Велика Палата Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 зазначила, що, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що розглядаючи справи у спорах, що виникли між господарським товариством та одним із його учасників, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 та від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що укладення спірних договорів є не прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном, натомість визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі якого уповноваженою особою укладено спірні договори, не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки не порушує права та законні інтереси позивача.

Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому немає необхідності в такому випадку надавати оцінку законності спірному договору (до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 7.17 постанови від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, у п. 8.9 постанови від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17).

Отже позивач не довів наявності у нього порушеного корпоративного права, тому у позові слід відмовити повністю.

При відмові в позові всі судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 01 липня 2021

Суддя Н.М. Спаських