Ухвала

від 01.07.2021 по справі 635/1964/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 635/1964/14-ц

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О. Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2020

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021

у справі за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м. Харкові

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

4) Приватної фірми "Яна"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

1. 31.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Частиною 2 ст. 292 ГПК передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст. 290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

4. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

6. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 2 п. 5 ч. 2 ст. 290 цього Кодексу).

7. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

9. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

10. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

11. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

12. Отже системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) ч. 2 ст. 287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

13. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

14. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених п. п. 1- 3 ч. 2 ст. 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

15. Так, Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

16. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, п. 40 постанови від 16.05.2018 № 910/24257/16).

17. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

18. Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення ухвалені з неповним та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження та врахування всіх обставин справи та відповідності їх наданим доказам у справі, без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2918 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

19. При цьому, скаржник не зазначає, зокрема, норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні та не наводить висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні. Також скаржник повинен чітко вказати конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК.

20. Окрім цього, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

21. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

22. Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

23. Відповідно до Закону "Про судовий збір", в редакції, чинній на момент подання позову, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір мінімальної заробітної плати. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

24. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону "Про судовий збір").

25. У даному випадку, касаційна скарга подана на рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, за касаційне оскарження яких справляється судовий збір у розмірі 200 % від ставки, що підлягала би сплаті при поданні позовної заяви (з урахуванням уточнення позовних вимог від 27.03.2014) до господарського суду. Тому, судовий збір має становити - 73 080 грн (1 218 грн х 60) х 200 % = 146 160 грн.

26. Статтею 8 Закону "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

27. Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.

28. До касаційної скарги скаржник додав клопотання про звільнення від сплати судового збору за її подання, яке, з посиланням на ст. 8 Закону "Про судовий збір", мотивоване відсутністю можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, оскільки розмір судового збору, що підлягає сплаті складає понад 5 відсотків розміру річного доходу позивача за 2020 рік. До клопотання додана незасвідчена копія Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за 2020 рік, які сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 24.05.2021.

29. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії , якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 91 ГПК).

30. Таким чином, скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК.

31. Тож скаржнику необхідно або сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, або надати належним чином засвідчені докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за 2020 рік.

32. Окрім цього, відповідно до ст. 291 ГПК особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

33. Скаржник, в порушення вимог ст. 291 ГПК, не надав належних доказів надсилання учасникам справи копії поданої касаційної скарги, оскільки надані ним описи вкладення у цінний лист не містять відповідних відміток органу поштового зв`язку.

34. Тому, скаржнику необхідно надати суду належні докази такого надсилання, а саме - описи вкладення в цінний лист з відповідними відмітками органу поштового зв`язку та фіскальні чеки.

35. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

36. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

37. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про звільнення від сплати судового збору залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 ГПК України, ст. 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 635/1964/14-ц залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О. Кібенко