Постанова

від 30.06.2021 по справі 690/328/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 690/328/20-ц

провадження № 61-6467 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційного банку ПриватБанк ;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк

на заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області

від 24 грудня 2020 року у складі судді Линдюка В. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2020 року акціонерне товариство комерційного банку ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 29 квітня 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання остатньою анкети-заяви про приєднання до Умов

та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Для користування кредитними коштами відповідачка отримала кредитну картку з лімітом, який у подальшому неодноразово змінювався.

Своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана

нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг

і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

АТ КБ ПриватБанк свої зобов`язання за вищевказаним договором виконав у повному обсязі, оскільки надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах кредитного ліміту. Проте ОСОБА_1 взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 31 травня 2020 року утворилася заборгованість

у розмірі 12 497,78 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 8 408,14 грн; заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом - 4 039,64 грн, пеня - 50 грн.

Посилаючись на викладене, АТ КБ ПриватБанк просило суд стягнути

з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором

від 29 квітня 2010 року, яка станом на 31 травня 2020 року становить 12 497,78 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області

від 24 грудня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк , суд першої інстанції виходив із того, що банком не доведено існування між ним та відповідачкою кредитних правовідносин саме на підставі анкети-заяви

від 29 квітня 2010 року, оскільки зі змісту анкети-заяви ОСОБА_1 отримала не кредитну картку, а пенсійну картку, а надана банком

довідка про умови кредитування з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду , яка 15 червня 2010 року підписана відповідачкою, стосується договору SAMDN55000034356811, а не договору від 29 квітня 2010 року. Крім того, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила надання банківських послуг

в ПриватБанку, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про

сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком посилання на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи банку

не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена

до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення, а заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 24 грудня

2020 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачкою кредитних

коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості

по поверненню цих кредитних коштів. При цьому надана банком довідка про умови кредитування з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду , яка підписана відповідачкою 15 червня 2010 року, якою визначено розміри комісій, штрафів та пені за порушення грошових зобов`язань, а також відсоткової ставки за використання кредитних коштів АТ КБ ПриватБанк стосується договору SAMDN55000034356811, а не договору № б/н від 29 квітня 2010 року, на що посилається позивач. Таким чином, банком не доведено того факту, що довідка про умови кредитування з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду має пряме відношення до підписаної ОСОБА_1 заяви № б/н від 29 квітня 2010 року. Щодо наданих банком як на підтвердження своїх вимог витяг

з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , а також

витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку,

які не містять підпису відповідачки, суд апеляційної інстанції, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені

у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження

№ 14- 131цс19 ), вказав, що вони не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, так як заява не містить умов про розмір процентів та неустойки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, АТ КБ ПриватБанк , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року клопотання АТ КБ ПриватБанк про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено АТ КБ ПриватБанк строк на касаційне оскарження заочного рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 16 березня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній малозначній справі з підстав, передбачених підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та витребувано її матеріали

з Ватутінського міського суду Черкаської області

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року справу за позовом

АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ КБ ПриватБанк мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що банком не доведено укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про приєднання, які регулюються положеннями статті 634 ЦК України. Укладення вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви, за умовами якої позичальник своїм підписом приєднується і погоджується виконувати Умови та Правила банківських послуг, Тарифи банку, що в цілому складають договір банківського обслуговування. Відсутність підпису позичальниці на Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що вона не була ознайомлена з ними, а також відсутності між сторонами договірних правовідносин та наявності заборгованості за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник отримала кредитні кошти, користувалася ними, за її заявою їй збільшувався кредитний ліміт, проте

у зв`язку з порушенням своїх зобов`язань за кредитним договором допустила заборгованість, чим порушила права банку. У матеріалах справи міститься довідка банку від 15 червня 2010 року про умови кредитування

з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду , яка підписана відповідачкою. Доказів того, що підпис у вказаній довідці відповідачці не належить у матеріалах справи відсутній. Відповідачка

після отримання картки здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними умовах про надання та обслуговування платіжних карток.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 квітня 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено

договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою анкети-заяви. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

У наданій банком довідці від 15 червня 2010 року про умови кредитування

з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду , яка підписана ОСОБА_1 , зазначено базова відсоткова ставка

за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні.

ОСОБА_1 взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 31 травня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 12 497,78 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 8 408,14 грн; заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом - 4 039,64 грн, пеня - 50 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ КБ ПриватБанк підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах

та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України) .

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір,

в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові

у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти

за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 29 квітня 2010 року процентна ставка не зазначена (а. с. 27).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Проте у довідці від 15 червня 2010 року про умови кредитування

з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а. с. 28). Зазначена довідка підписана від імені ОСОБА_1 .

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник ), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку , які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку , які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору

(12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку -

50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ ПриватБанк , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови

та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження

№ 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається.

Верховний Суд вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого

встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних

формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та

Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua ) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ ПриватБанк у період - з часу виникнення спірних правовідносин

(29 квітня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03 серпня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг

з Тарифів обслуговування витяг з Тарифів обслуговування кредитних

карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання батьківських

послуг в ПриватБанкуу будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг

в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів

за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися

як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного

із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані АТ КБ ПриватБанк Умови та Правила надання банківських

послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін , якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження

№ 6-16цс15).

Верховний Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту,

з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування

є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Верховний Суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами

29 квітня 2010 року шляхом підписання анкети-заяви.

Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти

у добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19, на яку вірно послалися суди попередніх інстанцій, проте не повністю їх врахували та не звернули уваги на таке.

Пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог, крім витягу

з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витягу з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на довідку від 15 червня 2010 року про умови кредитування з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду , яка підписана ОСОБА_1 (а. с. 28), та надав розрахунки заборгованості відповідачки за договором від 29 квітня 2010 року (а. с. 5-17, 18-24). Цій довідці, яка підтверджує добровільність дій відповідачки, суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що банком не доведено існування між ним та відповідачкою кредитних правовідносин саме

на підставі анкети-заяви від 29 квітня 2010 року, оскільки зі змісту анкети-заяви ОСОБА_1 отримала не кредитну картку, а пенсійну картку,

а надана банком довідка про умови кредитування з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду , яка 15 червня 2010 року підписана відповідачкою, стосується договору SAMDN55000034356811, а не договору від 29 квітня 2010 року.

Проте з такими висновками судів погодитися неможливо, оскільки судом першої інстанції ухвалено заочне рішення і відповідачкою не спростовано надані банком докази видачі та користування саме кредитними коштами

з цієї картки.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона, а не суд , повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Саме відповідачка повинна була спростувати, що довідка від 15 червня

2010 року про умови кредитування з використанням картки Універсальна,

55 днів пільгового періоду не стосується договору б/н від 29 квітня

2010 року. ОСОБА_1 цю обставину не спростувала, як і не спростувала інші надані банком докази отримання та користування нею кредитними коштами .

З огляду на викладене, суди дійшли передчасного висновку про те, що банком не доведено існування між ним та відповідачкою кредитних правовідносин саме на підставі анкети-заяви від 29 квітня 2010 року, оскільки належним чином не дослідили надані банком докази щодо видачі відповідачці кредиту, користування нею кредитними коштами.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк задовольнити.

Заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області

від 24 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 16 березня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець