Рішення

від 29.06.2021 по справі 440/4049/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4049/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної раиа Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради, Полтавського району, Полтавської області від 31.03.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, розташованої за межами населених пунктів Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

22.04.2021 ОСОБА_1 (далі також позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (далі також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4049/21 за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

Позов обґрунтований тим, що позивач повторно звернувся до Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту. Відповідачем на 8 сесії 8 скликання розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 31.03.2021 року, яким відмовлено позивачу у наданні вказаного дозволу у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності КСП "Більшовик". З таким рішенням позивач не погоджується та вважає його таким, що винесене з порушенням вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 43-45/ зазначив, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка належить до земель колективної власності КСП "Більшовик" та не входить до земель, розпорядження якими належить до повноважень Новосанжарської селищної ради. Вказував, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) не можуть передаватися у власність на підставі статті 118 ЗК України, а тільки здаватися в оренду.

27.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначав, що посилання відповідача на факт підготовки лота для продажу на земельних торгах права оренди земельної ділянки як підставу для відмови є безпідставним.

Ухвалою суду від 08.06.2021 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

19.05.2020 позивач звернувся до відповідача зі заявою, у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Малоперещепинської сільської об`єднаної територіальної громади, Новосанжарського району, Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів.

За результатами розгляду зазначеної заяви 12.06.2020 рішенням тридцять п`ятої сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що рішенням 31 сесії 7 скликання Малоперещепинської сільської ради від 18.03.2020 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" дана земельна ділянка готується для передачі в оренду щодо проведення земельних торгів у формі аукціону.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі №440/4472/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 12.06.2020 "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства". Зобов`язано Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Суд враховує, що рішенням другої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 18.12.2020 №32 "Про початок реорганізації сільських рад та виконавчих комітетів сільських рад шляхом приєднання їх до Новосанжарської селищної ради та її виконавчого комітету", зокрема, розпочато процедуру реорганізації Малоперещепинської сільської ради (код ЄДРПОУ 21044237), місцезнаходження: вул. Незалежності, 44, с. Мала Перещепина, Новосанжарського району Полтавської області, 39320) шляхом приєднання до Новосанжарської селищної ради (код ЄДРПОУ 21044987) місцезнаходження: вул. Незалежності, 41, смт. Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області, 39300. Новосанжарська селищна рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Малоперещепинської сільської ради.

На виконання рішення суду у справі №440/4472/20, Новосанжарською селищною радою розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 19.05.2020 та рішенням 8 сесії 8 скликання Новосанжарської селищної ради від 31.10.2021 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " на підставі статей 12, 118, 122 відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Малоперещепинської сільської ради (яка перебуває в стадії реорганізації), у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка належить до земель колективної власності КСП "Більшовик".

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Норми права, які підлягають застосуванню

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Висновки щодо правозастосування

Із аналізу наведених вище положень слідує, що відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно зі частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або, у разі виявлення обставин, передбачених абзацом 1 частини сьомої статті 118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

У рішенні відповідача №64 від 31.03.2021 зазначено: "відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Малоперещепинської сільської ради (яка перебуває в стадії реорганізації), у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка належить до земель колективної власності КСП "Більшовик".

Надаючи оцінку підставі для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладеній у спірному рішенні суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Таким чином, Основний Закон виділяє форми власності в Україні: приватну, державну та комунальну.

Згідно зі частиною третьою статті 78 ЗК України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Крім того, главою 23 Цивільного кодексу України передбачено існування в Україні трьох форм власності: приватної, комунальної та державної.

Отже, чинне законодавство не передбачає існування в Україні колективної власності.

Стосовно посилань відповідача на державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ №0018 від 16.12.1995, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 зазначеного Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як встановлено судом зі змісту державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №0018 від 16.12.1995, КСП "Більшовик" передано у колективну власність 3535,2 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" визначено необхідність реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, окрім іншого, забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями.

Суд зауважує, що надані КСП "Більшовик" у колективну власність угіддя загальною площею 3535,2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва підлягали паюванню відповідно до вимог Указів Президента України від 08.08.1995 №720/95 та від 03.12.1999 №1529/99.

Процес розпаювання земель КСП закінчився у 2000-2002 роках, а тому державний акт на право колективної власності, виданий КСП "Більшовик", у розумінні чинного законодавства не може вважатись належним доказом права власності на обрану позивачем земельну ділянку.

01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, відповідно до частини першої статті 125 якого в першій редакції право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Законом України від 05.03.2009 №1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок" статтю 125 ЗК України від 25.10.2001 викладено у новій редакції, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суду не надано доказів проведення державної реєстрації прав на обрану позивачем земельну ділянку.

Згідно зі статтею 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною другою цієї статті визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Суду не надано доказів, що обрана позивачем земельна ділянка відноситься до земель комунальної або приватної власності. Так само, суду не надано доказів наявності прав на відповідну земельну ділянку у третіх осіб.

Таким чином суд відхиляє аргументи відповідача про належність бажаної земельної ділянки до земель колективної власності.

Крім того, зазначення відповідачем тієї обставини, що КСП "Більшовик" наразі не ліквідовано, жодним чином не співвідноситься з наявністю прав на бажану земельну ділянку у третіх осіб, адже відповідачем не доведено, що земельна ділянка, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої просить позивач, розташована в межах земельної ділянки, що належала на праві колективної власності КСП "Більшовик" на підставі свідоцтва серії ПЛ №0018 від 16.12.1995.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі №806/2978/17 вказав, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки оскаржуване рішення не містить обґрунтованої підстави для відмови у наданні дозволу, то суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення відповідача №64 від 31.03.2021 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд вказує на наступне.

Суд враховує, що відповідачем у справі при винесенні спірного рішення вищенаведені судом обставини були проігноровані. Водночас суд не може перебирати на себе повноваження компетентного органу та приймати замість нього рішення з мотивів, що не були враховані відповідачем.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 19.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району, Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

А тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Вирішуючи заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Частиною четвертою статті 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, до матеріалів позовної заяви додано квитанцію, розрахунок виконаних робіт та договір про надання юридичних (адвокатських) послуг. Однак ордер про надання правничої допомоги суду не надано.

Таким чином, за відсутності письмового документа, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про адвокатуру", відсутні й підстави для задоволення вимог щодо відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вул. Незалежності, 41, смт Нові Санжари, Полтавська область, 39300, код ЄДРПОУ 04382553) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №64 від 31.03.2021 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів Малоперещепинської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вул. Незалежності, 41, смт Нові Санжари, Полтавська область, 39300, код ЄДРПОУ 04382553) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його винесення з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков