Постанова

від 30.06.2021 по справі 802/147/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 802/147/17-а

адміністративне провадження № К/9901/39124/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 802/147/17-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій" до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання перевірки незаконною та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року

(ухвалену у складі головуючого судді Воробйової І.А.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року

(постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Смілянця Е. С., суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року Приватне акціонерне товариство Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій звернулося до суду з позовом до Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у якому просило:

- визнати незаконними дії Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо проведення виконавчою дирекцією Вінницького обласного відділення планової перевірки ПАТ Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій в період з 14.12.2016 р. по 20.12.2016р.;

- визнати незаконним та скасувати рішення №1 виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05 січня 2017 р. про повернення коштів та застосування фінансових санкцій щодо ПАТ Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій .

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що перевірка проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, проведена поза межами строку, встановленого законом, відповідно, її результати, а саме, прийняте рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того позивач зазначив, що щомісячно надавав відповідачеві заяви - розрахунки щодо матеріального забезпечення застрахованих осіб за рахунок останнього. Але таке фінансування здійснювалось відповідачем завжди із великою затримкою. Тому позивачем було прийнято рішення щодо перерахування вказаного матеріального забезпечення застрахованим особам із власних коштів, зокрема, виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності. Відповідно, після отримання грошових коштів від відповідача, позивач перераховував їх на свій рахунок. Заборгованість позивача перед застрахованими особами - працівниками відсутня. Позивач зазначає, що здійснює свою діяльність по принципу дозволено все, що не заборонено законом . Також посилається на рішення Верховного суду України від 01 червня 2016 року № 1-1/2016 стосовно права на свободу, яке означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються законодавством.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 03 березня 2017 року Вінницький окружний адміністративний суд вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №1 від 25 січня 2017 р. в частині нарахування 76871,83 грн. неправомірно витраченої суми страхових коштів та 25978,45 грн. фінансових санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій" (м. Вінниця, вул. Айвазовського, 4а, код 03326920) судовий збір у розмірі 1552 грн. (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві грн.) за рахунок бюджетних асигнувать виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Вінниця, вул. Зодчих, 22)

4. Суд першої інстанції, керуючись положеннями Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності дійшов висновку, що відповідачем було дотримано порядок призначення та проведення перевірки, а отже підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог відсутні.

В іншій частині спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених ч. 6 ст. 15 Закону № 1105, з огляду на не доведення стороною відповідача наявності правопорушення у сфері соціального страхування з боку відповідача під час використання страхових коштів, наданих останньому для виплати за страховими випадками на підприємстві.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.20 квітня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року - без змін.

6. Рішення суду апеляційної інстанції аргументовано відсутністю в діях позивача порушення принципу цільового використання коштів соціального страхування, оскільки застраховані особи отримали відповідні їм суми страхових виплат відповідно до закону, при цьому дії позивача можна розцінити навпаки як намагання забезпечити своєчасну виплату (отримання застрахованими особами страхових виплат) страхових виплат, затримка яких сталася саме з вини відповідача.

І Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 17 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 802/147/17-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі відповідач стверджує, що при проведенні перевірки та винесенні рішення за її результатами, виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду діяла виключно на підставі, у спосіб та у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач зазначає, що страхувальника було притягнуто до відповідальності саме за порушення порядку використання коштів Фонду.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 802/147/17-а.

9. 25 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.

10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.

ІІ СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, наказом відповідача від 16 вересня 2016 року за № 221-ОД "Про план - графік перевірок на четвертий квартал 2016 року" затверджений план - графік перевірок страхувальників, згідно додатку до якого зазначено, що проведення планової перевірки позивача передбачено на грудень 2016 року без визначення конкретної дати.

На виконання вказаного наказу позивачеві направлено повідомлення № 152 про проведення планової перевірки з 08 грудня 2016 року по 13 грудня 2016 року за період 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2016 року по страхових коштах.

Направлення № 162 від 07 грудня 2016 року про проведення вказаної перевірки надано позивачеві 08 грудня 2016 року.

08 грудня 2016 року відповідач розпочав проведення планової перевірки Приватного акціонерного товариства "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій".

У зв`язку із великим обсягом роботи щодо забезпечення документального підтвердження, встановлених в ході перевірки порушень, на підставі доповідних записок 13 грудня 2016 року відповідачем видано наказ № 312-ОД "Про продовження терміну планової перевірки страхувальника", яким термін перевірки продовжено на 5 робочих днів з 14 грудня 2016 року по 20 грудня 2016 року.

За результатом проведеної планової перевірки складений акт перевірки використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивача від 20.12.2016 року, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, абз. 4 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", внаслідок чого неправомірно використані кошти Фонду за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року у сумі 24914,93 грн. та абз. 4. ч. 2. ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року - у сумі 51956,90 грн.

Крім того, порушено статтю 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України №1266 від 26 вересня 2001 р. по виплаті листків непрацездатності за страховими випадками на суму 57,12 грн. та ч.2 ст.22, п.1 ч.4 ст.19, ч.1 ст.33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" по виплаті листків непрацездатності за страховими випадками, що настали після 01 січня 2015р. - на суму 1517,21 грн.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акту виконавчою дирекцією прийнято рішення "про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності" № 1 від 05 січня 2017 року, яким позивача зобов`язано повернути неправомірно витрачену суму страхових коштів за порушення допущені у період до 01 січня 2015 р. - 24972,05 грн., за період після 01 січня 2015 р. - 53474,11 грн. та застосовано фінансові санкції у сумі 26737,06 грн.

Не погоджуючись з діями по проведенню перевірки та прийнятим за її результатом рішенням в частині нарахованої суми 102850,28 грн. позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16.Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок врегульований Інструкцією, затвердженою постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 №29 (далі - Інструкція).

Згідно з підпунктом 1.5 пункту 1 Інструкції перевірка - форма документального контролю фінансової діяльності страхувальника в частині дотримання вимог чинного законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; планова перевірка - перевірка, яка передбачена у плані-графіку контрольно-ревізійної роботи органу Фонду.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції органи Фонду здійснюють планові та позапланові перевірки.

У підпунктах 3.1, 3.2 пункту 3 Інструкції передбачено, що організація проведення перевірок покладається на керівників контрольно-ревізійних відділів виконавчих дирекцій відділень Фонду та керівників робочих органів цих відділень.

Планові перевірки проводяться згідно з планами-графіками органу Фонду. Перевірці підлягають документи за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалась перевірка.

Формування планів-графіків проведення планових перевірок страхувальників органом Фонду здійснюється щокварталу. До 20 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому, формується план-графік, який затверджується наказом керівника робочого органу Фонду (керівника виконавчої дирекції відділення Фонду).

У відповідно до положень пункту 3.3 Інструкції періодичність проведення планових перевірок визначається залежно від таких критеріїв, як наявність (відсутність) витрат, заборгованості по коштах Фонду станом на 01.01.2011 та в наступних звітних періодах, кількості працівників.

Щороку проводяться перевірки страхувальників з чисельністю працівників 250 осіб і більше за наявності витрат по коштах Фонду.

Не рідше одного разу на два роки проводяться перевірки страхувальників з чисельністю працівників від 25 до 249 осіб за наявності витрат по коштах Фонду.

Згідно п. 3.10 Інструкції, тривалість проведення перевірки встановлюється з урахуванням обсягу робіт, які належить виконати під час її проведення, та кількісного складу посадових осіб органу Фонду. При цьому, строк проведення планової перевірки страхувальників не може перевищувати 15 робочих днів, а страхувальників - суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів. Строк проведення позапланової перевірки страхувальника не може перевищувати 10 робочих днів, а суб`єктів малого підприємництва - 2 робочих дні.

Підпунктом 3.13.4 пункту 3.13 Інструкції визначено, що в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються посадовими особами органу Фонду, які її проводили, керівником, головним бухгалтером (бухгалтером) або уповноваженою керівником особою та головою комісії (уповноваженим) із соціального страхування страхувальника, який перевіряється. Примірники акта перевірки підписуються посадовою особою органу Фонду та керівником або головним бухгалтером (бухгалтером) чи уповноваженою керівником особою страхувальника на кожній сторінці із зазначенням на останній сторінці загальної кількості сторінок. Один примірник акта перевірки вручається страхувальнику з відміткою про отримання, а другий зберігається в органі Фонду, який здійснив перевірку.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивача було завчасно попереджено про проведення планової перевірки, яку фактично проведено у період з 08 грудня 2016 року по 20 грудня 2016 року, тобто в межах 15 робочих днів, визначених Інструкцією, а в останній день проведення перевірки складений та підписаний акт перевірки.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що відповідач при призначенні та проведенні планової перевірки позивача діяв у межах та у спосіб, визначених законом повноважень, порушень законодавства, які могли б поставити під сумнів результати проведення такої перевірки, у ході аналізу встановлених судами обставин справи, виявлено не було.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення №1 виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05 січня 2017 р. про повернення коштів та застосування фінансових санкцій щодо ПАТ Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій , варто зазначити наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV ( далі - Закон № 1105-XIV). При цьому аналогічне правове регулювання здійснювалося і Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", який діяв до 01.01.2015 року.

Згідно абзацу 4 частини другої статті 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (чинний на перевіряємий період з 01 квітня 2013 року), страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

У відповідності до вимог абзацу 4 частини другої статті 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , який розповсюджується на перевіряємий період з 01 січня 2015 року, страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Аналіз належних норм свідчить, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 15 Закону України Про Загальнообов`язкове державне соціальне страхування роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Згідно частини 6 статті 15 Закону України Про Загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Як було зазначено вище, відповідачем у ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, абз. 4 частини 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", внаслідок чого неправомірно використані кошти Фонду за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року у сумі 24914,93 грн. та абзацу 4 частини 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року - у сумі 51956,90 грн.

Встановлено, що ці обставини виникли насамперед через несвоєчасне фінансування відповідачем позивача страховими коштами на відшкодування страхових випадків працюючим у нього особам.

Так, позивач щомісячно надавав відповідачеві заяви - розрахунки щодо матеріального забезпечення застрахованих осіб.

Разом з цим, ним було прийнято та реалізовано рішення про перерахування власних коштів на матеріальне забезпечення застрахованим особам.

Як наслідок, після отримання відповідних коштів від Фонду та з метою компенсації понесених витрат, позивачем перераховано кошти зі спеціального рахунку на власний поточний рахунок.

Під час судового розгляду справи представники обох сторін підтвердили цю обставину.

Також, судами встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що працівники позивача - застраховані особи, дійсно, отримали кошти у рахунок матеріального забезпечення.

У відповідності до пункту 12 статті 1 Закону № 1105-XIV, страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Статтею 3 Закону № 1105-XIV, закріплено принципи соціального страхування, одними з яких зокрема є те, що соціальне страхування здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового використання коштів соціального страхування; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Таким чином положеннями цієї статті, окрім принципу цільового використання коштів соціального страхування передбачено також інші принципи, за змістом яких вбачається, що головним завданням законодавства у сфері соціального страхування є забезпечення отримання застрахованою особою гарантованих державою виплат у випадку настання страхового випадку, при цьому принцип цільового використання коштів соціального страхування є додатковою гарантією спрямованою на забезпечення отримання особою цих виплат, який позбавляє роботодавців можливості використовувати страхові кошти для інших цілей, що у свою чергу могло б призвести до порушення прав застрахованих осіб на отримання відповідних страхових коштів передбачених законодавством.

Отже, метою правового регулювання цих норм права є в першу чергу забезпечення отримання застрахованими особами страхових виплат у разі настання страхового випадку, а не задоволення потреб роботодавця, який у разі відсутності вказаного механізму регулювання цих правовідносин (принципу цільового використання коштів соціального страхування) міг би використовувати страхові кошти спершу для власних цілей, а вже згодом для виплати застрахованим особам, що могло б приводити до значної затримки в їх отриманні та порушення прав застрахованих осіб.

Як було вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах, позивачем навпаки були використані власні кошти (а не кошти, передбачені на страхові виплати) для забезпечення своєчасного отримання застрахованими особами страхових виплат у зв`язку із затримкою у надходженні до позивача страхових коштів з вини самого відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджено своєчасність виконання позивачем вимог страхового законодавства щодо своєчасного надсилання відповідачу відповідних заяв-розрахунків, який в свою чергу був зобов`язаний здійснити фінансування (виплату страхових коштів) протягом десяти днів після надходження таких заяв.

Порушення принципу цільового використання страхових коштів могло б мати місце лише в тому випадку, якщо б страхувальник (роботодавець) отримавши відповідні страхові кошти від Фонду, використав їх для інших цілей ніж на страхові виплати особам, за умови фактичного неотримання його працівниками таких виплат.

Проте на момент проведення відповідачем планової перевірки, контролюючим органом було встановлено, що заборгованість позивача перед застрахованими особами з страхових виплат - відсутня.

За таких обставин колегія суддів КАС ВС погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності в діях позивача порушення принципу цільового використання коштів соціального страхування, оскільки застраховані особи вчасно отримали належні їм суми страхових виплат відповідно до закону.

Щодо доводів касаційної скарги, Суд вважає за необхідне навести наступні міркування.

Колегія суддів КАС ВС звертає увагу скаржника на ту обставину, що варто відокремлювати поняття мети правового регулювання та засобів запроваджених для її досягнення.

В цій адміністративній справі порядок використання коштів Фонду за нормами ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування покликаний насамперед для запобігання виникнення ситуацій за наслідками яких застрахована особа не отримає гарантовані їй державою кошти, тобто порядок є тим самим засобом, який виконує превентивну функцію щодо виникнення несприятливих наслідків по відношенню до кінцевого адресату (застрахованої особи).

Цей механізм за своєю суттю передбачений для уникнення ситуацій недобросовісної поведінки роботодавця, який в якомусь сенсі є тою проміжною ланкою між державою та соціально застрахованою особою, в отриманні останньою коштів.

Проте існує також очевидна наявність і добросовісної поведінки роботодавця, яка у свою чергу не регламентована законодавством, адже ситуації із затримкою виплати з боку держави страхових коштів взагалі недопустимі.

Отже поведінка позивача у цій справі, з огляду на доведеність заявлених ним обставин під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій, направлена на випередження несприятливої ситуації, яка могла б виникнути у працевлаштованих в нього осіб через несвоєчасне отримання коштів від держави, що у свою чергу могло б спричинити певні негативні наслідки і для самого позивача як підприємця та його господарської діяльності (пов`язані з робочим ресурсом, його своєчасним відновленням, тимчасовою заміною або залученням ззовні інших працівників, зміною виробничого процесу, тощо).

Також окремо варто звернути увагу також на положення частини 6 статті 15 Закону № 1105, на які посилається скаржник.

Згідно гіпотези цієї статті, застосування штрафних санкцій залежить насамперед не від самого фактичного порушення порядку використання страхових коштів, а як далі роз`ясняє законодавець в положеннях цієї норми - від неправомірно витраченої суми страхових коштів.

Проте як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач самостійно виконав зобов`язання держави перед застрахованими особами у обсязі визнаному сторонами у справі, а отже застосування до позивача штрафних санкцій у цій частині є невиправданим та недоречним.

За логікою відповідача суд у цій ситуації мав би застосувати виключно формальний підхід для вирішення цього спору, зневажаючи при цьому на доцільність такого підходу та відсутність фактичного правопорушення по відношенню саме до застрахованої особи.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

17. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

18. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

19. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 802/147/17-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій