Постанова

від 30.06.2021 по справі 813/5927/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 813/5927/15

касаційне провадження № К/9901/26820/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 (суддя - Кедик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді - Коваль Р.Й., Судова - Хомюк Н.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар (далі у тексті - Товариство, ТОВ Яблуневий Дар ) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі у тексті - Інспекція, СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ТОВ Яблуневий Дар звернулося до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 № 0000463901/505 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 13 608 802, 50 грн, у тому числі, за основним платежем у сумі 9 072 535, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 536 267, 50 грн; № 0000473901/506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 12 671 136, 00 грн, у тому числі, за основним платежем - 8 447 424, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4 223 712, 00 грн; № 0000483901/507 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 313 491, 00 грн за липень 2014 року.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що безпідставними є висновки акту перевірки від 06.07.2015 № 200/28-06-39-01/32475074 про нереальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ Галич Еко Ресурс , а вказані податкові повідомлення - рішення прийняті неправомірно, оскільки усі витребувані документи на розгляд перевіряючих були Товариством надані повністю. А відтак, висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях із ТОВ Галич Еко Ресурс вважає необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними і просив їх скасувати.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що у ході проведеної перевірки було встановлено, що позивачем не здійснювалися господарські операції із ТОВ Галич Еко Ресурс , а тому ним безпідставно завищено витрати за 2014 рік у сумі 46 930 132, 00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 8 447 424, 00 грн та безпідставно завищено податковий кредит, зважаючи на що, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2016, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 23.07.2015 № 0000463901/505, № 0000473901/506 та № 0000483901/507. Судовий збір присуджено на користь ТОВ Яблуневий Дар за рахунок бюджетних асигнувань.

Інспекція, не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Яблуневий Дар відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначає, що судами, досліджені первинні документи по господарським операціям, проте не встановлені реальність здійснення господарської операції та не були перевірені фактичні обсяги господарських операцій, не враховані судами й документи акту перевірки від 06.07.2015 № № 200/28-06-39-01/32475074, а саме: листи оперативного управління СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів від 12.06.205 № 909/07/40 та УДАІ ГУМВС України у Львівській області від 22.06.2015 №9/4747зп згідно з інформації яких за даними системи фіксації та розпізнавання номерних знаків Відео контроль Рубіж не підтверджено перевезення ТМЦ на замовлення з ТОВ Галич Еко Ресурс для ТОВ Яблуневий Дар ; листи Чугуївської райдержадміністрації Харківської області від 10.11.2014 №02-37/4197 та 20.11.2014 № 02-37/4290 за даними яких, інформація стосовно реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 250 га між ТОВ Галич Еко Ресурс та ФОП ОСОБА_1 , на якій знаходяться багаторічні насадження (вишня) у кількості 35 тисяч одиниць - відсутня, тощо.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу суду не надавались, що у силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 17.05.2021 призначив справу до касаційного розгляду в письмовому судовому засіданні з 18.05.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією, у період з 22.05.2015 по 26.06.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ "Яблуневий Дар" (ЄДРПОУ 32475074) з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТОВ "Галич Еко Ресурс" (ЄДРПОУ 38896500) за період червень, липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.07.2015 № 200/28-06-39-01/32475074, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 8 447 424, 00 грн; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 9 386 026, 00 грн, в тому числі: за червень 2014 року на суму 6 044 596, 16 грн та за липень 2014 року на суму 33 41 430, 33 грн, що привело до заниження податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) на загальну суму 9 072 535, 00 грн, в т.ч., червень 2014 року - 5 755 917, 00 грн, липень 2014 року - 3 316 621, 00 грн, завищення суми ПДВ, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 19, 20.2) за липень 2014 року на суму 24 809, 00 грн, завищення суми залишку від`ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) за липень 2014 року на суму 288 682, 00 грн.

На підставі акта перевірки від 06.07.2015 № 200/28-06-39-01/32475074 Інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 № 0000463901/505 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 13 608 802, 50 грн, у тому числі, за основним платежем у сумі 9 072 535, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 536 267, 50 грн; № 0000473901/506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 12 671 136, 00 грн, у тому числі, за основним платежем - 8 447 424, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4 223 712, 00 грн; № 0000483901/507 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 313 491, 00 грн за липень 2014 року.

Направлену ТОВ Яблуневий Дар скаргу на вказані вище податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків акта перевірки, рішенням Центрального офісу з обслуговування великих платників податків МГУ ДФС від 05.10.2015 № 22710/10/2810104-33 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із даним рішенням та податковими повідомленнями - рішеннями платник податків звернувся до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки Інспекції про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на матеріалах акта перевірки від 06.07.2015 № 200/28-06-39-01/32475074 про те, що Товариством протягом періоду, що ними перевірявся у 2014 році безпідставно занижено податок на прибуток та завищено податковий кредит за господарським договором із ТОВ Галич Еко Ресурс про придбання товару (вишні), оскільки, встановлені відповідачем факти відображення позивачем операцій із придбання товару у ТОВ Галич Еко Ресурс не мали реального характеру і фактично не відбувались, контрагент позивача - ТОВ Галич Еко Ресурс , на думку податкового органу, фактично не здійснював господарської діяльності.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами під час судового розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили безпідставність таких тверджень Інспекції, враховуючи, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за дослідженим господарським договором і об`єктивність інформації у первинних документах за цим договором підтверджено наданими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ТОВ Яблуневий Дар та його контрагент ТОВ Галич Еко Ресурс на час укладення господарського договору і його виконання були діючим суб`єктами господарювання.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджуючи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом - ТОВ Галич Еко Ресурс , судами встановлено, що 02.06.2014 між ТОВ Яблуневий Дар та ТОВ Галич Еко Ресурс укладено договір купівлі-продажу № 06/SR/2014, предметом якого була плодоовочева продукція, а саме ягоди вишні.

У ході судового розгляду справи, позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду копії первинних документів за операціями із означеним контрагентом, а саме: - видаткові накладні за червень, липень 2014 року; податкові накладні за червень, липень 2014 року; товарно-транспортні накладні на підтвердження факту поставки товару за червень, липень 2014 року; банківські виписки щодо перерахування коштів підприємству-контрагенту; акти на списання матеріалів; акти випуску готової продукції; протоколи вхідного контролю фруктової та овочевої сировини; акти звірки взаємовідносин за період з червня 2014 року по липень 2014 року між ТОВ Галич Еко Ресурс та ТОВ Яблуневий Дар за договором від 02.06.2014 № 06/SR/2014; накази про відрядження з метою забору урожаю вишні від 30.06.2014 № 91 та від 10.06.2014 № 82; реєстри руху машин; договір оренди багаторічних насаджень вишні від 02.04.2014 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Галич Еко Ресурс" з актами приймання - передачі до нього; договір оренди обладнання (комбайна для збору вишні) від 10.06.2014 № 33/М/2014 ТОВ "Яблуневий Дар" та Tank Trans Polska Sp.z.o.o. .

Судами встановлено, що первинні документи, якими позивач доводив реальність здійснення господарських операцій ТОВ Галич Еко Ресурс із вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів, позивачем було виконано усі передбачені законом обов`язки, наявні всі документальні на підтвердження розміру податкового кредиту та понесених витрат, що відповідачем під час судового розгляду справи спростовано не було.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом не зафіксовано та не доведено дефектів в господарській правосуб`єктності ТОВ Галич Еко Ресурс .

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абзацом пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість законодавець визначає факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У ході судового розгляду справи належні докази нереальності укладених позивачем із контрагентом правочинів відповідачем надані не були, також встановлено відсутність судових рішень, згідно з якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ Галич Еко Ресурс не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований як платник податку на додану вартість в установленому порядку, мав належну правосуб`єктність щодо права виписувати та надавати податкові накладні, зважаючи на що, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що висновок відповідача про нереальність правочинів позивача із зазначеним контрагентом є хибним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, надані сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, а належним чином видані та оформлені податкові накладні були підставою для формування податкового обліку.

З висновками відповідача суди правомірно не погодились, обґрунтовуючи своє рішення тим, що під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники, крім того, зазначили суди попередніх інстанцій і на обставини того, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов`язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов`язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам.

Встановлено судами, що посилання відповідача на кримінальне провадження № 3201414000000170, є недопустимим, оскільки, у ході кримінального провадження встановлено, що в діях засновників та службових осіб ТОВ "Галич Еко Ресурс" відсутня подія злочину, передбачена статтями 212 та 205 Кримінального кодексу України, а тому, 26.05.2015 вказане кримінальне провадження було закрито.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами вже надано оцінку доводам та документам касатора, викладеним у касаційній скарзі, як на такі, що не враховані судами при винесені рішень. Так, судами вірно зазначено, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи податкового органу, які ґрунтувались на даних системи фіксації та розпізнавання номерних знаків "Відеоконтроль "Рубіж", а вказана система не може використовуватись під час проведення контролюючим органом податкових перевірок, оскільки вона лише розпізнає номерні знаки і не фіксує власника транспортного засобу та замовника перевезення.

Також, визнано судами безпідставними доводи відповідача про відсутність багаторічних насаджень на території Чугуївського району Харківської області, оскільки, відповідно до листа управління Держземагентства у Чугуївському районі Харківської області від 16.06.2015 № 8-04-1283/0-15, станом на 01.01.2015 по Чугуївському району обліковувались землі сільськогосподарського призначення (угіддя-багаторічні насадження, у тому числі сади) загальною площею - 2729,9785 га.

Крім цього, Акти податкових органів від 01.09.2014 та від 23.09.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки у ТОВ "Галич Еко Ресурс" не встановлюють фактів і не містять висновків щодо діяльності цього товариства протягом розглядуваного періоду червень, липень 2014 року, в тому числі щодо господарських взаємовідносин із ТОВ "Яблуневий Дар".

Зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Здійснюючи аналіз вказаних норм убачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв`язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання підтверджують нереальний характер господарських операцій позивача із його контрагентом ТОВ "Галич Еко Ресурс".

На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контраґента, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи під час здійснення ними вказаних господарських операцій.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки, скаржник просить суд про переоцінку доказів стосовно встановлених судами фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова