Рішення

від 17.06.2021 по справі 462/6678/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6678/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Борисюк В.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта про визнання майнових прав,

встановив:

ОСОБА_3 в жовтні 2020 року звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним майнові права на нежитлове приміщення проектованою площею 44,13 кв.м, що розташоване на 1-му поверсі під проектним №3 (секція 1.1) у багатоквартирному житловому буднику АДРЕСА_1 згідно з договором про сплату пайових внесків у Житлово - будівельний кооператив Дольче Віта № 1.3К/17 від 06.02.2017 року

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.02.2017 року між ним та відповідачем був укладений Договір № 1.3К/17 про сплату пайових внесків в Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта (далі - ОК ЖБК Дольче Віта ). Відповідно до п.2.1. розділу 2 даного Договору учасник повинен вносити до Кооперативу внески у розмірах та порядку встановленому Договором та додатками до нього, а Кооператив за рахунок внесків учасника зобов`язується організувати будівництво Об`єкта будівництва, здати його в експлуатацію, та передати у власність учаснику. Цим об`єктом нерухомості вказаним у Договорі було нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на 1-му поверсі під проектним № 3 (секція 1.1) у багатоквартирному житловому буднику, проектованою площею 44,13 кв.м. Згідно з п. 3.2. Договору № 1.3К/17, вартість цього Об`єкта нерухомості становить 639885 грн. Вважає, що ним виконано зобов`язання перед ОК ЖБК Дольче Віта згідно з умовами Договору № 1.3К/17 від 06.02.2017 року - оплачено вартість Об`єкта нерухомості у повному обсязі, про що поінформовано відповідача. Натомість, позивач отримав від ОК ЖБК Дольче Віта лист з вимогою протягом десяти днів внести доплату за Договором № 1.3К/17 до суми ринкової вартості Об`єкта нерухомості, яка на переконання відповідача станом на 13.07.2020 року складає 1076330,70 грн. Проте, відповідачем не було додано жодного розрахунку обґрунтування вказаної у листі вартості Об`єкта нерухомості та підстав проведення доплати зазначеної суми, а Договір взагалі не визначає такого поняття як Ринкова вартість Об`єкта нерухомості . Акту звірки взаєморозрахунків за цим Договором відповідачем до листа також не додано. Вважає, що такі дії ОК ЖБК Дольче Віта очевидно свідчать про те, що він не визнає майнові права позивача на Об`єкт нерухомості та ухиляється від виконання своїх зобов`язань за Договором № 1.3К/17, свідомо створюючи штучні підстави для розірвання укладених з позивачем договорів після отримання грошових коштів. Разом з тим, ОК ЖБК Дольче Віта не виконано зобов`язань за Договором - не закінчено будівництва та не здано в експлуатацію Об`єкта будівництва у яких знаходиться Об`єкт нерухомості, що має бути переданий у власність позивача за умовами Договору № 1.3К/17. Вважає, що це свідчить про порушення відповідачем своїх зобов`язань за укладеним з ним Договором № 1.3К/17 від 06.02.2017 року. Оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за укладеними з позивачем Договором, а його поведінка свідчить про те, що він не визнає майнові права позивача на Об`єкт нерухомості, вважає, що належним способом захисту його порушених прав є визнання за ним майнових прав на Об`єкт нерухомості (нежитлове приміщення проектованою площею 44,13 кв.м, що розташоване на 1-му поверсі під проектним № 3 (секція 1.1) у багатоквартирному житловому буднику АДРЕСА_1 ).

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 28.10.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача - адвокат Цястун Р.П. позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, який просив задовольнити. Додатково зазначив, що Договір № 1.3К/17 від 06.02.2017 року від імені ОК ЖБК Дольче Віта підписував ОСОБА_4 на підставі довіреності від 01.01.2017 року, якою йому було надано право підписувати такі договори. Щодо дотримання графіку платежів за договором, то дійсно ОСОБА_3 такий порушено, чим допущено цивільне правопорушення, але це було зумовлено тим, що будівництво повинно було бути завершено у 2018 році, проте, на певному етапі було з`ясовано, що порушено ряд кримінальних проваджень по об`єкту будівництва, такий об`єкт фактично заморожується і позивач не хотів, не розуміючи, що буде далі відбуватися, сплачувати відповідні внески, щоб пізніше мати змогу повернути те, що вклав. Він виходив з власних інтересів, тому що вважав що такі порушено. Що стосується порушеного права в контексті даних правовідносин, то в кінці серпня 2020 року позивач отримав претензію, в якій зазначалось про те, що ОК ЖБК Дольче Віта пропонує доплатити за придбання об`єкта нерухомості. При цьому сума встановлювалась на розсуд кооперативу, жодної оцінки проведено не було. Претензія передбачала, якщо визначена кооперативом сума буде доплачена, то з позивачем не буде розірвано договір. Після цього позивач вніс решту коштів за договором, таким чином виконавши зобов`язання перед відповідачем. З огляду на наведені обставини, вважає, що дійсно ОК ЖБК Дольче Віта має право на розірвання договору в разі порушення графіку платежів, це право пов`язане з самим фактом існування порушення в той момент, однак претензія відповідача містила певну альтернативу (або доплатіть суму визначену самостійно або ми розриваємо), що не передбачено ні цивільним законодавством, ні конкретними умовами договору. Відповідач під час розгляду даної справи неодноразово зазначав, що договір не було розірвано, тому що почався судовий процес, тобто реалізації права на розірвання договору так і не відбулося. Водночас те, що відповідач не визнає майнових прав позивача, є свідченням порушенння прав позивача. Позивач не ставить питання про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, а тільки просить визнати за ним майнові права на нерухомість. Вважає, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Представник відповідача - адвокат Півень О.М. під час розгляду справи по суті проти задоволення позову заперечив, покликаючись на його безпідставність і необґрунтованість. Зазначив, що позивач не виконав свого зобов`язання по сплаті членських внесків, більше ніж на 3 роки прострочив графік внесення коштів, а тому кооператив може розірвати договір в односторонньому порядку, про що йшлося в насправленому позивачу листі, та повернути сплачену ним частину внесків. Щодо обраного позивачем способу захисту, сторона відповідача вважає, що він є недоцільним, оскільки майнові права є неспоживчою річчю, а визнаються речовими правами та не є правами на нерухомість об`єкта будівництва під інвестування. В такому випадку в позивача не виникло право власності на спірне приміщення, при цьому порядок оформлення права власності на об`єкти інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації врегульовано як самим договором, так і законом. За таких обставин відповідач вважає, що порушення прав позивача ним допущено не було та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.02.2017 року укладений Договір № 1.3К/17 про сплату пайових внесків у ЖБК Дольче Віта між ОСОБА_3 , іменованим в договорі як Учасник , та ОК ЖБК Дольче Віта , іменованим в Договорі як Кооператив (а.с. 6-11).

Відповідно до п.2.1., 2.2. передбачено, що Учасник вносить до Кооперативу внески у розмірах та порядку, встановленому даним договором та додатками до нього, а Кооператив за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів Кооперативу зобов`язується організувати будівництво Об`єкта будівництва, здати його в експлуатацію, та передати у власність Учаснику Об`єкт нерухомості у вказаному Об`єкті Будівництва на умовах, встановлених даним Договором та за умови повної сплати Учасником суми пайового внеску, встановленої даним Договором.

Відомості про об`єкт нерухомості: нежитлове приміщення, АДРЕСА_2 , номер об`єкта нерухомості 3, загальна площа (проектна) 44,13.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що розмір всіх внесків залежить від вартості будівництва одного квадратного метра у Об`єкті нерухомості та відповідає остаточній вартості Об`єкта нерухомості.

Вартість будівництва одного квадратного метра Об`єкта нерухомості складає 14500 грн. (п.3.1 Договору).

Згідно з п.3.1.3. Договору Учасник вносить до Кооперативу суму вартості Об`єкта нерухомості у строки відповідно до Графіку внесків та згідно з умовами, погодженими у п.3.2.

Відповідно до п.3.2. на момент укладення даного Договору вартість Об`єкта нерухомості становить 639885 грн.

За п.4.1 одностороннє розірвання даного Договору може здійснюватись Кооперативом у випадку порушення Учасником строків, визначених у графіку внесків та/або у розділі 3 Договору більш ніж на 5 (п`ять) банківських днів та/або порушення Учасником заборони щодо перепланування Об`єкта нерухомості. У такому випадку ЖБК повідомляє Учасника письмово рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на поштову адресу, вказану в Договорі.

Згідно Додатку №1 до Договору №1.3К/17 про сплату пайових внесків вартість об`єкта нерухомості становить 639885 грн. Учасник сплачує внески на поточний рахунок Кооперативу в наступному порядку: 20.02.2017 року - 50% в сумі 319942,50 грн.; 20.04.2017 року - 20% в сумі 127977 грн.; 20.06.2017 року - 20 % в сумі 127977 грн.; 07.08.2017 року - 10% в сумі 63988,50 грн.

Відповідно до Закону України Про кооперацію житлово-будівельний кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі об`єднання їх майнових пайових внесків для участі в будівництві або реконструкції житлового будинку (будинків) і наступної його (їх) експлуатації. Житлово-будівельний кооператив є некомерційною організацією, метою якої є задоволення потреб його членів у житлі.

У статті 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Згідно із ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України). Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За встановлених обставин у даній справі, правовідносини, відповідні права та обов`язки сторін виникли на підставі договору про сплату пайових внесків № 1.3К/17 від 06.02.2017 року.

Суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача, що такого договору кооператив не укладав, оскільки в повідомленні про порушення умов договору, підписаному головою ОК ЖБК Дольче Віта , адресованому відповідачем позивачу (а.с. 17), кооператив підтверджує укладення саме такого договору між сторонами у справі, з вказанням об`єкта нерухомості - нежитлового приміщення проектованою площею 44,13 кв.м, що розташоване на 1-му поверсі під проектним №3 (секція 1.1) у багатоквартирному житловому буднику АДРЕСА_1 , і вартості такого на момент укладення договору в сумі 639885 грн. Отже, відповідач на час виникнення спірних правовідносин визнавав чинність і правомірність такого договору, сам керувався його положеннями у правовідносинах із ОСОБА_3 , як асоційованим членом кооперативу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з платіжних доручень № 7181598 від 09.02.2017 року та № 22158441 від 20.04.2017 року (а.с. 12, 13) позивач відповідно до договору №1.3К/17 про сплату пайових внесків до ЖБК Дольче-Віта від 06.02.2017 року сплатив ОК ЖБК Дольче-Віта відповідно 319942,50 грн. і 127977 грн., тобто здійснив ці оплати в розмірах і строки, передбачені договором.

Згідно даних платіжного доручення № 46877656 від 03.09.2020 року позивач сплатив відповідачу 191965,50 грн., як пайові внески відповідно до договору №1.3К/17 06.02.2017 року (а.с. 14).

Таким чином, позивач ОСОБА_3 , як сторона укладеного договору, не виконав умови договору №1.3К/17 від 06.02.2017 року, оскільки не дотримався графіку сплати пайових внесків, сплативши 191965,50 грн. (127977 + 63988,50) не протягом 2017 року, як передбачено графіком, а більш, ніж через три роки.

Стороною позивача такі обставини не заперечуються, водночас існування обставин, які б звільняли ОСОБА_3 від відповідальності, передбаченої договором, за невиконання чи несвоєчасне виконання ним умов договору не доведено.

Оскільки позивач не дотримався умов договору №1.3К/17, відповідач повідомив позивача листом (а.с. 17), що вартість Об`єкта нерухомості, площею 44,13 кв.м станом на 13.07.2020 року становить 1076330,70 грн. та запропонував доплатити різницю пайових внесків між внесеними платежами та теперішньою вартістю в сумі 628411,20 грн., у разі несплати внесків, договір слід вважати розірваним.

Сторонами не заперечувалось, що повна сума вартості майна, яка була зазначена в листі-попередженні, на вимогу відповідача позивачем внесена не була.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, і у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір вважається розірваним. Крім того, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін при істотному порушенні договору іншою стороною.

Згідно з ч. 2-4 ст.635 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Суд вважає, що відповідач, повідомляючи позивача про наміри розірвати укладений Договір та про збільшення вартості нерухомості, діяв відповідно до умов укладеного Договору, керуючись п.4.1. такого, який передбачає одностороннє розірвання договору, також враховуючи положення п.3.1.4, яким передбачено що при оплаті вартості об`єкта нерухомості протягом 5 банківських днів, оплачена вартість об`єкта нерухомості є незміною, та також п.3.1.5 де зазначено, що вартість об`єкта нерухомості підлягає коригуванню на індекс інфляції. Тобто у порядку визначеному п.4.1 договору №1.3К/17 від 06.02.2017 року відповідач використав своє право на одностороннє розірвання договору, шляхом направлення відповідного повідомлення позивачу.

Доводи позивача про неправомірність дій відповідача з визначення доплати, яка не передбачена договором, як умови для нерозірвання договору, суд вважає неприйнятними, оскільки ОК ЖБК Дольче Віта за встановлених обставин набуло права одностороннього розірвання договору, що вказано у листі-попередженні, а пропозицію доплати слід оцінювати як реалізацію права кооперативу зберегти договірні відносини з асоційованим членом кооперативу на певних умовах, які останній вправі прийняти чи відхилити, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.

Суд також враховує, що відповідач функціонує та здійснює організацію будівництва виключно за кошти інвестовані його членами в будівництво. Позивач обов`язок по сплаті прострочив більше ніж на 3 роки, чим поставив Кооператив у скрутне становище, що перешкоджало вчасному закінченні будівельних робіт. Позивач не виконав належним чином зобов`язань за договором, а тому суд не визнає його таким, що набув майнових прав на спірне нерухоме майно, оскільки він своїми діями, не сплативши пайові внески у повному обсязі у належні строки, вчинив дії, які не були спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати майнових прав на об`єкт нерухомості.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивачем були порушені умови укладеного договору, зобов`язання ним за договором не виконані, натомість відповідач діяв правомірно, умов договору дотримався, а відтак прав позивача не порушив, відсутні підстави для визнання за ним майнових прав на об`єкт інвестування, тому позов є безпідставним, не ґрунтується на законі і в задоволенні такого слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача та відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта про визнання майнових прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 ;

відповідач - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта , ЄДРПОУ 39850184, адреса місцезнаходження: м.Львів, пр.Чорновола, буд.45Б.

Повний текст рішення складено 25.06.2021 року.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний