Рішення

від 25.06.2021 по справі 462/6678/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6678/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

25 червня 2021 року Залізничний районний суд м.Львова у складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 про вирішення питання судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта про визнання майнових прав,

встановив:

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 17.06.2021 року в задоволенні позовуОСОБА_2 до ОК ЖБК Дольче Віта про визнання майнових прав відмовлено.

23.06.2021 року представник відповідача - адвокат Цепко І.С. звернулася до суду із заявою, про вирішення питання судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у справі, в якій просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОК ЖБК Доль Віта судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 11600 грн.

Відповідно до положень ч.4 ст.270 ЦПК України вбачається, що виклик сторін у справі для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення не є обов`язковим.

З огляду на це, суд вважає за можливе провести розгляд заяви представника відповідача без виклику сторін та відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши доводи заяви та докази на підтвердження таких, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомуст.270 цього Кодексу.

За змістом ч.8 ст.141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що до закінчення судових дебатів представник відповідача, відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, зробив заяву щодо подання доказів про розмір понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Також встановлено, що в силу положень ч.8 ст.141 ЦПК України представником відповідача своєчасно подано відповідну заяву та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.15 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Представником відповідача разом із заявою про вирішення питання судових витрат надано договір на представництво та надання правової допомоги № 29-ЮО, укладений 01.10.2020 року ОК ЖБК Дольче Віта і Адвокатським об`єднанням ІННОВЕЙШН ЛЕГАЛ ГРУП , згідно якого дане адвокатське об`єднання надає ОК ЖБК Дольче Віта правову допомогу і представляє його інтереси в судах, а також додаткову угоди № 19/01-ЮО від 04.11.2020 року до вказаного договору, якою визначено порядок оплати гонорару об`єднанню за надання правової допомоги ОК ЖБК Дольче Віта в цивільній справі № 462/6678/20 і погоджено сторонами вартість певних видів послуг при наданні правової допомоги у даній справі.

Також для надання правової допомоги у цивільній справі № 462/6678/20 Адвокатським об`єднанням ІННОВЕЙШН ЛЕГАЛ ГРУП була залучена адвокат Цепко І.С. згідно договору-доручення від 14.01.2021 року.

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується актом приймання передачі наданих послуг № 18/06/21 від 18.06.2021 року і описом виконаних робіт від 18.06.2021 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг правової допомоги становить 11600 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 89 від 22.06.2021 року ЖБК Дольче Віта сплачено 11600 грн. за надання юридичних послуг Адвокатському об`єднанню ІЛ Груп , яке попередньо 18.06.2021 року виставило клієнту рахунок на цю суму.

Суд також зауважує, що стороною позивача, якій було відомо про можливість подання доказів понесених відповідачем судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення, жодного заперечення проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що надані представником відповідача докази підтверджують понесення віжповідачем витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, та є обґрунтованими. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму, враховуючи загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на викладене, оскільки в позові ОСОБА_2 до ОК ЖБК Долче Віта про визнання майнових прав відмовлено, однак не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, про стягнення яких було зазначено представником відповідача до закінчення судових дебатів, у встановлений законом строк надано відповідну заяву та докази понесення таких витрат, наявні обґрунтовані підстави визначені ст.270 ЦПК України щодо ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 268, 270 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта (ЄДРПОУ 39850184, адреса місцезнаходження: м.Львів, пр.Чорновола, буд.45Б) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11600 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.

Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний