Рішення

від 30.06.2021 по справі 523/10901/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/10901/20

Провадження №2/523/641/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Кащавцевої А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Терещенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та з урахуванням уточнень просить стягнути на її користь аліменти з відповідача на утримання дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у розмірі 12780,00грн., що в еквіваленті складає 450 у.е. по курсу НБУ з урахуванням індексу інфляції, обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач не надає матеріальної допомоги, дочка проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні. Розмір суми аліментів мотивований тим, що під час їхнього шлюбу, відповідач придбав автомобіль марки Ніссан Ліф , інвестує у будівництво, надає в оренду нерухоме майно, є власником автомобіля марки Тойота Камрі , р/н НОМЕР_1 , дав завдаток за автомобіль марки Мазда, НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що на належне утримання дитини на місяць слід витрачати приблизно 25560,00грн.

Крім вимог про стягнення аліментів, позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем посилаючись на те, що спільне проживання неможливе через складні взаємини, а внаслідок до взаємного відчуження і втрати поваги один до одного, крім того, позивач і відповідач спільне господарство не ведуть, подружні відносини не підтримують. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 27 липня 2020р. суддею Бабаковим В.П. було відкрито провадження у справі з призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи від 01.03.2021р., цивільну справу було передано на розгляд головуючому судді - Малиновському О.М., у зв`язку з виходом попереднього судді у відставку.

В судовому засіданні представник позивача пред`явлені позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.

Відповідач посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву пред`явлені позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав у повному обсязі, вважає, що строк для примирення не потрібен. В частині стягнення аліментів, просить задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з нього аліменти в розмірі прожиткового мінімуму на дитину в розмірі 1921,00грн. посилаючись на те, що він на теперішній час не має постійного місця роботи, отримує мінливий дохід, який складає 4-5 тисяч гривень на місяць, має хронічне захворювання, яке вимагає від нього щорічного проходження курсу лікування на протязі трьох місяців для покращення стану здоров`я, має літніх батьків.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі 08 жовтня 2017р. уклали шлюб. Від шлюбу народилась дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочка на сьогодні проживає разом з позивачем та знаходяться на її утриманні.

Сторонами визнано, що шлюбні відносини між ними припинено з 31 жовтня 2019р. та з того часу вони спільно не проживають та не ведуть спільного господарства.

Виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, обов`язок доведеності обставин, на які посилається сторона, як на підставу пред`явлених позовних вимог, покладається саме на цю сторону (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України). Суд, в свою чергу розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. (ч.1,2 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

За приписами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням, як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно Закону України Про державний бюджет України на 2021р. прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 01.01.2021р. встановлений у розмірі 1921,00грн.

Відомості про місце роботи та розмір доходу, який отримує позивач суду не надано.

ОСОБА_3 до 19 червня 2020р. працював водієм в ТОВ Спарта спорт дистрибьюшн . За його твердженнями, на теперішній час він не працює та отримує мінливий дохід на місяць в середньому в розмірі 4-5 тис. грн. Також у ОСОБА_3 є батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Як встановлено судом, ОСОБА_3 є власником:

земельної ділянки, площею 2,0га. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5124789400:01:002:0542;

квартири АДРЕСА_1 ;

автомобіль марки Тойота Камрі, 1996 року випуску.

З представлених з АТ КБ Приват Банк виписок за основною карткою, які були досліджені судом за період з червня 2020р., тобто з часу звільнення відповідача з посади, убачається, що на картковий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_3 , періодично два-три рази на місяць зараховуються грошові кошти за переводами від юридичних та фізичних осіб від 4 до 8 тис. грн., походження та підстави яких не підтверджено відповідачем. Таким чином, крім отримання ОСОБА_3 , з його слів, щомісячного доходу в розмірі 4-5 тис. грн. він додатково отримує дохід від 4 до 8 тис. грн. на місяць.

Таким чином враховуючи встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги перебування дочки на повному матеріальному забезпеченні позивачки, з урахуванням того, що батьки мають рівні зобов`язання по утриманню дітей, виходячи з рекомендованого грошового рівня забезпечення дитини відповідного віку, встановленого законом, належності на праві власності відповідачу земельної ділянки, від якої він може отримувати додатковий дохід, розміру його щомісячного доходу, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтовані, втім підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача, щомісячно, аліментів на утримання дитини в розмірі 3000,00грн.

Суд вважає, що стягнення з відповідача на утримання дочки аліментів у розмірі зазначеному вище забезпечить належні умови її виховання, що в свою чергу забезпечить гармонійний її розвиток на належному матеріальному рівні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, в частині проходження ним щорічного лікування та понесення значних витрат на це, оскільки таке не підтверджено належними та допустимими доказами.

Щодо літніх батьків відповідача, то таке не має правового значення для вирішення спору по суті, так як з матеріалів справи не вбачається, що вони перебувають на утриманні сина.

Також є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами твердження позивачки про те, що відповідач є власником автомобіля Ніссан Ліф. Навпаки, документально підтверджено, що автомобіль належить на правів власності батькові відповідача - ОСОБА_7 . Щодо посилання на належність автомобіля марки Тойота Камрі , 1996 року випуску то, як було визнано сторонами під час розгляду справи, він перебуває у користуванні позивачки та є предметом поділу в іншій цивільній справі. Інші посилання позивачки, про те що відповідач інвестує у будівництво, надає в оренду нерухоме майно, дав завдаток за автомобіль марки Мазда, НОМЕР_2 . також не знайшли свого обґрунтованого підтвердження належними та допустимими доказами. Оглянуті у судовому засіданні докази на підтвердження зазначених вище обставин взагалі є нечитабельними, на що було звернута увагу представника позивача. Проте інших письмових доказів суду представлено не було.

Відтак, ОСОБА_2 не довела позовні вимоги в частині заявленого розміру аліментів, а відтак вони підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має в сім`ї рівні права та обов`язки.

За змістом ст. ст. 24 ч. 1, 104 ч. 2, 110 ч. 1, 112 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За правилами ст. ст. 110, 114 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

За твердженнями позивача, сім`я існує формально, подальше збереження сім`ї неможливо, оскільки шлюб між позивачем та відповідачем розпався та носить формальний характер. Позивач стверджує, що шлюбні відносини та спільне господарство вона та відповідач не підтримують, збереження сім`ї є неможливим та суперечить їхнім інтересам. Відповідач зазначені позивачем обставини підтвердив, клопотань про надання строку для примирення не заявляв. При таких обставинах суд не вбачає необхідності у наданні сторонам строку для примирення.

На підставі викладеного, з урахуванням норм права, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовій збір на користь держави в розмірі 840,00грн. за позовні вимоги про стягнення аліментів та в розмірі 840,00грн. на користь ОСОБА_2 за позовними вимогами про розірвання шлюбу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми за один місяць.

На підставі ст. ст. 180, 181, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст.12,13,76,200, 206,259, 263-265,268,430 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Шлюб зареєстрований 08 жовтня 2017р. у Приморському районному у м. Одесі відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1834, між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (іпн. НОМЕР_3 ) аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, в розмірі 3000,00грн., проте не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 вересня 2020 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (іпн. НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (іпн. НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840,00грн.

Після набрання рішенням суду законної сили копію рішення суду в частині розірвання шлюбу направити до Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 30 червня 2021р.

Суддя