Постанова

від 08.06.2021 по справі 910/18620/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. Справа№ 910/18620/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 08.06.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІЛОН"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.03.2021 (повне рішення складено 22.03.2021)

у справі № 910/18620/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІЛОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС"

про стягнення заборгованості у розмірі 983 461, 52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕВІЛОН звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛАНЕТТОЙС про стягнення заборгованості у розмірі 983 461,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару згідно умов договору постачання від 16.11.2010 №К/34, у зв`язку з чим виникла несплачена заборгованість у розмірі 983461, 52 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/18620/20 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІЛОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" про стягнення заборгованості за договором постачання №К/34 від 16.11.2010 у розмірі 983 461, 52 грн. відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують поставку товару у визначеній кількості, приймання такого товару відповідачем, часткової оплати, його реалізації та виникнення (у тому числі дати виникнення) у відповідача обов`язку з оплати за кожен поставлений товар згідно кожної товарно-транспортної накладної.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 04.12.2020, ним було надано підтвердження обставин отримання відповідачем товару на загальну суму 7011926,69 грн у період з 01.12.2010 по 25.09.2019 на підставі видаткових накладних, однак з метою уникнення великих обсягів документів (видаткові накладні та накладні на повернення складають біль 1500 арк.) позивачем подано до суду реєстр документів з посиланням на реквізити таких накладних. Оригінали накладних у відповідача наявні, про що останній не заперечував.

Скаржник вказує, що відзив на позовну заяву та розрахунок заборгованості від відповідача отримано позивачем лише 24.02.2021, і 26.02.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив за відсутністю допустимих доказів, що підтверджують поставку з розрахунком їх подання на наступне попереднє судове засідання. Однак, уже 02.03.2021 було прийнято оскаржуване рішення, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права на уточнення заявлених позовних вимог, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, представнику позивача, адвокату Норик М.В., оригінали видаткових накладних та накладних на повернення безпосередньо від ТОВ Девелон були передані лише 07.03.2021.

Апелянт також зазначає, що отримані представником позивача 07.03.2021 видаткові накладні та видаткові накладні на повернення, акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2019 не були подані до суду першої інстанції та відповідно не були предметом розгляду у суді першої інстанції, з причин відсутності доступу до архіву ТОВ Девілон . У зв`язку з чим, посилаючись на положення частини 3 статті 269 ГПК України повивач просить задовольнити клопотання про надання доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представник позивача в судове засідання 08.06.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕВІЛОН (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЛАНЕТТОЙС (покупець) укладено договір № К/34 від (далі - договір), відповідно до умов якого:

- п.1.1. постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупця непродовольчі товари (далі товар) з відповідною товарно-супровідною документацією згідно з наданим покупцем замовленням, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах цього договору;

- п.1.2. товар, який постачається за даним договором, зазначається у специфікації (додаток №1), узгодженій сторонами, яка є невід`ємною частиною даного договору. Специфікація містить асортимент товарів, що поставляються за цим договором, їх ціни, номера артикулів виробника, найменування, та відповідні штрих-коди;

- п.3.1. поставка товару здійснюється за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна 2-Т. ТРЦ "Skymall, склад магазину ''PLANETTOYS", силами та за рахунок постачальника протягом 7-ми робочих днів з моменту надання замовлення покупцем;

- п.6.1. товари приймаються за артикулами, кількістю та якістю на складі магазину "PLANETTOYS за адресою м. Київ, проспект Генерала Ватутіна 2-Т, ТРЦ "Skymall" на підставі товарно-транспортних накладних постачальника та відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробнично-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" від 15.06 1965р. - П-6 та "Інструкції про порядок приймання продукції виробнично-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" від 25.04.1966р. - П-7;

- п.6.2. покупець підтверджує відповідність переліку та кількості вказаного в товарно-транспортних накладних товару підписом та печаткою відповідальної особи покупця;

- п.7.1. загальну суму договору складає сума за товар отриманий покупцем за всіма видатковими накладними;

- п.7.2. ціна на товар в видаткових накладних встановлюється постачальником на підставі погодженої сторонами специфікації (додаток №1 "Специфікація"). Постачальник зобов`язується поставляти товар виключно за зазначеними в специфікації цінами;

- п.7.5. ціна поставленого товару міститься у видаткових накладних, які надаються постачальником разом з екземпляром податкової накладної покупця. Видаткові накладні, які містять ціну, що не відповідає погодженої специфікації, не можуть бути прийнятими покупцем та не можуть бути використані як підстава для сплати вартості товару;

- п.7.6. покупець сплачує товар в частині, яка була реалізована ним після отримання поставки від постачальника за цінами, визначеними в специфікації та видаткових накладних;

- п.7.7. оплата товару здійснюється кожні 14 календарних днів на підставі актів звірки розрахунків, які готує покупець. У акті звірки розрахунків вказуються кількість отриманого покупцем товару, кількість реалізованого товару та сума, що підлягає оплаті на дату складання акту;

- п.7.8. розрахунок за поставлений постачальником товар виконується покупцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі;

- п.7.10. по результатах кожного кварталу покупець має готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові. Постачальник протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту звірки підписати його або заявити письмові зауваження;

- п.13.1. цей договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 01 лютого 2012 року. Якщо протягом 14 календарних днів після закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що ним на підставі товаросупровідних документів передано відповідачу товар на загальну суму 7011926, 69 грн, та зазначає, що відповідач оплатив частину поставленого позивачем товару на загальну суму 6 267 487, 34 грн, а частину товару на загальну суму 774 439,35 грн повернув.

Позивач також звертався до відповідача з листом-вимогою вих. №75 від 27.10.2020 та просив оплатити суму боргу у розмірі 983742,08 грн. Однак, відповіді від відповідача не надходило.

На підтвердження зазначених обставин позивачем подано реєстр взаєморозрахунків, реєстр документів на поставку та реєстр документів на повернення за договором постачання К/34 від 16.11.2010.

Враховуючи інформацію з даних реєстрів позивачем розраховано розмір несплаченої заборгованості відповідача, яка згідно розрахунків позивача становить 983 461, 52 грн, що просить стягнути позивач у даному позові.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує на пропуск Позивачем строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із частинами 1 статті 173, абзацом 4 частини 1 статті 174, частини 1 статті 175, частин 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір постачання К/34 від 16.11.2010, як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами між останніми виникли цивільно-правові відносини з поставки продукції та оплати їх вартості. Протягом строку дії договору позивачем поставлявся товар, який приймався та реалізовувався відповідачем. Відповідачем здійснювалась оплата за поставлений товар.

Проте, суд зазначає, що до матеріалів позову не додано жодного первинного документу, який підтверджує факт поставки товару, отримання товару відповідачем його оплати, як-от накладні на поставку, накладні на повернення платіжні доручення/банківські виписки, а найголовніше його реалізації.

Згідно приписів п. 7.6. договору покупець сплачує товар в частині, яка була реалізована ним після отримання поставки від постачальника за цінами, визначеними в специфікації та видаткових накладних.

Позивачем не зазначено та до матеріалів справи не додано відомостей чи доказів факту реалізації товару відповідачем.

Більше того, як визначено сторонами в п.7.7. договору оплата товару здійснюється кожні 14 календарних днів на підставі актів звірки розрахунків які готує покупець. У акті звірки розрахунків вказуються кількість отриманого покупцем товару, кількість реалізованого товару та сума, що підлягає оплаті на дату складання акту.

Позивачем не зазначено про існування та не подано до суду першої інстанції жодного акту звірки розрахунків, укладеного з відповідачем, з моменту підписання якого, за умов п.7.7. договору, у відповідача виникає обов`язок перед позивачем щодо здійснення оплати.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи позивача про неможливість подання до суду першої інстанції доказів в обґрунтування позовних вимог, з огляду на те, що представник позивача отримав оригінали видаткових накладних та накладних на повернення товару лише 07.03.2021, тобто вже після прийняття рішення, є неспроможними, оскільки учасником справи є юридична особа - ТОВ Девілон , а не адвокат позивача, на якого покладено представницькі функції, і саме учасник справи в силу положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний сприяти суду в своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, саме позивач має довести обґрунтованість своїх позовних вимог і подати на їх підтвердження відповідні докази. Відсутність доказів на підтвердження позовних вимог є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача та долучення до матеріалів справи доказів, які просить прийняти апелянт, оскільки останні могли і повинні були бути поданими до суду першої інстанції. Доводи позивача в цій частині є безпідставними.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару у визначеній кількості, приймання такого товару відповідачем, часткової оплати, його реалізації та виникнення (у тому числі дати виникнення) у відповідача обов`язку з оплати за кожен поставлений товар згідно кожної товарно-транспортної накладної.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості та не доведеності обставин, що викладені позивачем у позові.

Крім того, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування строків позовної давності стосовно вимоги про стягнення заборгованості, судом не розглядається.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/18620/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІЛОН" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/18620/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/18620/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18620/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 01.07.2021.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська