Ухвала

від 30.06.2021 по справі 915/848/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

30 червня 2021 року Справа № 915/848/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву вих.№ 242 від 16.06.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛІФТ про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул.Адміральська, 27/1, м.Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ 22440366,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Ліфт» , вул.Адмірала Макарова, 7, м.Миколаїв, 54030; код ЄДРПОУ 38622440,

про: стягнення 68000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛІФТ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою вих.№ 242 від 16.06.2021, в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі № 915/848/20 в частині сплати заборгованості в розмірі 68000,00 грн. строком на 6 місяців за наступним графіком:

- до 31.07.2021 - 11333,00 грн.,

- до 31.08.2021 - 11333,00 грн.,

- до 31.09.2021 - 11333,00 грн.,

- до 31.10.2021 - 11333,00 грн.,

- до 31.11.2021 - 11333,00 грн.,

- до 31.12.2021 - 11335,00 грн.

В заяві посилається на те, що товариство на теперішній час не спроможне одразу у повному обсязі виконати рішення суду від 21.10.2020 по справі № 915/848/20.

Щодо ступеня вини відповідача у виникненні спору повідомляє наступне.

Про наявність рішення суду першої інстанції по даній справі відповідач дізнався на початку лютого 2021 року з постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, як і про наявність відповідних рішень позивача. Відповідач прозоро веде свою господарську діяльність, і не мав на меті приховати або не надавати позивачу будь яку інформацію у 2018 році. Вказує, що з 2018 по 2021 роки позивач за наявності у відповідача офіційного Інтернет сайту, сторінок у соціальних мережах, месенджерів, електронної пошти, телефонів не довів до відома відповідача про існування, на його думку, порушень антимонопольного законодавства, що спричинило такий спір, а в наступному виникнення пені, судових витрат тощо. Вважає, що ступінь вини відповідача у виникненні даного спору незначна або в загалі відсутня з огляду на необізнаність відповідача стосовно наявності відповідних порушень та рішень.

Крім того, зазначає, що існують виняткові обставини для підприємства, які істотно ускладнюють виконання рішення суду у повному обсязі, а саме:

- запровадження карантинних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, що є наслідком того, що відповідач перебуває під значним впливом вищезазначених обставин і повернутись до нормального процесу ведення своєї господарської діяльності товариство не може до цього часу;

- ТОВ Евро Ліфт є соціально значущим підприємством в Миколаївській та інших областях України, яке надає послуги з технічного обслуговування та ремонту ліфтового обладнання і пов`язані з цим інші послуги передбачені Статутом товариства. Однак, на теперішній час, товариство не спроможне одразу у повному обсязі виконати рішення суду від 21.10.2020 року по справі № 915/848/20, оскільки виконання обов`язків за договорами потребують значних фінансових та матеріальних затрат товариства, а виплата за рішенням ускладнить майновий стан та поставить ТОВ Євро Ліфт у скрутне матеріально-господарське становище, що також завдасть шкоду його працівникам, та отримувачам відповідних послуг.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2021 призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 30.06.2021.

30.06.2021 до суду від стягувача надійшли пояснення на заяву про розстрочення виконання рішення суду (№ 64-02/108 від 30.06.2021), в яких останній зазначає, що заявником не надано доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду, ТОВ Євро Ліфт не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Зазначає, що наведені у заяві мотиви та надані товариством докази, не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання розстрочення, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті. Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не вбачає правових підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду від 21.10.2020.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином ухвалою суду від 22.06.2021.

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про розстрочення виконання рішення суду, письмові докази та заперечення, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі «Корнілов та інші проти України» , заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, суд зазначає, що в силу приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення , ухвали, постанови.

Цей строк встановлений законом і суд не має права встановлювати інший термін відстрочки або розстрочки рішення.

Так, датою ухвалення рішення у господарській справі № 915/1280/20 є 21.10.2020, тому період його розстрочення не може перевищувати більше одного року та тривати більше, ніж до 21.10.2021.

В даному випадку, заява про розстрочення виконання судового рішення обґрунтована перебуванням товариства у скрутному фінансовому становищі. Боржник посилається на те, що у зв`язку з запровадженням карантинних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби, що є наслідком того, що відповідач перебуває під значним впливом вищезазначених обставин і повернутись до нормального процесу ведення своєї господарської діяльності товариство не може до цього часу; товариство є соціально значущим підприємством в Миколаївській та інших областях України, яке надає послуги з технічного обслуговування та ремонту ліфтового обладнання і пов`язані з цим інші послуги передбачені Статутом товариства, проте, на теперішній час, товариство не спроможне одразу у повному обсязі виконати рішення суду від 21.10.2020 року по справі № 915/848/20, оскільки виконання обов`язків за договорами потребують значних фінансових та матеріальних затрат товариства, а виплата за рішенням ускладнить майновий стан та поставить ТОВ Євро Ліфт у скрутне матеріально-господарське становище, що також завдасть шкоду його працівникам, та отримувачам відповідних послуг.

Господарський суд дослідивши усі обставини та надавши їм оцінку, врахувавши матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, запровадження карантинних заходів в державі, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника та зважаючи, що боржник не уникає від виконання рішення суду, суд дійшов висновку про можливість надання розстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, беручи до уваги інтереси стягувача, та з огляду на перелічені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви вих.№ 242 від 16.06.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛІФТ та надання розстрочення виконання рішення суду в частині сплати 68000,00 грн. терміном на 3 місяці наступним чином: 22666,60 грн. - в строк до 31.07.2021; 22666,60 грн. - в строк до 31.08.2021; 22666,80 грн. - в строк до 31.09.2021.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст. ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву вих.№ 242 від 16.06.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛІФТ про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі № 915/848/20 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі № 915/848/20 у загальній сумі 68000,00 грн. на 3 місяці наступним чином:

- 22666,60 грн. - в строк до 31.07.2021;

- 22666,60 грн. - в строк до 31.08.2021;

- 22666,80 грн. - в строк до 31.09.2021.

3. В іншій частині заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі №915/848/20 відмовити.

Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 255-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 02.07.2021.

Суддя Н.О. Семенчук