Рішення

від 01.07.2021 по справі 1.380.2019.005881

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року справа №1.380.2019.005881

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 1.380.2019.005881 за позовом Приватного підприємства Неллі до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними дій та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство Неллі звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, в якому із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 1511 від 17.07.2018 р. начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області Копіца В.В. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватне підприємство Неллі ;

- визнати протиправними дії сторони відповідача Головного Управління щодо проведення перевірки без належних на це підстав за надуманими обставинами щодо відсутності господарських відносин Приватного підприємства Неллі з та контрагентами (постачальниками): ТОВ ЛЕСЛИДЕР , ТОВ ВІКСАН ІНВЕСТ , ТОВ ЛАТОНІК , зокрема визнати, що належно уповноважені особи контролюючого органу в ході проведення перевірки вчинили протиправні дії, а саме упереджено зроблено висновки про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства без належною урахування фактичних обставин справи, що спричинило умисне невірне застосування відповідачем норм ПК України до спірних правовідносин.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним наказом про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача призначено перевірку з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість. Підставою проведення перевірки у оскаржуваному наказі зазначено, ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1. ст. 75, п.п.78.1.1., п.п.78.1.4. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість. Як вказано в наказі перевірку необхідно було провести з 18.07.2019 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками ТОВ ЛЕСЛИДЕР за період жовтень 2015 - червень 2017 року, TOB ВІКСАН-ІНВЕСТ за період листопад 2016, квітень, травень 2017 року, ТОВ ЛАТОНІК за період липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року та контрагентами покупцями яким в подальшому були реалізовані товари (послуги) придбані у вище наведе них контрагентів-постачальників.

Позивач вважає, що спірний наказ є протиправним, оскільки виданий без належної правової підстави, з порушенням законодавчо встановленої процедури, не відповідає положенням Податкового кодексу України, оскільки у ньому не вказано за який період діяльності підприємство повинне перевірятись по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями, не вказано адресу об`єкта, перевірка якого проводиться, не містить інформацію щодо особи, яка уповноважена контролюючим органом на її проведення, а основне підстави для проведення перевірки не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до Акту Головного управління ДФС у Миколаївській області від 31.07.2018 року №1850/14-20-07/20869148 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками встановлено порушення Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1456298 грн.

Позивач зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1., п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України , п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1. п.2. п. 2.4 Положення про документальне забезпечених записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за N168/704 завищено податковий кредит з податку па додану вартість по операціям з ТОВ ЛЕСЛИДЕР за період жовтень 2015 року - червень 2017 року, січень 2018 року, ТОВ ВІКСАН ІНВЕСТ за листопад 2016 року, квітень, травень 2017року, ТОВ ЛАТОНІК за липень, серпень, вересень, жовтень 2017року на загальну суму ПДВ 1458725 грн.

Позивач також вказує аргументи на спростування висновків відповідача викладений у згаданому акті перевірки.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому позовні вимоги підтримав та просив позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що фактичною підставою призначення та проведення перевірки стало отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, а також, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Факт отримання запитів та надання певних документів позивачем не заперечується.

Окрім того, необхідно звернути увагу на вимоги абз.5 п.73.3 ст.73 ПК України, відповідно до якого платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Однак, усупереч приписам ст.73 та ст.78 ПК України платник податків надав пояснення та їх документальне підтвердження не у повному обсязі, внаслідок чого контролюючим органом на виконання приписів ст.78 ПК України було прийнято рішення про проведення перевірки, оформлене наказом від 17.07.2018 № 1511.

Під час виходу на перевірку головному бухгалтеру позивача було пред`явлено копію наказу, направлення на проведення перевірки та службові посвідчення перевіряючих осіб на виконання вимог ст.81 ПК України. Про отримання копії наказу та ознайомлення з направленнями та посвідченнями свідчить власноручний підпис головного бухгалтера, вчинений на направленнях.

Крім цього, відповідач вказує, що наказ вичерпав свою дію у зв`язку з проведенням перевірки. Так, на підставі ст. 86 ПК України за результатами перевірки, призначеної наказом № 1511 від 17.07.2018, що наразі оскаржується, складено акт перевірки та надіслано його примірник позивачеві у порядку ст. 42 ПК України. Також, винесено податкові повідомлення-рішення, правомірність та обґрунтованість яких підтверджено Львівським окружним адміністративним судом у рішенні від 05.06.2019 у справі № 1340/5998/18.

Представник відповідача позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові докази та документи.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді 25.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Ухвалою судді від 24.01.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 16.09.2020 року позовну заяву залишено без розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 року апеляційну скаргу ПП Неллі задоволено, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року про залишення позовної заяви без розгляду - скасовано, справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою судді від 03.02.2021 року відмовлено в зупиненні провадження. Ухвалою судді від 03.02.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Судом встановлені наступні обставини:

17.07.2018 року відповідачем - Головним управлінням ДФС у Миколаївській області видано наказ за № 1511 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватне підприємство Неллі , яким у відповідності до п.п.16.1.5., п.п. 16.1.7. п.16.1. ст. 16, п.п. 20.1.2. п. 20.1. ст. 20, п. 73.3. ст. 73, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірки ПП Неллі з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ ЛЕСЛИДЕР (код ЄДРПОУ 39274986) за період жовтень 2015року, червень 2017року, січень 2018року,ТОВ ВІКСАН ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 39437936) за листопад 2016року, квітень та травень 2017року, ТОВ ЛОТАНІК (код ЄДРПОУ 39540060) за липень, серпень, вересень, жовтень 2017року та контрагентами-покупцями.

31.07.2018 року відповідачем - Головним управлінням ДФС у Миколаївській області складено акт за №1850/14-20-07/20869148 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватне підприємство Неллі з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ ЛЕСЛИДЕР (код ЄДРПОУ 39274986) за період жовтень 2015року, червень 2017року, січень 2018року,ТОВ ВІКСАН ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 39437936) за листопад 2016року, квітень та травень 2017року, ТОВ ЛОТАНІК (код ЄДРПОУ 39540060) за липень, серпень, вересень, жовтень 2017року, та контрагентами покупцями, яким в подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників , в якому встановлено порушення позивачем Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість, всього в сумі 1456298,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення та дії відповідача таким, що не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень та дій відповідача з наступних встановлених підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

08.11.2019 року (згідно вхідної реєстрації) позивач звернувся до суду із позовною вимогою про визнання протиправним та скасування спірного наказу за № 1511 від 17.07.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства Неллі .

17.03.2020 року (згідно вхідної реєстрації) позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог в частині протиправності дій відповідача щодо проведення перевірки позивач без достатніх підстав.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного наказу суд зазначає про те, що на підставі оскарженого наказу вже проведено документальну позапланову виїзну перевірку та винесено податкові повідомлення-рішення від 21.08.2018 № 00071831407 та № 00071841407 на загальну суму 1 822 799,50 грн., які були предметом оскарження у справі № 1340/5998/18.

В цій частині судом враховуються аргументи відповідача про те, що як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою призначення та проведення перевірки стало отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, а також, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України Про інформацію податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесу поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно, правовою підставою є п.п.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, про що зазначено у запиті про надання пояснень та їх документального підтвердження, оскаржуваному наказі та направленнях на перевірку.

На виконання приписів п.73.3. ст. 73 ПК України контролюючим органом складено та направлено на адресу суб`єкта господарювання запити про надання пояснень та їх документального підтвердження, копії яких надав позивач.

Так, підставами направлення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження стало отримання Результатів опрацювання зібраної податкової інформації, а також, виявлення невідповідності звітних показників позивача та його контрагентів у ЄРПН відповідно до Автоматизованої інформаційної системи.

Відповідно до абз. 4 п.73.3. ст. 73 ПК України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Факт отримання запитів та надання певних документів позивачем не заперечується. Однак, усупереч приписам ст.73 та ст.78 ПК України платник податків надав пояснення та їх документальне підтвердження не у повному обсязі, внаслідок чого контролюючим органом на виконання приписів ст.78 ПК України було прийнято рішення про проведення перевірки, оформлене наказом від 17.07.2018 № 1511.

Судом також враховуються аргументи відповідача про те, що спірний наказ вичерпав свою дію у зв`язку з проведенням перевірки. На підставі ст. 86 ПК України за результатами перевірки, призначеної наказом № 1511 від 17.07.2018, складено акт перевірки та надіслано його примірник позивачеві у порядку ст. 42 ПК України. Також, винесено відповідні податкові повідомлення-рішення. Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10, що отримала підтвердження новоствореного Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 804/113/16, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Відповідно в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки без належних на це підстав за надуманими обставинами щодо відсутності господарських відносин позивача з його контрагентами, а саме упереджено зроблено висновки про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства без належною урахування фактичних обставин справи, що спричинило умисне невірне застосування відповідачем норм ПК України до спірних правовідносин, суд зазначає наступне:

Спірні дії та висновки відповідача викладенні в згаданому акті перевірки про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства є суб`єктивною думкою перевіряючих контролюючого органу і самі по собі, як і акт перевірки не породжують жодних правових наслідків для позивача, відповідно на думку суду позивач в цій частині помилився в обраному способі захисту, відтак в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Крім цього, судом в цій частині також враховуються аргументи позивача про те, що під час виходу на перевірку головному бухгалтеру позивача було пред`явлено копію наказу, направлення на проведення перевірки та службові посвідчення перевіряючих осіб на виконання вимог ст. 81 ПК України. Про отримання копії наказу та ознайомлення з направленнями та посвідченнями свідчить власноручний підпис головного бухгалтера, вчинений на направленнях.

Перевірку було призначено та проведено у відповідності приписам податкового законодавства та з неухильним дотриманням процедури, а наказ про проведення перевірки та дії, пов`язані з її здійсненням, не можуть бути предметом оскарження з урахуванням того, що вже оскаржуються податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами цієї перевірки. З позиції Верховного Суду (постанова від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16): сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів. Законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

Згідно із п. 61.1. ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також отримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок здійснюється відповідно до ст.78 ПК України.

Згідно із п. 78.8. ст. 78 ПК України, порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки відповідно до вимог ст.86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, згідно з яким, - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов`язані з включенням до акта висновків, є обов`язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків.

Акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному наказу та діям відповідача суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів протиправності поведінки відповідача щодо предмету спору по даній справі.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же підстав судом не враховуються аргументи позивача та враховуються заперечення відповідача, відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Приватного підприємства Неллі (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Сколівська, 18) до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6) про визнання протиправними дій та скасування наказу, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 01.07.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.