Ухвала

від 30.06.2021 по справі 484/2798/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 484/2798/19

провадження № 61- 6552св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Атей ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Фермерського господарства Атей на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Атей (далі - ФГ Атей ) та просив розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,82 га, розташованої в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області кадастровий номер 4825484600:02:000:0481, укладений між ним та ФГ Атей 20 жовтня 2015 року, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30230209 від 29 червня 2016 року.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,82 га, розташованої в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825484600:02:000:0481, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Атей 20 жовтня 2015 року, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30230209 від 29 червня 2016 року.

У квітні 2020 року ФГ Атей звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

08 липня 2020 року справа № 484/2798/19 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є розірвання договору оренди землі.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Встановлено, що договором оренди земельної ділянки сторони обумовили сплату орендної плати у розмірі 4 731, 93 грн на рік.

Отже, ціна позову в даній справі становить 14 195, 79 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії , що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...) . У пп. 107-109 рішення у справі Коем та інші проти Бельгії Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом . У цій справі Суд зазначає, що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального кодексу Верховний Суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову Апеляційного суду, і такі дії не були передбачені Господарським процесуальним кодексом, що було підтверджено Урядом у його зауваженнях. Суд також зазначає, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному Суду ухвалювати такого роду рішення. І, нарешті, Суд вважає, що загальні положення Конституції України 254к/96-ВР, на які посилався Уряд, не могли слугувати достатньою правовою підставою для такої специфічної компетенції, яка не надавалась відповідним законодавством. Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень. Проте у даній справі Верховний Суд не надав жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення Господарського процесуального кодексу і ухвалення такого роду рішень, що, як вказувалось Урядом, стало звичайною практикою Верховного Суду України. На думку Суду, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у Господарському процесуальному кодексі, Верховний Суд не може вважатися судом, встановленим законом у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного провадження (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, № 29458/04 та 29465/04, §. 24-28, ЄСПЛ, від 20 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним із помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалене у справі, ціна позову в якій не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин касаційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України статтями 19, 260, 389 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у цивільній справі № 484/2798/19 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Атей про розірвання договору оренди земельної ділянкиза касаційною скаргою Фермерського господарства Атей на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков