Постанова

від 30.06.2021 по справі 143/324/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 143/324/20

провадження № 61-4850св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду : Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство юстиції України ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року

у складі судді Бойко А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду

від 25 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., Панасюка О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря (далі - СТОВ Зоря , товариство) звернулося

до Погребищенського районного суду Вінницької області з позовом

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства юстиції України (далі - Мінюст) про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України.

Обґрунтовуючи позов, товариство вказувало, що державним реєстратором Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області

Левінським А. А. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2019 року № 47563584, від 19 липня 2019 року № 47854288,

від 15 липня 2019 року № 47562977 щодо внесення дати кінцевого строку дії права оренди на підставі укладених у 2009 році договорів оренди земельних ділянок, які належать відповідачам.

15 жовтня 2019 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргами на вказані рішення державного реєстратора Левінського А. А.

Ці скарги були розглянуті Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія), на підставі висновків якої було винесено:

1) наказ Мінюсту України від 10 лютого 2020 року № 485/5, яким задоволено

в повному обсязі скаргу ОСОБА_2 від 15 жовтня 2019 року, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2019 року

№ 47563584, прийняте державним реєстратором Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області Левінським А. А.;

2) наказ Мінюсту України від 05 лютого 2020 року № 398/5, яким задоволено

в повному обсязі скаргу ОСОБА_1 від 15 жовтня 2019 року, скасовано рішення від 19 липня 2019 року № 47854288, прийняте державним реєстратором Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області

Левінським А. А.;

3) наказ Мінюсту України від 04 лютого 2020 року № 378/5, яким задоволено

в повному обсязі скаргу ОСОБА_3 від 15 жовтня 2019 року, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 липня 2019 року

№ 47562977, прийняте державним реєстратором Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області Левінським А. А.

Посилаючись на те, що Комісія при розгляді скарг вдалася до оцінки строку дії договору, тобто фактично вирішила спори про право, яке виникло на підставі договорів, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звертаючись

до Мінюсту, пропустили строк на оскарження рішення державного реєстратора, позивач просив визнати протиправними і скасувати накази Мінюсту

від 10 лютого 2020 року № 485/5, від 04 лютого 2020 року № 378/5, від 05 лютого 2020 року № 398/5 та зобов`язати Мінюст поновити зміни до запису

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також СТОВ Зоря вказувало, що судом розглянуто позов, в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до товариства про розірвання договорів оренди, укладених між сторонами, скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок (справа № 143/1205/16-ц),

та постановою Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2020 року

в задоволенні цього позову відмовлено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду

від 25 лютого 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України

від 10 лютого 2020 року № 485/5; зобов`язано Міністерство юстиції України поновити зміни до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13495127, внесені на підставі рішення державного реєстратора Левінського А. А. від 01 липня 2019 року № 47563584.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України

від 04 лютого 2020 року № 378/5; зобов`язано Міністерство юстиції України поновити зміни до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесені на підставі рішення державного реєстратора Левінського А. А.

від 15 липня 2019 року № 47562977.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України

від 05 лютого 2020 року № 398/5; зобов`язано Міністерство юстиції України поновити зміни до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесені на підставі рішення державного реєстратора Левінського А. А.

від 19 липня 2019 року № 47854288.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуючи рішення державного реєстратора Дмитренко Г. В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пропустили визначений законом 60-ти денний строк для подання скарги, на що при розгляді скарг Комісія уваги не звернула; інформація про речові права на нерухоме майно та їх обтяження є загальнодоступною, і відповідачі, маючи всі належні правові інструменти, не вчинили жодних дій, спрямованих на перевірку наявності та/або відсутності порушення своїх прав, при цьому, будучи власниками земельних ділянок, мали б цікавитися станом іншого речового права відносно належних

їм земельних ділянок.

Також суд дійшов висновку, що Комісія при розгляді скарги вдалась до оцінки строку дії договору оренди та всупереч закону та усталеній судовій практиці неправильно визначила час, з якого такий строк обраховується.

Суди визнали помилковим висновок Комісії про те, що державний реєстратор

не виготовив електронні копії документів, які подані в паперовій формі (договорів), оскільки такої потреби не було, адже реєстратор не здійснював реєстрацію додаткових договорів чи внесення змін в існуючі договори, він лише вніс відомості щодо терміну дії права оренди тих договорів, які вже пройшли державну реєстрацію та електронні копії яких наявні в реєстраційній справі, тому він діяв відповідно до пункту 7 частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Суди першої та апеляційної інстанції вказали, що предмет розгляду справи

№ 143/1205/16-ц, на яку послався позивач, є відмінним від предмету скарг, які були подані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому відхилив посилання на це як на підставу для скасування наказів.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2021 року Міністерство юстиції України надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Погребищенського районного суду Вінницької області

від 08 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 25 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що судами дана неправильна оцінка змісту рішень Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та судами не встановлено порушень норм закону при їх прийнятті.

Суди дійшли помилкового висновку щодо строку дії договорів оренди земельних ділянок, укладених між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

На думку особи, яка подала касаційну скаргу, висновки Комісії щодо порушення державним реєстратором Левінським А. А. вимог статей 10, 23, 24, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1127, є підставними та правомірними.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу СТОВ Зоря просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Посилається на те, що судові рішення в частині оцінки рішень Комісії щодо строку договору оренди землі є правомірними та ґрунтуються на сталій судовій практиці Верховного Суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 143/324/20, витребувано справу з Погребищенського районного суду Вінницької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 10 вересня 2009 року між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0523480600:09:002:0062, строком на 10 років. За умовами пункту 38 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Запис про державну реєстрацію договору оренди у відділі Держкомзему зароблено 14 лютого 2012 року за № 052348064004754. Дата внесення відомостей в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - 27 лютого 2016 року.

10 серпня 2009 року між СТОВ Зоря та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0523480600:01:001:0094, строком на 10 років. За умовами пункту 38 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему 14 лютого 2012 року

за № 052348064004760. Дата внесення відомостей в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - 17 березня 2016 року.

10 травня 2009 року між СТОВ Зоря та ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0523480600:03:003:0194, строком на 10 років. За умовами пункту 38 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Запис про державну реєстрацію договору оренди у відділі Держкомзему зароблено 14 лютого 2012 року за № 052348064004747. Дата внесення відомостей щодо договору в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - 22 лютого 2016 року.

Відповідно до заяв СТОВ Зоря державний реєстратор Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області Левінський А. А. прийняв такі рішення:

1) рішення від 01 липня 2019 № 47563584, яким зазначена дата закінчення строку дії речового права, а саме договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Зоря , - 14 лютого 2022 року;

2) рішення від 19 липня 2019 № 47854288, яким зазначена дата закінчення строку дії речового права, а саме договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Зоря , - 14 лютого 2022 року;

3) рішення від 15 липня 2019 року № 47562977, яким зазначена дата закінчення строку дії речового права, а саме договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та СТОВ Зоря , - 14 лютого 2022 року

(том 1, а. с. 55).

15 жовтня 2019 року ОСОБА_3 подала скаргу до Мінюсту, в якому просила скасувати рішення державного реєстратора від 15 липня 2019 року № 47562977.

Згідно з висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 27 грудня 2019 року, державний реєстратор Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області Левінський А. А., приймаючи рішення

та обчислюючи строк дії договору речового права оренди не врахував, що строк дії договору оренди починається з моменту укладення договору, а не з моменту його реєстрації, тобто державним реєстратором не перевірено документи

на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Наказом Міністерства юстиції України від 04 лютого 2020 року № 378/55

на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 27 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_3 від 15 жовтня 2019 року задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 липня 2019 № 47562977, прийняте державним реєстратором Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області Левінським А.А. (том 1, а. с. 18).

15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 подав скаргу до Міністерстві юстиції України, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора від 01 липня

2019 року № 47563584.

Відповідно до висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16 грудня 2019 року, державний реєстратор Жмеринської районної адміністрації Вінницької області Левінський А. А., приймаючи рішення

та обчислюючи строк дії договору речового права оренди не врахував, що строк дії договору оренди починається з моменту укладення договору, а не з моменту його реєстрації, тобто державним реєстратором належним чином не перевірені документи та не встановлено існування підстав для проведення державної реєстрації прав.

Наказом Міністерства юстиції України від 10 лютого 2020 року № 485/5 відповідно до висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 01 липня 2019 року № 47563584, прийняте державним реєстратором Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області

Левінським А. А.

15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до Міністерстві юстиції України скаргу, в якій просила скасувати рішення державного реєстратора від 19 липня 2019 року № 47854288.

У висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації мотивами для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 липня 2019 року № 47854288 вказано, що під час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення не встановлено належним чином відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та наявність підстав для внесення відомостей про строк дії речового права, тобто неправильно обчислено строк дії договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України від 05 лютого 2020 року № 398/55 згідно

з висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації

від 27 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення від 19 липня 2019 року № 47854288, прийняте державним реєстратором Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області Левінським А.А. (том 1, а. с. 11).

Суди встановили, що розглядаючи скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Міністерство юстиції України не встановлювало і не зазначало

у відповідних рішеннях про пропуску ними визначеного законодавством строку на оскарження рішень державних реєстраторів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною п`ятою статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів,

що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності).

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується,

або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до пунктів 8 та 10 частини 8 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги та державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Згідно з пунктами 5, 7 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1128, в редакції, чинній на момент подання скарг

до Міністерства юстиції України, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення, зокрема, закінчення визначеного законом строку подачі скарги.

У разі, коли встановлено порушення вимог закону щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Суд встановив, що скарги на рішення державного реєстратора Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області Левінського А. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2019 року № 47563584, від 19 липня 2019 року

№ 47854288, від 15 липня 2019 року № 47562977, подані у жовтні 2019 року, тобто після спливу 60 денного встановленого законом строку.

Отже, касаційний суд погоджується з висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Комісією при розгляді скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 8 частини восьмої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень , за яким пропуск строк на оскарження є самостійною підставою для відмови в задоволенні скарги та законом не передбачено процедури поновлення чи продовження такого строку.

З огляду на викладене, відхиляються доводи касаційної скарги про те,

що судами не встановлено порушення закону та порядку при ухваленні оскаржуваних наказів.

Доводи касаційної скарги про правомірність висновків комісії про недотримання державним реєстратором вимог про належну перевірку документів, які свідчать про наявність підстав для проведення державної реєстрації прав та неналежного встановлення строку дії речового права спростовуються з огляду на таке.

Суд установив, що пунктом 38 укладених між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 договорів оренди сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали

з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору договори оренди не містять.

Записи про державну реєстрацію договорів оренди у відділі Держкомзему зроблено 14 лютого 2012 року, строк дії договору установлено 10 років.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно вважали,

що посилання у всіх трьох висновках Комісії на те, що реєстратор вніс відомості до державного реєстру прав за відсутності належно оформленого договору оренди не відповідають вимогам закону.

Аналогічні висновки щодо моменту набрання чинності договором оренди земельної ділянки висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19)

та Верховний Суд України у постановах від 13 червня 2016 року у справі

№ 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), від 19 лютого 2014 року у справі

№ 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13).

Практика щодо цього питання Верховного Суду є усталеною, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 08 грудня

2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська