Ухвала

від 30.06.2021 по справі 991/1071/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1071/20

Номер провадження 1-кп/991/20/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

його захисників адвокатів ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 про надання тимчасового доступу до речей і документів у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000003675 від 14 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

1.1. У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

1.2. 22 червня 2016 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме оригіналів рапортів заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , які подавалися ним ІНФОРМАЦІЯ_3 з приводу обставин зустрічі з ОСОБА_6 протягом червня та липня 2018 року і були використані як підстава проведення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні №42017000000003675.

В обґрунтування свого клопотання захисник ОСОБА_8 зазначає, що тимчасовий доступ до вказаних документів необхідно отримати з метою встановлення обставин та підстав законності проведення негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_6 .

Зокрема, захисник ОСОБА_8 вказав, що проведення слідчих дій відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42017000000003675 розпочалося з того, що 21 червня 2021 року заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 - прокурор ОСОБА_10 надав показання про те, що до нього звернувся ОСОБА_6 з приводу надання фінансової винагороди за скасування арешту газу у кримінальному провадженні №12014000000000134, в якому ОСОБА_10 здійснював процесуальне керівництво.

Захисник у клопотанні звернув увагу, що у судовому засіданні 19 травня 2021 року ОСОБА_10 повідомив, що перша зустріч з ОСОБА_6 відбулася 10липня 2018 року та про всі зустрічі з ОСОБА_6 він подавав рапорти і доповідав Генеральному прокурору України.

Захисник наголосив, що під час досудового розслідування рапорти ОСОБА_10 , на які слідчі посилалися у клопотаннях про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій від 23 червня 2018 року та 04 липня 2018 року, стороні захисту у порядку статті 290 Кримінального кодексу України не відкривалися.

Водночас, у судовому засіданні в ході допиту свідок ОСОБА_11 повідомив, що був присутній під час першої зустрічі ОСОБА_10 з ОСОБА_6 , а тому, на думку захисника ОСОБА_8 , рапорти, про доступ до яких заявлено у клопотанні, не були долучені до матеріалів кримінального провадження з метою приховати ознаки підбурювання в діях ОСОБА_11 під час організації зустрічей ОСОБА_10 і ОСОБА_6 .

Крім того, захисник ОСОБА_8 зазначив, що вказані рапорти повинні перебувати у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки їх використовували слідчі в ОВС відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 та ОСОБА_13 при підготовці клопотань від 23 червня 2018 року та 04 липня 2018 року, відповідно, як підставу для отримання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42017000000003675.

ІІ. Позиції учасників судового засідання

2.1. У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 своє клопотання підтримав повністю та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його другий захисник адвокат ОСОБА_7 також просили клопотання захисника ОСОБА_8 задовольнити.

2.2. Прокурор ОСОБА_5 у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 просив відмовити, оскільки свідок ОСОБА_10 під час надання показань у суді не говорив, що подавав Генеральному прокурору рапорти, а лише зазначав, що доповідав про зустрічі з ОСОБА_6 .

Також прокурор зазначив, що відсутні будь-які відомості про те, що вказані рапорти існують та є частиною матеріалів кримінального провадження.

Прокурор наголосив, що навіть якщо вказані рапорти існують, то вони підтвердять те, що ОСОБА_10 повідомляв Генеральному прокурору про зустрічі з ОСОБА_6 , але вказані факти ніхто не оспорює. Прокурор звернув увагу, що захисником не доведено, що вказані рапорти знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 та мають значення для кримінального провадження.

2.3. Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

ІІІ. Мотиви Суду

3.1. Заслухавши думку учасників судового засідання, проаналізувавши клопотання та додатки до нього, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 333Кримінального процесуальногокодексу України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІцього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до частини першої та пункту 5 частини другої статті 131Кримінального процесуальногокодексу України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, заходом забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.

Частиною першою статті 159Кримінального процесуальногокодексу України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) ; тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, без їх вилучення.

Згідно з частиною п`ятою статті 163 Кримінального процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

З вищевикладеної норми слідує, що кримінальне процесуальне законодавство покладає на сторону, яка звертається з відповідним клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, обов`язок обґрунтувати наявність передбачених законом підстав для надання такого доступу.

3.2. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 23 червня 2018 року старший слідчий в ОВС відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчий дій (том № 2 а.с.35-38), у задоволенні якого ухвалою від 23 червня 2018 року відмовлено у зв`язку з недоведеністю підстав вважати, що вчиняється злочин, передбачений частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України.

04 липня 2018 року старший слідчий в ОВС відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 повторно звернувся до слідчого судді Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_6 (том № 4 а.с.1-4), в якому зазначив, що ОСОБА_6 звертався до ОСОБА_10 не лише 21 червня 2018 року, а й 25 червня та 02 липня 2018 року.

Вищевказані клопотання старших слідчих є єдиними документами, в яких повідомляється про рапорти (але без вказівки на те, що це рапорти прокурора ОСОБА_10 ), а саме зазначається: «Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у скоєнні злочину, є рапорт та допит заявника».

Захисник ОСОБА_8 наголошує, що у вищевказаних клопотаннях вказується саме про один із тих рапортів, про доступ до яких він подав відповідне клопотання.

Разом із тим, зі змісту клопотань старших слідчих ніяким чином неможливо ідентифікувати, ким складені рапорти, на чиє ім`я та їх зміст, а тому твердження захисника, що йдеться саме про цей рапорт, який містить відомості про зустріч ОСОБА_10 з ОСОБА_6 , вочевидь, є лише припущенням.

Крім того, захисником не надано будь-яких відомостей про те, що рапорти, про які вказано в клопотанні, були складені у межах цього кримінального провадження, або ж будь-якого іншого та наразі містяться у ньому, а також що вони відкривалися стороні захисту у межах цього кримінального провадження у порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України. Більше того, як у суду, так і у сторін кримінального провадження відсутні точні відомості про існування вказаних рапортів, а якщо вони все ж таки існують, то відсутні будь-які ознаки, за якими їх можна було б ідентифікувати.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що вказівка про рапорт у клопотаннях старших слідчих Генеральної прокуратури України ніяким чином не свідчить, що вони наразі перебувають чи можуть перебувати у правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З викладеного слідує, що захисником ОСОБА_8 у своєму клопотанні не доведено існування передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 163 Кримінального процесуального кодексу України підстави, за наявності якої та у сукупності з іншими підставами, передбаченими вказаною частиною, може бути задоволено клопотання про тимчасовий доступ до документів.

3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, з аналізу змісту вищевказаної норми та пункту другого частини п`ятої статті 163 Кримінального процесуального кодексу України слідує, що сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про тимчасовий доступ до документів, має довести, що ці документи містять дані, які є доказами у кримінальному провадженні.

Разом із тим, рапорт не є процесуальним джерелом доказів, а сторона захисту не довела, що відомості, які містяться у рапортах, про які йдеться у клопотанні, можуть бути використані в якості доказів у цьому кримінальному провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №585/1899/17 від 20 травня 2020 року, а саме: «Під час судового розгляду суд ретельно проаналізував докази, на які посилається захисник у касаційній скарзі, та правильно визнав їх допустимими. Суд не спирався на рапорти ст. оперуповноважених Роменського ВП ГУНП в Сумській області як на докази винуватості засуджених в інкримінованому злочині, оскільки інформація, яка зазначена в них, не є тими фактичними даними, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування», а також у постанові Верховного Суду по справі № 663/2742/17 від 24 вересня 2020 року, а саме: «Зокрема, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що рапорт старшого інспектора поліції від 18 липня 2017 року містить лише відомості про фіксування повідомлення події, не є доказом у розумінніст. 84 КПК України, та місцевим судом обґрунтовано не прийнято його до уваги як доказ …».

3.4.Щодо твердженьзахисника ОСОБА_8 про необхідність отримання тимчасового доступу до вказаних рапортів з метою встановлення обставин та підстав законності проведення негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_6 , колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 92 Кримінального процесуального кодексу України обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Тобто положення вищевикладеної норми свідчать про те, саме на сторону обвинувачення буде покладатись тягар доказування допустимості доказів, які покладені в основу обвинувачення та допустимість яких ставиться стороною захисту під сумнів.

З урахуванням викладеного, оскільки захисником ОСОБА_8 не доведено наявності сукупності підстав, передбачених частиною п`ятою статті 163 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до документів належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159, 163, 369, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 про надання тимчасового доступу до речей і документів відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3