Постанова

від 30.06.2021 по справі 915/1134/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1134/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Оазис»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2021 року

у справі №915/1134/20 (Давченко Т.М.)

за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Покровської сільської ради,

до відповідачів:

1) Фермерського господарства «Оазис» ,

2) Покровської ЗОШ I-III ступенів Врадіївської районної ради,

про визнання недійсною угоди та повернення земельних ділянок,

за участю представників сторін:

Від прокуратури - Кірющенко А.В., посвідчення № 057597, дата видачі : 22.10.20;

Інші представники в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Покровської сільської ради пред?явлено позов до Фермерського господарства «Оазис» та Покровської ЗОШ I-III ступенів Врадіївської районної ради з такими вимогами:

- визнати недійсною угоду про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних і навчальних цілей від 15.09.2017, укладену між Покровською загальноосвітньою школою Т-Ш ступенів Врадіївської районної ради Миколаївської області та фермерським господарством «Оазис» .

- зобов`язати Фермерське господарство «Оазис» (КОД ЄДРПОУ 19292583) повернути землекористувачу - Покровській ЗОШ І-ІІІ ступенів Врадіївської районної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4822380800:05:000:0002 площею 7,287 га, вартістю 141635 грн., та земельну ділянку з кадастровим номером 4822380800:03:000:0563 площею 6,1045 га вартістю 230160 грн. 20 коп., що розташована в межах території Покровської сільської ради Врадіївського району.

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області (р/р ИА748201720343 150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

Вимоги щодо недійсності правочину ґрунтуються на тому, що укладена між Школою та ФГ «Оазис» спірна угода є удаваним правочином, так як ним прикриваються відносини сторін щодо оренди землі, на укладення якого у Школи відсутні достатні правові підстави та відповідний обсяг повноважень, що у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним. Вимоги про повернення земельної ділянки обґрунтовані посиланням на ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2021 року у справі №915/1134/20 (Давченко Т.М.) позов заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задоволено повністю.

Визнано недійсною угоду від 15.09.2017 про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних і навчальних цілей, укладену між Покровською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Врадіївської районної ради Миколаївської області та фермерським господарством «Оазис» .

Зобов`язано фермерське господарство «Оазис» , вул. Степова, 1А, с. Іванівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55272, ідентифікаційний код 19292583, повернути Покровській ЗОШ I-III ступенів Врадіївської районної ради, вул. Центральна, с. Покровське, Врадіївський район, Миколаївська область, 56323, ідентифікаційний код 261085516, земельну ділянку з кадастровим номером 4822380800:05:000:0002 площею 7,287 га, вартістю 141635 грн., та земельну ділянку з кадастровим номером 4822380800:03:000:0563 площею 6,1045 га вартістю 230160 грн. 20 коп.

Стягнуто з фермерського господарства «Оазис» та Покровської ЗОШ I-III ступенів Врадіївської районної ради на користь прокуратури Миколаївської області у солідарному порядку грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 7678 грн. 93 коп. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторонами спірного договору не узгоджено конкретних спільних дій заради досягнення мети договору, як не визначено і порядок обліку вирощеної сільськогосподарської продукції, отриманого доходу та матеріальних витрат, порядок розрахунку чистого прибутку, який підлягає розподілу між сторонами договору. За такого неможливо визнати, що сторони отримують блага в результаті спільної та скоординованої діяльності; натомість, в даному випадку вбачається лише отримання Школою від ФГ «Оазис» коштів у фіксованій сумі, розмір якої поставлений у залежність від кількості гектарів землі, які обробляються ФГ «Оазис» .

Таким чином, за спірним договором навчальний заклад фактично зобов`язаний лише надати ФГ «Оазис» земельну ділянку, а останнє ? вжити заходи для досягнення договірних цілей, тобто обробітку цієї ділянки, вирощування на ній продукції та реалізації цієї продукції. Не визначено у договорі і розмір коштів, внесених кожною стороною у спільну діяльність; попри те, що Школою за договором надано для досягнення сумісних цілей земельну ділянку, сторонами не конкретизоване майно, яке внесене у цю діяльність з боку ФГ «Оазис» .

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції встановив, що сторонами при укладенні угоди не враховано розмір внеску кожного учасника у спільну діяльність, господарський результат та комерційний ризик.

Викладені обставини, приписи законодавства та положення спірного договору в їх сукупності дозволяють дійти висновку про те, що жодної спільної господарської мети сторони не мали, оскільки господарську діяльність на земельній ділянці, що орендується Школою, здійснювало лише ФГ «Оазис» .

Отже, укладений відповідачами договір відповідає наведеному вище визначенню удаваного правочину, між Школою та ФГ «Оазис» фактично був укладений договір суборенди землі, за відсутності відповідних правових підстав та достатнього обсягу повноважень.

Викладені обставини, згідно приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання спірного договору недійсним та зобов`язання ФГ «Оазис» повернути школі спірні земельні ділянки.

Не погодившись з вказаним рішенням, Фермерське господарство «Оазис» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Здійснити розподіл судових витрат. Розгляд справи № 915/1134/20 провести за участі представника фермерського господарства Оазис .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судове рішення підлягає скасуванню як таке, що винесене за неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, на думку скаржника, судом першої інстанції прийнято судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Позов у справі №915/1134/20 подано прокурором в інтересах Держави в особі Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Але, Покровська сільська рада Врадіївського району Миколаївської області з 30.12.2020 року знаходиться в стані припинення, про що, в зв`язку з реорганізацією, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 1005091270012004648 від 30.12.2021 року. Зазначене підтверджується витягом з реєстру від 13.02.2021 року за кодом 417184087274 (додаток 5).

Відтак, суд, ухвалюючи рішення у справі № 915/1134/20, не виконав вимог ст. 52 Господарського процесуального кодексу України та не залучив до участі у справі правонаступника Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Крім того, за доводами скаржника, судом не взята до уваги заява Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області про відмову від позову від 29.09.2020 № 270/02-20, в якій позивач зазначив, що подання прокурором позову у справі №915/1134/20 суперечить інтересам місцевої територіальної громади. При цьому судом не виконано вимог ч. 3 ст. 191, п. 4) ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Посилання суду на ч. 5 ст. 55 ГПК, на думку апелянта, є помилковими. Так, в частині 5 статті 55 ГПК вказується на відмову органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви) . В свою чергу, Покровська сільська рада Врадіївського району не є уповноваженим державним органом, а є органом місцевого самоврядування, відповідно до ст. ст. 1, 5 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні . Крім того, земельні ділянки, з кадастровими номерами 4822380800:05:000:0002 та 4822380800:03:000:0563, про які йде мова в позові, належать до комунальної, а не державної власності.

Враховуючи викладене, судом не взято до уваги, що прокурор діє у справі №915/1134/20 не тільки всупереч інтересам Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області місцевої територіальної громади, а й з перевищенням повноважень, наданих йому відповідно до ст. 23 ЗУ Про прокуратуру та ст. 55 ГПК України.

По суті спору апелянт зазначає наступне.

Судом, при визначенні правової природи оспорюваного правочину, проігноровано принцип свободи договору та зміст ст. 1130 Цивільного кодексу. Оспорювана Угода про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних та навчальних цілей від 15.09.2017 року не є Договором простого товариства у визначенні глави 77 Цивільного кодексу. Так, в позові прокурор посилається на те, що сторонами при укладенні (та виконанні) оспорюваної угоди порушено вимоги статей 1133, 1139 Цивільного кодексу. Проте, у відповідності до частини 2 статті 1130 ЦК України, спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

В свою чергу, положеннями § 2 глави 77 ЦК України (ст. ст. 1132 - 1143) врегульовані лише відносини щодо створення та діяльності простого товариства - коли його учасники об`єднують для досягнення мети визначені вклади. Спільна діяльність без об`єднання вкладів учасників детально нормами ЦК України не врегульована.

При укладенні угоди від 15.09.2017 року Відповідачі не мали наміру створювати просте товариство та робити в нього вклади. Саме тому в оспорюваній угоді відсутні умови передбачені ст. ст. 1132 - 1143, а отже до цих правовідносин не мають застосовуються норми§ 2 глави 77 ЦК України.

Апелянт наполягає на тому, що Угода про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних та навчальних цілей від 15.09.2017 року не є за своїм змістом договором суборенди землі. У відповідності до ст.1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Оспорювана угода від 15.09.2017 не містить в собі положень щодо передачі земельних ділянок у володіння Фермерського господарства Оазис . Матеріали справи не містять документів, що свідчили б про передачу земельних ділянок з кадастровими номерами 4822380800:05:000:0002, 4822380800:03:000:0563 Відповідачу-1 - актів-приймання передачі, і т.ін. Отже, Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що таке володіння здійснювалось або здійснюється Відповідачем-1 на даний час.

За доводами апелянта, судом першої інстанції, при визначенні фактичного змісту оспорюваної угоди, не взято до уваги, що в угоді від 15.09.2017 року відсутні такі істотні для договору оренди землі умови як кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки, розмір орендної плати, її індексації, спосіб та умови розрахунків, строки, порядок її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Враховуючи викладене, угода про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних та навчальних цілей від 15.09.2017 року не може вважатися договором суборенди землі. Отже, до зазначених правовідносин не можуть застосовуватися вимоги та правила, що регламентують орендні відносини.

Апелянт зазначає також, що укладення оспорюваної угоди не суперечить меті та предмету діяльності Покровської ЗОШ-І-ПІ ступенів Врадіївської районної ради. При укладенні оспорюваної угоди від 15.09.2017 року Покровська ЗОШ-І-ІІІ ступенів Врадіївської районної ради діяла у відповідності із законом та у межах своєї компетенції. Так, п.п. 9.3. договорів оренди землі від 16.08.2016 року, укладених між Покровською с/р та Покровською ЗОШ-І-ІІІ ступенів передбачено право Орендаря самостійно господарювати на земельній ділянці та отримувати продукцію і доходи.

Суд зобов`язав Відповідач-І повернути майно, яке фактично в нього не перебуває. Так, Позивачем, в порушення вимог ст. ст. 74, 77, не було доведено факту, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4822380800:05:000:0002 та 4822380800:03:000:0563 фактично вибули з володіння Покровської ЗОШ-І-ІІІ ступенів Врадіївської районної ради і перебувають у володінні фермерського господарства Оазис . Зазначені земельні ділянки і зараз перебувають у користуванні Покровської ЗОШ і фермерське господарство Оазис не чинить ніяких перешкод орендарю. Отже, оскільки неможливо примусити особу повернути майно, яким вона не володіє, не підлягає задоволенню позовна вимога про повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 4822380800:05:000:0002 та 4822380800:03:000:0563. Укладення угоди про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних та навчальних цілей від 15.09.2017 року не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, із врахуванням викладеного вище, на думку скаржника, позивачем не доведено існування обставин, при укладенні відповідачами угоди про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних та навчальних цілей від 15.09.2017 року, з існуванням яких чинне законодавство пов`язує недійсність правочину. Зокрема, підстави недійсності викладені в імперативній нормі статті 215 Цивільного кодексу. Наведений перелік є вичерпним. Натомість, позивачем не наведено які саме вимоги статей 203, 215 ЦК України порушено сторонами оспорюваної угоди від 15.09.2017 року при її укладенні.

Скаржник посилається на пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9, та зауважує, що порядок та належність виконання оспорюваної угоди не впливає на предмет справи № 915/1134/20. Однак судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, при визначенні правової природи оспорюваного правочину, беруться до уваги саме дії сторін, спрямовані на виконання угоди від 15.09.2017 року, а не її первинний зміст.

Враховуючи викладене, вважає, що угода від 15.09.2017 року помилково визнана судом удаваним правочином - договором суборенди землі. Відтак відсутні достатні підстави для визнання угоди недійсною.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи №915/1134/20 на 13 квітня 2021 року о 12-00год. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень по справі, подання до суду заяв чи клопотань стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.

09.03.2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає судове рішення законним, обґрунтованим, та просить залишити його без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2021 року призначено розгляд справи на іншу дату у зв`язку із находженням судді у відпустці, на 20.04.2021 року о 14-40 год.

Ухвалою суду від 20.04.2021 року відкладено розгляд справи №915/1134/20 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Оазис» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2021 року на 25 травня 2021 року об 11-30 год.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Принцевської Н.М., судове засідання 25 травня 2021 року у справі №915/1134/20 не відбулось, про що відповідальною особою суду складено відповідну довідку засідання.

Ухвалою суду від 31.05.2021 року призначено розгляд справи №915/1134/20 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Оазис» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2021 року на 30 червня 2021 року о 12-00 год. Ухвалено розглянути справу №915/1134/20 в розумний строк.

В судове засідання 30.06.2021 року не з`явились представники Покровської сільської ради, Фермерського господарства «Оазис» , Покровської ЗОШ I-III ступенів Врадіївської районної ради, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.

29.06.2021 до суду надійшло клопотання ФГ Оазис про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із залученням нового представника адвоката Шевченко Т.Ю. та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Судовою колегією відхилено клопотання ФГ Оазис з наступних підстав.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечувала проти відкладення розгляду справи. Суд апеляційної інстанції враховує, що договір №Ю-178 про надання правничої допомоги, доданий до клопотання, був укладений 23.06.2021 року, отже у адвоката була можливість ознайомитись з матеріалами справи завчасно, при цьому, справа перебуває на розгляді суду з 26.02.2021 року, і апелянт не був позбавлений можливості залучити нового представника заздалегідь. Крім того, розгляд справи вже відкладався судом.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також зважаючи на те що провадження у справі відкрито з 26.02.2021 року, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Покровської сільської ради, Фермерського господарства «Оазис» , Покровської ЗОШ I-III ступенів Врадіївської районної ради.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, відповідно до Статуту Покровської загальноосвітньої школи I-III ступенів Врадіївської районної ради, Школа є комунальним закладом освіти з правом юридичної особи, який має печатку, штамп, бланк, ідентифікаційний код; засновником Школи є Врадіївська районна рада; Школа перебуває в управлінні Врадіївської районної державної адміністрації та безпосередньо підпорядковується відділу освіти Врадіївської районної державної адміністрації (п.п. 1.2, 1.5-1.7 статуту).

Головною метою Школи є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти (п. 1.9 статуту Школи).

Рішенням Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області від 03.09.2014 № 5 за заявою директора Школи, зокрема, надано Школі дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для дослідних і навчальних цілей, із земель не наданих у власність та користування площею 8,74 га в с. Йосиповка в межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, а також запропоновано Школі розроблений проект землеустрою щодо відведення відповідної ділянки.

Рішенням Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області за заявою директора Школи від 19.04.2016 № 1 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду на надано в оренду Школі земельну ділянку площею 6,1045 га на 49 років для дослідних і навчальних цілей, із земель комунальної власності, не наданих у власність та користування Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

На підставі указаних рішень Покровською сільрадою (перейменованою з Гуляницької сільради), як власником земельних ділянок (орендодавцем), укладено зі Школою (орендарем) відповідні договори оренди землі від 16.09.2016, згідно умов яких орендодавцем передано, а орендарем прийнято в довгострокове (на 49 років) платне користування для дослідних та навчальних цілей земельну ділянку площею 7,2870 га (рілля) та земельну ділянку площею 6,1045 га (рілля), які знаходяться на території Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (п.п. 1.1, 2.1, 3.1 договору оренди).

Згідно актів прийомки-передачі знаків на зберігання, складених сертифікованим інженером-землевпорядником Мотявіним В.В. та Школою, орендованим останньою земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 4822380800:05:017:0002 та 4822380800:03:000:0563 відповідно.

Відомості щодо перебування указаних вище земельних ділянок за кадастровими номерами 4822380800:05:017:0002 та 4822380800:03:000:0563 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (записи від 26.06.2017 № 21878860 та № 21879358 відповідно).

15.09.2017 року між Покровською ЗОШ I-III ступенів Врадіївської районної ради (сторона-1) та ФГ «Оазис» (сторона-2) укладено Угоду про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних та навчальних цілей (далі ? угода), згідно умов якого сторони зобов`язалися шляхом об`єднання зусиль спільно діяти при обробітку земельної ділянки розміром 13,3915 га ріллі, яка знаходиться на території Покровської сільської ради та використовується стороною-1 для дослідних і навчальних цілей згідно договорів оренди земельної ділянки від 15.08.2017 з Покровською сільрадою, для виробництва сільськогосподарських культур, дотримуючись технології виробництва (п. 1.1 угоди).

Сторонами у п.п. 1.2-1.8 угоди визначено, що ведення спільних справ за угодою для ведення дослідних і навчальних цілей здійснюється сторонами за згодою.

Керівництво сумісною діяльністю за угодою, а також ведення спільних справ доручається стороні-2; сторона-2 є повноважним представником сторони-1, керує всією сумісною діяльністю та здійснює необхідні дії для досягнення поставленої за угодою цілі.

Вирощування сільськогосподарської продукції відбувається за рахунок грошових коштів сторони-2; сторона-2 надає стороні-1 грошові кошти для здійснення платежів в бюджет, пов`язаних з орендною платою за земельну ділянку.

Внесок сторони-1 ? особиста трудова участь, надавати посильну, в разі необхідності, допомогу силами учнів та працівників школи по догляду за сільськогосподарськими рослинами чи збиранню врожаю; надавати допомогу в проведенні факультативного навчання з вивчення агрономічної справи агрономами господарства сторони-2.

У відповідності до п.п. 2.1-2.3 угоди, результатом спільної діяльності сторін по угоді є вирощена сільськогосподарська продукція. Всі доходи, що отримуються у результаті спільного вирощування, використовуються, в першу чергу для відшкодування матеріальних витрат. Підбиття підсумків спільного вирощування сільськогосподарської продукції та розподіл прибутку між сторонами здійснюється у строк до 1 грудня поточного року з розрахунку 10000 грн. за 1 га.

Сторонами погоджено, що угода укладена на 49 років та вступає в силу з моменту її підписання, а також може бути пролонгована (продовжена) сторонами за взаємною згодою на визначений або невизначений строк (п.п. 3.1-3.3 угоди).

За твердженнями позивача, земельна ділянка площею 13,3915 га, про яку йдеться в угоді, складається з ділянок за кадастровими №№ 4822380800:05:017:0002 та 4822380800:03:000:0563, орендованих Школою у Покровської сільради; викладене підтверджується також площами земельних ділянок 13,3915 га = 7,2870 га + 6,1045 га, а також не заперечується відповідачами.

За даними витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок їх вартість складає: ділянки площею 6,1045 га (кадастровий номер 4822380800:03:000:0563) ? 230160 грн. 20 коп.; ділянки площею 7,2870 га (кадастровий номер 4822380800:05:017:0002) ? 141635 грн.; загальна вартість земельних ділянок складає 371795 грн. 20 коп.

У відповідності до листа Южноукраїнського управління ГУ ДФС у Миколаївській області від 08.04.2019 № 708/9/14-29-54-05-09, за спірні земельні ділянки відділом освіти Врадіївської РДА (Покровська сільрада) за Школу на 2017-2019 роки надано податкові декларації плати за землю (орендна плата), а саме, у 2017 році сплачено 7820 грн.; у 2018 році ? 12907 грн., а у 2019 році станом на 03.04.2019 сплачено 5230 грн.

Покровська сільрада в листі від 16.04.2019 № 153/04.04 указала, зокрема, що їй відомо, що Школою укладено з ФГ «Оазис» спірну угоду; дозвіл на укладення цієї угоди сільрадою не надавався, оскільки земельні ділянки не передавалися в суборенду, а залишаються в оренді Школи; сільській раді відомо, що агроном ФГ «Оазис» на добровільних засадах веде факультатив та гурток юних агрономів; за весь період сумісної діяльності ФГ «Оазис» виступає основним меценатом Школи, надає фінансову допомогу в підвозі дітей, харчуванні, оздоровленні, виділяє кошти на екскурсії, ремонт коридорів, тощо; в рамках Нової української школи придбано обладнання для настільного тенісу; фінансова допомога Школі складає щорічно приблизно 100000 грн., що значно перевищує вартість сільськогосподарської продукції, отриманої на дослідних ділянках.

На даний час спірні земельні ділянки засіяні озимою пшеницею та озимим ячменем.

Згідно листа Покровської сільради від 17.04.2019 № 37, на даний час ФГ «Оазис» допомагає обробляти ділянку площею 13,3915 га, проводити навчання і досліди у вигляді шефської допомоги; учні разом з учителем виїжджають на поле, де агроном знайомить їх з різними питаннями вирощування сільськогосподарських культур, ведуться спостереження та дослідження за їх вирощуванням. Проекти сівозмін розробляються агрономом господарства разом з учителем; план роботи на дослідній ділянці розробляється учителем біології і затверджується директором школи. учні ведуть щоденники спостережень. На даний час поле засіяне ячменем; всі кошти від здійснення спільного обробітку (133000 грн.) надходять на рахунок Школи і витрачаються на оздоровлення школярів, паливо для шкільного автобуса, зміцнення матеріально-технічної бази та поточного ремонту школи. Бухгалтерський облік здійснюється центральною бухгалтерією відділу освіти; земельний податок до бюджету сплачується Школою вчасно.

Аналогічні твердження викладені в листі відділу освіти Врадіївської РДА Миколаївської області від 13.12.2019 № 396.

Згідно листа Покровської сільради від 14.05.2020 № 151/02-20, спірні земельні ділянки оброблені у 2020 році, але на час складання листа не засіяні; сільська рада вважає відсутніми підстави для звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною, так як земельні ділянки і надалі залишаються в оренді Школи.

У відповідності до листа Покровської сільради від 01.07.2020 № 187/02-20, станом на 25.06.2020 спірні земельні ділянки оброблені та засіяні соняшником.

На думку прокурора, укладена між Школою та ФГ «Оазис» угода є удаваним правочином, так як, зокрема:

1) спірною угодою прикриваються відносини сторін щодо оренди землі, на укладення якого у Школи, як орендаря земельної ділянки за договорами, укладеними нею з Покровською сільрадою, були відсутні достатні правові підстави та відповідний обсяг повноважень;

2) умовами договорів оренди, укладених Школою з Покровською сільрадою, не передбачена можливість передачі орендованих земельних ділянок іншим особам, і орендодавцем (Покровською сільрадою) не надано орендарю письмової згоди на такі дії.

Прокурор також указує на такі підстави для визнання спірного договору удаваним:

1) мета, яку переслідують сторони угоди, є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності і суперечить змісту угоди;

2) Школа не має відповідної матеріально-технічної бази для провадження діяльності, пов`язаної з використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

3) угодою не узгоджено і не може бути узгоджено спільних дій сторін заради досягнення цієї мети, оскільки сама по собі така мета виражена у виконанні робіт фермерським господарством на користь Школи;

4) вартість вкладу ФГ «Оазис» у спільну діяльність угодою не визначено;

5) визначення сум для проведення розрахунків за угодою проводиться за аналогією обчислення орендної плати за землю, що суперечить положенням ст. 1139 ЦК України.

Викладені обставини, на думку прокурора, є підставою для визнання спірного договору недійсним у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно чинного законодавства, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України). Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних наслідків визначені ст.ст. 215, 216 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, ? відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (ч.ч. 1, 3 ст. 207 ГК України).

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ст. 235 ЦК України).

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин, ніж ті, щодо яких було оформлено відносини.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, у залежності від того, наскільки він відповідає вимогам до правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.ст. 1130-1131 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність мають передбачати у тому числі координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Із змісту викладених приписів законодавства випливає, що основними елементами договору про спільну діяльність є об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності, і відповідні частки мають бути визначеними; обов`язки сторін у правовідносинах спільної діяльності не мають зустрічного характеру, натомість кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а в загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором і спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Згідно ч. 1 ст. 1133 ЦК України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв?язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Слід зазначити, що змістом вказаних статей не передбачено створення простого товариства, проте визначено можливість об`єднання сторонами договору простого товариства вкладів у спільну діяльність.

Отже, за договором простого товариства, як і за будь-яким іншим договором про спільну діяльність, не відбувається створення спільної юридичної особи, проте формою реалізації такого договору є об`єднання вкладів його учасників.

Таким чином, характер правовідносин, що регулюється договором про спільну діяльність, полягає у об`єднанні вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності.

Водночас, згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Дослідивши обставини справи та умови укладеної між сторонами Угоди про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних та навчальних цілей від 15.09.2017 року, судова колегія доходить наступних висновків.

Пунктами 1.2-1.6 спірної угоди передбачено, що:

Керівництво сумісною діяльністю за угодою, а також ведення спільних справ доручається ФГ Оазис ;

Вирощування сільськогосподарської продукції відбувається за рахунок грошових коштів ФГ Оазис ;

ФГ Оазис надає Школі грошові кошти для здійснення платежів в бюджет, пов`язаних з орендною платою за земельну ділянку;

Внесок Школи - особиста трудова участь, надавати посильну, в разі необхідності, допомогу силами учнів та працівників школи по догляду за сільськогосподарськими рослинами чи збиранню врожаю; надавати допомогу в проведенні факультативного навчання з вивчення агрономічної справи агрономами господарства ФГ Оазис .

Відповідно до п.2.1 угоди, результатом спільної діяльності сторін по Угоді є вирощена сільськогосподарська продукція.

Щодо внеску Школи, що угода містить лише положення загального характеру щодо посильної та в разі необхідності (тобто, необов`язкової) особистої трудової участі та допомоги силами учнів та працівників Школи по догляду за рослинами та збиранню врожаю, без конкретизації відповідних обов`язків та їх обсягу.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що сторонами спірного договору не узгоджено конкретних спільних дій заради досягнення мети договору, як не визначено і порядок обліку вирощеної сільськогосподарської продукції, отриманого доходу та матеріальних витрат, порядок розрахунку чистого прибутку, який підлягає розподілу між сторонами договору.

Таким чином, вбачається неможливим визнання того факту, що сторони отримують блага в результаті спільної та скоординованої діяльності; натомість, в даному випадку вбачається лише отримання Школою від ФГ «Оазис» коштів у фіксованій сумі, розмір якої поставлений у залежність від кількості гектарів землі, які обробляються ФГ «Оазис» .

Колегія суддів наголошує, що спільний обробіток земельної ділянки передбачає наявність у сторін певної матеріально-технічної бази (сільськогосподарської техніки, паливо-мастильних матеріалів, добрива, робочої сили, тощо) та спільні дії сторін з метою отримання певного господарського результату.

Водночас, у Школи взагалі відсутня матеріально-технічна база для провадження діяльності, пов`язаної з використанням земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення (для дослідних та навчальних цілей); матеріали справи також не містять доказів того, що Школою ставилося питання про виділення коштів на виконання зобов`язань за договором про спільну діяльність і їй виділялись певні матеріальні ресурси.

Судом першої інстанції правомірно відхилено листи Покровської сільради та відділу освіти про те, що учні Школи разом з учителем виїжджають на поле, де агроном знайомить їх з різними питаннями вирощування сільськогосподарських культур; ведуться спостереження та дослідження за їх вирощуванням; що план роботи на дослідній ділянці розробляється учителем біології і затверджується директором школи, учні ведуть щоденники спостережень, оскільки такі посилання не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що за спірним договором навчальний заклад фактично зобов`язаний лише надати ФГ «Оазис» земельну ділянку, а останнє ? вжити заходи для досягнення договірних цілей, тобто обробітку цієї ділянки, вирощування на ній продукції та реалізації цієї продукції.

Не визначено у договорі і розмір коштів, внесених кожною стороною у спільну діяльність; попри те, що Школою за договором надано для досягнення сумісних цілей земельну ділянку, сторонами не конкретизоване майно, яке внесене у цю діяльність з боку ФГ «Оазис» .

При цьому сторонами договору не передбачено здійснення обліку ресурсів сторін, задіяних у спільній діяльності, і результат спільної діяльності та отриманий прибуток не залежить від фактичної участі сторони у виконанні умов договору. Натомість, Школа, згідно умов договору, не має будь-яких прав на результати спільної діяльності ? вирощену сільгосппродукцію, а лише отримує від ФГ «Оазис» кошти у фіксованому розмірі, незалежно від результатів договірної діяльності та отриманого урожаю.

Отже, сторонами при укладенні угоди не враховано розмір внеску кожного учасника у спільну діяльність, господарський результат та комерційний ризик.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст цього договору, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов?язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 923/496/18, 920/22/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18.

Отже, проведеним у справі №915/1134/20 аналізом умов спірної угоди із врахуванням мети вчиненого між відповідачами правочину, усталеної практики взаємовідносин між його сторонами, їх поведінки при виконанні договору та законодавчо визначеної спроможності його виконувати, змісту вчиненого правочину тощо, встановлено, що вони, враховуючи приписи ст. ст. 1130, 1133 ЦК України, вказують на намагання відповідачів приховати дійсно укладений правочин під виглядом договору про спільну діяльність.

Таким чином, суд першої інстанції з огляду на встановлені обставини справи, приписи законодавства та положення спірного договору в їх сукупності дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що жодної спільної господарської мети сторони не мали, оскільки господарську діяльність на земельній ділянці, що орендується Школою, здійснювало лише ФГ «Оазис» .

Укладений між відповідачами договір не містить ознак договору про спільну діяльність, оскільки його умови свідчать про виникнення між сторонами відносини з суборенди землі, за якими одна сторона (школа) фактично передала іншій стороні (підприємству) на платній основі земельну ділянку, що перебуває в оренді навчального закладу, тому положення цього договору мають відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Водночас судом установлено неналежне оформлення між сторонами відносин оренди земельної ділянки, що, за висновками суду, і є тим способом, завдяки якому сторонами удаваного правочину досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

У відповідності до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» , орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Колегія суддів зазначає, що за своїм змістом спірна угода є договором передачі орендарем у платне користування земельної ділянки, тобто договором суборенди землі, оскільки вона відповідає вимогам ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі в частині визначення істотних умов договору суборенди землі. Зокрема, в такій угоді визначено об`єкт оренди (місце розташування та розміри земельних ділянок), строк дії угоди та умови її продовження, відомості про орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, відповідальності за порушення умов угоди (п. п. 1. І, 2.3, 3.1, З.З, 4. І угоди).

Слід зауважити, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Натомість, договір оренди чи суборенди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому, правовими наслідками договору, зокрема, суборенди землі є для однієї сторони (орендаря) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (суборендаря)- використання майна (землі).

Таким чином, наявність формальних умов угоди про сумісний обробіток (назва угоди, її предмет тощо) необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин суборенди земельної ділянки, а його укладення є лише способом, завдяки якому була досягнута мета - передача в суборенду ФГ Оазис спірних земельних ділянок.

Укладаючи угоду про сумісний обробіток земельних ділянок для дослідних та навчальних цілей, відповідачі мали намір приховати правовідносини суборенди землі, оскільки умовами спірної угоди передбачено фактичну передачу права користування земельними ділянками з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарських культур), угода не містила іншої мети, з якою використовуються землі. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельні ділянки закладу освіти - орендарем було передано у строкове платне користування іншій особі.

Умовами укладених Покровською сільрадою зі Школою договорів оренди земельних ділянок можливість передачі цих ділянок у користування іншим особам не передбачена; доказів надання Покровською сільрадою Школі письмової згоди на укладення спірної угоди щодо орендованих земельних ділянок, як і на укладення щодо цих ділянок договору суборенди, відповідачами не подано. Про відсутність факту надання такої згоди прямо зазначено у листі Покровської сільради від 16.04.2019 № 153/04.04

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 81 Закону України «Про освіту» визначено, що передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється. Рухоме та/або нерухоме державне та/або комунальне майно, у тому числі земельні ділянки, передані приватному партнерові в управління, не може бути предметом застави, стягнення, джерелом погашення боргу, і щодо такого майна не можуть вчинятися будь-які дії, наслідком яких може бути припинення державної чи комунальної власності на відповідні об?єкти.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Школою передано земельні ділянки, орендовані за укладеними з Покровською сільрадою договорами оренди, в суборенду ФГ «Оазис» за відсутності відповідних правових підстав та достатнього обсягу повноважень, що є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Законодавством визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, вимоги прокурора про зобов`язання ФГ «Оазис» повернути землекористувачу - Покровській ЗОШ І-ІІІ ступенів Врадіївської районної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4822380800:05:000:0002 площею 7,287 га, вартістю 141635 грн., та земельну ділянку з кадастровим номером 4822380800:03:000:0563 площею 6,1045 га вартістю 230160 грн. 20 коп., що розташована в межах території Покровської сільської ради Врадіївського району, правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що спірні земельні ділянки не знаходяться у фактичному володінні ФГ Оазис , а тому судове рішення про їх повернення неможливо виконати, судова колегія відхиляє з огляду на встановлені обставини справи про те, що відповідач фактично користується, експлуатує земельну ділянку, здійснює на них господарську діяльність, що свідчить про те, що спірні ділянки знаходяться у його фактичному володінні.

Факт використання фермерським господарством земельних ділянок з кадастровими номерами 4822380800:03:000:0563 і 4822380800:05:017:0002 підтверджено як змістом самої спірної угоди, яка у п. 1.1 містить вказівку на здійснення обробітку господарством саме таких земельних ділянок, так і наявними в матеріалах справи інформаціями Покровської сільської ради від 01.07.2020, відділу освіти Врадіївської райдержадміністрації від 13.12.2019 і Покровської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 17.04.2019.

Колегія суддів відхиляє також аргументи апелянта про те, що укладення угоди не суперечить меті та предмету діяльності Покровської ЗОШ І-ІІІ ступенів, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1.9 Статуту Покровської ЗОШ І-ІІІ ступенів, затвердженого начальником відділу освіти Врадіївської районної державної адміністрації 25.10.2016, головною метою діяльності навчального закладу, визначеною його засновником, є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Більш того, в силу приписів п. 2.4.1 Класифікації та п. 6.2 Статуту кошти навчального закладу не є джерелом прибутку, отже Покровська ЗОШ є неприбутковим (некомерційним) закладом, а тому не може здійснювати rосподарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів з метою одержання прибутку.

За такого здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку не віднесено до статутної мети навчального закладу та не може здійснюватись в силу неприбутковості освітнього закладу, а отже така діяльність суперечить статутній меті загальноосвітнього навчального закладу.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення вимог ст. 52 ГПК України в частині незалучення до участі у справі правонаступника Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

В силу приписів ч. 1 ст. 80, ч. 4 ст. 87 ЦК України, ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, що прямо вбачається з положень ч. 5 ст. 104 ЦК України.

Разом з тим, як станом на дату прийняття рішення судом (27.01.2021), так на час розгляду справи апеляційним судом, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Покровська сільська рада Врадіївського району перебуває в стані припинення з 30.12.2020 року.

Однак запис як про її припинення, так і про наявність правонаступника до Єдиного державного реєстру не внесено, тому відсутні правові підстави для залучення до розгляду справи №915/1134/20 правонаступника Покровської сільської ради Врадіївського району.

Також колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про порушення господарським судом принципу диспозитивності господарського судочинства.

В силу приписів ч. 1 ст. 2, ст. 14 ГПК України суд розглядає справи справедливо, неупереджено та своєчасно не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом ч. 5 ст. 55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Господарським судом у рішенні зазначено про наявність заяви Покровської сільської ради від 29.09.2020 №270/02-20 про відмову від позову та закриття провадження в даній справі, однак правомірно відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на приписи ч. 5 ст. 55 ГПК України, а також на те, що прокурор підтримав позов у даній справі та вимагав розгляду справи по суті.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Фермерського господарства «Оазис» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2021 року у даній справі підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 270, п.2 ч.1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Оазис» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2021 року у справі №915/1134/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.07.2021 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І Діброва

Суддя Н.М. Принцевська