Постанова

від 15.06.2021 по справі 761/21667/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

справа №761/21667/15-к

провадження № 51-1884км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

виправданої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Києва, який працює менеджером у ТОВ «СТК Лютич», зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки с.Кривеньке Чортківського району Тернопільської області, яка не працює, зареєстрована в АДРЕСА_2 , проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судима,

виправданих за ч. 3 ст.358 Кримінального кодексу України (далі КК) (в редакції від 05 квітня 2001року №2341-ІІІ), і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК (в редакції від 05 квітня 2001року №2341-ІІІ), та виправдано на підставі п. 2 ч.1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченими.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 18 липня 2008 року у невстановлений час, перебуваючи в приміщенні головного офісу ВАТ «Сведбанк» в м. Києві по вул.Комінтерну, 30, надав працівникам банку завідомо підроблений документ довідку про доходи, видану ПП «Юнсон-Юф» за вих. № 191 від 10 липня 2008 року, відповідно до якої ОСОБА_6 дійсно працює на посаді менеджера на цьому підприємстві та йому з січня по червень 2008 року нараховано заробітну плату в розмірі 53398 грн 62 коп, хоча вказаного доходу він не отримував. Після розгляду, в тому числі й названої підробленої довідки, банком було прийняте позитивне рішення про укладення договору поруки між ОСОБА_6 та ВАТ «Сведбанк» за №2706/0708/71-457-Р-1 за кредитним договором №2706/0708/74-457 від 18липня 2008 року щодо надання ОСОБА_7 кредиту в розмірі 145000 доларів.

ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення в тому, що вона 18 липня 2008 року у невстановлений час, перебуваючи в приміщенні головного офісу ВАТ «Сведбанк» в м. Києві по вул.Комінтерну, 30, надала працівникам банку завідомо підроблений документ довідку про доходи, видану ПП «Катрін-ЛП» за вих. № 37 від 11 липня 2008 року, відповідно до якої ОСОБА_7 дійсно працює на посаді менеджера на цьому підприємстві та їй з січня по червень 2008 року нараховано заробітну плату в розмірі 59467 грн 62 коп, хоча вказаного доходу вона не отримувала. За результатами розгляду усіх документів, в тому числі й названої підробленої довідки, банком було прийняте позитивне рішення про укладення між ОСОБА_7 та ВАТ «Сведбанк» кредитного договору №2706/0708/74-457 від 18 липня 2008 року та надання кредиту в розмірі 145000доларів.

Органом досудового розслідування вказані вище діяння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК (в редакції від 05 квітня 2001року №2341-ІІІ), тобто як використання завідомо підробленого документа.

Вимоги касаційної скарги та заперечень на неї

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що апеляційним судом не наведено мотивів визнання доказів неналежними чи недопустимими та не надано оцінки сукупності доказів з точки зору їх достатності. На думку сторони обвинувачення, належної правової оцінки не отримали висновки експертів, згідно з якими підписи директорів підприємств на довідках виконані не ними, а іншими особами, та дані про реальний дохід виправданих. Прокурор вказує, що апеляційним судом не наведено переконливих доводів на спростовування аргументів його апеляційної скарги.

Захисником в інтересах виправданих подано заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких він стверджує, що матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК (в редакції від 05 квітня 2001року №2341-ІІІ). Вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.

Захисник та виправдані не погодилися із доводами касаційної скарги сторони обвинувачення та просили відмовити в її задоволенні.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно із ч. 1ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК)суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами нижчих інстанцій.

На думку прокурора, у цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, а саме ч. 3 ст. 358 КК (в редакції від 05 квітня 2001року №2341-ІІІ).

Однак із цим доводом касаційної скарги колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.

У розглядуваній справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судами попередніх інстанцій було виправдано за ч. 3 ст. 358 КК (в редакції від 05 квітня 2001року №2341-ІІІ) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК (не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченими).

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 374 КПКмотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цих вимог кримінального процесуального законодавства судами дотримано.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було пред?явлено обвинувачення у використанні завідомо підробленого документа за ч. 3 ст. 358 КК (в редакції від 05 квітня 2001року №2341-ІІІ), об`єктивна сторона якого може полягати у пред`явленні завідомо підробленого документа або поданні такого документа іншим особам. Подання підробленого документа передбачає, що певне коло осіб ознайомлюється зі змістом підробленого документа, а сама підробка не залишається у винного, а передається уповноваженим особам для посвідчення тих чи інших фактів.

Сторона обвинувачення для доведення вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покликалася на такі докази:

- договір кредиту між ОСОБА_7 та ВАТ «Сведбанк» (укладений 18липня 2008року №2706/0708/71-457);

- договір іпотеки між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 (укладений 18липня 2008 року №2706/0708/71-457-Z-1);

- договір поруки між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (укладений 18 липня 2008 року №2706/0708/71-457-P-1);

- заяву-анкету на отримання кредиту, подану ОСОБА_7 ;

- лист Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 грудня 2014 року №9503/9/26-55-18-05, згідно з яким директором ПП «Катрін-ЛП» у 2008 році була ОСОБА_9 , а ПП «Юнсон-Юф» ОСОБА_10 ;

- лист Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10вересня 2014 року №680/9/26-15-18-06-23 ДСК «Про надання інформації», у додатку до якого надано відомості про доходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно з якими ОСОБА_6 у 2008 році ПП «Юнсон-Юф» нарахована сума доходу 15471 грн 07 коп, податку 1749 грн 83 коп, ОСОБА_7 у 2008 році ПП «Катрін-ЛП» нарахована сума доходу 13316 грн 95 коп, податку 1420 грн 33 коп (далі лист податкової служби про доходи);

- лист Головного управління Пенсійного фонду України від 08вересня 2014 року №19740/09, згідно з яким сума заробітку для нарахування пенсії у ОСОБА_7 за 2008рік з січня по червень 2008 року становить 900 грн. щомісяця, а сума заробітку для нарахування пенсії у ОСОБА_6 за 2008 рік з січня по червень 2008 року 900грн щомісяця;

- довідку від 10липня 2008 року №191, видану ПП «Юнсон-Юф» на ім`я ОСОБА_6 та підписану директором ОСОБА_10 , згідно з якою останній з грудня 2007 року працює на цьому підприємстві на посаді менеджера та його заробіток за період з січня по червень 2008 року становить 53398 грн 62 коп (далі довідка про доходи ОСОБА_6 );

- довідки від 11 липня 2008 року №37, видану ПП «Катрін-ЛП» на ім`я ОСОБА_7 та підписану директором ОСОБА_9 , згідно з якою остання з 02 січня 2008 року працює на цьому підприємстві на посаді менеджера та її заробіток за період з січня по червень 2008 року складає 59467 грн 62 коп (далі довідка про доходи ОСОБА_7 );

- висновки експертів №1633 від 11 грудня 2014 року, №1632 від 15 грудня 2014 року згідно з якими відбитки печаток ПП «Юнсон-Юф» та ПП «Катрін-ЛП», проставлені в довідках про доходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , виконані кліше печаток, порівняльні зразки відтисків яких були надані для порівняльного дослідження;

- висновки експертів №1634 від 12 грудня 2014 року, №1631 від 15 грудня 2014 року, згідно з якими підпис в графі «директор» довідок про доходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконаний ймовірно не ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , а іншою особою ;

- протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 лютого 2015року, згідно з яким ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_7 на фото №2 як особу, яка подавала документи для отримання кредиту;

- свідоцтво про шлюб від 28 квітня 2010 року, згідно з яким між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 укладено шлюб;

- показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .

Проаналізувавши названі докази в сукупності та, оцінивши їх з точки зору належності, суд першої інстанції вказав, що вони не підтверджують факту використання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завідомо підроблених документів довідок про їхні доходи. З таким висновком погодився й апеляційний суд.

Однак на обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував інформації, яку надали органи податкової служби та пенсійного фонду про заробітну плату ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Проте ці доводи прокурора не заслуговують на увагу. Адже безпосередньо із тексту оскаржуваної ухвали апеляційного суду вбачається, що суд оцінював наведений аргумент, інаголосив на тому, що суми виплачених доходів, вказані у листі податкової служби про доходи та листі про суми заробітку вказані Головним управлінням Пенсійного фонду України не співпадають між собою. Відомості наведені у цих листах є взаємосуперечливими.

Крім цього, за матеріалами касаційної перевірки не встановлено, що для уникнення зазначеної суперечності орган досудового розслідування витребовував інформацію про суму виплачених чи отриманих доходів безпосередньо у ПП «Юнсон-Юф» та ПП «Катрін-ЛП».

Не заслуговують на увагу і доводи прокурора про те, що апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення відхилив висновки експертиз у цій справі з огляду на таке.

Відповідно до висновків експертів від 12 грудня 2014 року № 1634 та від 15 грудня 2014 року № 1631 підписи директорів ПП «Юнсон-Юф» ( ОСОБА_10 ) та ПП «Катрін-ЛП» ( ОСОБА_9 ) виконані не цими особами, а іншою особою.

Зазначеним висновкам апеляційним судом було надано належну правову оцінку та правильно вказано, що ці обставини ніяким чином не вказують на обізнаність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо процедури виготовлення вказаних довідок чи того, що вони містять неправдиву інформацію щодо отримання кожним з них доходів.

Водночас відповідно до висновків щодо оригінальності відбитків печаток на обох довідках про заробітну плату ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слідує, що вони виконані кліше печаток, порівняльні відтиски яких були надані експерту.

Також Суд зазначає, що самого факту про те, що підписи на довідках ймовірно належать не директорам підприємств, недостатньо для обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 358 КК (в редакції від 05квітня 2001року №2341-ІІІ).

Фактично з усієї доказової бази, яка зібрана у цій справі, видно, що довідки про заробітку плату ОСОБА_6 та ОСОБА_7 містять оригінальний відтиск печатки, однак підписані не особами, які були директорами відповідних підприємств, інформація з Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду про розмір зарплати подружжя ОСОБА_14 взаємосуперечлива, а інші докази підтверджують факт укладення договору кредиту з банком та пов`язаних із ним договорів.

Колегія суддів вважає, що за результатами апеляційної перевірки суд цієї інстанції правильно акцентував і на тому, що обставини щодо підроблення довідок про доходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду орган досудового розслідування та прокурор не перевіряли, як і причетність до підроблення названих довідок інших осіб.

Наведені в касаційній скарзі аргументи про підроблення довідок, оскільки вони отримані на різних підприємствах та містять майже однакові суми доходів також не свідчать про вчинення виправданими інкримінованого злочину.

Тож на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стороною обвинувачення було зібрано низку письмових доказів, серед яких перелічені вище договори кредиту, іпотеки та поруки, заява-анкета на отримання кредиту тощо. Однак ці документи вказують лише про оформлення виправданими названих договорів і не підтверджують факту вчинення ними злочину.

Не залишив апеляційний суд поза увагою і показання свідків у розглядуваній справі та при їх оцінці зазначив, що показання ОСОБА_11 (вказувала, що підписувала від імені банку кредитний та іпотечний договори з ОСОБА_7 ) та ОСОБА_13 (зазначив, що працював у ТОВ «Вектор Плюс», якому ТОВ «Сведбанк» відступив право вимоги заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_7 ) вказують лише на сам факт оформлення договорів кредиту та іпотеки виправданою.

Отже, матеріалами касаційної перевірки встановлено, що виправдовуючи обвинувачених, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані докази, на які посилалася сторона обвинувачення та згідно зі ст.94 КПК надав їм належну оцінку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та констатує, що надані стороною обвинувачення докази у своїй сукупності не підтверджують факту використання виправданими завідомо підробленого документу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційним судом не було допущено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскаржувана ухвала містить детальне обґрунтування відхилення доводів прокурора з належною правовою оцінкою, а тому відповідає положенням ст. 419 КПК.

Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3