Постанова

від 05.07.2021 по справі 915/1732/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1732/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ - Хекало О.О.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області

на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року, м.Миколаїв, суддя Ткаченко О.В., повний текст рішення складено та підписано 05.05.2021 року

у справі № 915/1732/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 452 829,78 грн. основного боргу, 49 156,04 грн. інфляційних втрат та 16 004,12 грн. - 3 % річних.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м.Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ основний борг у сумі 452 829,78 грн., 3% річних в сумі 16 004,12 грн., інфляційні втрати в сумі 49 156,04 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відповідачу за видатковими накладними було поставлено товар на загальну суму 704 077,80 грн., який відповідачем було оплачено лише частково, з огляду на що утворилась заборгованість в розмірі 452 829,78 грн., на яку позивачем також було нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021 року у справі №915/1732/19 (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ заборгованість за поставлений товар у розмірі 452 829,78 грн. основного боргу, 49 156,04 грн. інфляційних втрат та 16 004,12 грн. - 3 % річних та 7 800,45 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки, з огляду на що суд дійшов висновок про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений товар у розмірі 452 829,78 грн.

15.04.2021 року до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно якої позивач надав докази щодо розміру судових витрат та просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17 350,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі № 915/1732/19 (суддя Ткаченко О.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ витрати на правничу допомогу у розмірі 17 350,00 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами у справі доведено понесені ним витрати на правову допомогу, з огляду на що заява позивача підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі № 915/1732/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що з заяви позивача від 09.04.2021 року про розподіл судових витрат вбачається, що вона подана вже після проголошення судом вступної та резолютивної частини, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, 07.04.2021 року представником позивача до закінчення судових дебатів було зроблено усну заяву про намір подати заяву про розподіл судових витрат та всі докази, але ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що така заява повинна бути подана до суду, а не заявлена усно.

Крім того, як зазначає скаржник, з додатків наданих разом з заявою від 09.04.2021 року видно, що всі докази, крім документальних підтверджень надання правової допомоги у судовому засіданні 07.04.2021 року були оформлені заздалегідь, а тому представник позивача мав об`єктивну можливість надати всі докази витрат на правову допомогу (крім засідання 07.04.2021 року) до закінчення судових дебатів. Між тим, в своїй заяві від 09.04.2021 року представник позивача не надав жодних пояснень щодо наявності поважних причин, які перешкоджали йому надати докази понесених витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів.

З урахуванням викладеного скаржник вважає, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні відповідної заяви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с.Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі №915/1732/19, справу призначено до судового розгляду.

Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судове засідання, яке проводилось в режимі відео конференції, з`явився представник позивача, який заперечував проти вимог, викладених скаржником в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с.Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі №915/1732/19 залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін .

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить наявний у матеріалах справи звіт про відправку ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року про відкриття провадження у справі №915/1732/19 на електронну адресу відповідача, якою останнього повідомлено про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

05.07.2021 року, скаржник подав до Південно-західного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх. 1949/21/Д4, обґрунтовуючи його хворобою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с.Пересадівка Вітовського району Миколаївської області Чебана Володимира Олександровича.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у клопотанні скаржника щодо відкладення розгляду його апеляційної скарги на іншу дату належить відмовити , оскільки до нього не надано належних та допустимих доказів зазначених ним обставин, а у випадку неможливості прибути в судове засідання конкретного представника скаржника, останній мав право направити для участі в судових засіданнях іншу уповноважену особу, або керівника юридичної особи, як і не був позбавлений права надати суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, як то в межах іншого суду, чи поза межами суду, на підставі чинної редакції ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, чого скаржником зроблено не було. До того ж, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі від 31.05.2021 року явка сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для апеляційного перегляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області не потребує задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі №915/1732/19 є правомірним, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021 року у справі №915/1732/19 (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ заборгованість за поставлений товар у розмірі 452 829,78 грн. основного боргу, 49 156,04 грн. інфляційних втрат та 16 004,12 грн. - 3 % річних та 7 800,45 грн. витрат зі сплати судового збору.

15.04.2021 року поштою до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ надійшла заява про розподіл судових витрат від 09.04.2021 року, в якій позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17350,00 грн .

Заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021 року у справі №915/1732/19 позовні вимоги заявника задоволені, тому слід відшкодувати понесені витрати.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду копії наступних документів:

- договору про надання правової допомоги від 03.10.2019 року № 19-1, укладеного між адвокатом Хекало О.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м.Київ;

- протоколу про розмір гонорару від 03.10.2019 року, з якого вбачається, що адвокат здійснює представництво клієнта в т.ч. при розгляді справи № 915/1732/19 (судове засідання 22.10.2019 року - 1700,00 грн.);

- акту приймання наданих послуг від 22.10.2019 року на суму 1700,00 грн. за участь в судовому засіданні 22.10.2019 року у справі № 915/1732/19;

- рахунку № 19-1/1 від 03.10.2019 року;

- платіжного доручення від 03.10.2019 року з відміткою банка платника;

- платіжного доручення від 03.10.2019 року з відміткою банка отримувача;

- протоколу про розмір гонорару від 11.11.2019 року, з якого вбачається, що адвокат здійснює представництво клієнта в т.ч. при розгляді справи № 915/1732/19 (судове засідання 26.11.2019 року - 2500,00 грн.);

- акту приймання наданих послуг від 26.11.2019 року на суму 2500,00 грн. за участь в судовому засіданні 26.11.2019 року у справі № 915/1732/19;

- рахунку № 19-1/2 від 20.11.2019 року;

- платіжного доручення від 21.11.2019 року з відміткою банка платника;

- платіжного доручення від 21.11.2019 року з відміткою банка отримувача;

- протоколу про розмір гонорару від 20.02.2020 року, з якого вбачається, що адвокат здійснює представництво клієнта в т.ч. при розгляді справи № 915/1732/19 (судове засідання 27.02.2020 року - 1700,00 грн.);

- акту приймання наданих послуг від 28.02.2020 року на суму 1700,00 грн. за участь в судовому засіданні 27.02.2020 року у справі № 915/1732/19;

- рахунку №19-1/7 від 20.02.2020 року;

- платіжного доручення від 25.02.2020 року з відміткою банка отримувача;

- протоколу про розмір гонорару від 13.08.2020 року, з якого вбачається, що адвокат здійснює представництво клієнта в т.ч. при розгляді справи № 915/1732/19 (судове засідання 18.08.2020 року - 3900,00 грн.);

- акту приймання наданих послуг від 18.08.2020 року на суму 3900,00 грн. за участь в судовому засіданні 18.08.2020 року у справі № 915/1732/19;

- рахунку № 19-1/9 від 13.08.2020 року;

- платіжного доручення від 17.08.2020 року з відміткою банка отримувача;

- протоколу про розмір гонорару від 26.08.2020 року, з якого вбачається, що адвокат здійснює представництво клієнта в т.ч. при розгляді справи № 915/1732/19 (судове засідання 27.08.2020 року - 2600,00 грн.);

- акту приймання наданих послуг від 28.08.2020 року на суму 2600,00 грн. за участь в судовому засіданні 27.08.2020 року у справі № 915/1732/19;

- рахунку № 19-1/10 від 28.08.2020 року;

- платіжного доручення від 01.09.2020 року з відміткою банка отримувача;

- протоколу про розмір гонорару від 13.01.2021 року, з якого вбачається, що адвокат здійснює представництво клієнта в т.ч. при розгляді справи № 915/1732/19 (судове засідання 04.03.2021 року - 4150 грн.);

- акту приймання наданих послуг від 11.03.2021 року за участь в судовому засіданні 04.03.2021 року у справі № 915/1732/19;

- рахунку № 19-1/12 від 11.03.2021 року;

- платіжного доручення від 11.03.2021 року з відміткою банка отримувача;

- протоколу про розмір гонорару від 24.03.2021 року, з якого вбачається, що адвокат здійснює представництво клієнта в т.ч. при розгляді справи № 915/1732/19 (судове засідання 24.03.2021 року - 2350,00 грн., 07.04.2021 року - 1300,00 грн.);

- акту приймання наданих послуг від 08.04.2021 року;

- рахунку №19-1/13 від 08.04.2021 року;

- платіжного доручення від 08.04.2021 року з відміткою банка отримувача;

- виписки по банківському рахунку (реєстр документів) Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ з 01.11.2020 року до 09.04.2021 року;

- виписки по банківському рахунку (реєстр документів) Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ з 01.01.2020 року до 04.10.2020 року.

Також матеріали справи містять копію ордеру серія АА № 1008296 від 21.10.2019 року, виданого адвокату Хекало О.О. на підставі договору про надання правової допомоги № 19-1 від 03.10.2019 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Хекало О.О. 30.09.2019 року, який представляв інтереси позивача в судових засіданнях.

23.04.2021 року до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області надійшли заперечення проти заяви про розподіл судових витрат, в якій відповідач просив суд відмовити у задоволенні вищезазначеної заяви з мотивів , аналогічних мотивам, що викладені в апеляційній скарзі.

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі № 915/1732/19 (суддя Ткаченко О.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ витрати на правничу допомогу у розмірі 17 350,00 грн.

При цьому, судова колегія зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області, окрім вищевказаного додаткового рішення у справі, також оскаржило основне рішення, за результатами апеляційного перегляду якого, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с.Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021 року у справі № 915/1732/19 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021 року у справі № 915/1732/19 - без змін.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

З матеріалів справи вбачається, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ в суді був адвокат Хекало О.О. відповідно до ордеру серія АА № 1008296 від 21.10.2019 року, виданого адвокату Хекало О.О. на підставі договору про надання правової допомоги № 19-1 від 03.10.2019 року.

Так, 03.10.2019 року між позивачем у справі та адвокатом Хекало О.О. було укладено договір про надання правової допомоги від № 19-1, яким сторони узгодили, що розмір гонорару за надану згідно цього договору правову допомогу визначається сторонами в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 4.1 договору).

Як свідчать надані протоколи про розмір гонорару (додатки до договору) від 03.10.2019 року, від 11.11.2019 року, від 20.02.2020 року, від 13.08.2020 року, від 26.08.2020 року, від 24.03.2021 року, було погоджено, у тому числі розмір гонорарів за представництво інтересів позивача у справі № 915/1732/19 (відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Родіна Агро ) у судових засіданнях 22.10.2019 року, 26.11.2019 року, 27.02.2020 року, 18.08.2020 року, 27.08.2020 року, 24.03.2021 року, 07.04.2021 року, а також за включення витрат на правову допомогу до судових витрат, на загальну суму 17 350,00 грн.

За фактами надання правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача у судових засіданнях у справі № 915/1732/19 22.10.2019 року, 26.11.2019 року, 27.02.2020 року, 18.08.2020 року, 27.08.2020 року, 24.03.2021 року, 07.04.2021 року, а також щодо включення витрат на правову допомогу до судових витрат були складені акти приймання наданих послуг №3 від 22.10.2019 року, від 26.11.2019 року, від 28.02.2020 року, від 18.08.2020 року, від 28.08.2020 року, від 08.04.2021 року .

Також з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ згідно наданих платіжних доручень № 582 від 03.10.2019 року, № 658 від 21.11.2019 року, № 99 від 25.02.2020 року, № 553 від 17.08.2020 року, № 570 від 01.09.2020 року, № 1011 від 08.04.2021 року сплатило адвокату гонорар у загальній сумі 40 600,00 грн . , у тому числі гонорар за представництво інтересів позивача у справі № 915/1732/19 у судових засіданнях 22.10.2019 року, 26.11.2019 року, 27.02.2020 року, 18.08.2020 року, 27.08.2020 року, 24.03.2021 року, 07.04.2021 року, а також за включення витрат на правову допомогу до судових витрат, у загальному розмірі 17 350,00 грн.

Судовою колегією перевірено та встановлено, що адвокат Хекало О.О. дійсно приймав участь у всіх судових засідання в суді першої інтонації, що перелічені вище, крім того, вказаним адвокатом було складено та подано до суду першої інстанції процесуальні документи, що містяться у матеріалах справи.

Отже, у зв`язку із розглядом даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ фактично та обґрунтовано понесло витрати на правничу (правову) допомогу адвоката, виплативши винагороду за представництво його інтересів в суді, відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги з адвокатським об`єднанням, у загальній сумі 17 350,00 грн.

При цьому, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021 року у справі №915/1732/19 (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ заборгованість за поставлений товар у розмірі 452 829,78 грн. основного боргу, 49 156,04 грн. інфляційних втрат та 16 004,12 грн. - 3 % річних та 7 800,45 грн. витрат зі сплати судового збору, з огляду на що, ухвалюючи додаткове рішення у справі, місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву позивача про відшкодування судових витрат в повному обсязі.

До того ж, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що будь-яких заяв щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з їх необґрунтованістю або неспівмірністю від відповідача до суду не надходило, оскільки у заяві від 23.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської просило суд взагалі відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з порушенням позивачем порядку надання відповідних доказів на підтвердження понесених витрат, а саме тим, що позивачем у судовому засіданні 07.04.2021 року було зроблено усну заяву про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат, тоді як, на думку скаржника. така заява має бути подана в письмовому вигляді до суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с.Пересадівка Вітовського району Миколаївської, судова колегія зазначає наступне.

Порядок подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу визначений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, з матеріалів справи вбачаться, що у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ було заявлено, що орієнтовний розмір судових витрат, пов`язаних з надання правничої допомоги, які товариство планує понести під час розгляду справи, складає 25 000,00 грн. Під час судового засідання у справі 07.04.2021 року, до закінчення судових дебатів, було зроблено усну заяву про подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що підтверджується протоколом та не заперечується скаржником.

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , м. Київ з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі було зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому судова колегія наголошує, що чинним процесуальним кодексом не визначено обов`язкову письмову форму заяви про подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а лише наголошено, що така заява має бути зроблена до закінчення судових дебатів. З вказаного слідує, що така заява може бути зроблена у будь-якій процесуально допустимій формі, в тому числі заявлена усно під звукозапис, з огляду на що твердження скаржника про обов`язковість подання такої заяви до суду в письмовій формі відхиляються судовою колегією як безпідставні.

Що стосується посилань скаржника на те, що частина доказів, поданих разом із заявою, була наявна у представника позивача ще у судовому засіданні 07.04.2021 року, з огляду на дати їх складання, а тому позивач не обґрунтував необхідності їх подання раніше, судом апеляційної інстанції також відхиляються, оскільки процесуальний кодекс не ставить в залежність порядок подання відповідних доказів від дати їх складання, а тому сторони не обмежені у праві подати такі докази (незалежно від дати їх складання) після ухвалення судового рішення у справі за умови дотримання порядку, визначеного ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Тому судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням процесуальних норм, надано оцінку усім доказам у справі та зроблено висновки щодо наявності підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення на його користь з відповідачів суми понесеним ним витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області не підлягає задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі № 915/1732/19 відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування з доводів та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» , с.Пересадівка Вітовського району Миколаївської області на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі № 915/1732/19 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі № 915/1732/19 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 05.07.2021 року.

Повний текст постанови складено 06 липня 2021 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош