Постанова

від 30.06.2021 по справі 914/1304/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1304/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-транспортне підприємство "Бодекс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2021 року (головуючий - Зварич О.В., судді: Гриців В.М., Дубник О.П.) і рішення Господарського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року (суддя Яворський Б.І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-транспортне підприємство "Бодекс"

до Львівської міської ради

про визнання відсутнім права орендодавця за договором оренди землі.

(у судовому засіданні взяв участь представник Позивача - Перунов В.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-транспортне підприємство "Бодекс" (далі "Позивач" , ТОВ "Бодекс") звернулося до місцевого господарського суду із позовом у якому просило з 31.01.2020 визнати відсутнім у Львівської міської ради (далі також "Відповідач" ) право орендодавця за укладеним між ними договором оренди землі від 25.01.2018.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем, як орендарем земельної ділянки, завершено будівництво багатоквартирних житлових будинків на цій ділянці і такі будинки готові до експлуатації, а тому на підставі частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" ТОВ "Бодекс" має право на дострокове одностороннє припинення дії договору оренди, про що воно повідомило Львівську міську раду. Після такого повідомлення, на переконання Позивача, договір оренди є припиненим, а право Відповідача бути орендодавцем за таким договором відсутнє.

Короткий зміст і мотиви судових рішень

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.1. Рішення судів попередніх інстанцій з посиланням на правову позицію Верховного Суду, що була викладена у постанові від 27.03.2019 у справі № 925/315/18, мотивовані тим, що після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію в орендаря, на підставі частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі", дійсно виникає право на дострокове припинення дії договору оренди, яке може бути реалізоване у порядку, наприклад, статті 31 чи статті 32 цього Закону. Але, у даному випадку, завершення будівництва має розглядатися в контексті припинення орендарем користування наданою йому для будівництва земельною ділянкою. Водночас, сам факт завершення будівництва ще не свідчить про припинення користування Позивачем, як орендарем, наданою йому для будівництва земельною ділянкою, а тому, укладений між сторонами договір оренди землі продовжує діяти, а отже і підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В якості підстав касаційного оскарження обирає приписи пунктів 1 і 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)

4. Скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму матеріального права, а саме положення частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду" землі. Позивач стверджує, що відповідно до вказаної норми, право на дострокове одностороннє припинення договору оренди землі виникає після конкретного юридичного факту - завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію; ця правова норма не пов`язує право добросовісного орендаря на припинення дії договору оренди землі з фактом припинення користування земельною ділянкою і не зобов`язує Позивача доводити такий факт; дана норма не є бланкетною і не пов`язується законодавцем із приписами статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

4.1. Здійснене судами попередніх інстанцій (у цій частині) правозастосування дійсно узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який було викладено у постанові від 27.03.2019 у справі № 925/315/18, але, на думку скаржника, наразі є усі підстави для відступу від такого висновку суду касаційної інстанції. Позивач стверджує, що надаючи згаданий висновок щодо правильного застосування приписів частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі", Верховний Суд фактично видозмінив дійсний зміст цього положення Закону, замінивши одну юридичну подію на іншу (завершення будівництва - припинення користування землею).

5. Крім цього, скаржник вважає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що права ТОВ "Бодекс" Відповідачем не порушені через відсутність у матеріалах справи доказів дотримання Позивачем процедури звернення до Львівської міської ради із заявою про розірвання договору (на думку скаржника це адміністративна процедура), суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, який було викладено у постанові від 21.11.2018 у справі № 429/12773/12 (5а/429/317/12) і який зводиться до того, що "з моменту укладення договору оренди землі між сторонами припиняються адміністративні правовідносини та в подальшому виникають договірні, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору".

Доводи відзиву Відповідача (узагальнено)

6. Львівська міська рада повністю погоджується із судовими рішеннями з мотивів, якими керувалися суди. Касаційну скаргу вважає необґрунтованою і просить у її задоволенні відмовити.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини справи

7. Розглядаючи дану справу суди установили, що 27.03.2008 року Міським відділом Львівської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" передано ТОВ "Бодекс" у користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові по вул. Кульпарківській, 230-а, про що складено акт про передачу і показ меж земельної ділянки.

8. 25.01.2018 між Львівською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Бодекс" (Орендар) укладено договір оренди землі (далі Договір оренди).

8.1. Згідно п. 1 Договору оренди Орендодавець на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова", від 25.05.2017 № 1995 "Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові" та ухвали Львівської міської ради від 07.12.2017 № 2739 "Про продовження ТзОВ "ВТП "Бодекс" терміну оренди земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 230-а" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з кадастровим номером 4610136300:04:017:0135, яка розташована у м. Львові на вул. Кульпарківській, 230а.

8.2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,6023 га (п. 2 Договору оренди).

8.3. Згідно із п. 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 19 292 653, 38 грн.

8.4. Договір оренди укладено на 10 років до 07.12.2027. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору оренди).

8.5. Пунктом 9 Договору оренди сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 2 122 191, 87 грн в рік, що становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

8.6. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків (п. 15 Договору оренди).

8.7. Відповідно до п. 16 Договору оренди цільове призначення земельної ділянки: код КВЦПЗ - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земельної ділянки згідно ст. 19 Земельного кодексу України: землі житлової та громадської забудови.

8.8. Пунктами 37, 38 Договору оренди сторони погодили, що дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи - Орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

8.9. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи Орендаря Орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням Орендодавцем договірних зобов`язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону (п. 39 Договору оренди).

8.10. Згідно з п. 40 Договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-Орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - Орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду не переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з Орендарем.

8.11. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки покладається на Орендаря (п. 44 Договору оренди).

9. Договір зареєстрований у Львівській міській раді 25.01.2018 за № 3-3057, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі 3-4 вчинено запис.

10. 28.01.2020 Позивач, з посиланням на частину 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі", скерував на адресу Відповідача заяву про припинення Договору оренди, у якій просив Львівську міську раду (у зв`язку із завершенням будівництва) розірвати Договір оренди.

11. У відповідь на вказаний лист Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради листом № 2403-вих-9863 від 14.02.2020 повідомило, що для вилучення земельної ділянки з користування (розірвання Договору оренди), відповідно до ухвали Львівської міської ради № 2327 від 14.09.2017 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада" необхідно подати додаткові документи, а саме: копію зареєстрованого правовстановлюючого документу на земельну ділянку (засвідчену заявником); копії документів, що засвідчують факт відчуження (набуття) нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (договори купівлі-продажу, дарування тощо, засвідчені нотаріально у поточному році); копію плану земельної ділянки масштабу 1:500, на підставі якого земельна ділянка надавалась в оренду (засвідчена заявником); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кодом КВПЦЗ, виданий державним кадастровим реєстратором Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; довідку про справляння плати за землю за 2 роки, що передують даті подання заяви про розірвання договору оренди землі, із вказаними сумами сплати та заборгованості, видана територіальним органом ДФС за місцем розташування земельної ділянки; копії установчих документів підприємства, засвідчена заявником (для юридичних осіб); довіреність або нотаріально засвідчена копія довіреності - для уповноваженої особи. В подальшому (при наявності всієї документації, передбаченої вказаною адміністративною послугою) зазначене питання виноситься на розгляд органу місцевого самоврядування.

12. 27.04.2020 Позивач скерував на адресу Львівської міської ради лист вих. № 04 про припинення Договору оренди.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

13. Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

13.1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

13.2. Згідно з приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

13.3. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

13.4. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

13.5. Частиною 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

14. За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

14.1. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 названого Закону).

14.2. Статтею 13 цього ж Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

14.3. Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Частинами 3, 4 вказаної статті Закону визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

14.4. Положеннями частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

15. З аналізу наведених норм права слідує, що припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування, як органу розпорядження землею комунальної власності.

16. При цьому, відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

17. Надаючи висновок щодо правильного застосування наведених положень Закону України "Про оренду землі", Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 вказав, що зміст частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію в орендаря, на підставі положень цієї норми, виникає право на дострокове припинення дії договору оренди, яке може бути реалізоване у порядку, наприклад, статті 31 чи статті 32 Закону України "Про оренду землі".

17.1. При цьому, у даному випадку, завершення будівництва має розглядатися в контексті припинення орендарем користування наданою йому для будівництва земельною ділянкою. Сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем, наданою йому для будівництва земельною ділянкою, а саме останнє є підставою для розірвання договору оренди землі на підставі Закону. Ці події, як правило не співпадають в часі.

17.2. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому статтями 41, 42 Земельного кодексу України.

18. З обставин цієї справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків. ТОВ "Бодекс" вважає, що за фактом завершення будівництва та введення таких будинків до експлуатації укладений ним з Львівською міською радою Договір оренди припинився на підтвердження чого Позивач надав судам копії декларацій про готовність до експлуатації об`єкта, копії сертифікатів Інспекції ДАБК у м. Львові про відповідність закінчених будівництвом об`єктів проектній документації та підтвердження їх готовності до експлуатації та копію акта готовності об`єкта до експлуатації.

18.1. Але, як абсолютно правомірно вирішили суди попередніх інстанцій з посиланням на вказаний вище правовий висновок Верховного Суду, вказані документи не свідчать про припинення користування спірною земельною ділянкою, а тому не можуть бути підставою для одностороннього дострокового припинення Договору оренди на підставі частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі".

18.2. Здійснений судами аналіз умов Договору оренди також не дає підстав для висновку про те, що цей договір припиняється у зв`язку із закінченням будівництва та введенням об`єктів в експлуатацію.

18.3. Доказів будь-якої передачі ТОВ "Бодекс" чи відчуження збудованих будинків іншим особам, тобто доказів того, що фактичне користування земельною ділянкою здійснюють інші особи матеріали цієї справи також не містять, а тому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у даному випадку підстав для задоволення позову є цілком раціональним та правомірним.

18.4. Варто також вказати, що за умовами укладеного між сторонами Договору оренди, земельна ділянка надавалася Позивачеві не тільки для будівництва багатоповерхових житлових будинків, а і для їхнього обслуговування.

19. Аргументи скаржника про те, що наразі є підстави для відступу від правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 (пункти 4. - 4.1. цієї Постанови), колегія суддів Касаційного господарського суду відхиляє з огляду на те, що:

(1) норма права має внутрішній зміст, а також текстуальну або іншу знакову форму вираження, з якої можна, зокрема, встановити мету цієї норми, надати її змісту певний сенс (смисл) шляхом тлумачення;

(2) правила тлумачення норм права є сталими в науці про основні та загальні закономірності виникнення, розвиту функціонування права і відповідно до одного з них тлумачення норм права за своїм обсягом може бути і розширювальним; таке тлумачення має місце, зокрема, тоді, коли зміст норми є більш широким, ніж її текстуальне вираження, наприклад коли норма права викладена дуже лаконічно та необхідні додаткові засоби, щоб правильно зрозуміти її зміст;

(3) Верховний Суд не бачить жодних перешкод задля застосування саме такого підходу при формуванні правового висновку щодо правильного застосування спірної у цих правовідносинах норми Закону України "Про оренду землі"; крім цього, наданий у постанові від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 правовий висновок щодо застосування приписів частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" знайшов своє відображення і у іншій (пізнішій) практиці Верховного Суду (зокрема постанова від 04.03.2020 у справі № 910/7294/19), що свідчить про те, що практика касаційного суду у цьому питанні не змінилася та є сталою;

(4) формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, зокрема і за допомогою тлумачення, є головним призначенням Верховного Суду, як найвищої судової установи в Україні; забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення; крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб;

(5) доводи Позивача у цій частині не містять під собою раціонального правового підґрунтя і по суті є спробою отримати протилежне рішення Верховного Суду.

20. ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1, 2 статті 300).

21. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

22. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України ТОВ "Бодекс" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

23. Що ж до ще однієї підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

24. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24.1. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

25. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що постанову апеляційного господарського суду прийнято без урахування правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 21.11.2018 у справі № 429/12773/12 (5а/429/317/12).

25.1. Але, колегія суддів Касаційного господарського суду констатує, що наводячи вказані доводи скаржник не зазначає конкретної норми права, яка неправильно застосована апеляційним судом і якої стосується відповідний висновок Верховного Суду.

25.2. Більше того, із постанови Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 429/12773/12 (5а/429/317/12) вбачається, що нею було залишено без змін ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, якою провадження у зазначеній справі було закрито, через те, що спір, який виник у ній не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто, постанова Верховного Суду, на яку посилається скаржник, взагалі не містить висновків щодо правильного застосування норм матеріального права по суті спірних правовідносин.

25.3. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

25.4. Але, з урахуванням викладеного, постанову Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 429/12773/12 (5а/429/317/12) не можна вважати такою, що ухвалена у подібних справі № 914/1304/20 правовідносинах, а тому посилання ТОВ "Бодекс" на неї в якості підстави для касаційного оскарження судових рішень, що визначена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, відхиляються.

26. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

26.1. За викладеного, на підставі наведеної норми ГПК України, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Бодекс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 і рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2020 з підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. За результатами здійснення касаційного перегляду судових рішень у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду не знайшла підстав для їх зміни чи скасування.

27.1. Касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ТОВ "Бодекс" з підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає закриттю, а з підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 2 частини 2 цієї ж норми ГПК України, касаційна скарга залишається без задоволення.

28. Судові витрати за розгляд касаційної скарги несе скаржник.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 914/1304/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-транспортне підприємство "Бодекс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-транспортне підприємство "Бодекс" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року у справі № 914/1304/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.