Постанова

від 05.07.2021 по справі 712/8183/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 712/8183/19

провадження № 61-16070св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державне підприємство СЕТАМ , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Юрфактор Сервіс , приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно в інтересах відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року у складі судді Позарецької С. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Бондаренка С. І., Сіренка Ю. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державного підприємства СЕТАМ , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Юрфактор Сервіс , приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в інтересах відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ про визнання електронних торгів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ ДВС), держаного підприємства СЕТАМ (далі - ДП СЕТАМ ), ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Юрфактор Сервіс (далі - ТОВ Юрфактор Сервіс ), приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в інтересах відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ (далі - ПрАТ Черкаське хімволокно ) про визнання електронних торгів недійсними.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2013 року у справі № 2-523/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна в натурі, яке набрало законної сили 17 вересня 2013 року, визнано за нею право власності на 1/2 частику квартири АДРЕСА_1 , та стягнуто на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частики цієї квартири в сумі 95 250,00 грн.

На виконання цього рішення суду в частині стягнення зазначеної суми 28 листопада 2013 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист та постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі - Придніпровський відділ ДВС) Чепурної І. В. від 29 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження № 41038619.

Позивач зазначала, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 у заяві про прийняття виконавчого листа до виконання вказав недостовірну інформацію щодо місця її фактичного проживання, вона не отримала своєчасно постанову про відкриття виконавчого провадження та фактично не набула статусу учасника виконавчого провадження і не могла реалізовувати свої права та обов`язки у виконавчому провадженні.

Також вказувала, що 19 лютого 2014 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ про стягнення з неї на користь публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно (далі - ПАТ Черкаське хімволокно ) грошових коштів за спожиту теплову енергію в сумі 5 162,41 грн. На підставі цього судового наказу судом 24 лютого 2017 року видано виконавчий лист, за яким постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС від 21 березня 2017 року відкрито виконавче провадження.

Позивач вважала, що ПАТ Черкаське хімволокно без поважних причин пропустило строк пред`явлення судового наказу до виконання, оскільки він повинен бути пред`явлений до виконання не пізніше 25 березня 2015 року.

07 вересня 2017 року у зведеному виконавчому провадженні № 54198891 від 23 червня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 101 105,82 грн старшим державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Скрипкою Т. В. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 для визначення ринкової вартості належної позивачеві частини квартири.

ОСОБА_1 вказувала, що не отримувала у належні строки копію зазначеної постанови, у зв`язку з чим не володіла необхідною для захисту своїх прав та законних інтересів інформацією та не мала фізичної можливості як заперечувати щодо процесуального документа, так і оскаржувати його.

Відповідно до звіту № МV-170927-01 про проведення незалежної оцінки ринкової вартості квартири, складеного 27 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_3 , ринкова вартість 1/2 частки однокімнатної квартири

АДРЕСА_1 , склала 171 900,00 грн.

31 травня 2018 року відбулися електронні торги з продажу належної позивачеві 1/2 частики спірної квартири загальною площею 37,3 кв. м, за стартовою ціною 120 330,00 грн.

На думку позивача, при проведенні вказаних електронних торгів порушено її права та інтереси, оскільки вони відбувались на підставі вказаного звіту від 27 вересня 2017 року № MV-170927-01, який на час проведення торгів втратив чинність; вона не ознайомлювалась із результатами визначення вартості арештованого майна; державний виконавець не встановив наявність у позивача як боржника коштів у гривнях та іноземній валюті, за рахунок яких можливо було виконати судове рішення, та звертаючи стягнення на майно позивача, не виносив відповідної постанови, чим порушив вимоги Закону України Про виконавче провадження .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати недійсними електронні торги (протокол № 335959), організовані та проведені 31 травня 2018 року ДП СЕТАМ з реалізації 1/2 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 37,3 кв. м, за стартовою ціною - 120 300,00 грн, реєстраційний номер лота: 279674, за заявкою щодо реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів Придніпровського відділу ДВС від 26 березня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем як боржником за виконавчими провадженнями, за якими відбулось звернення стягнення на арештоване майно, не вказано, які саме порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) при проведенні електронних торгів було допущено, і як вони вплинули на результат торгів, а судом під час вирішення спору не було встановлено порушення вимог вказаного Порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року .

У грудні 2020 року справу № 712/8183/19 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г, від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, а також вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання заявника про дослідження доказів, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України) .

Касаційна скарга обґрунтована доводами, наведеними у позовній заяві, а також тим, що, на її думку, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають нормам чинного законодавства.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на порушення, допущені Придніпровським відділом ДВС під час виконання зведеного виконавчого провадження на усіх його стадіях, серед яких: не повідомлено боржника про відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій за адресою її фактичного проживання; прийнято до виконання судовий наказ поза межами строку для пред`явлення виконавчого документа; не перевірено наявність у неї як боржника коштів у гривнях та іноземній валюті, за рахунок яких можливо було виконати судове рішення; не дотримано Порядку під час реалізації частини спірної квартири, взято до уваги звіт від 27 вересня 2017 року № MV-170927-01, який на час проведення торгів втратив чинність.

Судами не правильно здійснено посилання на положення статей 650, 655, 656 ЦК України, оскільки вони не регулюють відносини з примусової реалізації майна у виконавчому провадженні.

Доводи інших учасників справи

Відзив ТОВ Юрфактор Сервіс на касаційну скаргу мотивовано тим, що доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, а судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно розмежували обставини, що підлягали дослідженню у цій справі, зокрема, відокремивши доводи позивача, які стосуються порядку проведення електронних торгів, та доводи, які стосуються оскарження дій державного виконавця, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження як підготовчого етапу реалізації майна боржника. Дії державного або приватного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження, а тому не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними у зазначений спосіб, та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Відзив ДП СЕТАМ на касаційну скаргу мотивований тим, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, на думку підприємства, є законними та обґрунтованими. Електронні торги з реалізації спірної квартири відбулись у встановленому законом порядку. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною), тому станом на час передачі майна на реалізацію оцінка майна була чинною. Доводи позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг ґрунтуються на оскарженні позивачем дій державного виконавця, які підлягають оскарженню у порядку розділу VII ЦПК України. Позивачем не надано доказів оскарження дій державного виконавця у належному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2013 року у справі № 711/4962/13-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1

(а. с. 22-23, т. 1).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2013 року у справі № 2-523/11 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку цієї квартири. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частки вказаної квартири у розмірі 95 250,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили (а. с. 24-25, т. 1).

ОСОБА_1 вказане судове рішення добровільно не виконано.

На виконання цього рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси 28 листопада 2013 року видано виконавчий лист № 2/711/26/13, за яким постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС від 29 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження № 41038619 на підставі заяви ОСОБА_2 від 28 листопада 2013 року (а. с. 27, т. 1).

Відповідно до листів Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 19 червня 2017 року та від 16 січня 2018 року на запити державного виконавця Придніпровського відділу ДВС, Багаутдінова Н. В. з 31липня 2002 року та станом на час вчинення виконавчих дій зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Постановою державного виконавця за цим виконавчим провадженням від 29 листопада 2013 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 у межах суми стягнення 95 250,00 грн (а. с. 28, т. 1).

Постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС від 09 липня 2015 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/711/26/13 від 28 листопада 2013 року накладено арешт на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в межах суми звернення стягнення 95 250,00 грн (а. с. 29, т. 1).

Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС від 21 березня 2017 року відкрито виконавче провадження № 53614981 з виконання судового наказу № 711/1081/14-ц, виданого 24 лютого 2017 року Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Черкаське хімволокно боргу у сумі 5 277,11 грн (а. с. 34, т. 1).

Постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС від 23 червня 2017 року об`єднано виконавчі провадження № 41038619 та № 53614981 у зведене провадження № 54198891 (а. с. 35, т. 1).

Постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС від 07 вересня 2017 року призначено ФОП ОСОБА_3 експертом, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 54198891 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 101 105,82 грн

(а. с. 36, т. 1).

Відповідно до звіту від 27 вересня 2017 року про проведення незалежної оцінки ринкової вартості нерухомого майна 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 вартість цієї частки квартири становить 171 900,00 грн (а. с. 37-48, т. 1).

Постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС від 18 січня 2018 року за заявою ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 55575483 з виконання виконавчого листа № 711/5985/17, який виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 126 002,59 грн (а. с. 54, т. 1).

26 березня 2018 року за № 10350 Черкаській філії ДП СЕТАМ державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС направлена заявка щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів за зведеним виконавчим провадженням щодо боржника ОСОБА_1 та стягувачів: ПАТ Черкаське хімволокно , ОСОБА_2 ; майно, що реалізується, 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , звіт експерта від 27 вересня 2017 року, термін дії оцінки до 27 березня 2018 року, стартова ціна 171 900,00 грн (а. с. 62-63, т. 1).

Відповідно до протоколів від 16 квітня 2018 року № 326838 та від 07 травня 2018 року № 330736 торги з реалізації 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 не відбулись (а. с. 56-57, т. 1).

Відповідно до протоколу від 31 травня 2018 року № 335959 відбулись торги з реалізації 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , переможцем стало ТОВ Юрфактор Сервіс , ціна продажу - 120 330,00 грн (а. с. 58-59, т. 1).

Згідно з актом державного виконавця про проведені електронні торги від 13 червня 2018 року та свідоцтва, посвідченого 21 червня 2018 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кондаковою Н. В., ТОВ Юрфактор Сервіс належить на праві власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , що раніше належала ОСОБА_1 (а. с. 55, 60, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання зі сторони продавця - акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом висновок Верховного Суду України викладено у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Вказане підтверджують приписи частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасове положення не передбачало. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) викладено правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України Про виконавче провадження .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016року (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП СЕТАМ розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження, чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі

№ 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведено, зокрема не надано належних і допустимих доказів, що зазначені нею порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги, серед іншого порушенням порядку відкриття виконавчого провадження, направлення державним виконавцем учасникам виконавчого провадження процесуальних документів, зокрема боржникові, здійснення дій та прийняття рішень щодо накладення арешту на майно боржника, проведення оцінки вартості нерухомого майна, а також проведення електронних торгів та наявності нечинного звіту про оцінку майна.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Частинами другої-четвертої статті 58 Закону передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України Про виконавче провадження , до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року, справа № 6-116цс12, постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 668/14900/15-ц (провадження № 61-12468св19).

При цьому позивач не оскаржувала вказані дії державного виконавця та вказувала, що вона обрала саме такий спосіб захисту, як визнання електронних торгів недійсними.

З огляду на це, порушення встановлених Порядком правил проведення торгів є підставою недійсності прилюдних торгів.

Встановивши, що ДП Сетам під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме: спірної квартири було дотримано вимоги Порядку, зокрема, звіт про оцінку майна на час передачу майна на реалізацію був чинним, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання електронних торгів недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції обґрунтовано визначено, що дії (бездіяльність) державного (приватного) виконавця щодо порушень, допущених при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України Про виконавче провадження , до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 367, 374, 375 ЦПК України погодився з висновками суду першої інстанції та зауважив, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення її законних прав під час проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а також не наведено, які саме порушення Порядку було порушено відповідачами.

Заявник, звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень у справі, посилалася на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г, від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 904/1145/19, від 04 червня 2020 року у справі № 904/1923/19.

Посилаючись на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 07 травня 2018 року у справі

№ 916/1605/15-г, заявник вказувала на те, що у цій справі та у справі, яка переглядається, вбачається подібність правовідносин, зокрема, державний виконавець не отримав доказів (підтвердження) про факт отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, провів усі дії без участі позивача до стадії примусової реалізації майна. На думку заявника, цей факт підтверджує порушення публічного порядку.

Зі змісту цієї постанови Верховного Суду у справі № 916/1605/15-г вбачається, що предметом судового розгляду було оскарження дій державного виконавця в межах справи про стягнення заборгованості, то ж предмет та підстави позову є інші, що виключає подібність правовідносин.

Щодо постанови Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17. ПАТ Дельта Банк звернулось до господарського суду з позовом до ДП СЕТАМ та відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна. У позові ПАТ Дельта Банк вказувало на незаконність дій державного виконавця щодо передачі арештованого майна боржника на реалізацію за заниженою початковою ціною, позов обґрунтовано посиланням на положення Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про іпотеку .

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 910/10136/17, суди зазначили, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, в тому числі щодо оцінки майна боржника, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними, тоді як позивач був ознайомлений з результатами оцінки нерухомого майна та надав позитивну рецензію на них та не оскаржував їх в судовому порядку. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Отже, зі змісту вказаної постанови Верховного Суду у справі № 910/10136/17 вбачається, що у справі № 910/10136/17 та у справі, яка переглядається, схожі за змістом позовні вимоги, але стосуються майна з різним правовим статусом, у вказаних справах різне матеріально-правове обґрунтування позову.

Таким чином, суд касаційної інстанції відхиляє помилкові доводи заявника про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, оскільки вважає, що ця справа є відмінною від справи, яка переглядається, за істотними правовими ознаками, отже, ці справи не є подібними.

Пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Судами установлено, що заявником під час розгляду справи не надано відповідних рецензій на звіт про оцінку майна, як й не надано належних доказів, які б підтверджували невідповідність ціни майна визначеній у звіті.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України Про виконавче провадження виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Разом з цим, заявником під час розгляду справи не надано доказів оскарження звіту про оцінку майна.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц дійшла висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Проте заявником не ставилась вимога про оскарження оцінки майна, за таких обставин доводи заявника про неправомірність звіту про оцінку майна за відсутності оскарження в судовому порядку такого та наявності відповідного судового рішення є передчасними.

Переглядаючи в межах своїх повноважень судові рішення у цій справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у справі Христов проти України (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (дивитись справу Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук