Постанова від 01.07.2021 по справі 910/7029/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7029/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.,

за участю помічника судді Діденко Ю.В. (за дорученням судді),

учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець Самофалов Юрій Миколайович,

представник - Самофалова О.Ю.,

відповідачі: Комунальна корпорація "Київавтодор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь",

представник КП "Київавтодор" - Коваль К.М.,

представник ТОВ "Автомагістраль-Південь" в судове засідання не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача виконавчий орган - Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація),

представник - Кравець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Самофалова Юрія Миколайовича за вх. № 4895/2021

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021

у складі колегії суддів: Мартюк А.І. (головуючий), Зубець Л.П., Алданової С.О.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020

у складі судді Полякової К.В.

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Самофалова Юрія Миколайовича

до Комунальної корпорації "Київавтодор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

1. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Фізичної особи-підприємця Самофалова Юрія Миколайовича (далі - ФОП Самофалов Ю.М.) є власником автомийки-СТО, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 15-А, літ. "И", площею 156,2 кв.м.

2. 04.04.2018 розпорядженням № 548 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затверджено робочий проект "Капітальний ремонт вул. Академіка Заболотного від площі Одеської до будинку № 156 та у зворотному напрямку" у Голосіївському районі м. Києва.

3. Цей робочий проект затверджено з урахуванням експертного звіту щодо розгляду проектної документації за робочим проектом від 30.01.2018 № 4350/е/17, виданий Державним підприємством "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція".

4. Відповідно до зазначених у вказаному розпорядженні техніко-економічних показників у ході проведення капітального ремонту планувалося, зокрема, збільшити ширину проїзної частини з 16,50 м до 16,50-20,25 м, збільшити кількість смуг з 8 до 8-10, площу проїзної частини зменшити з 119,7 тис.кв.м до 118,6 тис.кв.м, збільшити площу тротуарів з 22,2 тис.кв.м до 29,5 тис.кв.м, добавити велосипедні доріжки площею 8,8 тис.кв.м.

5. 17.01.2019 розпорядженням № 78 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) робочий проект "Капітальний ремонт вул. Академіка Заболотного від площі Одеської до будинку № 156 та у зворотному напрямку" перезатверджено з урахуванням експертних звітів щодо розгляду проектної документації ДП "Державний науково-дослідний та проектно- вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" від 30.01.2018 № 4350/е/17 та від 02.11.2018 № 3164/е/18, зокрема, з наступними техніко-економічними показниками: збільшити ширину проїзної частини з 16,50 м до 16,50-20,25 м, збільшити кількість смуг з 8 до 8-10, площу проїзної частини зменшити з 119,7 тис.кв.м до 118,6 тис.кв.м, збільшити площу тротуарів з 22,2 тис.кв.м до 29,5 тис.кв.м, добавити велосипедні доріжки площею 8,8 тис.кв.м.

Визначено таким, що втратило чинність, розпорядження від 04.04.2018 № 548.

6. 25.01.2018 між Комунальною корпорацією "Київавтодор" (далі - КК "Київавтодор") як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (далі - ТОВ "Автомагістраль-Південь"), як підрядником, укладено договір підряду № 74-10, за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати на свій ризик власними і залученими силами, засобами та способами роботи на об'єкті: "Капітальний ремонт вул. Академіка Заболотного від площі Одеської до будинку № 156 та у зворотному напрямку" на основі Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015-45230000-8) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих норм і стандартів.

Згідно з пунктом 1.4 договору склад та обсяги робіт, що є предметом цього договору, визначаються у відповідності до робочого проекту "Капітальний ремонт вул. Академіка Заболотного від площі Одеської до будинку № 156 та у зворотному напрямку".

7. 06.04.2019 на робочій нараді за участі представників КК "Київавтодор", ТОВ "Автомагістраль-Південь" та генпроектувальника ТОВ "ПБ "Київпроект" вирішено з метою забезпечення безпечних умов руху пішоходів та велосипедистів, обмеження ризику зіткнення з транспортними засобами - скоригувати рішення в частині перетину з виїздом з прилеглої території на пк9+80 (ліва сторона по ходу пікетажу) (вул. А. Заболотного, 15-А), забезпечивши нормативну видимість всіх учасників руху і комфортні умови руху пішоходів та велосипедистів, та надати відповідні проектні матеріали, необхідні для виконання будівельних робіт. Також вирішено забезпечити виконання ТОВ "Автомагістраль-Південь" будівельні роботи в районі пк9+80 (ліва сторона по ходу пікетажу) з урахуванням змін до проектної документації.

8. Відповідна копія протоколу від 06.04.2019 направлена позивачу у відповідь на запит останнього від 13.11.2019. У цій відповіді від 19.11.2019 № 01-44/10/433 КК "Київавтодор" повідомив позивача про те, що дублюючий виїзд з прилеглої території на вул. А. Заболотного біля будинку 15-А збільшував кількість конфліктних точок при виїзді на вул. А. Заболотного, наражав на небезпеку пішоходів та велосипедистів, які рухаються відповідно до тротуару та двосторонній велосипедній доріжці. Таким чином, враховуючи відсутність нормативної видимості, вказаний виїзд не відповідав вимогам нормативних документів, у зв'язку з чим прийнято протокольне рішення від 06.04.2019 про ліквідацію дублюючого виїзду.

9. Перезатвердження кошторисної частини проектної документації відбулося на підставі експертного звіту від 16.07.2019 № 1677/е/19, у зв'язку з чим 23.07.2020 розпорядженням № 1068 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перезатверджено робочий проект.

10. 30.07.2020 Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві Національної поліції України надав лист № 26362/41/11/10/01-2020 про погодження проектної документації - скоригованого генерального плану та схеми організації дорожнього руху на постійне положення по об'єкту: "Капітальний ремонт вул. Академіка Заболотного від площі Одеської до будинку № 156 та у зворотному напрямку" у частині виїзду з прилеглої території по вул. Академіка Заболотного, 15-А (літера И).

Подання позовної заяви до суду.

11. 19.05.2021 ФОП Самофалов Ю.М. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до КК "Київавтодор" та ТОВ "Автомагістраль-Південь" про визнання рішення незаконним та скасування рішення Комунальної корпорації "Київавтодор" щодо ліквідації дублюючого виїзду з прилеглої території на вул. А. Заболотного, 15-А (літера И), оформлене пунктом 2 протоколу від 06.04.2019; зобов'язати ТОВ "Автомагістраль-Південь" відновити та здійснити капітальний ремонт дублюючого виїзду з прилеглої території на вул. А. Заболотного, 15-А (літера И) та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до робочого проекту "Капітальний ремонт вул. А. Заболотного від площі Одеської до будинку № 156 та у зворотному напрямку (коригування)", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.01.2019 № 78.

12. Позивач, посилаючись, зокрема на статті 875, 877 Цивільного кодексу України, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядок розроблення проектної документації та будівництво об'єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.05.2011 № 45, Порядок затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560, Роз'яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства щодо проведення експертизи уточнених окремих проектних рішень від 17.01.2013, Роз'яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства щодо коригування проектів будівництва та проведення їх експертизи від 12.02.2013, стверджував, зокрема:

- спірне проектне рішення, серед підстав для коригування Робочого проекту, не містить жодної інформації щодо введення нових нормативних актів. Як вбачається з Порядку № 45, інших підстав для коригування проектної документації законодавством не передбачено;

- проектне рішення щодо ліквідації дублюючого виїзду підлягало обов'язковій експертизі, як таке, що змінює та не відповідає раніше затвердженому проекту будівництва, обов'язкова експертиза якого була проведена;

- спірне проектне рішення підлягало обов'язковому схваленню та перезатвердженню Київською міською державною адміністрацією для внесення його до Робочого проекту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 78 від 17.01.2019;

- ліквідація дублюючого виїзду не відноситься до жодного з випадків, коли регламентований законодавством порядок внесення змін/коригувань до затверджених проектів будівництва не застосовується;

- дії та рішення відповідача-1 щодо ліквідації дублюючого виїзду з прилеглої території порушують права позивача на здійснення господарської діяльності, з огляду на специфіку діяльності автомийки-СТО.

Розгляд справи судами

13. 22.10.2020 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021, у задоволенні позову відмовлено.

14. Суди свої рішення мотивували тим, що прийняття спірного рішення про ліквідацію дублюючого заїзду/виїзду здійснено з урахуванням об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного та загального інтересу для належного забезпечення нормативної видимості всіх учасників дорожнього руху і безпечні умови руху пішоходів та велосипедистів.

15. При цьому затверджений робочий проект "Капітальний ремонт вул. Академіка Заболотного від площі Одеської до будинку № 156 та у зворотному напрямку" передбачав улаштування велосипедної доріжки площею 8,8 тис.кв.м., прямий виїзд на яку виходив з прилеглої території по вул. А. Заболотного біля будинку 15-А, що збільшувало кількість конфліктних точок та створювало небезпечні умови для пішоходів та велосипедистів, які рухаються по тротуару та двосторонній велосипедній доріжці.

16. Крім того, ФОП Самофалов Ю.М. не надав жодних доказів порушення його прав та інтересів щодо здійснення господарської діяльності внаслідок ліквідації дублюючого заїзду/виїзду з автомийки-СТО.

17. Суди також вказали, що виходячи з положень ДБН 360-92**, позивач не відноситься до підприємств обслуговування, для яких передбачено обов'язкова наявність основних проїздів. За нормами Закону України "Про автомобільні дороги" пункти миття транспортних засобів та автозаправні комплекси, станції відносяться до об'єктів дорожнього сервісу.

18. Пред'явлена позовна вимога про зобов'язання ТОВ "Автомагістраль-Південь" відновити та здійснити капітальний ремонт дублюючого виїзду має похідний характер від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення КК "Київавтодор" щодо ліквідації такого виїзду, у задоволенні якої судом вирішено відмовити.

19. Відтак, суди дійшли висновку також про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ТОВ "Автомагістраль-Південь" відновити та здійснити капітальний ремонт дублюючого виїзду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

20. 05.05.2021 ФОП Самофаловим Ю.М. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7029/20 і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

21. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020, ФОП Самофалов Ю.М. зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

22. Скаржник стверджує, що спірні заїзди/виїзди на вул. Академіка Заболотного, 15-А (літера "И") з 1996 року використовуються в господарській діяльності позивача, а зокрема в роботі автомийки-СТО. Існування біля автомийки-СТО саме двох заїздів/виїздів зумовлено не тільки технічними показниками розташування на місцевості, а й технічними вимогами до таких видів об'єктів, що встановлені державними будівельними нормами згідно пункту 10.8.34, 10.8.29, 15.3.6 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", пункту 8.2 ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги", абзацу 3 пункту 3.11* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" тощо.

23. Позивач вважає незаконним висновок про те, що оскаржуване рішення, прийняте 06.04.2019 на робочій нараді, узгоджується з будівельними нормами та державними стандартами та посилається на положення ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", 1 ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво", ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", ДБН В.2.3-5:2018 "Вулиці та дороги населених пунктів".

24. Скаржник наголошує на тому, що законодавчо встановлені повноваження щодо внесення змін до генерального плану міста Києва має тільки Київська міська рада, а такі дії, як погодження або коригування генерального плану населеного пункту, зокрема міста Києва, чинним законодавством взагалі не передбачені.

25. На думку скаржника, прийняте відповідачем 1 рішення про внесення змін до Робочого проекту (до того ж після фактичної ліквідації спірного виїзду) та рішення про ліквідацію дублюючого заїзду/виїзду з прилеглої території на вул. Академіка Заболотного, 15-А (літера И) на підставі самовільно перепогодженого та скоригованого генерального плану, є незаконним.

26. Скаржник стверджує, що оскільки перезатвердження Робочого проекту в зв'язку із внесення змін до його проектних рішень має здійснюватися у порядку, встановленому для його затвердження, то змінений Робочий проект в частині, що не відповідає раніше затвердженому проекту будівництва, має пройти експертизу і підлягає обов'язковому схваленню та перезатвердженню Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

27. ФОП Самофалов Ю.М. зазначає, що оскільки жодного доказу, що окремі вимоги безпеки та вимоги нормативів із питань створення умов для безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, які враховані у затвердженій проектній документації (Робочому проекті) були підвищені із введенням в дію нових нормативних актів, матеріали справи не містять, то інших підстав для коригування проектної документації законодавством не передбачено.

28. Також скаржник вказує, що створення відповідачем 1 і відповідачем 2 перешкод (технічних обмежень) для використання об'єкта нерухомого майна (автомийки-СТО), що належить позивачу, та створення умов, за яких використання вказаного об'єкта нерухомого майна з конкретним цільовим призначенням буде нелегітимним, порушує безперешкодне користування нерухомим майном позивача в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

29. Позивач зауважує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності в матеріалах справи жодних доказів порушення прав та інтересів позивача на здійснення господарської діяльності внаслідок ліквідації дублюючого заїзду/виїзду з автомийки-СТО є незаконними та не відповідають дійсності, оскільки позивач вказував, що така ліквідація спричиняє технічні обмеження роботи автомийки-СТО та порушення законодавчих вимог до розміщення такого виду об'єктів.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

30. 29.06.2021 до Верховного Суду від ТОВ "Автомагістраль-Південь" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить Суд залишити без змін раніше ухваленій у цій справі рішення та постанову, а касаційну скаргу - без задоволення.

31. ТОВ "Автомагістраль-Південь" вважає, що Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/7029/20 було правильно застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, та з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.

32. Окремо зазначає, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків, що відповідач-2 здійснював виконання робіт в якості підрядника відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та на підставі укладеного договору з відповідачем-1. Отже, здійснення відповідачем-2 ліквідації дублюючого виїзду безпосередньо випливає з виконання договірних зобов'язань із замовником підрядних робіт - Відповідачем-1, відтак, пред'явлена вимога позивача про зобов'язання Відповідача-2 відновити та здійснити капітальний ремонт дублюючого виїзду має похідний характер від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 щодо ліквідації такого виїзду, у задоволенні якої судами правомірно відмовлено.

33. 30.06.2021 до Верховного Суду надійшов відзив Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на касаційну скаргу ФОП Самофалова Ю.М., в якому третя особа просить Суд залишити без змін оскаржувані рішення та постанову, а касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що рішення відповідача-1 щодо ліквідації дублюючого виїзду не впливає на господарську діяльність позивача та жодним чином не порушує його права.

34. 30.06.2021 від КК "Київавтодор" також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити без змін прийняті у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення, із посиланням на її безпідставність та необґрунтованість.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

36. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.

37. Предметом позову у цій справі стала позовна вимога ФОП Самофалова Ю.М. про визнання незаконним та скасування рішення КК "Київавтодор", а також вимога про зобов'язання ТОВ "Автомагістраль-Південь" відновити та здійснити капітальний ремонт дублюючого виїзду з прилеглої території на вул. А. Заболотного, 15-А (літера И) та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до робочого проекту "Капітальний ремонт вул. А. Заболотного від площі Одеської до будинку № 156 та у зворотному напрямку (коригування)", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.01.2019 № 78.

38. Суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач є власником нерухомості, а саме автомийки-СТО, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 15-А, літ. "И", площею 156,2 кв.м. відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому прийняття спірного рішення про ліквідацію дублюючого заїзду/виїзду здійснено, з точки статті 1 зору Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного та загального інтересу для належного забезпечення нормативної видимості всіх учасників дорожнього руху і безпечні умови руху пішоходів та велосипедистів. Водночас жодних доказів порушення прав та інтересів позивача на здійснення господарської діяльності внаслідок ліквідації дублюючого заїзду/виїзду з автомийки-СТО матеріали справи не містять.

39. Як встановлено судами, позивач є власником нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 15-А, літ. "И", що у географічному вимірі знаходиться на невеликій відстані від проїжджої частини зазначеної вулиці.

40. При цьому позивач вдався до обраного ним основного способу захисту- визнання незаконним та скасування акту, а саме рішення КК "Київавтодор" щодо ліквідації дублюючого виїзду з прилеглої території на вул. А. Заболотного, 15-А (літера И), оформлене пунктом 2 протоколу від 06.04.2019. У якості пов'язаної вимоги позивачем обрано вимогу зобов'язати ТОВ "Автомагістраль-Південь" відновити та здійснити капітальний ремонт дублюючого виїзду з прилеглої території на вул. А. Заболотного, 15-А (літера И) та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до робочого проекту "Капітальний ремонт вул. А. Заболотного від площі Одеської до будинку № 156 та у зворотному напрямку (коригування)", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.01.2019 № 78.

41. Верховний Суд зауважує, що статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

42. Отже, об'єктом судового захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Тому саме порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

43. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

44. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

45. З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

46. Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

47. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

48. Тому на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19.

49. Щодо позовної вимоги ФОП Самофалова Ю.М. про визнання незаконним та скасування рішення КК "Київавтодор" щодо ліквідації дублюючого виїзду з прилеглої території на вул. А. Заболотного, 15-А (літера И), оформленого пунктом 2 протоколу від 06.04.2019, Верховний Суд відзначає таке.

50. Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

51. Пунктами 6, 10 частини першої статі 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

52. Суд зауважує, що господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

53. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 910/11655/18.

54. Так, оскаржуваним у цій справі рішенням, оформленим протоколом від 06.04.2019 на робочій нараді за участі представників КК "Київавтодор", ТОВ "Автомагістраль-Південь" та генпроектувальника ТОВ "ПБ "Київпроект" вирішено з метою забезпечення безпечних умов руху пішоходів та велосипедистів, обмеження ризику зіткнення з транспортними засобами - скоригувати рішення в частині перетину з виїздом з прилеглої території на пк9+80 (ліва сторона по ходу пікетажу) (вул. А. Заболотного, 15-А), забезпечивши нормативну видимість всіх учасників руху і комфортні умови руху пішоходів та велосипедистів, та надати відповідні проектні матеріали, необхідні для виконання будівельних робіт. Також вирішено забезпечити виконання ТОВ "Автомагістраль-Південь" будівельні роботи в районі пк9+80 (ліва сторона по ходу пікетажу) з урахуванням змін до проектної документації.

55. Відповідно до пункту 15.4. Порядку розроблення проектної документації та будівництво об'єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.05.2011 № 45, у разі прийняття рішення щодо коригування проектної документації проектною організацією, яка не є її розробником, скоригована проектна документація підлягає погодженню з проектувальником - розробником проекту, крім випадку передачі відповідно до законодавства авторських майнових прав іншій особі.

56. Верховний Суд дійшов висновку, що зазначене вище рішення КК "Київавтодор", оформлене пунктом 2 протоколу від 06.04.2019 не є актом у розумінні пункту 10 частини першої статі 20 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що самим таким рішенням створюються лише передумови для здійснення відповідних дій юридичного характеру, а саме - погодження з проектувальником - розробником проекту, крім випадку передачі відповідно до законодавства авторських майнових прав іншій особі, внесення змін до договорів тощо.

57. Отже, враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що правова природа оспорюваного рішення КК "Київавтодор", оформленого протоколом, унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів, а суб'єктивне бачення позивачем порушення свого цивільного права внаслідок прийнятого рішення не може свідчити про наявність фактичного спору між сторонами справи, а відтак і самостійного цивільного права позивача, яке потребує захисту шляхом звернення з позовом у такий спосіб.

58. Водночас, щодо тверджень позивача про те, що дії та рішення КК "Київатодор" щодо ліквідації дублюючого виїзду з прилеглої території порушують право позивача на безперешкодне здійснення господарської діяльності, з огляду на специфіку діяльності автомийки-СТО, Верховний Суд відзначає таке.

59. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

60. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 Цивільного кодексу України).

61. Як вже зазначалося вище, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником нерухомості, а саме автомийки-СТО, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 15-А, літ. "И", площею 156,2 кв.м. відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

62. Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено неможливості позивачем користуватися належним йому нерухомим майном, внаслідок ліквідації дублюючого виїзду. Також, спір у даній справі не стосується й права власності на будівлю самої автомийки-СТО, що скаржником та іншими учасниками справи не заперечується.

63. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що на відміну від рухомих речей, нерухомість має безпосередній та нерозривний правовий зв'язок із земельною ділянкою , на якій вона розташована. У силу особливого правового статусу нерухомого майна чинне земельне законодавство передбачає і особливий пріоритетний порядок набуття законним власником нерухомості речового права на земельну ділянку, зокрема: автоматичний перехід речового права на землю (стаття 120 Земельного кодексу України), отримання земельної ділянки у власність поза конкурсом (частина 2 статті 134 Земельного кодексу України) тощо. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 17/169-07.

64. Водночас у даній справі судами не встановлено наявності у позивача будь-якого права на земельну ділянку, в розмірах дотичних до спірного ліквідованого дублюючого виїзду, при цьому касаційна скарга не містить щодо цього відповідних застережень або посилань, як і не встановлено будь-яких порушень прав позивача щодо належних йому прав на земельну ділянку (власності, користування тощо).

65. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи позивача про порушення його прав та інтересів на здійснення господарської діяльності внаслідок ліквідації дублюючого виїзду є необґрунтованими.

66. Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством , встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19).

67. За таких обставин, враховуючи не доведення позивачем у цій справі наявності його порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, Верховний Суд вважає правомірним рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

68. Окрім цього, на думку суду касаційної інстанції суди дійшли взаємовиключних висновків щодо відсутності доказів порушення прав та інтересів позивача на здійснення господарської діяльності внаслідок ліквідації дублюючого заїзду/виїзду з автомийки-СТО та виправданості втручання у право на мирне володіння майном, яке захищається статтею 1 Першого протоколу.

69. Застосування Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод теоретично можна розглядати у двох вимірах: порушення, що пов'язані з позбавленням власності (наприклад, рішення у справі у справі "Ятрідіс проти Греції", заява № 31107/96; "Щокін проти України", заява №37943/06) та порушення, що, хоча й не пов'язані з позбавленням власності, натомість які створили як наслідок знецінення наявної у позивача власності (рішення у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України" від 25.07.2002, "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011).

70. Водночас судами попередніх інстанцій у цій справі не було встановлено обставин позбавлення права власності позивача або суттєвого зменшення його вартості чи обмеження у користуванні земельною ділянкою позивача як частиною його майна, оскільки судами не було встановлено законності володіння позивачем земельною ділянкою, яка примикає до проїжджої частини вулиці Академіка Заболотного у місті Києві. При цьому, в судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача не змогла пояснити суду поточного режиму використання земельної ділянки, на якій розташована автомийка-СТО.

71. У розрізі ж знецінення наявної у позивача власності слід зауважити, що це питання слід розглядати у нерозривному зв'язку з законністю володіння позивачем земельною ділянкою, що в свою чергу визначатиме й законний спосіб захисту з огляду на обмеження позивача у володінні такої земельної ділянки, включаючи обмеження у отриманні економічної користі від використання земельної ділянки саме внаслідок можливих незаконних дій відповідачів або інших третіх осіб, у доступі до проїжджої частини тощо. Водночас такі висновки судів попередніх інстанцій не вплинули на прийняте по суті правильне рішення про відмову в позові.

72. У цьому зв'язку Верховний Суд звертається до статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі використання цивільного права, за загальним правилом, сформульованим у частині першій цієї статті - у межах наданих договором або актами цивільного законодавства.

73. Актами цивільного законодавства у даному випадку, перш за все, слід визначити Земельний кодекс України, який визначає межі землекористування та порядок вирішення спорів щодо суміжного землекористування тощо. Водночас передумовою вирішення такого спору є доведення позивачем суду законності володіння та меж володіння земельною ділянкою, чого у даній справі здійснено позивачем не було, що виключає можливість задоволення позову.

74. Доводи касаційної скарги щодо порядку затвердження, перезатвердження та погодження Робочого проекту, порушення Державних будівельних норм колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують відсутність порушеного права позивача у даній справі, як підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

75. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Самофалова Юрія Миколайовича підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

77. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Самофалова Юрія Миколайовича за вх. № 4895/2021 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7029/20 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банансько

В. Погребняк