Постанова

від 06.07.2021 по справі 280/6834/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/6834/20 (суддя Семененко М.О., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі №280/6834/20 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Запорізької обласної організації Українського товариства сліпих про стягнення суми нецільового використання бюджетних коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 28 вересня 2020 року звернулося до суду з позовом до Запорізької обласної організації Українського товариства сліпих, згідно з яким просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України суму нецільового використання бюджетних коштів у розмірі 15000 грн. на розрахунковий рахунок UA748999980000031116115008005, отримувач УК у Комунарському районі м. Запоріжжя/Комунарський/24060300, код отримувача ЄДРПОУ 38025435, банк отримувача: Казначейство України (Інші надходження), МФО 899998.

Позов обґрунтовано тим, що витрати сплачені відповідачем згідно з платіжним дорученням №47 від 18.10.2018 року у сумі 15000 грн на підставі акта приймання-передачі послуг №35 від 18.10.2018 року не відповідають витратам передбаченим Постановою №183, а тому ці кошти слід стягнути з відповідача у відповідності до положень пункту 10 Постанови 1163.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач використав 15000 грн на проведення культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів, передбачених статутною діяльністю, у вигляді екскурсійної поїздки членів ЗОО УТОС, присвяченому Дню білої тростини, що відповідає підпункту 2 пункту 6 Порядку №183, однак позивач, не дослідивши зміст договору №55 та не з`ясувавши фактичного напрямку використання коштів в сумі 15 000 грн, як наслідок дійшов передчасного висновку про нецільове використання відповідачем бюджетних коштів. Крім того, суд звернув увагу на те, що всупереч положенням Порядку №1163 позивачем за наслідками проведеної перевірки складено акт документальної невиїзної перевірки використання коштів, а не акт ревізії, а форма листа-вимоги від 19.11.2019 №04-550/1958 не відповідає формі вимоги до одержувача бюджетних коштів про повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в сумі, що використана ним не за цільовим призначенням, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2011 №996, на виконання положень Порядку №1163.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає про те, що договором №55 чітко передбачено, що предметом закупівлі є нерегулярні пасажирські перевезення, що не відповідає напрямам використання бюджетних коштів, визначених у порядку використання бюджетних коштів, а отже є нецільовим використанням бюджетних коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що між позивачем та відповідачем погоджено План використання бюджетних коштів на 2018 у загальному розмірі 575 127,00 грн., серед яких погоджено використання коштів в розмірі 69 520,00 грн. на показники Оплата послуг (крім комунальних) (а.с.12-13).

Наказом директора Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 26.12.2018 №40 затверджений План перевірок цільового використання коштів на 2019 рік (а.с.18).

Згідно з вищевказаним Планом підлягає перевірці ЗОО УТОС у ІІІ кварталі 2019 року.

У період з 19.08.2019 року по 22.08.2019 року службовими особами Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою перевірки цільового використання коштів проведена документальна невиїзна перевірка ЗОО УТОС за період з 01.07.2018 року по 01.07.2019 року.

За результатами перевірки 22.08.2019 року складено акт документальної невиїзної перевірки використання коштів ЗОО УТОС №б/н (далі - акт документальної перевірки), в якому встановлено, що у фактично використаних бюджетних коштах за напрямком оплата послуг (крім комунальних) присутні витрати, сплачені платіжним дорученням №47 від 18.10.2018 року у сумі 15000 грн на підставі акта приймання передачі послуг №35 від 18.10.2018 року за послуги з перевезення маломірним судном членів УТОС, які витрачені всупереч Порядку №183, чим порушено статтю 119 Бюджетного кодексу України Нецільове використання бюджетних коштів (а.с.8-11).

19.11.2019 року позивач направив відповідачу лист-вимогу №04-550/1958, в якому запропонував вжити заходів для повернення до державного бюджету суми нецільового використання бюджетних коштів у загальному розмірі 15000 грн (а.с.22).

Відповідач надав заперечення №65 від 11.12.2019 року на акт документальної перевірки та лист-вимогу від 19.11.2019 року №04-550/1958, в яких наголошено на необґрунтованості висновків акта документальної перевірки (а.с.97-98).

Стягнення з відповідача суми нецільового використання бюджетних коштів у розмірі 15000 грн є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Бюджетного кодексу України визначено, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 113 Бюджетного кодексу України до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю, зокрема, за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита).

Відповідно до пункту 1 Положення про Офіс фінансового контролю затвердженого постановою КМУ від 19 лютого 2020 року № 184 (чинного до 20.05.2020 року) Офіс фінансового контролю (Офіс фінконтролю) є центральним органом виконавчої влади (інспекцією), який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю та діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.

При цьому, положення статті 115 Бюджетного кодексу України визначають перелік органів наділених здійснювати контроль за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства, зокрема, здійснення контролю за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів в межах Бюджетного кодексу України належить до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Відповідно до підпункту 24 пункту 1 статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, нецільове використання бюджетних коштів.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, зокрема, як:

- попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства;

- зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 - 3, 10, 11, 14 - 29, 32 - 36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу;

Згідно з пунктом 1 статті 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Таким чином, застосування заходів впливу до учасника бюджетного процесу здійснюється у разі встановлення контролюючим органом порушення таким учасником бюджетного законодавства, зокрема, принципу цільового використання бюджетних коштів, тобто використання бюджетних коштів не на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1163 від 22.12.2010 затверджений Порядок повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання.

Відповідно до п.2, п.3 цього Порядку підставою для повернення коштів до відповідного бюджету є акт ревізії, складений органом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства (далі - контролюючий орган), у якому зафіксовано факт нецільового використання субвенції розпорядником бюджетних коштів або нецільового використання бюджетних коштів їх одержувачем.

Згідно з пунктом 10 Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року №1163, у разі невиконання одержувачем бюджетних коштів вимоги контролюючий орган звертається в установленому порядку до суду щодо стягнення з одержувача бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету коштів у сумі, яка була використана ним не за цільовим призначенням.

Враховуючи те, що здійснення контролю за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів та застосовування визначених законом заходів впливу за такі порушення належить до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не є уповноваженим органом на застосування заходів впливу щодо осіб, які допустили порушення використання бюджетних коштів.

Визначення у Положенні про Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів повноважень останнього щодо внутрішнього контролю за цільовим та ефективним використанням коштів розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів не позбавляє права позивача здійснювати перевірки щодо цього питання в межах своєї компетенції, проте не наділяє його повноваженнями органу державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, який в період спірних відносин здійснювали такий контроль та мали повноваження на застосовування визначених законом заходів впливу в тому числі в порядку визначеному пунктом 10 Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року №1163.

Як зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17 відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Оскільки позивач не є уповноваженим органом на застосування заходів впливу запорушення використання бюджетних коштів, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту порушеного права, як наслідок такий позов не підлягає задоволенню.

Наслідком того, що позивач не є уповноваженим органом на здійснення державного контролю за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та застосування відповідних заходів впливу є те, що позивачем за наслідками проведеної перевірки складено акт документальної невиїзної перевірки використання коштів, а не акт ревізії, а форма листа-вимоги від 19.11.2019 №04-550/1958 не відповідає формі вимоги до одержувача бюджетних коштів про повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в сумі, що використана ним не за цільовим призначенням, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2011 №996, на виконання положень Порядку №1163.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що позивач під час проведення перевірки та складення акта документальної невиїзної перевірки використання коштів за її наслідками не дослідив зміст Договору №55 та не з`ясувавши фактичного напрямку використання коштів в сумі 15000 грн, тому дійшов передчасного висновку про нецільове використання відповідачем бюджетних коштів.

На підставі зазначеного, враховуючи те, що судом першої інстанції правильно вирішено спір, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність залишення без змін рішення суду першої інстанції у цій справі, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі №280/6834/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 06 липня 2021 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко