Ухвала

від 29.06.2021 по справі 911/2182/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/2182/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Грищенка М. А. (прокурор за посвідченням),

позивача - Котовського В. М. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Скляренко О. П. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промосервіс"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2020 (суддя Черногуз А. Ф.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) у справі

за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промосервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця",

про розірвання договору оренди від 18.09.2017 № 2011, звільнення та повернення орендованого приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - РВ ФДМУ) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промосервіс" (далі - ТОВ "Промосервіс") про:

- розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 18.09.2017 № 2011 (далі - договір № 2011), укладеного між РВ ФДМУ та ТОВ "Промосервіс";

- зобов`язання ТОВ "Промосервіс" звільнити та повернути передане в оренду за договором № 2011 майно (майданчик площею 1975,0 м 2 ) РВ ФДМУ та балансоутримувачу Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП Агрокомбінат "Пуща-Водиця").

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на користування відповідачем державним майном не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, яка встановлена умовами договору № 2011.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовано доведеністю прокурором та позивачем обставин використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, всупереч умов договору № 2011.

У касаційній скарзі ТОВ "Промосервіс" просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних (аналогічних) правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 651, частин 1, 2 статті 773 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо наявності істотного порушення договору стороною як підстави для розірвання договору оренди, щодо наявності істотного порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, внаслідок якого позивач зазнав значних збитків, щодо доведеності позивачем факту використання предмета договору оренди (земельної ділянки) не за цільовим призначенням.

Суди встановили такі фактичні обставини

18.09.2017 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 2011, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - майданчик площею 1975,0 м 2 , розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна (Леніна), 63, який перебуває на балансі ДП Агрокомбінат "Пуща-Водиця" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2017 і становить за незалежною оцінкою 802 022,00 грн без врахування ПДВ (пункт 1.1.);

- майно передається в оренду з метою розміщення стоянок для автомобілів . Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі, підписання якого сторонами є узгодженням комплектності, стану та призначення майна, відсутності потреби у проведенні поточного та інших видів ремонтів. Орендар, підписавши акт приймання-передачі, підтверджує отримання вичерпної інформації про особливі властивості та недоліки майна, які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним (пункти 1.2., 1.3.);

- договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 18.09.2017 до 17.08.2020 включно. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди (пункти 10.1., 10.3., 10.4.);

- чинність договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (пункти 10.6., 10.12.).

За актом приймання-передачі орендованого майна від 18.09.2017 (додаток № 2 до договору № 2011) позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - майданчик площею 1975,0 м 2 , розміщений за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна (Леніна), 63.

Зі змісту долученого до матеріалів справи звіту від 18.10.2018 про проведення періодичного комплексного контролю з оглядом об`єкта оренди (згідно з планом-графіком щодо використання державного майна, переданого в оренду, виконання умов договорів оренди державного майна, укладених РВ ФДМУ, вбачається, що за результатами періодичного комплексного контролю з огляду об`єкта оренди зроблено висновок про те, що ТОВ "Промосервіс" порушило пункт 1 та підпункт 1.2 договору № 2011, а саме використовує частину орендованого державного нерухомого майна не за цільовим призначенням:

- частина території майданчика використовується для розміщення автостоянок (при розрахунку орендної плати - 12%) за цільовим призначенням;

- частина території майданчика, який орендовано під стоянку автомобілів використовується для розміщення садового центру, магазину торгівлі саджанцями дерев та кущів (торгівельні об`єкти з продажу непродовольчих товарів до яких, згідно з чинним законодавством необхідно застосовувати 18% орендну ставку при розрахунку орендної плати за використання державного майна) не за цільовим призначенням;

- частина території майданчика, який орендовано під стоянку автомобілів, використовується для розміщення автозаправної газової станції (торгівельний об`єкт з продажу непродовольчих товарів, до якого, згідно з чинним законодавством необхідно застосовувати 15% орендну ставку при розрахунку орендної плати за використання державного майна) не за цільовим призначенням.

При цьому перевірка щодо належного використання державного майна за цільовим призначенням здійснювалась позивачем відповідно до плану-графіка проведення у 2018 році періодичного комплексного контролю з оглядом щодо використання державного майна, переданого в оренду, виконання умов договорів оренди державного майна, укладених РВ ФДМУ (додаток до наказу від 15.08.2018 № 757).

У зв`язку з встановленими позивачем порушеннями, останнім направлено на адресу відповідача та балансоутримувача (третьої особи) претензію від 24.10.2018 № 50-08-5324 в якій, зокрема, відповідачу висунуті вимоги негайно усунути виявлені порушення. Також зазначено, що у разі неусунення порушень РВ ФДМУ буде здійснено заходи щодо припинення договору № 2011. Зі змісту рекомендованого повідомлення від 31.10.2018 № 0303913795124 вбачається, що зазначену претензію відповідач отримав 03.11.2018, проте відповіді на неї не надав.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи звіт щодо проведення періодичного комплексного контрою з використання державного майна від 08.11.2019, стосовно об`єкта оренди за договором № 2011, зі змісту якого також вбачається, що станом на 08.11.2018 працівниками позивача виявлені порушення у користуванні відповідачем об`єктом оренди, а саме, крім порушень, зазначених у звіті від 18.10.2018 (частина майданчика використовується для: розміщення садового центру, магазину торгівлі саджанцями; розміщення автозаправної газової станції), виявлено, що частина території майданчика, яка орендована під стоянку автомобілів, використовується (як платформа) для продажу тротуарної плитки.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

Згідно із частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 911/2182/19 з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі " Monnell and Morris v. the United Kingdom " (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (схожий висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі , або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Водночас зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Скаржник на обґрунтування своїх твержень наголошує, що відсутній висновок щодо застосування у подібних (аналогічних) правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 651, частин 1, 2 статті 773 ЦК України щодо наявності істотного порушення договору стороною як підстави для розірвання договору оренди, щодо наявності істотного порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, внаслідок якого позивач зазнав значних збитків, щодо доведеності позивачем факту використання предмета договору оренди (земельної ділянки) не за цільовим призначенням.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами попередніх інстанцій за умов відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій цілком правомірно виходили з тих обставин, що при істотному порушенні умов договору оренди державного нерухомого майна (використання об`єкта оренди всупереч меті договору), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення. Аналогічний правовий висновок сформований Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 905/1352/19.

У постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/12084/18 (спір про розірвання договору оренди та виселення) сформульовано такий правовий висновок:

"Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Частиною 1 статті 651 цього Кодексу унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 ЦК України).

Згідно зі статтею 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", або договором оренди".

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 25.04.2021 у справі № 916/917/17, від 16.06.2020 у справі № 904/983/18.

Отже, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що прокурор в інтересах держави в особі РВ ФДМУ належним чином довели невиконання орендарем умов договору № 2011 (використання об`єкта оренди всупереч меті договору - не за цільовим призначенням), колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/2425/19, а саме: "Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати зміни договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Таким чином, для застосування положення статті 651 ЦК України щодо зміни умов договору, позивачем має бути доведено, а судом встановлено істотне порушення договору його стороною.

Крім того, встановлюючи істотність порушення договору стороною, суд має з`ясувати настання шкоди внаслідок зазначених дій та які саме дії відповідача, що є порушенням умов договору, призводять до завдання позивачу шкоди, та обставин, передбачених частиною другою статті 651 ЦК України, з якими пов`язується визначення істотності порушення стороною умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору" .

Так, зі змісту складених позивачем звітів від 18.10.2018 та від 08.11.2019 вбачається, що відповідач на порушення умов договору № 2011 використовує частину орендованого державного нерухомого майна не за цільовим призначенням, а саме частина території майданчика використовується для розміщення автостоянок (при розрахунку орендної плати - 12%) за цільовим призначенням, а інші частини території майданчика використовуються для розміщення торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, до яких згідно з чинним законодавством необхідно застосовувати 18% орендної ставки, а також для розміщення автозаправної газової станції, до якої необхідно застосовувати 15% орендної ставки, що свідчить про істотність порушення умов договору № 2011 та завдання позивачеві шкоди у виді суми упущеної вигоди (недоотриманої орендної плати).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Промосервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 911/2182/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промосервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 911/2182/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай