Рішення

від 25.05.2021 по справі 761/20519/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/20519/17

Провадження № 2/761/154/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Саміленко В.В.,

за участі представника позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рохманова Оксана Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладений 20.08.2015 року між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рохмановою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №6482.

Вимоги обгрунтовані тим, що певні особи шляхом вчинення неправомірних дій відносно позивача та членів її сім`ї, змусили позивача під впливом погроз та застосування насильства підписати договір купівлі-продажу квартири. Також позивач зазначає, що вона не мала наміру відчужувати квартиру, грошей за продаж квартири не отримувала. А тому на підставі положень статті 231 ЦК України позивач просить визнати договір купівлі-продажу недійсним.

18.05.2018 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в яких він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що позивач дійсно мала намір відчужити квартиру, оскільки оголошення про її продаж було розміщене на сайті агенції нерухомості Алмаз . Позивач двічі призначала огляд квартири та супроводжувала матір відповідача - ОСОБА_4 . Як зазначає відповідач, квартира придбавалась для проживання його матері під час та після проходження лікування. Позивачем були підготовлені всі документи для наступного продажу квартири. зокрема здійснена незалежна оцінка цієї квартири (19.08.2015 року), замовлені та отримані довідки про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги. Будь який примус щодо позивача до укладення договору, під час та після його укладення не застосовувався. Під час укладення договору були присутні обидві сторони. Крім того відповідач зазначає, що грошові кошти він вніс на розрахункових рахунок позивача 20.08.2015 року та про одержання коштів позивач зазначила в п.3 Договору.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рохманова Оксана Володимирівна в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявою про слухання справи в її відсутність.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши сторони, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Правочини з недоліками у формуванні волі можна поділити на дві основні групи: 1) правочини, які вчиненні без внутрішньої волі особи на вчинення правочину; 2) правочини, в яких внутрішню волю сформульовано неправильно. Без внутрішньої волі вчиняються правочини, зокрема під впливом насильства.

Правові наслідки недотримання вимог закону (ч. 3 ст. 203 ЦК України) передбаченні, зокрема в ст. 231 ЦК України.

Статтею 231 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Під насильством необхідно розуміти фізичний чи психічний тиск з боку другої сторони або іншої особи з метою спонукати вчинити ті дії, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство (катування, биття, заподіяння болі); психічне насильство (залякування, загроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самій особі або її близьким); насильство дією (викрадення дитини, пошкодження майна особи).

Для визнання правочину недійсним позивач має довести такі обставини: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (ст. 231 ЦК України), необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом насильства, не обов`язково, щоб контрагент особисто здійснював насильство. Необхідно лише, щоб він знав про факт насильства і використав це на свою користь для примушення особи до вчинення правочину.

Як встановлено в судовому засіданні, 12.08.2015 року між ОСОБА_3 (далі - Продавець) та ОСОБА_2 (далі - Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Сторони підписали договір, що свідчить про їх згоду з викладеними умовами.

Як зазначено в Договорі, за погодженням сторін вартість квартири складає 1 450 000,00 грн, які Продавець одержав повністю від Покупця на свій рахунок до нотаріального посвідчення цього договору. Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру. Нотаріальне посвідчення цього договору є підтвердженням факту одержання продавцем від покупця вказаної суми.

Крім того, в пункті 3 Договору сторони зазначили, що вартість квартири визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-кого із сторін, так і з боку третіх осіб та збігу будь-яких важких обставин.

Сторони погодили та зазначили в пункті 14 Договору, зокрема що цей Договір відповідає дійсним намірам сторін, укладається ними у відповідності з їх справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску.

На підставі зазначеного договору, 20.08.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач, звертаючись до суду зазначила, що вона підписала договір в зв`язку з тим, що відносно неї та членів сім`ї вчинялись неправомірні дії, під впливом погроз та застосування насильства.

На підтвердження зазначеного вона надала заяву про вчинення злочину та витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

Проте ні в заяві про вчинення злочину, ні у витязі з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не зазначено про заволодіння квартирою АДРЕСА_1 .

Позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту застосування до позивача чи до членів її родини фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони (відповідача) чи з боку третьої особи.

Також позивач зазначила, що вона не отримувала коштів за відчужену квартиру, проте її твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, копією квитанції №1 від 20.08.2015 року на суму 1 450 000,00 грн., які внесені ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 20.08.2015 року, зазначеним в п.3 Договору купівлі-продажу квартири від 20.08.2015 року та висновком експертів, яким встановлено, що саме ОСОБА_3 підписувала заяву на відкриття та закриття рахунку на який були перераховані кошти за відчужену квартиру.

В той же час варто зауважити, що намір позивача відчужити квартиру підтверджується також тим, що вона 19.08.2015 року отримувала довідку про зареєстрованих в квартирі осіб та замовила звіт про оцінку вартості квартири.

Таким чином під час слухання справи судом не встановлено та не підтверджено належними та допустимими доказами вчинення неправомірних дій відносно позивача та членів її сім`ї, що змусило позивача під впливом погроз та застосування насильства підписати 20.08.2015 року договір купівлі-продажу квартири.

Так як суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог,вважає за доцільне на підставі положень статті 158 ЦПК України в рішенні суду вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рохманова Оксана Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 12 жовтня 2017 року, а саме: арешт квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Боржник - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягувач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Строк пред`явлення до виконання три роки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2021 року

Суддя: Н.Г. Притула