Рішення

від 24.06.2021 по справі 24

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 24

Провадження №2/944/9/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

за участю секретаря судового засідання Вербенець Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовом Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської селищної ради Львівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, вилучення земельних ділянок та передачу їх у розпорядження сільської ради,-

в с т а н о в и в:

Прокурор Яворівського району Львівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визнати недійсними та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий № 4625885200:15:001:0049 площею 0,3819 га в с.Верхутка Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства серії ЯИ № 160761 від 23 листопада 2009 року гр. ОСОБА_1 , та Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий № 4625885200:15:001:0050 площею 0,4008 га в с.Верхутка Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства серії ЯИ № 160762 від 23 листопада 2009 року гр. ОСОБА_1 ; вилучити вищевказані земельні ділянки в ОСОБА_1 та передати їх в розпорядження Лозинської сільської ради. В обґрунтування позову покликається на те, що в провадженні слідчого прокуратури Яворівського району перебувала кримінальна справа № 175-0045 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч. 1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України. Досудовим слідством у справі встановлено, що ОСОБА_2 працюючи з 08.11.2007 по 13.11.2010 на посаді в.о. сільського голови с. Лозино Яворівського району Львівської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування та представником влади, зловживаючи владою та службовим становищем, в порушення вимог ст.116 Земельного кодексу України, якою передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень , ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки , ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування , якою передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин належить підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо ... вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад , умисно, в період 2008-2010 років, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, а саме ОСОБА_1 , використала владу та службове становище всупереч інтересам служби, шляхом службового підроблення, достовірно знаючи, що сесією Лозинської сільської ради прийнято рішення №194 від 04.04.2008 року про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6500 га умисно, підписала та завірила печаткою Лозинської сільської ради завідомо неправдиві офіційні документи, а саме: витяг рішення Лозинської сільської ради №194 від 04.04.2008 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,7827 га (що на 0,1327 га для ведення особистого селянського господарства більше ніж передбачено сесією Лозинської сільської ради). Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що підставами для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №160761 для ведення особистого селянського господарства площею 0,3819 га ОСОБА_1 та серії ЯИ №160762 для ведення особистого селянського господарства площею 0,4008 га ОСОБА_1 (грошова оцінка розміру земельних ділянок становить 52350 грн 15 коп) є підроблений витяг з рішення Лозинської сільської ради №194 від 04.04.2008 року, підписала, завірила печаткою Лозинської сільської ради та видала вищевказані державні акти. В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_2 зловживаючи владою та службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, а саме ОСОБА_1 , використовуючи владу та службове становища всупереч інтересам служби, шляхом службового підроблення, незаконно, безкоштовно передала у приватну власність вказаній вище громадянці земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,7827 га. Кримінальну справу № 175-0045 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України скерована в порядку ст.232 КПК України до Яворівського районного суду для розгляді по суті. Оскільки, підставою для видачі державних актів ОСОБА_1 на право власності на земельні ділянки послужило підроблене рішення Лозинської сільської ради №194 від 04.04.2008 року, підстави для реєстрації права власності на земельні ділянки, а саме: земельна ділянка кадастровий № 4625885200:15:001:0049 площею, 0,3819 га в с.Верхутка, Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка кадастровий № 4625885200:15:001:0050 площею, 0,4008 га в с.Верхутка, Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства - відсутні. Оскільки права на вищенаведені земельні ділянки ОСОБА_1 не набула, підстав для видачі державних актів, теж не було. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

19.09.2012 року справа поступила в провадження судді Маліновської-Микич О.В.

Ухвалою від 21.09.2012 року у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 19.12.2012 року провадження у справі зупинено до вирішення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до довідки ОСОБА_3 обрана на посаду судді апеляційного суду Львівської області відповідно до Постанови Верховної Ради України Про обрання суддів від 08.10.2013 року №619-VII, у зв`язку із чим справа передана судді Варениці В.С.

Згідно розпорядження керівника апарату Яворівського районного суду Львівської області №271 від 11.10.2016 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2016 року, на підставі Постанови Верховної Ради України Про звільнення суддів та рішення зборів суддів Яворівського районного суду Львівської області від 23.09.2016 №20 матеріали справи передані судді Гоцко В.І.

Ухвалою суду від 05.04.2017 року провадження у справі відновлено та призначено судове засідання.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яворівського районного суду Львівської області №483 від 20.12.2017 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2017 року, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 з посади судді Яворівського районного суду Львівської області, матеріали справи передані судді Кондратьєвій Н.А.

Ухвалою від 20.12.2017 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 25.02.2021 року у цивільній справі замінено позивача Лозинську сільську раду Яворівського району Львівської області на її правонаступника - Івано-Франківську селищну раду Львівської області.

У зв`язку із початком функціонування з 15.03.2021 року в системі органів прокуратури окружних прокуратур, Городоцьку місцеву прокуратуру Львівської області (прокуратура Яворівського району) перейменовано на Яворівську окружну прокуратуру Львівської області.

Прокурор Яворівської окружної прокуратури в судове засідання не з`явилась, на адресу суду скерувала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.

Представник позивача Івано-Франківської селищної ради Львівської області в судове засідання не з`явився, на адресу суду скерував клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду.

Представник третьої особи Управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Лозинської сільської ради XVI сесії У скликання № 194 від 04.04.2008 року, ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,65 га в с. Верхутка Яворівського району Львівської області.

Водночас відповідно до витягу із Рішення Лозинської сільської ради XVI сесії У скликання № 194 від 04.04.2008 року, ОСОБА_1 передано безкоштовно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,7827 га в с. Верхутка Яворівського району Львівської області.

На підставі рішення відповідачу 06.11.2009 року видано Державний акт серії ЯИ № 160762 про право власності на вказану земельну ділянку площею 0.4008 га та Державний акт серії ЯИ № 160761 про право власності на вказану земельну ділянку площею 0.3819 га.

Зважаючи на зазначене, в.о. сільського голови притягалась до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 367 КК України, зокрема у зв`язку з тим, що внаслідок її дій ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 160761, площею 0,3819 га, для ведення особистого селянського господарства серії ЯИ № 160762, площею 0,4008 га, для ведення особистого селянського господарства, а в загальному 0.7827 га, а не площею 0,65 га, яка в дійсності їй була надана рішенням сільської ради.

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26.02.2016 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки без сплати штрафу. Застосовано до ОСОБА_2 ст.ст. 49, 74 КК України та звільнено її від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до положень ст. ст. 116, 118, 126 ЗК України (у редакції від 02.07.2009 року, чинній на момент видачі оскаржуваного державного акта) право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та посвідчується державними актами.

У ст. 21 ЦК України зазначено, що тільки суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Підпунктом 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, що затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43 (у редакції від 29.12.2003 року, чинній на момент видачі оскаржуваного державного акта) аналогічно встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України в справі № 6-67цс14 (постанова від 25 червня 2014 року) державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду України від 04 червня 2014 року в справі № 6-46цс14 у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, всупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, оскільки правовою підставою видачі державного акта на право власності на земельну ділянку слугує рішення органу місцевого самоврядування, то такий правовстановлюючий документ має похідний характер від відповідного рішення, видається на зазначену у рішенні земельну ділянку і є документом, що підтверджує та посвідчує відповідне право.

Окрім того, Верховний Суд України в постанові від 16 грудня 2015 року, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-251цс 15 на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах сформулював наступну правову позицію. Із урахуванням висновків Конституційного Суду України в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Виходячи зі змісту витягу з рішення ХVI сесії V скликання № 196 Лозинської сільської ради від 04.04.2008 року, вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 надано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,7827 га в с. Верхутка.

Зазначений правовий акт індивідуальної дії на теперішній час залишається чинним та породжує правові наслідки, що обумовлені ним.

Прокурор наведене рішення у встановленому законом порядку не оскаржує та питання про визнання його недійсним з огляду на перевищення органом місцевого самоврядування під час його прийняття своїх повноважень не порушує. Також не обгрунтовується позов невідповідністю оскаржуваного державного акта рішенню органу місцевого самоврядування.

За таких обставин, оскільки витяг з рішення ХVI сесії V скликання № 196 Лозинської сільської ради від 04.04.2008 року на теперішній час зберігає чинність, державні акти серії ЯИ № 160761 від 23.11.2009 року та серії ЯИ №160762 від 23.11.2009 року не може бути визнано недійсним.

Враховуючи положення статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що стосуються права кожної фізичної та юридичної особи на мирне володіння своїм майном, ЄСПЛ у своїй практиці (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій пропорційності, зокрема, передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Окрім того, у контексті аналізу практики застосування ЄСПЛ статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 № 44277/98 Стретч проти Сполученого Королівства встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції , отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

За таких встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки визнання державних актів про право на землю без доведеності в суді незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого вони видані, суперечить чинному законодавству, окрім того прокурором не обґрунтовано пріоритету суспільного інтересу щодо необхідності витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача ОСОБА_1 на користь Лозинської сільської ради порівняно з правом відповідача на володіння своїм майном, а також порівняно з гарантіями цій особі державою правової визначеності та остаточності рішень щодо її прав, прийнятих органами державної влади і органами місцевого самоврядування.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської селищної ради Львівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, вилучення земельних ділянок та передачу їх у розпорядження сільської ради відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Яворівська окружна прокуратура Львівської області, юридична адреса: 81000, м. Яворів, вул. Львівська ,25 Львівської області.

Позивач - Івано-Франківська селищна рада Львівської області, юридична адреса: 81070, смт. Івано-Франкове, площа Ринок, 1 Яворівського району Львівської області.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: с.Лозино Яворівського району Львівської області.

Третя особа - Відділ Держгеокадастру у Яворівському районі Львівської області, юридична адреса: м.Яворів, вул. Котляревського, 3 Львівської області.

Суддя Н.А. Кондратьєва