Постанова

від 29.06.2021 по справі 380/1736/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1736/20 пров. № А/857/7869/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (головуючий суддя Гулик А.Г., м. Львів, повний текст складено 04.03.2021) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29 листопада 2019 року № 0004200516.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод оскаржило його в апеляційному порядку, вважає його незаконним та необгрунтованим, а тому просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно акту від 12 листопада 2019 року № 348/05.16/33769905 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод з питань що стали предметом оскарження висновків акта позапланової виїзної перевірки від 08 жовтня 2019 року № 102/15-06/33769905, підставами для прийняття оскаржуваного позивачем повідомлення-рішення стало те, що за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року позивачем невірно застосовано розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки, а слід було застосовувати 1.5%, як передбачено Договором оренди земельної ділянки від 10 квітня 2008 року, окрім того за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року позивачем не вірно застосовано нормативу грошову оцінку земельної ділянки на території Стоянівської сільської ради (кадастровий номер 462385800:06:000:1500) у сумі 1 794 135,00 грн, а необхідно було застосовувати нормативу грошову оцінку у сумі 14 439 003,00 грн, таким чином позивачем, в порушення п.288.4, п.288.5 ст.288 та п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України:

завищено розмір орендної плати за період з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року на загальну суму 10 381,44 грн у тому числі:

за січень 2018 року на 5 190,72 грн за лютий 2018 року 5 190,72 грн;

занижено розмір орендної плати за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 76 6773,1 грн, у тому числі:

за березень 2018 року -7 667,31 грн. за квітень 2018 року - 7 667,31 грн за травень 2018 року - 7 667,31 грн за червень 2018 року -7 667,31 грн за липень 2018 року - 7 667,31 грн. за серпень 2018 року - 7 667,31 грн. за вересень 2018 року - 7 667,31 грн. за жовтень 2018 року -7 667,31 грн за листопад 2018 року - 7 667,31грн за грудень 2018 року - 7 667,31 грн;

за період з 01 січня 2019 року по 17 липня 2019 року позивачем невірно застосовано розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки, а слід було застосовувати 1.5%. як передбачено Договором оренди земельної ділянки від 10 квітня 2008 року, окрім того за період з 01 січня 2019 року по 17 липня 2019 року позивачем не вірно застосовано нормативу грошову оцінку земельної ділянки на території Стоянівської сільської ради (кадастровий номер 462385800:06:000:1500) у сумі 1 794 135,00 грн, а необхідно було застосовувати нормативу грошову оцінку у сумі 14 439 003,00 грн (арк. 26 акту перевірки), таким чином позивачем, в порушення п.288.4, п.288.5 ст.288 та п. 289.1 ст.289 Податкового кодексу України з 01 січня 2019 року по 17 липня 2019 року занижено розмір орендної плати на загальнусуму 50 208.52 грн, у тому числі:

за січень 2019 року - 7 6167,31 грн; за лютий 2019 року -7667,31 грн; за березень 2019 року -7 667,31 грн; за квітень 2019 року - 7 667,31 грн; за травень 2019 року - 7 667,31 грн; за червень 2019 року -7 667,31 грн; за липень 2019 року - 4 204,66 грн.

З огляду на описанні в акті перевірки обставини, відповідач прийшов до висновків про те, що позивач порушив вимоги п. 288.4, п. 288.5 ст. 288, п. 289.1 ст .289 Податкового кодексу України, з результаті чого занизив суму орендної плати за землю всього у сумі 116 500,18 грн, у тому числі за 2018 рік на 66 291,66 грн, за 2019 рік на 50 208,52 грн.

На підставі наведених вище, висновків, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2019 року № 000420051, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата за землею в розмірі 145 625, 23 грн. (116 500, 18 грн основного платежу 29 125,05 грн штрафних санкцій).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, погодився з правомірністю наведених вище висновків відповідача та законністю податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2019 року № 000420051.

Апелянт вважає, що відповідач, з правомірністю висновків якого погодився суд першої інстанції, помилково застосовував при визначенні розміру орендної плати за 2018 рік нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 4623985900:06:000:1500), у сумі 14 439 003,00 грн, затверджену рішенням Радехівської районної ради Львівської області № 263 від 01 березня 2018 року, оскільки станом на 2018 рік таке рішення ради ще не набрало чинності в силу імперативних вимог ст. 23 Закону України Про оцінку земель та пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

При цьому, суд першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення помилково виходив з того, що рішення Радехівської районної ради Львівської області № 263 від 01 березня 2018 року, яким було затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 4623985900:06:000:1500), може бути застосоване раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (36.2 статті 36 Податкового кодексу України).

Пунктом 36.5. статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється - у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Аналогічне визначення міститься також у статті 21 Закону України Про оренду землі .

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.125 пункту 14.1 статті 14, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 289.3 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Відповідно до статті 23 Закону України Про оцінку земель (у редакції на час існування спірних правовідносин) технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності проводиться нормативна грошова оцінка землі. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується рішенням відповідної місцевої ради, яке підлягає застосуванню з урахуванням приписів пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Як підтверджується матеріалами справи, технічна документація по новій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки (кадастровий номер 4623985900:06:000:1500) на території Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, що надана в оренду позивачу, затверджена рішенням Радехівської районної ради Львівської області № 263 від 01 березня 2018 року.

Суд першої інстанції зазначає, що листами Радехівської районної ради Львівської області від 04 листопада 2020 року №04-09/305, від 24 листопада 2020 року №04-09/342 підтверджено, що рішення Радехівської районної ради Львівської області № 263 від 01 березня 2018 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на території Стоянівської сільської ради (кадастровий номер 462385800:06:000:1500) опубліковане на офіційному сайті Радехівської районної ради Львівської області одразу після його підписання не пізніше 11 березня 2018 року.

Таким чином, оскільки вищевказане рішення оприлюднено до 15 липня 2018 року, його норми підлягають застосуванню не раніше 01 січня 2019 року.

Вищенаведене свідчить про помилковість доводів суду першої інстанції та податкового органу про наявність у позивача у 2018 році обов`язку щодо сплати податкових зобов`язань з орендної плати, визначених на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Радехівської районної ради Львівської області №263 від 01 березня 2018 року.

Вказані висновки щодо застосування норм матеріального права узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 857/10630/19 (за результатом касаційного оскарження у відкритті касаційного провадження відмовлено).

Окремо апелянт зазначає, що в обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції окрім іншого покликається на правову позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 02 грудня 2020 року у справі №160/2705/19. Водночас, у межах вказаної справи, суди не досліджували питання щодо моменту набрання чинності рішенням органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, у 2018 році позивач, при визначенні розміру орендної плати правомірно застосовував нормативу грошову оцінку земельної ділянки на території Стоянівської сільської ради (кадастровий номер 462385800:06:000:1500) у сумі 1 794 135,00 грн.

У той же час, як вбачається з згаданого вище акту від 12 листопада 2019 року № 348/05.16/33769905 відповідач встановив, що за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року позивачем невірно застосовано розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки, а слід було застосовувати 1,5% як передбачено Договором оренди земельної ділянки від 10 квітня 2008 року. Позивач погоджується з таким висновком відповідача, вказаний висновок не було спростовано ані під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, а ні під час розгляду справи судом першої інстанції.

У наслідок цього, за період за 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року позивач надміру сплатив орендної плати за землю (завищено розмір орендної плати) на суму 62288.64 грн (5 190,72 грн помножити на 12 місяців 2018 року).

У той же час у вказаному акті перевірки відповідач встановив, що за період з 01 січня 2019 року по 17 липня 2019 року позивачем занижено розмір орендної плати на загальну суму 50 20852 грн.

Згідно з абз. 1, 3 п.87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, в силу вимог наведеної норми ПК України, наявна у позивача переплата з податкових зобов`язань з орендної плати за землю у сумі 62 288,64 грн за 2018 рік підлягала автоматичному частковому використанню для погашення податкових зобов`язань позивача з цього виду платежу на суму 50 208,52 грн. за 2019 рік, що у свою чергу підтверджує відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата за землею в розмірі 145 625, 23 грн (116 500, 18 грн основного платежу, та 29 125,05 грн штрафних санкцій).

За таких обставин, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки як вбачається з наведених вище обставин, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ч.1 та ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення №613, виданого 25.09.2019, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.1 статті 82 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод з питань дотримання податкового законодавства при нарахування та сплаті орендної плати заземлену ділянку (кадастровий номер 462385800:06:000:1500, розташованої на території Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області) за період з 01.01.2018 по 31.08.2019, за результатами якої складено акт від 08.10.2019 №102/15-06/33769905, згідно якого встановлено порушення позивачем пунктів 288.4, 288.5 статті 288, пункту 289.1 статті 289 ПК України, в результаті чого занижено суму орендної плати за землю у сумі 116500,18грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0004200516, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем орендна плата за землю на суму 145625,23 грн. (в тому числі 116500,18 грн за основним платежем та 291265,05 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями.

13.12.2019 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою №13/1-179 на податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0004200516 і рішенням Державної податкової служби України від 17.02.2020 №5951/6/99-00-08-05-06-06 у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Відхиляючи доводи позивача про відсутність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Стоянівський торфобрикетний завод суд першої інстанції правильно вказав, що підстави для проведення такої перевірки визначені у пункті 78.1 статті 78 ПК України. Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення вказаним платником подаків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до підпункту 1.71 пункту 71 статті 14 Податкового кодексу України податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України Про інформацію і згідно із частиною 1 статті 16 вказаного Закону податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно ж пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з підпунктом 72.1.1.3 пункту 72.1.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів, зокрема, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, а також за результатами податкового контролю.

Судом першої інстанції з`ясовано, що до Червоноградського управління Головного управління ДФС у Львівській області надійшов лист слідчого СВ Радехівського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області в якому зазначалося про здійснення перевірки по факту сплати позивачем орендної плати за використання земель у власній господарській діяльності за заниженою нормативно-грошовою оцінкою.

Як зазначено в наказі Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2019 №527 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Стоянівський торфобрикетний завод перевірка призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статт1 78 Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням податкової інформації.

Отже, підставою для проведення перевірки слугувала податкова інформація, зібрана відповідачем за результатом опрацювання листа слідчого, а не лист слідчого як помилково вважав позивач.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті орендної плати за земельну ділянку проведена відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Крім того, відхиляючи доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду скарги на оскаржене податкове повідомлення-рішення, то суд першої інстанції вірно врахував, положення пункту 42.2, 42.4 статті 42, пункту 56.8, 56.9, 56.13 статті 56 Податкового кодексу України.

При цьому, суд з`ясував, що 13.12.2019 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою №13/1-179 на податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0004200516 (зареєстрована 19.12.2019). Рішенням Державної податкової служби України від 03.01.2020 №416/6/99-00-08-05-05-06 строк розгляду скарги продовжено до 16.02.2020. Рішенням Державної податкової служби України від 17.02.2020 №5951/6/99-00-08-05-06-06 у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Рішення за результатом розгляду скарги прийняте 17.02.2020 (в перший робочий день після вихідного - 16.02.2020), тобто, скарга позивача розглянута у встановлені законодавством строки та в порядку, встановленому статтею 56 Податкового кодексу України, а не ознайомлення з рішенням про продовження терміну розгляду скарги не є підставою для скасування податкового-повідомлення рішення.

При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив, що оцінка правомірності дій Державної податкової служби України при розгляді його скарги №13/1-179 від 13.12.2020 не є предметом доказування у цій справі, оскільки вимог щодо визнання протиправними дій чи рішень Державної податкової служби України позивач не заявляв.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що згідно підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка згідно з вимогами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, згідно підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Аналогічне за змістом та по суті визначення міститься й у статті 21 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 288.2, 288.3 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

згідно підпункту 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції при вирішення спору застосовано редакцію п.п. 288.5.1 у редакції Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності 01.04.2014. однак не враховано, що в 2016 та 2017 роках вказана редакція згаданого пункту зазнала змін. А відтак судом безпідставно і враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.10.2020 у справі №814/2366/15.

Судом першої інстанції у даній спірній ситуації з`ясовано, що 10.04.2008 між позивачем та Радехівською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 462385800:06:000:1500), розташованої на території Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області. Відповідно до пункту 2.4 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена у сумі 1794135грн. Розмір орендної плати встановлений у сумі 26912,02грн.

Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 29.12.2017 №1180, затвердженим в.о. начальника головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29.12.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 462385800:06:000:1500) становить 14439003,00грн.

Рішенням Радехівської районної ради Львівської області №263 від 01.03.2018 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на території Стоянівської сільської ради (кадастровий номер 462385800:06:000:1500) затверджено загальну нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки у розмірі 14439003,00грн.

11.07.2019 між Львівською обласною державною адміністрацією та позивачем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 462385800:06:000:1500) від 10.04.2008, зокрема в частині розміру орендної плати за землю.

Отже, з введенням в дію нової нормативної грошової оцінки землі може бути переглянутий тільки розмір орендної плати (відповідний відсоток від нормативної грошової оцінки землі). Зміна нормативної грошової оцінки землі як бази оподаткування орендною платою за землю є обов`язковою для застосування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції підставо вважав, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 згаданого вище Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, суд вважав, що введена в дію нова нормативна грошова оцінка має враховуватися при розрахунку орендної плати, незалежно від того, чи внесені до договору зміни щодо нової нормативної грошової оцінки.

Оскільки позивач за період з 01.03.2018 по 17.07.2019 сплачував орендну плату за використання земельної ділянки (кадастровий номер 4623985900:06:000:1500) з застосуванням нормативної грошової оцінки, закріпленої в пункті 2.4 договору оренди земельної ділянки від 10.04.2008, без врахування рішення Радехівської районної ради Львівської області №263 від 01.03.2018 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на території Стоянівської сільської ради (кадастровий номер 462385800:06:000:1500) , то суд першої інстанції дійшов висновку, що в позивача утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за землю на суму 116500,18грн., а відтак обґрунтованим є збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання з орендної плати та нарахування штрафних санкцій на підставі оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Проте, суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Відповідно до статті 23 Закону України Про оцінку земель (у редакції на час існування спірних правовідносин) технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності проводиться нормативна грошова оцінка землі. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується рішенням відповідної місцевої ради, яке підлягає застосуванню з урахуванням приписів пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Як уже зазначалось вище, технічна документація по новій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки (кадастровий номер 4623985900:06:000:1500) на території Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, що надана в оренду позивачу, затверджена рішенням Радехівської районної ради Львівської області № 263 від 01 березня 2018 року.

Отже, відповідач помилково застосовував при визначенні розміру орендної плати за 2018 рік нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 4623985900:06:000:1500), у сумі 14 439 003,00 грн, затверджену рішенням Радехівської районної ради Львівської області № 263 від 01 березня 2018 року, оскільки станом на 2018 рік таке рішення ради ще не могло бути застосованим в силу імперативних вимог ст. 23 Закону України Про оцінку земель та пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, бо вищевказане рішення оприлюднено до 15 липня 2018 року, а відповідно його норми підлягають застосуванню не раніше 01 січня 2019 року.

Оскільки податковий орган не вірно визначив податкове зобов`язання за 2018 рік, а суд не наділений повноваженнями щодо обрахунку іншого розміру податкового зобов`язання, то суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають матеріалам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а позовні вимоги задовольнити.

З відповідача, з урахуванням вимог ст. 139 КАС України, слід стягнути понесені позивачем судові витрати - судовий збір за подання позовної заяви та судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод задовольнити, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року по справі № 380/1736/20.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0004200516 від 29.11.2019.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стоянівський торфобрикетний завод (ЄДРПОУ 33769905) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Ніколін

О.М. Гінда

повний текст складено 08.07.2021