Постанова

від 08.07.2021 по справі 620/1124/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 620/1124/19

адміністративне провадження № К/9901/35362/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Седам-Маркет на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року (головуючий суддя Житняк Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (головуючий суддя Кобаль М.І., судді: Беспалов О.О., Степанюк А.Г.) у справі №620/1124/19 за позовом Приватного підприємства "Седам-Маркет" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

18 квітня 2019 року Приватне підприємство "Седам-Маркет" (далі також ПП "Седам-Маркет" або позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі також Управління Держпраці або відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати:

припис про усунення виявлених порушень від 20 березня 2019 року № 25-01-009/0171, винесений інспектором праці Управління Держпраці у Чернігівській області Скоробагатою Аллою Василівною;

постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28 березня 2019 року № 25-01-009/0219/98, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком Олександром Олександровичем .

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, позов ПП "Седам-Маркет" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень від 20 березня 2019 року № 25-01-009/0171, винесений інспектором праці Управління Держпраці у Чернігівській області Скоробагатою Аллою Василівною.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28 березня 2019 року № 25-01-009/0219/98, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком Олександром Олександровичем в частині накладення штрафу у розмірі 1 627 470,00 грн.

В решті позову відмовлено.

19 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 18 грудня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

31 січня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Держпраці у Чернігівській області з 22 листопада 2018 року по 23 листопада 2018 року здійснювався контроль за додержанням законодавства про працю ПП Седам-Маркет шляхом проведення інспекційного відвідування. Контрольний захід проводився на підставі направлення на проведення контрольного заходу від 21 листопада 2018 року № 1285, в якому зазначалось, що під час інспекційного відвідування підлягає перевірці додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

За результатами проведення контрольного заходу було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 23 листопада 2018 року № 25-01-100/0806, в якому зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування ПП Седам-Маркет порушень трудового законодавства в частині оформлення трудових відносин з працівниками не виявлено.

27 лютого 2019 року, враховуючи інформацію службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Луцишиної В.М., начальником Управління Дорошенком С.В. прийнято наказ № 71 про проведення інспекційного відвідування ПП Седам-Маркет щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

На підставі зазначеного наказу від 27 лютого 2019 року № 71 та направлення на проведення контрольного заходу від 27 лютого 2019 року № 253, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів в період з 01 березня 2019 року по 07 березня 2019 року проведено інспекційне відвідування ПП Седам-Маркет на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

За результатом проведення інспекційного відвідування встановлені порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, про що складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 07 березня 2019 року № 25-01-009/0219 (далі по тексту - Акт № 25-01-009/0219).

Як зазначено в Акті №25-01-009/0219, під час інспекційного відвідування позивач надав ряд копій договорів про надання послуг, укладених в лютому-вересні 2018 року між ПП Седам-Маркет (Замовник) та громадянами, які прийняті на роботу до позивача, та які є ідентичними за свої змістом та містять однакові положення.

На підставі аналізу наданих договорів контролюючий орган дійшов висновку, що предметом цивільно-правових договорів є надання послуг, зокрема: виконання роботи з бухгалтерською документацією; з виготовлення страв в кафе-барі Парасоль ; з обслуговування відвідувачів в кафе-барі Парасоль ; з обвалювання м`яса; робітника залу в кафе; робітника кухні в кафе; кухонного працівника в кафе; з обслуговування відвідувачів кафе на лінії; адміністратора залу в магазині; з виконання підсобних робіт в магазині; укладання-пакування в магазині; виконання вантажних робіт в магазині; виконання вантажних робіт на складах; з прибирання службових приміщень магазину; з спостереження за продажем товару в магазині; з підготовки до продажу та продажу товарів в магазині; з підготовки до продажу та продажу товарів з виконанням касових операцій в магазині; водія автотранспортних засобів; оператора комп`ютерного набору.

Управлінням Держпраці встановлено, що ПП Седам-Маркет укладено цивільно-правові договори з 103 особами лише з метою приховати реальні трудові відносини.

Тобто, вказані працівники були допущені до роботи ПП Седам-Маркет без укладення трудових договорів, оформленого наказом чи розпорядженням позивача та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини 3 статті 24 КЗпП України.

У зв`язку з неможливістю особистого вручення Акту № 25-01-009/0219, 11 березня 2019 року його направлено відповідачем рекомендованим листом з описом документів на адресу ПП Седам-Маркет та отримано позивачем 12 березня 2019 року.

18 березня 2019 року позивачем подано зауваження до акту інспекційного відвідування.

20 березня 2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Скоробагатою А.В. винесено припис про усунення виявлених порушень № 25-01-009/0171 (далі по тексту - оскаржуваний припис).

28 березня 2019 року ПП Седам-Маркет подано скаргу на припис про усунення виявлених порушень від 20 березня 2019 року № 25-01-009/0171, яка була розглянута відповідачем у встановлений чинним законодавством термін, про що позивачу надана обґрунтована письмова відповідь (лист Управління від 26 квітня 2019 року № 02- 04/2562).

15 березня 2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. прийнято рішення № 74 щодо розгляду справи про накладення штрафу. Повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 15 березня 2019 року (вих. № 10-04/1600) про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 11 год. 10 хв. направлено рекомендованим листом за місцем знаходження позивача. Розгляд справи проводився за участю директора ПП Седам- Маркет ОСОБА_2

28 березня 2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-009/0219/98 на ПП Седам-Маркет у розмірі 12 894 570,00 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Вважаючи протиправними оскаржувані припис та постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Управління Держпраці викладені в Акті щодо порушення позивачем положень Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки перелічені в акті договори припинили свою дію ще в 2018 році. Також вказує, що всупереч вимогам чинного законодавства, інспектором праці акт інспекційного відвідування не було складено в останній день проведення інспекційного відвідування (07 березня 2019 року) та не було надано позивачу для ознайомлення та підпису. Такий Акт отримано позивачем 12 березня 2019 року.

За позицією позивача, ані станом на момент проведення інспекційного відвідування, ані станом на момент винесення припису у ПП "Седам-Маркет" не мав місце факт допуску до роботи працівників без оформлення трудових відносин шляхом укладання з громадянами договорів, які мають ознаки трудового договору.

Також позивач звертає увагу, що при проведенні інспекційного відвідування ПП "Седам-Маркет" на предмет додержання законодавства про працю з 01 березня 2019 року по 07 березня 2019 року Управління Держпраці у Чернігівській області діяло всупереч положенням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

В свою чергу відповідач, надавши відзив на позовну заяву із додатковими поясненнями, зазначив, що обґрунтування позивача не відповідають обставинам справи та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови про накладання штрафу та припису.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій на підставі системного аналізу умов договорів, укладених між позивачем та фізичними особами дійшли висновку, що робота вищевказаних осіб не є юридично самостійною, а здійснюється у межах господарською діяльності ПП Седам-Маркет в робочий час, згідно режиму, встановленого позивачем.

За позицією судів попередніх інстанцій, висновки Управління Держпраці у Чернігівській області, викладені в Акті перевірки № 25-01-009/0219 про порушення позивачем вимог трудового законодавства, є правомірними.

Щодо посилання відповідача на допуск до роботи без оформлення трудових договорів саме 103 осіб, судами встановлено, що договори з гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з ПП Седам-Маркет взагалі не укладалися.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що відповідач не довів правомірність включення зазначених осіб до переліку 103 осіб, яких було допущено до роботи без оформлення трудових договорів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 28 березня 2019 року № 25-01-009/0219/98, в частині накладення штрафу у розмірі 1 627 470,00 грн (13 осіб*125 190,00 грн.), є протиправною та підлягає скасуванню. З огляду на встановлені правопорушення з боку ПП Седам-Маркет , в іншій частині оскаржувана постанова про накладення штрафу від 28 березня 2019 року № 25-01-009/0219/98, є правомірною та відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо оскаржуваного припису від 20 березня 2019 року № 25-01-009/0171, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що він винесений посадовими особами відповідача безпідставно, оскільки перелічені в Акті договори припинили свою дію ще в 2018 році, а порушення, викладені у ньому, були усунуті ще до проведення перевірки.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

За позицією позивача, норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності мають вищу юридичну силу, аніж постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ( далі - Порядок №295), та відповідно саме норми Закону підлягають застосуванню у межах спірних правовідносин.

Водночас наполягає на повторному проведенні позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом, що був підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), всупереч закону. Наголошує на недосліджені судами доказів на підтвердження зазначених доводів, а саме службових записок від 20 листопада 2018 року та від 25 лютого 2019 року, направлень на проведення контрольного заходу від 21 листопада 2018 року та від 27 лютого 2019 року.

Вважає висновок судів попередніх інстанцій про виникнення трудових відносин з особами, з якими були укладені цивільно- правові угоди, помилковим, у зв`язку з не спростуванням презумпції правомірності договору.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та винесли судові рішення в частині відмови у визнанні протиправною та скасуванні постанови від 28 березня 2019 року №25-01-009/0219/98 щодо накладення штрафу у розмірі 11 267 100,00 грн з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наголошує, що належним чином засвідчені копії письмових доказів, наданих відповідачем, знаходяться в матеріалах справи.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні у цій справі правовідносини урегульовані, зокрема, Законом від 5 квітня 2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ( далі - Закон № 877-V), статтею 259 КЗпП України, а також Порядком № 295.

Частиною 4 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина третя статті 2 Закону № 877-V).

Частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

За змістом абзацу 3 статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Підстави для здійснення позапланових заходів передбачені частиною першою статті 6 Закону № 877-V.

Частиною другою-четвертою статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 295, який, згідно із пунктом 1 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Згідно із пунктом 2, підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, у тому числі за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ про проведення інспекційного відвідування видано на підставі інформації зазначеної у службовій записці начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Луцишиної В.М.

Водночас начальником Управління Дорошенком С.В. прийнято наказ від 27 лютого 2019 року № 71 про проведення інспекційного відвідування ПП Седам-Маркет щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

Пунктами 19, 20, 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Аналогічний висновок неодноразово викладався у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2140/1828/18, від 19 вересня 2019 у справі № 808/3092/17, від 10 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000037.

Суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 постанову КМУ № 295 визнано нечинною.

Водночас за змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то Постанова КМУ № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14 травня 2019 року.

Отже, норми Постанови КМУ № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5895/18, від 10 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000037.

Водночас судами встановлено, що Управління Держпраці здійснило позаплановий захід державного нагляду та контролю стосовно позивача (інспекційне відвідування) на підставі чинних наказу та направлення, які за формою і змістом відповідали вимогам законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, а також з підстав, передбачених Порядком № 295.

На підставі зазначеного наказу та направлення позивачем було допущено уповноважених осіб відповідача до перевірки.

Отже, відповідачем дотримано процедуру призначення та проведення перевірки.

За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, Верховний Суд вважає помилковими доводи позивача, що інспекційне відвідування позивача здійснено Управлінням Держпраці за відсутності передбачених законом підстав й з цього приводу зазначає таке.

Конструкція частини першої статті 6 Закону № 877-V свідчить про те, що наведений у ній перелік підстав для здійснення позапланових заходів (у даному випадку інспекційного відвідування) є вичерпним.

В той же час, частина друга названої правової норми передбачає можливість, у випадках, визначених частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V, здійснювати проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених статтею 6 цього Закону.

Варто зауважити й те, що питання стосовно підстав для здійснення позапланових заходів не охоплюється положеннями статті 4 Закону №877-V, яка визначає загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), і у її частині четвертій, наводить вичерпний перелік питань, які встановлюються виключно законами.

Суд звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України 09 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі № 17/81-97 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство"), де зазначено, що терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

У мотивувальній частині цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначено, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Зважаючи на контекст, у якому в частині четвертій статті 4 Закону № 877-V вжито термін закон , цю правову норму, ураховуючи її конструкцію, необхідно розуміти так, що нею наводиться виключний і остаточний перелік питань, які у межах правовідносин щодо здійснення державного нагляду (контролю), встановлюються саме законами.

Вказане дає підстави для висновку, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону № 877-V, питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

У продовження цього висновку колегія суддів звертає увагу на приписи частини першої статті 259 КЗпП України, яка делегує Уряду України повноваження визначати порядок здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000037.

Отже, виходячи з правового режиму регулювання спірних правовідносин й приписів вищезгаданих положень законодавства, у світлі висновків, висловлених Конституційним Судом України, Верховний Суд вважає, що Управління Держпраці, проводячи інспекційне відвідування позивача з підстав, визначених у підпункті 3 пункту 5 Порядку № 295, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 6 Закону № 877-V повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Проте доводи скаржника щодо проведення позапланового заходу державного контролю за тим самим фактом, за яким воно вже проводилося є безпідставними, оскільки, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, під час інспекційного відвідування досліджувались питання належного оформлення трудових відносин за період з 05 жовтня 2018 року по 22 листопада 2018 року, що відрізняється від періоду, який перевірявся у березні 2019 року.

Отже, посилання скаржника на недослідження судами попередніх інстанцій службової записки від 20 листопада 2018 року, направлення на проведення контрольного заходу № 1285 від 21 листопада 2018 року за попереднім контрольним заходом не виливає на правильність вищезазначених висновків щодо проведення контрольних заходів за різні періоди.

Водночас відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі статтею 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Водночас правові положення Порядку № 295 не обмежують контролюючий орган в кількості проведення інспекційних відвідувань об`єкта відвідування, періодом за який вони проводяться та обсягу документів, що можуть досліджуватися під час їх проведення.

Так, за результатами інспекційного відвідування ПП Седам-Маркет було виявлено порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, про що зазначено в Акті перевірки № 25-01-009/0219.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзаци1, 2 частини 2 статті 265КЗпП України).

Верховний Суд звертає увагу скаржники, що за конструкцією частини 2 статті 265 КЗпП України абзац 1 викладено в такій редакції: юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: , який є загальним для наступних абзаців зазначеної частини.

В свою чергу абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачає відповідальність, серед іншого, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), як правильно зазначено в оскаржуваній постанові відповідача та рішеннях судів попередніх інстанцій.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи), визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбувся за участі уповноваженої особи позивача.

Отже, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування ПП Седам-Маркет , складання та вручення останньому Акту інспекційного відвідування та припису про усунення виявлених порушень, а також винесення постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для накладення на ПП Седам-Маркет штрафу став фактичний допуск 103 громадян до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що в свою чергу є порушенням правових норм частин 1, 3 статті 24 КЗпП України.

Щодо посилання скаржника про те, що за своїм змістом укладені договори з найманими працівниками носять цивільно-правовий характер, а тому фактичний допуск 103 громадян до роботи без оформлення трудового договору не є порушенням чинного законодавства, Верховний Суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що з аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі №802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а.

Так, контролюючий орган під час перевірки дійшов висновку, що предметом цивільно-правових договорів є надання послуг, зокрема: виконання роботи з бухгалтерською документацією; з виготовлення страв в кафе-барі Парасоль ; з обслуговування відвідувачів в кафе-барі Парасоль ; з обвалювання м`яса; робітника залу в кафе; робітника кухні в кафе; кухонного працівника в кафе; з обслуговування відвідувачів кафе на лінії; адміністратора залу в магазині; з виконання підсобних робіт в магазині; укладання-пакування в магазині; виконання вантажних робіт в магазині; виконання вантажних робіт на складах; з прибирання службових приміщень магазину; з спостереження за продажем товару в магазині; з підготовки до продажу та продажу товарів в магазині; з підготовки до продажу та продажу товарів з виконанням касових операцій в магазині; водія автотранспортних засобів; оператора комп`ютерного набору.

Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, сформованою на підставі системного аналізу умов договорів, укладених між позивачем та фізичними особами, що робота перелічених суб`єктом контролю осіб не є юридично самостійною, оскільки здійснюється у межах господарською діяльності ПП Седам-Маркет в робочий час, згідно режиму, встановленого позивачем.

Також у цивільно-правових договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що притаманно саме трудовим правовідносинам.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2018 року позивачем проводився облік робочого часу вищезазначених працівників, про що свідчать дані табеля обліку використання робочого часу працівників ПП Седам-Маркет за лютий, березень, травень 2018 року.

Зокрема, оплата праці працівникам, з якими були укладені цивільно-правові угоди, проводилася два рази на місяць в фіксованій сумі, одночасно із виплатою заробітної плати іншим працівникам підприємства.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що за своїм змістом укладені із фізичними особами та зазначені в Акті інспекційного відвідування договори мають ознаки трудових, та не можуть вважатися цивільно-правовими договорами, відповідно до норм чинного законодавств.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №160/8039/18 акцентовано увагу, що юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо .

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що з 13 особами договори взагалі не укладалися та відповідачем не доведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що за вказаними договорами відносини в межах предмету спору між ПП Седам-Маркет та вказаними особами взагалі існували.

Рішення судів попередніх судів в частині визнання протиправною постанови про накладення штрафу від 28 березня 2019 року № 25-01-009/0219/98 в частині накладення штрафу у розмірі 1 627 470,00 грн (13 осіб*125 190,00 грн) сторонами не оскаржується та не є предметом касаційного перегляду.

За позицією судів попередніх інстанцій, з якою погоджується Верховний Суд, в іншій частині оскаржувана постанова про накладення штрафу від 28 березня 2019 року №25-01-009/0219/98 є правомірною та відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо оскаржуваного припису від 20 березня 2019 року №25-01-009/0171, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, оскільки він винесений посадовими особами відповідача щодо договорів, перелічених в Акті, які припинили свою дію ще в 2018 році, відповідно порушення в цій частині були усунуті ще до проведення перевірки.

Отже, позивач позбавлений можливості усунути порушення, щодо яких було винесено припис, оскільки на момент проведення перевірки такого порушення вже не існувало.

Доводи скаржника щодо надання відповідачем доказів, які належним чином не завірені, Верховний Суд оцінює критично, оскільки на копіях документів, доданих до відзиву міститься відмітка згідно з оригіналом, яка скріплена печаткою установи для документів .

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

За змістом частин 1 та 2 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Також у рішенні у справі Сутяжник проти Росії (№ 8269/02) Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення. У свою чергу, у рішеннях у справах Compcar, S.R.O. v. Slovakia (№ 25132/13), PSMA, Spol. S.R.O. v. Slovakia (№ 42533/11), Draft-Ova A.S. v. Slovakia (№ 72493/10) формальне усунення допущених судових помилок протиставляється фундаментальним недолікам та невдачам судочинства та помилкам фундаментального значення для судової системи .

Отже, неможливість надати стороні копію технічного запису у зв`язку з його пошкодженням, не є підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві, так і поданій позивачем апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини та законність судових рішень, оцінюючи обставини справи у їх сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Седам-Маркет залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі №620/1124/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

В.М. Кравчук

В.М. Шарапа