Рішення

від 08.07.2021 по справі 920/1173/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.2021 Справа № 920/1173/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/1173/20

за позовом: акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Транс» (40020, м. Суми, проспект Курський, 18-а, код ЄДРПОУ 38724350)

про стягнення 162595,00 грн.,

представники сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача (в режимі відеоконференції) - Матлах М.А.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 162595,00 грн. штрафу за невірно зазначену масу вантажу, а також судові витрати віднести на рахунок відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 24.12.2020 з повідомленням сторін.

29.12.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 21.01.2021 позовну заяву акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 ухвалу господарського суду Сумської області від 21.01.2021 у справі № 920/1173/20 скасовано; матеріали справи передано до господарського суду Сумської області для продовження розгляду.

16.04.2021 матеріали справи № 920/1173/20 надійшли на адресу господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 16.04.2021 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 13.05.2021.

Ухвалою суду від 13.05.2021 відкладено підготовче засідання на 01.06.2021.

28.05.2021 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на постанови Верховного Суду, прийняті при вирішенні аналогічних спорів. Крім того, представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи без його участі у зв`язку з віддаленістю регіональної філії та відсутністю міжобласного залізничного і автомобільного пасажирського сполучення.

Ухвалою 01.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2021.

Ухвалою суду від 15.06.2021 відкладено розгляд справи по суті на 08.07.2021.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.

24.07.2020 згідно з накладною № 32510240, яка у відповідності до статті 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Гуменці Південно-Західної залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відповідачем здійснено відправлення вагону № 68737212 з вантажем брухт чорних металів.

01.08.2020 на станції Сартана на підставі актів загальної форми ст. Верхівцеве Придн. № 2370, № 140 від 27.07.2020, ст. Сартана № 466/ПП від 31.07.2020 було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт № 484809/246 від 01.08.2020. Результат зафіксовано в Журналі контрольного зважування вхідних вантажів та відомості зважування.

Зазначений комерційний акт засвідчує, що під час контрольного комісійного зважування з розчепленням на 150 т вагонних вагах вантажоодержувача (повірка 06.09.2019) вагона № 68737212, відправленого за накладною № 32510240, за участю представників вантажоодержувача було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 750 кг. Фактично встановлено: 84900 кг, тара 20800 кг, нетто 64100 кг. У накладній № 32510240 зроблено відмітку на складання комерційного акту № 484809/246.

Як встановлено судом, відповідно до накладної № 32510240 відправником вантажу є відповідач у справі, маса вантажу визначена вантажовідправником (відповідачем) без участі представників позивача, що підтверджується графою 24 перевізних документів, завантаження вагону здійснювалося також вантажовідправником. Зазначені відмітки містяться в перевізних документах.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ст. 307 ГК України).

Аналогічні положення містить і стаття 908 ЦК України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Приписами статті 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 3 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України Про транспорт , Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , Закону України Про залізничний транспорт , Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту залізниць України). На підставі цього Статуту залізниць України затверджені Мінтрасом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту залізниць України).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та викладено їх в новій редакції.

Так, згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Виникнення між сторонами у цій справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом накладною № 32510240 від 24.07.2020. Накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989.

Обов`язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної маса вантажу в кг, визначена відправником , де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: Спосіб визначення маси , де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: на товарних вагах , на вагонних вагах вантажопідйомністю...т , на елеваторних вагах чи інших вагах; Навантаження засобами зазначається відправника , якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 Правильність внесених відомостей підтверджую представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 % (пункт 2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статті 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (пункт 5.5 Правил оформлення перевізних документів).

Частиною першою статті 26 Закону України Про залізничний транспорт передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.

Комерційним актом від 01.08.2020 № 484809/246 підтверджується, що в накладній № 32510240 від 24.07.2020 вказана маса вантажу НЕТТО 63350 кг, а фактично маса вантажу НЕТТО складає 64100 кг, що на 750 кг більше від маси, вказаної у накладній на перевезення.

А тому суд приходить до висновку, що до цих правовідносин підлягають застосуванню приписи вищенаведених норм статей 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, визначається відправником.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як вже зазначалось раніше, по прибутті вагону на станцію Сартана Донецької залізниці, при переважуванні на вагонних вагах представниками позивача виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 484809/246 від 01.08.2020. Перевіркою було виявлено, що в накладній № 32510240 у вагоні № 68737212 вказана маса вантажу складає 63350 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 64100 кг, що на 750 кг більше, ніж вказано у накладній.

Статтею 24 Статут залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. У свою чергу, статтею 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України, якою встановлено стягнення штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Зазначений комерційний акт № 484809/246 від 01.08.2020 у передбаченому порядку відповідачем не оскаржувався.

З аналізу вищевказаних норм, можна зробити висновок, що зазначення у накладній маси вантажу є обов`язком вантажовідправника, перевірка правильності заповнення цього реквізиту є правом залізниці, факт неправильного зазначення відправником відомостей про масу вантажу засвідчується комерційним актом, а з відправника за невірно зазначену у накладній масу вантажу стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку сума штрафу за вищевказане порушення складає: 32519,00 х 5 = 162595,00 грн, де 32519,00 грн - провізна плата по накладній № 32510240 за вагон № 68737212. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу виконано позивачем арифметично вірно.

За приписами частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами Статуту залізниць України прямо передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, а також факт невірно вказаної відповідачем у залізничній накладній маси вантажу, суд приходить до висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог позивача.

На підставі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Транс» (40020, м. Суми, проспект Курський, 18-а, код ЄДРПОУ 38724350) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) штраф за невірно вказану у накладній масу вантажу в сумі 162595,00 грн. (сто шістдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять гривень) та витрати по сплаті судового збору в сумі 2438,93 грн. (дві тисячі чотириста тридцять вісім гривень 93 копійки).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.07.2021.

Суддя В.В. Яковенко