Ухвала

від 08.07.2021 по справі 916/112/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 916/112/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстроймонтаж ЛТД"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021

та рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2020

у справі № 916/112/20

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстроймонтаж ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси",

про розірвання договору оренди та виселення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстроймонтаж ЛТД" 15.06.2021 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 (повний текст складено 12.04.2021) та рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2020 у справі № 916/112/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.06.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Водночас правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник вважає за необхідне відступити від правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, на яку посилається Південно-західний апеляційний господарський суд для обґрунтування прийнятого ним рішення та вказує, на те, що позивач у справі № 916/112/20 скористався своїм правом щодо досудового врегулювання спору та надсилання пропозиції про розірвання договору оренди у відповідності до положень ст. 188 Господарського кодексу України, на відміну від позивача у справі № 914/2649/17, про подібність правовідносин якої зазначає суд апеляційної інстанції. Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції мав підстави відступити від висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду (абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

Хоча скаржник у касаційній скарзі і зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, однак фактично зазначає, що обставини вказаної справи не є подібними та тотожними зі справою № 916/112/20, тоді як п. 2 ч. 2 ст. 287, абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України визначено, що скаржник має вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Таким чином скаржником не вмотивовано обґрунтування необхідності відступлення від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

Крім того, як зазначалося вище у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити: зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

При цьому загальне посилання заявника у касаційній скарзі на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не може бути визнано Судом підставою для відкриття касаційного провадження як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки саме лише посилання на п. 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу без конкретизації норми (норм) права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, не може бути визнано Судом підставою для відкриття касаційного провадження як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Крім того згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102 грн.

Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2020 у справі № 916/112/20 про задоволення позову (містить дві вимоги немайнового характеру).

В касаційній скарзі заявник просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 8 408 грн (2 102 грн *2)* 200%.

Проте скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Натомість, у тексті касаційної скарги заявник просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення остаточного рішення у даній справі, посилаючись на наступні обставини: поширення в 2019-2021 роках коронавірусної інфекції, введення урядом України загальнонаціонального карантину, падіння попиту на продукцію, майнове та фінансове положення Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстроймонтаж ЛТД", відсутність коштів на рахунках останнього.

Статтею 8 Закону визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.

В свою чергу, наявність таких умов скаржником у скарзі не наведено, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 8 408 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, встановлених ст. 288 ГПК України.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

У тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник зазначає, що станом на 27.05.2021 повний текст постанови апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 916/112/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстроймонтаж ЛТД" не отримувало.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду проголошена 06.04.2021, повний текст складено 12.04.2021, тобто останнім днем оскарження зазначеної постанови є 05.05.2021 (з урахуванням ч. 4 ст. 116 ГПК).

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що як передбачено положеннями ст. ст. 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 916/112/20 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.04.2021.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 15.06.2021, тобто зі значним порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження без належного обґрунтування причини пропуску процесуального строку.

Скаржником не обґрунтовано звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду та не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості звернутися до суду раніше ніж 15.06.2021, оскільки самі лише факти щодо неотримання копії оскаржуваної постанови не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на її оскарження, тому що зумовлені суб`єктивною поведінкою сторони.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Водночас з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний суд задовольняв клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстроймонтаж ЛТД" про відкладення розгляду справи та своєю ухвалою від 07.01.2021 відкладав розгляд справи.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстроймонтаж ЛТД" було скаржником в суді апеляційної інстанції, а тому не було позбавлене можливості відстежувати хід розгляду справи № 916/112/20 за його ж апеляційною скаргою.

Крім того, Суд зазначає, що враховуючи те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду, у колегії суддів відсутня можливість перевірити наявність або відсутність доказів надсилання копії оскаржуваної постанови скаржникові.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, саме лише посилання скаржника на неотримання копії постанови, за відсутності відповідних доказів на підтвердження таких обставин, не дає підстав Суду для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними.

Таким чином, скаржником не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови та не наведено існування обставин, що унеможливили її оскарження.

Оскільки наведені обставини не обґрунтовані неналежними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.

Частиною 3 ст. 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстроймонтаж ЛТД" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 8 408 грн; 3) навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Щодо клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, то воно буде розглянуто у випадку усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 119, 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстроймонтаж ЛТД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2020 у справі № 916/112/20 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.