Ухвала

від 09.07.2021 по справі 908/2265/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 липня 2021 року

м. Київ

Справа №908/2265/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.

розглянувши касаційну скаргу Асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку "ДІЯ"

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Боєва О.С.

від 09.11.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

від 25.05.2021

за позовом Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради

до Асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку "ДІЯ"

про стягнення суми 53 543,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2021 року Асоціація об`єднань співвласників багатоквартирного будинку "ДІЯ" (далі - Скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021. У касаційній скарзі Скаржник просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021, позов задоволено.

Суди дійшли висновку про задоволення позову, оскільки встановили факт самовільного користування відповідачем системою централізованого комунального водопостачання, що підтверджується відповідним актом обстеження водопровідних мереж №013 від 13.02.2020, зважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з позивачем. Доводи відповідача про обстеження та складання актів за відсутності представників споживача, суди відхилили, оскільки законом не встановлено обов`язкових вимог щодо складення акту, відповідно до п. 10.4.5 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 №30.

Крім того, суди зазначили, що законодавцем визначено в якості відповідальності за самовільне підключення до систем водопостачання, здійснення нарахування витрат води за формулою. При цьому для здійснення нарахування має бути сам факт самовільного користування системами централізованого комунального водопостачання без обов`язкового встановлення факту безоблікового користування водою. Тобто нарахування здійснюється навіть у випадку, якщо порушник фактично не користувався водою у період, за який здійснено нарахування.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 17.05.2017 у справі №911/2458/16 та від 27.04.2018 у справі №912/808/17, оскільки спір у цих справах стосувався визнання договору укладеним, та про стягнення коштів за безобліковий витік води на території абонента за наявності укладеного договору, а не стягнення коштів за безоблікове водокористування без укладеного договору.

Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 53 543,52 грн. Відтак справа №908/2265/20 у розумінні приписів статті 12 ГПК України є малозначною.

У касаційній скарзі Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суди попередніх інстанцій зазначили, що у законі не встановлені обов`язкові вимоги щодо складання відповідних актів про безоблікове водокористування, однак суди проігнорували, що позивач склав акти самостійно: без письмового повідомлення відповідача та без залучення представників відповідача. З матеріалів справи неможливо встановити де саме складалися ці акти, при встановленні належності та допустимості доказів, суди надали перевагу одним доказам над іншими.

Крім того, Скаржник зазначає про виняткове значення справи та її суспільний інтерес, оскільки рішення по справі вплине на права понад 3500 осіб, а також складання подібних односторонніх актів стане інструментом для отримання надприбутків суб`єктом природніх монополій, за відсутності висновку Верховного Суду.

Розглянувши наведені підстави у контексті касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Зазначені Скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Також слід зауважити, що саме лише застереження про те, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не може бути визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Також Суд не вважає обґрунтованими наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи про те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки останні мотивовані припущенням щодо вагомого значення справи в майбутньому.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності), Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №908/2265/20 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання Скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1 . Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №908/2265/20 за касаційною скаргою Асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку "ДІЯ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021.

2 . Надіслати копії ухвали учасникам справи.

3 . Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає .

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко