Постанова

від 08.07.2021 по справі 160/9319/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9319/19 (суддя Віхрова В.С., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №160/9319/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АВГУСТ ПРОМ до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВГУСТ ПРОМ 25 вересня 2019 року звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 14.08.2019 р. податкові повідомлення-рішення №0006714614, №0006704614, №0006694614.

В обґрунтування своїх вимог з урахуванням уточнень щодо зміни підстав позову (т.1 а.с.216 - 218) позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки їх було прийнято на підставі даних перевірки викладених в акті від 01.08.2019 року №94/28-10-46-14/39176765 (далі - акт перевірки) яку було проведено незаконно.

Наказ відповідача від 26.06.2019 року №1378 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» на підставі якого було проведено перевірку ТОВ АВГУСТ ПРОМ , було визнано протиправним та скасовано судовим рішенням.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин справи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції не було досліджено обставин які б підтверджували наявність реальності спірної господарської операції між позивачем та ТОВ Волинь Мото .

Стверджує, що можливість скасування податкового повідомлення-рішення у разі скасування наказу на проведення перевірки не передбачена податковим законодавством, а протиправність оскаржених рішень відповідача податковим законодавством не встановлено.

Посилається на практику Верховного суду в інших справах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем на підставі наказу від 26.06.2019 року №1378 згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, 78.1.4 ст. 78, пп. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» з питання дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Волинь Мото» (код за ЄДРПОУ 37598276) за грудень 2018 р.- показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2018р., декларації акцизного податку за грудень 2018р. та 2018 рік- показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.08.2019 року №94/28-10-46-14/39176765 (т.1 а.с. 14-43).

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.08.2019 року:

- № 0006714614 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем - пальне, на загальну суму 52807452,19 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 42245961,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 10561490,44 грн.;

- № 0006704614 про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з податку на додану вартість на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 21670655,97 грн.;

- № 0006694614 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 35106462,68 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 23404308,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 11702154,23 грн (т.1 а.с.44-51).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідачем прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у письмовій формі уклав 17.12.2018 з ТОВ «Волинь Мото» (постачальник) договір поставки нафтопродуктів № ДГ-17/12/18 (т.1 а.с. 52-54).

За результатами виконання умов поставки сторонами договору згідно з актом перевірки складено видаткові накладі, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.55-145).

Також, згідно з актом перевірки: встановлено, що надані позивачем податкові накладні зареєстровані в ЄРПН (т.1 а.с.28).

Крім того, відповідно до договору про відступлення права вимоги № 28/01/19 від 28.01.2019 р, який не було надано до перевірки, ТОВ Волинь Мото передало новому кредитору ТОВ Космоцвет право вимоги за договором поставки №ДГ-17/12/18 від 17.12.2018 р. на суму 130023935,97 грн.

ТОВ Август Пром здійснило часткову оплату за поставлений товар на користь ТОВ КОСМОЦВЕТ , що підтверджується платіжними дорученнями № 6698 від 30.01.2019 р та № 6695 від 29.01.2019 р (т.1 а.с.35).

Станом на 21.05.2019 року заборгованість позивача перед ТОВ КОСМОЦВЕТ становить 123522739,17 грн.

Під час здійснення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем не надано до перевірки додаткових відомостей щодо місць зберігання товару, за адресою оформлення видаткових накладних не зареєстровано паливного складу або резервуарів, не надано сертифікати якості товару (бензину А-92), на підтвердження перевезення товару не надано товарно-транспортні накладні, а згідно з аналізом баз даних Дніпропетровського управління ВПП ДФС, ТОВ Волинь Мото у грудні 2018 року фактично не здійснювало постачання нафтопродуктів, отже не встановлене первинне походження товару.

Між тим, судом першої інстанції під час розгляду справи правильно встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами проведеної на підставі наказу від 26.06.2019 року №1378, перевірки, оформленої актом від 01.08.2019 року №94/28-10-46-14/39176765.

Водночас, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №160/12061/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу позов було задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.06.2019 № 1378 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» .

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, станом на час розгляду цієї справи судом, є така, що набрала законної сили постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №160/12061/19, якою скасовано наказ від 26.06.2019 року №1378 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» , на підставі якого було проведено перевірку позивача та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

При цьому вирішуючи спірні відносини суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про таке.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

За правилами п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Невиконання контролюючим органом вимог п. 79.2 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме: компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №806/831/16.

Під час розгляду справи судом встановлено відсутність правових підстав для проведення перевірки у зв`язку зі скасуванням наказу від 26.06.2019 року №1378 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» .

За правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків

У постанові Верховного Суду від 20.09.2019 у справі №0340/1931/18 зазначено, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної відповідачем, є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №804/8855/14 в постанові від 11.07.2019 року зазначив, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року (справа № 21-425аї4), від 16 лютого 2016 року (справа №826/22651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12), від 20 грудня 2018 року (справа № 815/1851/15).

Таким чином, у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У постановах від 07.02.2020 року у справі №815/5748/15 та від 15.05.2020 року у справі №816/3238/15 Верховний Суд вказав про незаконність проведення невиїзної документальної перевірки і, як наслідок, відсутності правових наслідків такого контрольного заходу у вигляді податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладену правову позицію Верховного Суду, відсутність підстав для проведення перевірки, у зв`язку з скасуванням наказу про проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність зазначених обставин нівелює подальші наслідки такої перевірки у вигляді прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.08.2019 року № 0006714614, № 0006704614, та № 0006694614.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Щодо доводів відповідача про не дослідження судом першої інстанції обставин які б підтверджували наявність реальності спірної господарської операції між позивачем та ТОВ Волинь Мото , слід зазначити, що виходячи з правової позиції Верховного суду зазначеної раніше платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, встановивши наявність обставин протиправності та скасування наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.06.2019 № 1378 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» у суду першої інстанції не було підстав переходити до з`ясування обставини наявності або відсутності в діях позивача порушень податкового та/або іншого законодавства. При цьому, в суді позивач змінив підстави позову, а отже позов ґрунтувався лише на підставах протиправності та скасування наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.06.2019 № 1378 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» .

Щодо твердження відповідача про те, що можливість скасування податкового повідомлення-рішення у разі скасування наказу на проведення перевірки не передбачена податковим законодавством, а протиправність оскаржених рішень відповідача податковим законодавством не встановлено, слід зазначити, що у постановах від 07.02.2020 року у справі №815/5748/15 та від 15.05.2020 року у справі №816/3238/15 Верховний Суд вказав, що незаконність проведення невиїзної документальної перевірки тягне за собою відсутність правових наслідків контрольного заходу у вигляді податкового повідомлення-рішення.

Крім того, звертає на себе увагу те, що висновки яких дійшов відповідач під час перевірки ґрунтуються на тому, що під час її проведення позивач не надав відповідачу необхідні документи на підтвердження реальності спірних господарських операцій. Проте, визнання наказу щодо проведення перевірки незаконним та його скасування свідчить про відсутність підстав у позивача для надання таких документів відповідачу. Водночас на пропозицію апеляційного суду позивач зазначені документи також не надав, а прав на їх витребування у позивача суд не має.

Щодо посилання відповідача на практику Верховного суду в аналогічних спорах, а саме у справі № 826/9296/17, слід зазначити, що така практика не є аналогічною, оскільки у зазначеній справі контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку, а не документальну невиїзну перевірку, як в цій справі. Тобто ТОВ АВГУСТ ПРОМ не мав можливості перешкодити у проведенні такої перевірки, у разі відсутності законних підстав для її проведення, шляхом не допуску до її проведення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №160/9319/19 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 08 липня 2021 року.

Повне судове рішення складено 09 липня 2021 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко