Постанова

від 06.07.2021 по справі 815/2769/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

м. Київ

справа № 815/2769/14

касаційне провадження № К/9901/26853/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рістайл Ойл на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді - Жук С.І., Потапчук В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рістайл Ойл до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ДФС в Одеській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2014 № 0000052206.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 05.12.2013 № 3132/15-53-22-06/37114906, на підставі висновків якої Інспекцією було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ Датасістем щодо придбання товарів (п`яти моніторів), які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що ТОВ Датасістем на час укладення договору та виконання своїх зобов`язань за ним було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, а також зважаючи на те, що висновки Інспекції про нікчемність угоди між Товариством та ТОВ Датасістем не підтверджені жодним належним та допустимими доказами і ґрунтуються на припущеннях. Також Товариство посилається на те, що висновки Інспекції про те, що договори субкомісії від 24.05.2012 № 110-2012-К, від 01.11.2012 № 248-2012-Л, укладені між Товариством та ТОВ Ріаліз Ойл , а також договір субкомісії від 20.11.2012 № 36/11-К, укладений між Товариством та ТОВ Уністрой , є неукладеними (такими, що не відбулися), з підстав того, що позивачем та вказаними контрагентами не було дотримано вимог законодавства щодо істотних умов договорів субкомісії, оскільки на дату отримання нафтопродуктів та їх реалізації на АЗС перевіряємого підприємства в договорах відсутня істотна умова договору щодо майна та його ціни, за якими комісіонер зобов`язується продати це майно, є безпідставними, оскільки: чинним законодавством не передбачено право податкового органу самостійно в позасудовому порядку визнавати правочини неукладеними та (або) недійсними; положеннями пунктів 2.1 договорів субкомісії визначено, що мінімальна ціна реалізації нафтопродуктів узгоджується у додаткових угодах; додатковими угодами до договорів субкомісії були встановлені мінімальні ціни реалізації нафтопродуктів на АЗС (пункт 1 додаткових угод)встановлений розмір винагороди сукомісіонера (пункт 2 додаткових угод)визначена сума витрат, понесених субкомісіонером при виконанні договору субкомісії та порядок їх відшкодування (пункт 3 додаткових угод) та зазначено, що дія додаткової угоди починається з 1 числа місяця, в якому була укладена ця додаткова угода (пункт 4 додаткових угод); положення пункту 4 додаткових угод узгоджуються з вимогами частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України; додаткові угоди до договорів субкомісії в ході проведенян перевірки не були досліджені перевіряючими в неупереджений спосіб, оскільки в акті перевірки взагалі відсутнє посилання на пункт 4 додаткових угод; під час дослідження первинних документів Товариства, що підтверджують отримання Товариством нафтопродуктів на субкомісію, у перевіряючих не виникло жодних зауважень щодо браку форми та змісту таких документів, а на 11-12 аркушах акту перевірки вказано про факт реалізації нафтопродуктів, отриманих за договорами субкомісії, через мережу АЗС Товариства; усі податкові накладні, отримані Товариством від ТОВ Ріаліз Ойл та ТОВ Уністрой , відповідають встановленим законодавством вимогам, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є достатньою підставою для віднесення Товариством сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 03.08.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, у задоволенні позову відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані ним, що: позивач не надав доказів наявності господарської (ділової) мети при вчиненні господарських операцій із ТОВ Датасістем , ТОВ Ріаліз Ойл та ТОВ Уністрой , а також доказів сплати вказаними контрагентами податкових зобов`язань по господарських операціях з позивачем.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що акт про неможливість проведення звірки контрагента ТОВ Датасістем - ТОВ ВС Інвест не можу бути належним доказом протиправності формування Товариством податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ Датасістем , з урахуванням наявності у позивача усіх належно оформлених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність здійснених операцій. Також, Товариство посилається на те, що незважаючи на наявність у Товариства усіх первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку, зокрема, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, актів прийому-передачі нафтопродуктів, реєстру товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів виконання зобов`язань за договорами субкомісії, розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної, звітів виконання зобов`язань за договорами субкомісії, виписок по рахунку 6852 в розрізі контрагентів, звітів про дебетові і кредитові операції по банківських рахунках, виписок по рахунку 377 в розрізі контрагентів, звітів АЗС Товариства, чеків з АЗС Товариства, щодо форми та змісту яких у Інспекції не виникло зауважень, суди зробили висновок про відсутність господарських операцій між Товариством та ТОВ Ріаліз Ойл і ТОВ Уністрой .

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 31.05.2021 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 01.06.2021, під час якого колегія суддів дійшла висновку про призначення справи до розгляду у спрощеному провадженні з повідомленням сторін на 06.07.2021. У судове засідання 06.07.2021 сторони, належним чином повідомлені про час і дату розгляду справи, не зявилися.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом від 19.04.2016 № 135/16-31-14-06-08/37710195, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги: пункту 1 статті 203, пункту 3 статті 1012 Цивільного кодексу України, пунктів 1-3 статті 180, статті 189 Господарського кодексу України, пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, Інструкції про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1997 №343, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4219436,00 грн, в тому числі: травень 2012 року - 125696,00 грн, червень 2012 року - 1120634,00 грн, липень 2012 року - 336222,00 грн, серпень 2012 року - 433692,00 грн, вересень 2012 року - 216898,00 грн, жовтень 2012 року - 1229,00 грн, листопад 2012 року - 1932416,00 грн, грудень 2012 року - 52649,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по господарській операції з придбання товарів (моніторів) у ТОВ Датасістем (згідно договору поставки № 864 від 14.09.2012), оскільки згідно акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Датасістем від 17.06.2013 № 3478/22-6/37224371, яка проведена Інспекцією, встановлено, що всі операції постачальника ТОВ Датасістем - ТОВ ВС Інвест не спричиняють реального настання правових наслідків та підпадають під ознаки фіктивної діяльності суб`єкта господарювання, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, з огляду на висновки акту від 21.01.2013 № 101/22-217/35122737 ДПІ у Солом`янському районі м. Києва Про неможливість проведення звірки ТОВ ВС Інвест щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ ІСТ-Вест Торг за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 .

Також у акті перевірки було вказано, що Товариством до складу податкового кредиту був включений податок на додану вартість, нарахований у зв`язку з отриманням на реалізацію нафтопродуктів по договорах субкомісії з ТОВ Ріаліз Ойл (від 24.05.2012 № 110-2012-К, від 01.11.2012 № 248-2012-Л) та з ТОВ Уністрой (від 20.11.2012 № 36/11-К), які вважаються неукладеними (такими, що не відбулися), оскільки укладення додаткових угод до договорів субкомісії з інформацією про майно субкомітентів та ціну його реалізації вже після реалізації товару та отримання грошових коштів за нього, є підставою для визнання таких додаткових угод недійними, з огляду на що податковий кредит сформовано по податкових накладних, в яких дата збільшення податкового кредиту не відповідає фактичним датам отримання товару згідно товарно-транспортних накладних, та за відсутності правильно оформлених первинних документів на отримання та реалізацію комісійного товару.

На підставі висновків акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 08.01.2014 № 0000052206, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4219436,00 грн. - за основним платежем, 2109718,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Товариством в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями абзацу 2 пункту 189.4 статті 189 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до Кодексу адміністративного судочинства України законодавець у частині другій статті 77 закріпив, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення Товариству грошових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення Інспекція визначила: обставини, вказані в акті Інспекції щодо документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Датасістем від 17.06.2013 № 3478/22-6/37224371 та акті ДПІ у Солом`янському районі м. Києва від 21.01.2013 № 101/22-217/35122737 Про неможливість проведення звірки ТОВ ВС Інвест щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ ІСТ-Вест Торг за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 ; висновки щодо того, що договори субкомісії, укладені між Товариством та ТОВ Ріаліз Ойл (від 24.05.2012 № 110-2012-К, від 01.11.2012 № 248-2012-Л) та ТОВ Уністрой (від 20.11.2012 № 36/11-К), вважаються неукладеними (такими, що не відбулися).

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, обставинам, які слугували підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, належної правової оцінки не надали, а вдалися до оцінки реальності господарських операцій між Товариством та ТОВ Ріаліз Ойл і ТОВ Уністрой , тоді як Інспекція впродовж усього судового розгляду даної справи судами різних інстанцій на такі обставини не посилалася, доказів на підтвердження існування таких обставин не зазначала та про неможливість отримання таких доказів не вказувала. Також, суди попередніх інстанцій при оцінці господарських операцій між Товариством та ТОВ Датасістем не врахували положень Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю Рістайл Ойл задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова