Рішення

від 30.06.2021 по справі 914/2208/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2021 справа № 914/2208/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р. , за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Прокурора Львівської області

в інтересах держави в особі: Львівської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дари Львівщини

про : скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою

Представники

Прокуратури: Сенів О.П.;

позивача: Шмотолоха О.П;

відповідача: Ломага Ю.Т.,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Дари Львівщини про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

01.09.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 23.09.2020р.; явку представників сторін у підготовче засідання визнати обов`язковою.

20.10.2020р. Господарським судом Львівської області постановлено ухвалу у цій справі, відповідно до якої, суд ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 18.11.2020р.; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою.

17.11.2020р. відповідачем подано до суду клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№33006/20.

У судовому засіданні 18.11.2020р. з розгляду спору по суті, в якому учасники справи забезпечили участь повноважних представників, оголошено перерву до 19.11.2020р. При цьому, 18.11.2020р. відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№2989/20.

Після закінчення перерви, у судове засідання 19.11.2020р. з розгляду спору по суті з`явилися представники учасників справи.

При цьому, 19.11.2020р. прокурором подано до суду письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№33329/20 та у яких викладено заперечення щодо поданого відповідачем клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні.

У судовому засіданні 19.11.2020р. з розгляду спору по суті Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, відповідно до якої, ухвалив: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Дари Львівщини про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні (вх.№33006/20 від 17.11.2020р.) задовольнити; повернутися до розгляду справи №914/2208/20 у підготовчому провадженні в цьому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2020р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Дари Львівщини про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі №914/2208/20 до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/10087/20 за позовом учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Дари Львівщини ОСОБА_1 до Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Дари Львівщини про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради № 1511 від 24.01.2008р.

27.04.2021р. на адресу суду від представника ТзОВ Дари Львівщини надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10047/21.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2021р. провадження у цій справі поновлено, підготовче засідання призначено на 12.05.2021р.

07.05.2021р. від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10716/21.

Протокольною ухвалою від 12.05.2021р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 09.06.2021р.

Крім того, ухвалою від 12.05.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

Протокольною ухвалою від 09.06.2021р. суд постановив оголосити перерву в судому засіданні до 23.06.2021р.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.06.2021р., судом оголошено перерву до 30.06.2021р.

23.06.2021р. прокурором подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/1401/20, в якій ухвалою господарського суду Львівської області затверджено мирову угоду, відповідно до п.6 якої Львівська міська рада визнає володіння на праві постійного користування, в тому числі за ТзОВ Дари Львівщини , спірною земельною ділянкою, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№2657/20.

Вказане клопотання судом відхилено, з огляду на те, що з врахуванням результату розгляду Львівським окружним адміністративним судом справи №380/10087/20, зібрані докази у даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Розгляд справи № 914/1401/20 не унеможливлює розгляд та вирішення цієї справи.

30.06.2021р. в судове засідання з`явились всі учасники судового процесу.

Суть спору:

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за твердженням прокурора, відповідач у встановленому законом порядку набув у 2008 році право користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди, однак не мав правових підстав для набуття права постійного користування нею у 2019 році.

Позиція прокурора:

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою за ТзОВ Дари Львівщини проведена за відсутності правових підстав, всупереч вимогам ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній станом на 12.09.2019р.), абз.1,2, п.12,п.81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016р. №553, чинній станом на 12.09.2019р.).

Позиція позивача:

Позивач не підтримав позов прокурора.

Позиція відповідача:

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, стверджує, що земельне законодавство не містить норм, які б забороняли передачу права постійного землекористування в порядку правонаступництва або чітко визначали, що в процесі реорганізації таке право не переходить, а тому ТзОВ Дари Львівщини , як правонаступник реорганізованої юридичної особи МДКП Екоплід набуло право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:08:002:0008, площею 0,2851 га. на АДРЕСА_1 в процесі реорганізації на тих самих умовах і в тому ж обсязі , що і були у реорганізованої юридичної особи -МДКП Екоплід .

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

На підставі Ухвали Львівської міської ради № 1191 від 27.09.2001р. Про реорганізацію міського державного комунального підприємства Екоплід міське державне комунальне підприємство Екоплід реорганізовано шляхом приєднання його до орендаря цілісного майнового комплексу ТзОВ Дари Львівщини .

Відповідно до Акту прийому-передачі активів та пасивів МДКП Екоплід , ТзОВ Дари Львівщини стає правонаступником МДКП Екоплід в частині права постійного землекористування земельною ділянкою площею 0,2851 га у м. Львові по вул. Б. Хмельницького, 120, відведеної міському державному підприємству Екоплід відповідно до рішення Львівської міської ради від 24.12.1998р. №108, наказ №464 від 24.11.1998р. та державного акту на право постійного користування землею від 03.12.1999р.

Надалі, Наказом Управління промисловості та підприємництва Львівської міської ради №73 від 07.05.2003р. Про скасування державної реєстрації Міського державного комунального підприємства Екоплід державну реєстрацію Міського державного комунального підприємства Екоплід (ідентифікаційний код: 22403158; дата реєстрації: 26.12.1996; реєстраційний №11884; місцезнаходження: м. Львів, вул. Солодова, 4) скасовано.

Ухвалою Львівської міської ради №1511 Про користування ТзОВ Дари Львівщини земельною ділянкою на вул. Б. Хмельницького, 120 у м. Львові від 24.01.2008р. вилучено з користування державного комунального підприємства Екоплід земельну ділянку площею 0,2851 га на АДРЕСА_1 та зараховано до земель міста; передано ТзОВ Дари Львівщини земельну ділянку площею 0,2851 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для обслуговування ринку; ухвалено вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею від 03.12.1999р., зареєстрований у книзі записів 1-5 за №72.

На підставі вказаної ухвали 15.04.2008р. між Львівською міською радою (орендодавець) та ТзОВ Дари Львівщини (орендар) було укладено договір оренди землі, строк дії якого закінчився 25.01.2013р.

12.09.2019р. державним реєстратором комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Ревакович І.І. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:002:0008 площею 0,2851 га, на АДРЕСА_1 за Львівською міською радою.

Окрім того, 12.09.2019р. державним реєстратором комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Ревакович І.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис 33241697 про інше речове право та здійснено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610137200:08:002:0008 площею 0,2851 га, на вул. Б.Хмельницького,120 у м. Львові за відповідачем.

Запис внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48699 від 16.09.2019. Підстава виникнення іншого речового права: ухвала Львівської міської ради №1191 від 27.09.2001 та Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №000518 від 03.01.1999р.

Однак, прокурор зазначає, що державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою за відповідачем проведена за відсутності правових підстав, оскільки: ТОВ Дари Львівщини не належить до визначених ст. 92 ЗК України суб`єктів, що можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель комунальної власності; ухвала Львівської міської ради №1191 від 27.09.2001 стосується лише питання реорганізації МДКП Екоплід , а не розпорядження та/або користування спірною земельною ділянкою; Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №000518 від 03.12.1999р. виданий не ТзОВ Дари Львівщини , а МДКП Екоплід та втратив чинність на підставі ухвали Львівської міської ради від 24.01.2008р. №1511.

Проте, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2021р. у справі №380/10087/20, яке залишено без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021р. визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради №1511 від 24.01.2008р. Про користування Товариством з обмеженою відповілальністю Дари Львівщини земельною ділянкою на вул.Б.Хмельницького,120 у м.Львові .

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2021р. у справі №380/10087/20, яке залишено без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021р., визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради №1511 від 24.01.2008р. Про користування Товариством з обмеженою відповілальністю Дари Львівщини земельною ділянкою на вул.Б.Хмельницького,120 у м.Львові .

Згідно ст.191 ЦК України , підприємство є єдиним (цілісним) майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ч.2 ст.191 ЦК України , до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи слідує та встановлено Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/10087/20, що ТзОВ Дари Львівщини є правонаступником МДКП Екоплід щодо права землекористування.

Оскільки ухвалою Львівської міської ради №1191 від 27.09.2001 МДКП Екоплід реорганізоване шляхом приєднання до ТзОВ Дари Львівщини , до останнього, як правонаступника, перейшло право постійного користування спірною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у МДКП Екоплід .

Зокрема, суд апеляційної інстанції підтримуючи позицію суду першої інстанції адміністративного суду, визначив, що у Львівської міської ради не було правових підстав для вилучення земельної ділянки з постійного користування ліквідованого МДКП Екоплід , оскільки дана земельна ділянка перебувала у користуванні ТзОВ Дари Львівщини на підставі Ухвали №1191 та Акта, у якому вказано, що ТзОВ Дари Львівщини стає правонаступником МДКП Екоплід в частині права постійного землекористування земельною ділянкою, відведеної МДКП Екоплід відповідно до рішення Львівської міської ради від 24.12.1998 №108, наказу від 24.11.1998 №464 та Державного акта.

Відповідно до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №663/1738/16-ц (провадження №14-355цс19) право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку до 01.01.2002р., не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом України не є суб`єктом права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування.

Отже, Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/10087/20 встановлено, що ТзОВ Дари Львівщини є правонаступником МДКП Екоплід щодо права землекористування, а документальне переоформлення такого права у певний термін не є обов`язковим.

Дані обставини не спростовують того факту, що право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло 03.12.1999р.

У ч.3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до ст.22 ЗК України в редакції закону від 18.12.1990 № 56 2 -XII (чинній на момент отримання підприємством та реєстрації акту на землю) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України , перелік яких є вичерпним.

У відповідності до цієї статті підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій ; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, викладеній у постанові від 21 лютого 2011 року № 21-3а11.

При цьому, Верховний Суд України у даній постанові від 21 лютого 2011 року № 21-3а-11 вказав, що приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України , визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України . Відтак, у господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок та строк вчинення дій, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

Також Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

На відповідні відносини щодо такого користування поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України .

Ці норми не лише гарантують право мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право , захищеного статтею 41 Конституції України , але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Судом також враховано, що порядок набуття, виникнення, а також припинення права постійного користування земельною ділянкою врегульовано саме нормами Земельним кодексом України .

Відповідач не відноситься до суб`єктів, які за чинною (на момент перетворення підприємства) редакцією ст.92 ЗК України мають право отримати землю в постійне користування.

Проте, ЗК України в редакції Закону № 2768-III, який передбачав, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності набув чинності 25 жовтня 2001 року , а підприємство - відповідач, на цей час уже набуло право постійного користування землею.

Оскільки ухвалою Львівської міської ради №1191 від 27.09.2001 МДКП Екоплід реорганізоване шляхом приєднання до ТзОВ Дари Львівщини , до останнього, як правонаступника, перейшло право постійного користування спірною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у МДКП Екоплід .

Суд вважає, що за даних обставин відповідач володіє та користується спірною земельною ділянкою на законних підставах.

12.09.2019р. державним реєстратором комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Ревакович І.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис 33241697 про інше речове право та здійснено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610137200:08:002:0008 площею 0,2851 га, на АДРЕСА_1 за відповідачем.

Запис внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 48699 від 16.09.2019. Підстава виникнення іншого речового права: ухвала Львівської міської ради №1191 від 27.09.2001р. та Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №000518 від 03.01.1999р.

Саме прийняття наведеного вище рішення державним реєстратором про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало причиною виникнення даного спору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі "S. W. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).

Позбавлення юридичної особи права на майно лише з тих підстав, що державне підприємство було реорганізовано шляхом перетворення в іншу організаційно-правову форму, не відповідало б, на думку суду, принципам справедливості, забезпечення гарантій прав на землю, верховенства права та "мирного володіння майном".

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності.

За таких обставин суд вважає, що прийняття держаним реєстратором рішення та вчинення реєстраційних дій щодо відповідача, як постійного користувача спірної земельної ділянки жодним чином не порушує в даному випадку права позивача, оскільки такі дії стосуються виключно особи, яка на законних правах користується майном та реєстратора таких прав.

Державний реєстратор не вносив змін до відомостей реєстру що стосуються права власності на землю.

Водночас судом враховано, що особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки врегульовано п.п. 811 - 814 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 .

Пунктом 812 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Проте, на момент внесення державним реєстратором записів про зміни в назві підприємства - правокористувача земельною ділянкою, саме підприємство вже мало право користування землею.

Сам Порядок безпосередньо не встановлює перелік документів, які необхідно надати державному реєстратору, у тому разі, коли особа вже має право користування землею, яке перейшло до неї внаслідок перетворення юридичної особи.

Відповідно до п. 101 Порядку під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

Відомості, отримані відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, обов`язково зберігаються в електронній формі в Державному реєстрі прав та додаються до відповідної заяви для подальшого використання державним реєстратором.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права , визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Статтею ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі:

- державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

- та інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що державний акт на право постійного користування землею отримано до 1 січня 2013 року, а відповідач є правонаступником державного підприємства і відповідач надав державному реєстратору докази правонаступництва, то відповідно державний реєстратор діяв правомірно, оскільки таким чином держава офіційно визнала і підтвердила факт набуття підприємством речових прав на нерухоме майно - право постійного користування, яке є дійсним.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи сторін суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують вищенаведених встановлених судом обставин.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено на підписано 12.07.2021 р.

Суддя М.Р. Король