Ухвала

від 05.07.2021 по справі 704/1337/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 704/1337/19

провадження № 61-10190ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корсунь нарішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корсунь про визнання припиненим договору оренди землі та скасування його державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати договір оренди землі від 01 грудня 2014 року №10, укладений між сторонами справи, таким, що припинив свою дію у зв`язку із закінченням терміну укладення та скасувати його державну реєстрацію, мотивуючи його тим, що термін його дії становить 5 років. 11 грудня

2014 року державним реєстратором був зареєстрований вказаний договір оренди землі на 10 років. Позивач, як орендодавець, не має наміру в подальшому продовжувати орендні правовідносини з відповідачем, а вирішив здійснювати обробіток землі самостійно. Він неодноразово надсилав на адресу відповідача листи-повідомлення, в яких просив не здійснювати обробіток земельних ділянок з кінця 2019 року, оскільки термін дії договору закінчується 11 грудня 2019 року, однак його прохання повернути належну йому на праві власності земельну ділянку проігноровані, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня

2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного судувід 18 травня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано договір оренди землі № 10, укладений 01 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма Корсунь , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 грудня 2014 року за № 17924702 припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Судові рішення мотивовані тим, що строк дії договору оренди землі, домовленості щодо тривалості якого сторони договору досягли під час його укладення, сплив, власник землі не має наміру продовжувати орендні правовідносини, отже відповідний договір оренди слід визнати припиненим. Також суди вказали, що позивачем не обґрунтовано наявності підстав для скасування відповідної державної реєстрації.

До Верховного Суду 22 червня 2021 року СТОВ Агрофірма Корсунь подало касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня

2019 року у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі

№ 910/11511/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України ).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд визнає її необґрунтованою, з огляду на таке.

Судами установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,65 га, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий №7124083200:01:001:0227, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2014 році між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма Корсунь укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки, згідно з пунктом 8 якого термін його дії становить 5 років.

11 грудня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Тальнівського РУЮ Черкаської області був зареєстрований договір оренди землі.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії спірного договору починається після набрання ним чинності.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, в разізакінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 8 договору оренди землі у розділі сторони погодили, що договір укладено на 5 років.

Установивши, що строк укладеного у 2014 році між ОСОБА_1 і СТОВ Агрофірма Корсунь договору оренди землі, який зареєстровано 11 грудня 2014 року, закінчився 11 грудня 2019 року, а право орендодавця на припинення зобов`язання за договором оренди землі відповідачем не визнається, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання договору таким, що припинив дію у зв`язку із закінчення строку, на який його було укладено відповідно до положення статті 31 Закону України Про оренду землі .

Верховний Суд вважає, що спосіб захисту щодо припинення договору оренди землі, обраний позивачем, є належним, бо дозволить повернути належну йому на праві власності земельну ділянку, користування якою відповідач помилково вважає правомірним, посилаючись на наявність укладеного між сторонами договору оренди землі строком на 10 років, тобто не визнає припинення договору.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доводи касаційної скарги про наявність договору оренди землі, укладеного між сторонами строком на 10 років є необґрунтованими, оскільки такого договору відповідач не надав, отже не спростував аргументи позивача про сплив 11 грудня 2019 року укладеного між сторонами договору оренди землі строком на 5 років.

Верховний Суд уже викладав у своїй постанові від 03 червня 2020 року у справі № 282/773/18-ц висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, і суди попередніх інстанції ухвалили постанову відповідно до таких висновків, підстав для відступлення від яких Верховний Суд не вбачає.

Доводи касаційної скарги у цілому зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. Переглядаючи законність та обґрунтованість рішень суду попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України підстав для визнання касаційної скарги СТОВ Агрофірма Корсунь необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України , Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корсунь на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного судувід 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корсунь про визнання припиненим договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара