Рішення

від 12.07.2021 по справі 500/2617/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2617/21

12 липня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради з розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 05.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаража орієнтовною площею 0.01 га,

- зобов`язати Тернопільську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_1 заяву від 05.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаража орієнтовною площею 0.01 га в строки, порядку та у спосіб передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним кодексом України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.02.2021 позивач звернулася до Центру надання адміністративних послуг у місті Тернопіль із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаража. Орієнтовна площа земельної ділянки 0,01 гектара, що в межах норм безоплатної приватизації. Бажана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 , поруч земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:13:013:0030, навпроти земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:13:013:0029. За даними Публічної кадастрової карти України, зазначена земельна ділянка не перебуває у власності або користуванні інших громадян.

29.03.2021 на сайті Тернопільської міської ради оприлюднено проект рішення Тернопільської міської ради "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)".

Відповідно до проекту рішення "Розглянувши звернення громадян, керуючись cт. 12, 40, 118, 121, 122 Земельного кодексу, Генеральним планом м. Тернополя, враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології Тернопільська міська рада вирішила: дати дозвіл громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів за адресою АДРЕСА_1 , згідно з додатком (додається).

Згідно Додатку, до "Списку громадян, яким дано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" включено ОСОБА_1 ".

Проте, на вказану заяву (клопотання) відповідачем надано лист - відповідь від 13.04.2021 №7516 котрим повідомлено про те, що в результаті опрацювання долучених до проекту графічних матеріалів і документів, управлінням містобудування, архітектури та кадастру згаданий проекту рішення не погоджено, оскільки встановлено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлено законом порядку, чим фактично відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки.

На переконання позивача, відмова у формі листа-відповіді є незаконною та необґрунтованою, надана у неналежній формі, та є такою, що грубо порушує права позивача у зв`язку із чим, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

28.05.2021 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити, та зазначає, що клопотання позивача від 05.02.2021, не підлягало до задоволення, так як бажане місце розташування земельної ділянки, що підлягала відведенню не відповідає Генеральному плану міста Тернополя та іншій містобудівній документації, у зв`язку з чим, керуючись розпорядженням міського голови від 29.01.2020 №18 ОСОБА_1 , була надана відповідь від 13.04.2021 №7516. Окрім цього звертає увагу, що підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Одночасно з відзивом на позов відповідач 28.05.2021 подав до суду клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

07.06.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін справи №500/2617/21 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до Тернопільської міської ради із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаража. Орієнтовна площа земельної ділянки 0,01 гектара, що в межах норм безоплатної приватизації.

На зазначену заяву (клопотання) відповідачем надано відповідь від 19.01.2021 №74, та повідомлено, що Тернопільська міська рада надає адміністративні послуги згідно затвердженого реєстру. Для отримання адміністративної послуги (рішення міської ради "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки") необхідно подати звернення із пакетом документів у Центр надання адміністративних послуг за адресою АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 05.02.2021 звернулася до Центру надання адміністративних послуг у місті Тернополі із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаража. Орієнтовна площа земельної ділянки 0,01 гектара, що в межах норм безоплатної приватизації. Бажана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 , поруч земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:13:013:0030, навпроти земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:13:013:0029. За даними Публічної кадастрової карти України, зазначена земельна ділянка не перебуває у власності або користуванні інших громадян.

29.03.2021 на сайті Тернопільської міської ради оприлюднено проект рішення Тернопільської міської ради "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)".

Відповідно до проекту рішення "Розглянувши звернення громадян, керуючись cт. 12, 40, 118, 121, 122 Земельного кодексу, Генеральним планом м. Тернополя, враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології Тернопільська міська рада вирішила: дати дозвіл громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів за адресою АДРЕСА_1 , згідно з додатком (додається).

Згідно Додатку, до "Списку громадян, яким дано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" включено ОСОБА_1 ".

Листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 13.04.2021 №7516 позивачу повідомлено, що в результаті опрацювання долучених до проекту графічних матеріалів і документів, управлінням містобудування, архітектури та кадастру згаданий проекту рішення не погоджено, оскільки встановлено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлено законом порядку, чим фактично відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, а лист - відповідь незаконним та необґрунтованим, та вважаючи, що заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки має розглядатись на черговій сесії відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Підпунктом "а" частини другої статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України).

Статтею 121 Земельного кодексу України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара (пункт "д" частини першої статті 121 Земельного кодексу України).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України встановлено у статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Пунктами "а", "б" частини першої статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною першою статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі частини четвертої статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до частин першої - третьої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

В той же час, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає лише одне із рішень визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України: або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивовану відмову у його наданні.

Разом з тим, відсутність належним чином оформленого рішення Тернопільської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивовану відмову у його наданні свідчить про те, що органом місцевого самоврядування не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен був прийняти за законом.

За наведених обставин, лист відповідача від 13.04.2021 №7516 не може вважатися належною відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання позивача ОСОБА_1 не розглянуте Тернопільською міською радою у строк та у спосіб, встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Суд враховує, що частина десята статті 118 Земельного кодексу України (згідно з якою відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду) у взаємозв`язку із положеннями КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що не прийняття органом місцевого самоврядування одного з рішень з питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка бажає реалізувати своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.

У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Правовий висновок аналогічного змісту викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а.

Таким чином, відповідач, не приймаючи жодного з визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України рішень з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за клопотанням ОСОБА_1 05.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, орієнтовною площею 0.01 га.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання Тернопільської міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, орієнтовною площею 0.01 га та прийняти рішення у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, в тому числі, витрат на правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд зазначає таке.

Приписами статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд встановив, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №54402 від 11.05.2021.

Враховуючи, що позов підлягає до задоволення та приписи статті 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути понесені нею судові витрати в сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як встановлено судом, між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Сила Права" (адвокат) укладено договір № б/н про надання правничої (правової) допомоги від 07.05.2021.

Згідно Додатку №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 07.05.2021 загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом годин по даній справі, але в будь - якому випадку не може бути меншим 3000 грн.

Відповідно до Акту №1 від 03.06.2021 обсягу надання правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 07.05.2021 адвокатське об`єднання надало а клієнт отримав правничу (правову) допомогу в наступному обсязі: попередня (досудова) консультація, формування правової позиції та підготовка позовної заяви, збір відомостей про земельну ділянку, кількість затрачених годин 3 год, вартість послуг (здійсненні позивачем витрати, необхідні для надання правничої допомоги) 3000 грн, підготовка відповіді на відзив кількість затрачених годин 2 год, вартість послуг (здійсненні позивачем витрати, необхідні для надання правничої допомоги) 2000 грн, всього кількість затрачених годин 5 год, вартість послуг (здійсненні позивачем витрати, необхідні для надання правничої допомоги) 5000 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №500/2617/21 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Тому, враховуючи наведені норми КАС України та зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, судом віднесено дану справу до категорії незначної складності.

Позивачем не надано доказів на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, а всі додатки до позовної заяви були в позивача. Тому, аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребують значної витрати часу.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню.

Проаналізувавши наведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг, об`єм матеріалів справи, типовість спору, суд доходить висновку, що стягненню в користь позивача підлягає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Також суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а, згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат враховано: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за клопотанням ОСОБА_1 від 05.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, орієнтовною площею 0.01 га.

Зобов`язати Тернопільську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, орієнтовною площею 0.01 га та прийняти рішення у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн, та 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 липня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 34334305).

Головуючий суддя Мартиць О.І.