Рішення

від 09.07.2021 по справі 308/8430/15-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8430/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді - Бенца К.К.,

при секретарі - Курбатова Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Закарпатське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №61011 від 10.11.2006 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором про іпотечний кредит № 61011 від 10.11.2006 року та виселення мешканців.

Мотивуючи позовні вимоги, вказує на те, що 10.11.2006 року між ПАТ Державний ощадний банк України ( правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 61011, згідно з яким позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 36000 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,5 % відсотків річних , строком на 20 років, з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків в строк не пізніше 10.11.2026 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розмірах передбачені умовами кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту за кредитним договором між ПАТ Державний ощадний банк України правонаступником якого є АТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 10.11.2006 року який був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Гулянич Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2274, за яким передано в іпотеку садовий будинок та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-17, т. 1).

Позивач вказує, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. ОСОБА_1 порушував терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом. Вимогу Банку про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, відповідачем залишено без задоволення.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 18.05.2015 року складає - 33667,41 дол. США, яку позивач просив стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В ході розгляду справи, 06.11.2020 р. позивач, скориставшись наданими йому правами передбаченими ст. 49 ЦПК України, подав до суду заяву про зміну предмет позову, згідно якої просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Закарпатського обласного управління AT Ощадбанк заборгованість за договором про споживчий кредит №61011 від 10.11.2006, яка станом на 19.10.2020 становить - 46 347,14 (сорок шість тисяч триста сорок сім) доларів США 14 центів, з яких: 24 951,67 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят один) долар США 67 центів - заборгованість за основним боргом; 19 126,27 (дев`ятнадцять тисяч сто двадцять шість) доларів США 27 центів - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 269,20 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) доларів США 20 центів - заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів; а також 86 607,85 (вісімдесят шість тисяч шістсот сім) гривень 85 копійок - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів та сплачений судовий збір в розмірі 3897,6 грн.

Дана справа перебувала у провадженні судді Дергачова Н.В.

05.11.2017 року представником відповідача через канцелярію суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

04.09.2020 року відповідачем подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

05.10.2020 року представником органу опіки та піклування Ужгородської міської ради подано до суду заяву щодо заперечення проти позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

06.11.2020 року представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову.

10.02.2021 року представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи.

10.02.2021 року представником відповідача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

09.07.2021 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

27.07.2015 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду суддею Дергачова Н.В. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні

13.11.2015 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду суддею Дергачова Н.В. зупинено провадження по справі.

15.12.2016 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду суддею Дергачова Н.В. відновлено провадження по справі.

У відповідності до розпорядження в.о. Керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду від 19.11.2018 року за № 1319, здійснено перерозподіл даної справи у зв`язку зі закінченням п`ятирічного строк повноважень судді Ужгородського міськрайонного суду Дергачової Н.В.

28 грудня 2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду суддею К.К. Бенца прийнято справу до свого провадження.

У судове засідання представник позивача не зявився, однак подав заяву в якій просив розглядати справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання повторно не зявилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями які повернулися на адресу суду із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ,№ НОМЕР_3 ,№ НОМЕР_4 ,№8800027141469.

Представник відповідача - ОСОБА_6 про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями які повернулися на адресу суду із відміткою за закінченням терміну зберігання за №8800025444588, 8800025885118, 8800027082675.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, наякі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 10.11.2006 року між ВАТ Державний ощадний банк України правонаступником якого є позивач та відповідачем - ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 61011, згідно якого банк надав ОСОБА_1 , а останній отримав суму кредиту у розмірі - 36 000,00 доларів США, на споживчі цілі, зі сплатою процентів в розмірі 11,5 % річних за користування кредитними коштами, строком на 20 років, з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків в строк не пізніше 10.11.2026 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та порядку передбачені умовами кредитного договору, що стверджується договором про іпотечний кредит № 61011 від 10.11.2006 року, копія якого приєднана до матеріалів справи. ( а.с. 12-14)

Відповідно до розпорядження керівника установи банку від 13.11.2006 року ОСОБА_1 було зараховано на рахунок 36 000,00 дол. США.

Як вбачається з договору про іпотечний кредит ОСОБА_1 отримав кошти від ВАТ Державний ощадний банк України правонаступником якого є АТ Державний ощадний банк України на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Згідно з п. 1.5 договору про іпотечний кредит позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно до 28 числа місяця наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 150 доларів США та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з 28 листопада 2006 року на відповідні рахунки позичальника відкриті у ОПЕРВ ВАТ Ощадбанк . Останній платіж рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих банком процентів здійснити не пізніше 10 листопада 2026 року.

Згідно п.4.3.1 договору позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором.

Згідно п.4.3.2 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит в сумі 36000 дол. США своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору сплатити штрафні санкції,у строки та на умовах що визначені цим договором.

Згідно з п.4.2.2. договору, при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, Банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку.

В порушення умов договору про іпотечний кредит ОСОБА_1 , належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 19.10.2020 року в нього виникла заборгованість в розмірі 46347,14 долари США, з яких:

-24951,67 дол. США - основний борг;

-19126,27 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом ;

-2269,20 дол. США - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту;

- 86 607,85 (вісімдесят шість тисяч шістсот сім) гривень 85 копійок - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів

Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню.

В силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція дійсності правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору шляхом підписання тексту договору укладеного в простій письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства.

Кредитний договір був підписаний позичальником власноруч, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами.

Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, про що свідчать їх підписи на договорі.

Правильність наданого позивачем розрахунку станом на 19.10.2020 р. відповідач не спростував.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання, передбачені вищезазначеним договором про іпотечний кредит № 61011 від 10.11.2006 року у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України його слід вважати таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання - має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом із нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконував належним чином, то у позивача виникло право вимагати від боржника дострокового повернення кредитних коштів.

Статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереcи фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідност. 2 ЦПК України.

Таким чином, відповідач знехтував своїм правом щодо подання суду доказів та можливого доведення перед судом їх переконливості.

Так, як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника сплати заборгованості за кредитом та сплати процентів.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом в розмірі 24951,67 дол. США підлягають до задоволення.

Стосовно позовних вимог, щодо стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Представник позивача вказує, що станом на 19.10.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 61011 від 10.11.2006 року в розмірі 46347,14 долари США , з яких : заборгованість по відсотках в сумі 19126,27 дол. США, що стверджується даними розрахунку заборгованості , долученим до матеріалів справи.

Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з простроченням позичальником ОСОБА_1 термінів сплати тіла кредиту та процентів за користування коштами АТ Ощадбанк змінило строк виконання основного зобов`язання, звернувшись до позичальника з письмовою вимогою від 12 березня 2015 року достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (т. 1, а. с. 18).

У пункті 3.4 сторони договору про іпотечний кредит погодили, що виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту, процентів, та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти робочих днів з дати надіслання Банком такої вимоги.

Оскільки боржник не виконав вимогу банку від 12 березня 2015 року , не усунув порушення умов кредитного договору протягом 30 робочих днів з дати надіслання Банком такої вимоги, строк повернення кредиту у повному обсязі за договором про іпотечний кредит від 10 листопада 2006 року № 61011 настав 24 квітня 2015 року.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що проценти, нараховані банком за період з 24 квітня 2015 року до 19 жовтня 2020 року стягненню не підлягають, оскільки вони нараховані позивачем після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту (зміни строку виконання основного зобов`язання).

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення процентів за кредитним договором , суд враховує правову позицію, яка викладена у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, яка полягає в тому, що з дня закінчення строку дії кредитного договору відносини між банком та відповідачем за своєю суттю перейшли з кредитних правовідносин, які передбачають правомірне користування чужими грошовими коштами зі сплатою відповідних процентів визначених у договорі, у відносини незаконного користування чужими грошовими коштами, тобто перейшли в охоронні правовідносини, права та інтереси позивача за якими забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що з пред`явленням до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 24 квітня 2015 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

Зважаючи на правові висновки викладені у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, на переконання суду позивач неправомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитом після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту (зміни строку виконання основного зобов`язання),а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками в розмірі 19126,27 дол. США, які нараховані станом на 19.10.2020 року підлягають до часткового задоволення , а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в сумі 3 574,28 дол. США.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) міститься висновок про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із невиконанням грошового зобов`язання.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Виходячи із систематичного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про те, що для настання правових наслідків у формі юридичної відповідальності зі сплати 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) обов`язковим є наявність елемента порушення договірних зобов`язань. Міра відповідальності у формі нарахування перелічених штрафних санкцій настає з моменту вчинення кредитором порушення (прострочення) грошового зобов`язання.

При цьому вказані проценти не є тотожними відсоткам, нарахованим згідно статтею 1048 ЦК України, оскільки стягнення сум (відсотків) за статтею 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно частиною другою статті 625 ЦК України, є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Судом перевірено і з урахуванням наведених вище висновків встановлено, що заявлені позивачем три проценти річних від простроченої суми становлять 2 269,20 доларів США.

Суд погоджується із зазначеним позивачем розрахунком, він грунтується на вимогах закону та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.12 Постанови №5 Пленуму ВССУ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року "у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК".

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище, а саме з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, НОМЕР_5 в АТ Ощадбанк , МФО 312356, код 09312190) заборгованість за кредитним договором № 61011 від 10.11.2006 року станом на 19.10.2020 року в сумі 30795,15 (тридцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) доларів США 15 центів, з яких:

- 24 951,67 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят один) долар США 67 центів - заборгованість за основним боргом;

- 3 574,28 дол. США. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 2 269,20 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) доларів США 20 центів - заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів; -

та 86 607,85 (вісімдесят шість тисяч шістсот сім) гривень 85 копійок - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту.

Як вказав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.259, 526,530,536,553,554,610-612,1054 ЦК України, ст.ст.10,12,13,76,141,247,258,263-265,268,273,354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Змінені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України подану в особі представника позивача Калій С.М. правонаступником якого є Акціонерне товариство Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, НОМЕР_5 в АТ Ощадбанк , МФО 312356, код 09312190) заборгованість за кредитним договором № 61011 від 10.11.2006 року станом на 19.10.2020 року в сумі 30795,15 (тридцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) доларів США 15 центів, з яких:

- 24 951,67 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят один) долар США 67 центів - заборгованість за основним боргом;

- 3 574,28 дол. США. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 2 269,20 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) доларів США 20 центів - заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів; -

та 86 607,85 (вісімдесят шість тисяч шістсот сім) гривень 85 копійок - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, НОМЕР_5 в АТ Ощадбанк , МФО 312356, код 09312190) суму сплаченого судового збору в розмірі 3897,60 грн.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , (місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Корзо, 15, НОМЕР_5 в АТ Ощадбанк , МФО 312356, код 09312190);

Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 );

Дата складання повного тексту рішення 09.07.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: К.К. Бенца