Постанова

від 15.06.2021 по справі 369/5387/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/5387/18

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/5234/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка - адвоката Лукашенка Євгена Олександровича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року (суддя Ковальчук Л.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка про відшкодування шкоди ,

встановив:

у травні 2018р. позивач звернувся до суду з позовом, та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту в розмірі 179 025грн 01коп., моральну шкоду у сумі 5 000грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 9 520грн, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення грошового зобов`язання в розмірі 19 856грн 08коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1 200грн, за проведення судової експертизи в розмірі 5 900грн, на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000грн, а також судовий збір в розмірі 2 800грн 80коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 23 грудня 2017 року поблизу будинку АДРЕСА_1 , його автомобілю Пежо-407, д.н.з. НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень внаслідок падіння криги з даху будинку.

Позивач посилався на те, що Києво-Святошинським ВП ГУНП в Київській області зареєстроване його звернення в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події (ЖЕО) Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області за № 53849 від 24 грудня 2017 року та проведено перевірку. Висновком про результати розгляду звернення від 28 грудня 2017 року встановлено, що 24 грудня 2017 року о 10.30 год. ОСОБА_1 виявив, що його автомобіль марки Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився біля будинку АДРЕСА_1 , пошкоджено внаслідок падіння криги з даху будинку, що підтвердили очевидці даної події ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У висновку також зазначено, що відповідальним за прибирання снігу та льоду з даху будинку являється Приватне підприємство Житлосервіс Софіївка .

Позивач стверджував, що відповідач у порушення вимог Законів України Про благоустрій населених пунктів , Про житлово-комунальні послуги та Правил

утримання жилих будинків та прибудинкових територій відповідач не виконував роботи по скиданню з даху снігу та льоду, що мало наслідком падіння криги з даху будинку та пошкодження його автомобіля.

Згідно звіту № 01/24.12.17 від 30 грудня 2017 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Пежо-407, д.н.з. НОМЕР_1 , складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку складає 74 608грн 46коп., вартість відновлювального ремонту - 165 299грн 99коп.

Також позивач зазначав, що поніс додаткові витрати на проведення авто товарознавчого дослідження у сумі 1 200грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, у зв`язку із пошкодженням його дорогоцінного майна він зазнав душевних страждань.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач посилався на те, що висновком судової експертизи був визначений розмір відновлювального ремонту автомобіля у сумі 179 025грн 01коп. Також позивач вважав, що відповідач повинен сплатити відшкодування з врахуванням положень ст. 625 ЦК України, так як 9 лютого 2018 року йому була направлена претензія про відшкодування шкоди, яка не була задоволена відповідачем.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року позов задоволено, стягнуто з ПП Житлосервіс Софіївка на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту в розмірі 179 025грн 01коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 9 520грн, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення грошового зобов`язання в розмірі 19 856грн 08коп., що в загальній сумі становить 208 401грн 09коп. Стягнуто з ПП Житлосервіс Софіївка на користь ОСОБА_1 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1200грн, за проведення судової експертизи в розмірі 5 900грн, на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000грн, а також судовий збір в розмірі 2 800грн 80коп.

У поданій апеляційній скарзі представник ПП Житлосервіс Софіївка - адвокат Лукашенко Є.О. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача посилається на неповне встановлення судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки судом була застосована ч. 1 ст. 1166 ЦК України, а застосуванню підлягала ч. 2 ст. 1166 ЦК України, а правовідносини сторін регулюються ч. 1 ст. 323 ЦК України.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем були порушені Правила дорожнього руху, а саме п. 15.1, підпунктів б, в п. 15.10., п. 15.6 ПДР, оскільки позивач здійснив паркування автомобіля в місці, яке не призначене для стоянки автомобіля, не біля свого дому, при цьому він проігнорував попередження про падіння снігу з даху жилих будинків.

Також представник відповідача стверджує, що ПП Житлосервіс Софіївка не зобов`язано здійснювати чищення снігу з даху будинку.

Представник відповідача також посилається на те, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження пошкодження автомобіля саме внаслідок падіння криги з даху будинку; під час огляду автомобіля не був залучений представник ПП Житлосервіс Софіївка ; не надав план-схему розташування автомобіля в момент падіння на нього льоду та снігу; фотоматеріали з огляду місця події; у листі поліції лише зафіксовано, що автомобіль пошкоджено внаслідок падіння на нього снігу з будинку; не наданий протокол огляду місця події, складений працівниками поліції, тому висновок експерта не може бути доказом по справі. Крім того, в експертному висновку зазначені

пошкодження, які не зафіксовані у фото таблиці, які додані до звіту, а суд не надав оцінку даним обставинам.

Також представник відповідача зазначає, що позивач не довів, в чому полягає протиправна поведінка ПП Житлосервіс Софіївка .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Капля А.С. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи доводи відповідача безпідставними, оскільки вважає, що позивачем було доведено, що шкода позивачу завдана винними діями відповідача, а відповідач також не звільнений від обов`язку подання доказів на спростування доводів позивача. Також представник позивача посилається на положення підпункту 4.5.19 пункту 4.5 розділу 4 Правил технічного обслуговування жилих будинків, яким визначено, що при очищенні снігу з даху необхідно особливу увагу приділяти прибиранню снігу в період відлиги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Лукашенка Є.О., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення позивача та його представника - адвоката Каплі А.С., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих суду документів встановлено, що автомобіль Peugeot , реєстраційний номер НОМЕР_1 , належав ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 16 грудня 2015 року.

Як стверджував позивач, 23 грудня 2017 року ввечері він поставив автомобіль біля будинку АДРЕСА_1 , а вранці 24 грудня 2017 року виявив пошкодження на автомобілі, які сталися у результаті падіння криги з даху будинку на автомобіль.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шкода завдана позивачу бездіяльністю відповідача, а тому підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позивач зобов`язаний надати суду докази у підтвердження завданої йому шкоди за участю відповідача, а відповідач повинен довести, що дана шкода була завдана не з його вини.

У підтвердження пошкодження його автомобіля позивачем були надані фотокартки, лист начальника Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 грудня 2017 року, згідно якого 24 грудня 2017 року ОСОБА_1 звертався до Києво-Святошинського ВП, що зареєстровано у журналі звернень за № 53849, висновок про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 28 грудня 2017 року та звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 30 грудня 2017 року.

Зі змісту висновку вбачається, що здійснювалася перевірка заяви ОСОБА_1 про те, що 24 грудня 2017 року він виявив пошкодження його автомобіля марки Пежо-407 , який знаходився в АДРЕСА_1 . Стверджував, що виявлені пошкодження утворилися під час падіння криги з даху будинку АДРЕСА_1 . Даний висновок містить тільки пояснення

ОСОБА_1 та пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про те, що протягом 23 та 24 грудня 2017 року у результаті падіння з даху будинку АДРЕСА_1 криги були також пошкоджені їх автомобілі та автомобілі, які були припарковані під будинком.

Однак, працівниками поліції автомобіль позивача оглянутий не був і відповідний протокол не складено.

Разом з цим, відповідачем суду не було надано жодного доказу, що автомобіль позивача був пошкоджений не у результаті падіння криги з даху будинку і що на фотокартках, наданих позивачем суду першої інстанції, зображений не будинок АДРЕСА_1 . Не було заявлено відповідачем і клопотання про призначення відповідної експертизи для підтвердження своїх заперечень, що пошкодження на автомобілі позивача утворилися не у результаті падіння криги з даху будинку.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

Аналізуючи надані суду позивачем докази та пасивну процесуальну поведінку відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що автомобіль позивача був пошкоджений біля будинку АДРЕСА_1 у період з 23 по 24 грудня 2017 року шляхом падіння криги з даху будинку.

Під час розгляду справи судом відповідач не заперечував, що є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 .

У статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги зазначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтею 24 даного закону визначено, що балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Отже, саме на балансоутримувача покладено обов`язок забезпечити належну експлуатацію майна та його утримання, у тому числі і даху будинку.

Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10 серпня 2004 року. Пунктом 1.1.8. п. 1 Утримання будинків і споруд та прибудинкових територій передбачена послуга скидання з дахів та покрівель снігу та льоду.

Таким чином, обов`язок щодо виконання робіт із скидання снігу та льоду з даху будинку АДРЕСА_1 покладено на відповідача, як балансоутримувача цього будинку.

Доводи апеляційної скарги, що позивач припаркував автомобіль у місці, яке не призначене для стоянки автомобіля, не біля свого будинку, чим порушив Правила дорожнього руху, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки пункти 15.1., 15.3, 15.6. ПДР України, на які посилається відповідач, не забороняють стоянку автомобіля біля будинку, а пунктом 15.10 (д) забороняється стоянка у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

З наданих суду першої інстанції фотокарток вбачається, що автомобіль позивача був припаркований біля будинку таким чином, що він не створював перешкоди для руху іншого транспорту або для пішоходів.

Крім того, під час апеляційного розгляду суду були надані фотокартки, які свідчать про наявність розмітки для стоянки автомобілів біля будинку, де був припаркований автомобіль позивача.

Та обставина, що позивач не проживає у будинку АДРЕСА_1 , не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за спричинення його бездіяльністю шкоди.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач не звернув увагу на таблички-попередження про падіння снігу та криги з даху будинку, спростовуються наданими позивачем суду фотокартками, з яких вбачається відсутність будь-яких попереджень про падіння снігу та льоду з даху будинку у місці, де був припаркований автомобіль позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за заподіяну позивачу шкоду.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б

відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи від 3 жовтня 2019 року, на підставі якої представником позивача подана заява про збільшення розміру позовних вимог, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Пежо-407 у результаті його пошкодження станом на 23 грудня 2017 року складає 72 008грн 10коп.

Колегія суддів вважає, що саме зазначена сума матеріальної шкоди підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем.

Доводи представника позивача, що відшкодуванню підлягає вартість відновлювального ремонту без урахування значень коефіцієнту фізичного зносу автомобіля у розмірі 179 025грн 01коп., колегія суддів вважає безпідставними, так як дана вартість відновлювального ремонту визначена станом на 3 жовтня 2019 року. Разом з цим, під час апеляційного розгляду було встановлено, що позивач продав автомобіль 24 жовтня 2018 року без здійснення відновлювального ремонту.

Доводи апеляційної скарги, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити, які вузли та агрегати автомобіля були пошкоджені у результаті падіння криги, колегія суддів вважає безпідставними, так як відповідачем під час розгляду справи судом не заявлялося клопотання про призначення відповідної судової експертизи, а призначена судом за клопотанням відповідача автотоварознавча експертиза, відповідачем оплачена не була.

Як вже зазначалося цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст. 12 ЦПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12).

Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не було надано доказів, що пошкодження автомобіля позивача відбулося не у результаті падіння снігу або льоду з даху будинку, а відтак відсутні правові підстави не приймати, як належні та достатні, докази, надані позивачем у підтвердження розміру завданих йому збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування

норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК).

Перевіряючи правильність застосування судом норм ст. 625 ЦК України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового

зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

У разі виникнення спору щодо відшкодування шкоди та вирішення його у судовому порядку, визначення конкретного розміру шкоди, тобто грошового зобов`язання здійснюється судом.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання по відшкодуванню завданої позивачу шкоди виникає у відповідача внаслідок ухвалення судового рішення про стягнення шкоди і саме судом визначається розмір відшкодування, а у відповідача виникає обов`язок виконати таке грошове зобов`язання.

Посилання представника позивача на те, що обов`язок відшкодувати шкоду, а відтак і грошове зобов`язання виникло у відповідача з часу отримання листа з вимогою відшкодувати завдану шкоду, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на зазначених нормах матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування підлягає зміні, а в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати,

пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (ч. 3 ст. 133 ЦПК).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі

наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Представником позивача суду першої інстанції надані договір про надання правової допомоги, укладений 5 січня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Каплею А.СМ., розрахунок наданих послуг та квитанції про оплату послуг адвоката на загальну суму 14 000грн. Також представником позивача надані документи про оплату позивачем послуг адвоката за час апеляційного розгляду у сумі 8 000грн.

Відповідачем заперечення проти співмірності заявлених витрат на правову допомогу заявлено не було, також не було подано заяву про зменшення розміру цих витрат.

Крім судового збору у розмірі 2 800грн 89коп. та витрат на правову допомогу у сумі 14 000грн, позивачем були понесені витрати на оплату послуг спеціаліста 1 200грн та за проведення судової експертизи 5 900грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (34,55%), позивачу підлягають відшкодуванню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви та інші судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (34,55%), а відповідачу підлягає відшкодуванню сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (65,45%).

Також позивачу підлягають відшкодуванню понесені ним витрати на оплату правової допомоги під час апеляційного розгляду пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка - адвоката Лукашенка Євгена Олександровича задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року в частині визначення розміру відшкодування шкоди та судових витрат змінити, зменшивши розмір шкоди з 179 025грн 01коп. до 72 008грн 10коп., судових витрат з 23 900грн 80 коп. до 8 257грн 73коп.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає у АДРЕСА_2 , на користь Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37228051, яке знаходиться у Київській обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, 11, судові витрати у сумі 2 749грн 69коп.

Стягнути з Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37228051, яке знаходиться у Київській обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, 11, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає у АДРЕСА_2 , судові витрати у сумі 2 764грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 9 липня 2021 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк