Постанова

від 07.07.2021 по справі 922/777/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2021 р. Справа № 922/777/20

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

позивача - Мартинова А.М., посвідчення №208;

відповідача - адвокат Головашич Ю.О., договір про надання правничої допомоги від 17.04.2021 року, ордер серія ДН №134316 від 17.04.2021 року, свідоцтво серія ДН№5394 від 27.02.2019 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінструмент", м. Харків (вх. № 1330Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року у справі №922/777/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.), повний текст якого складено 29.05.2020 року

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінструмент", м. Харків про стягнення 236 421, 93 грн. та виселення орендаря

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року у справі №922/777/20 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінструмент" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 149352,31 грн. заборгованості з орендної плати 87069,62 грн. пені, 5648,33 грн. судового збору; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінструмент" з займаних нежитлових приміщень 1-го поверху № 1 площею 121,6 кв. м. в будівлі літ. "К-1"; 1-го поверху № 3 площею 114,5 кв. м. в будівлі літ. "Д-1"; 1-го поверху № 4, 5 площею 133,3 кв. м. в будівлі літ. "Е-1"; 1-го поверху № 15-:-17 площею 203,3 кв. м. в будівлі літ. "Ж-1"; 1-го поверху № 3-:-5 площею 34,5 кв. м. в будівлі літ. "О-1"; 1-го поверху № 6 площею 26,1 кв. м. в будівлі літ. "И-1" загальною площею 633,3 кв. м., що знаходяться за адресою: вул. Благовіщенська, 8 у м. Харкові та передано орендоване приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінструмент" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.

Позивач приховав факт звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі за цим же договором за період з січня 2012 року по серпень 2013 року в сумі 74 093,98 грн., за яким рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2013 року у справі №922/3709/13 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з січня 2012 року по серпень 2013 року лише в сумі 170,47 грн. та 60,24 грн. пені.

За період з серпня 2013 року по серпень 2019 року відповідачем було сплачено на користь позивача орендну плату в загальному розмірі 243 043,00 грн.

Крім того, відповідач за період з серпня 2019 року по кінець 2019 року сплатив 16 407,00 грн., за 2020 рік - 50 150,00 грн., з січня 2021 року по травень 2021 року - 17 627,00 грн. та продовжує сплачувати, виконуючи належним чином умови спірного договору.

У зв`язку з тим, що заборгованість по орендній платі перед позивачем відсутня, орендна плата відповідачем сплачувалась вчасно кожного місяця, а отже вимога про стягнення пені в розмірі 87 069,62 грн. є необґрунтованою.

Спірний договір було укладено 20.07.2011 року, термін дії договору був встановлений з 20.07.2011 року по 20.07.2012 року (п.10.1. договору).

Лист №8049 від 16.08.2019 року, яким позивач повідомляє відповідача про те, що він не надає згоду на пролонгацію договору оренди і просить вважати його розірваним, у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, є суттєвим порушенням умов договору оренди.

У зв`язку з тим, що відповідач жодним чином не порушував умови спірного договору, орендну плату сплачував у повному обсязі та своєчасно, виконував умови договору, непролонгація договору та його розірвання є незаконним.

Крім того, лист №8049 від 16.08.2019 року відповідач не отримував, а тому підстави для виселення відповідача відсутні.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236, від 17.02.2021 року № 104, від 21.04.2021 року №405, від 16.06.2021 року №611 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 30.08.2021 року.

Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а, від 23.06.2021 року №10-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2021 року, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінструмент" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінструмент" на рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року у справі; позивачу встановлено строк до 17.05.2021 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року у справі зупинено; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А., на підставі п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2021 року призначено справу до розгляду на "07" липня 2021 року о 12:30 год . ; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

17.05.2021 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5591), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що згідно умов договору, орендна плата повинна сплачуватися орендарем щомісяця у повному обсязі протягом 15 днів наступного місяця; як зазначається в розрахунку заборгованості по орендній платі, згідно платіжних доручень, квитанцій та меморіальних ордерів, орендна плата сплачувалась не у повному обсязі, з запізненням (16.01.2012 року, 17.09.2012 року, 23.03.2012 року, 17.04.2012 року, 23.05.2012 року, 22.06.2012 року, 19.07.2012 року, 16.10.2012 року, 16.09.2013 року, 16.09.2014 року, 16.12.2014 року), а у серпні 2011 року зовсім не сплачувалась, вказане й спричинило нарахування пені та виникнення заборгованості по орендній платі і пені.

26.05.2021 року на адресу суду від представника Харківської міської ради - Мартинової А.М. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№6042), в якій остання просить забезпечити участь представника в судовому засіданні, призначеному на 07.07.2021 року о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 року задоволено заяву представника Харківської міської ради - Мартинової А.М. про її участь в судовому засіданні, призначеному на 07.07.2021 року о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву; судове засідання у справі призначене на "07" липня 2021 року ухвалено провести за участі представника Харківської міської ради - Мартинової А.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

У судовому засіданні 07.07.2021 року представник відповідача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 07.07.2021 року заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

20.07.2011 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди № 3006, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 площею 121,6 кв. м. в будівлі літ. "К-1"; 1-го поверху № 3 площею 114,5 кв. м. в будівлі літ. "Д-1"; 1-го поверху № 4, 5 площею 133,3 кв. м. в будівлі літ. "Е-1"; 1-го поверху № 15-:-17 площею 203,3 кв. м. в будівлі літ. "Ж-1"; 1-го поверху № 3-:-5 площею 34,5 кв. м. в будівлі літ. "О-1"; 1-го поверху № 6 площею 26,1 кв. м. в будівлі літ. "И-1" загальною площею 633,3 кв. м. (технічні паспорти КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 31791 (82788) від 22.02.2006 року, перевірені 21.02.2007 року), розташовані за адресою: вул. Карла Маркса, 8, літ. "К-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "И-1", "О-1" та відображаються на балансі КП «Жилкомсервіс» .

Договір оренди укладено на підставі розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 1222 від 29.06.2011 року «Про переукладення договору оренди № 2748 від 04.04.2003 року на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса (на час ухвалення рішення господарського суду першої інстанції та на теперешній час - вул. Благовіщенська), 8, літ. "К-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "О-1", "И-1"» (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору визначено, що майно передається в оренду з метою використання: для здійснення виробничої діяльності суб`єкта малого підприємства.

Згідно з п. 3.1 договору, вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 733800 грн. (сімсот тридцять три тисячі вісімсот гривень) станом на 07.07.2011 року.

У п. 3.2 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 208/07 від 03.10.2007 року. Базова орендна плата становить за серпень місяць 2011 року - 3057,50 грн., без урахування індексів інфляції за липень та серпень 2011 року. Ставка орендної плати становить 5% за рік.

Згідно з п. 3.5 договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Пунктом 4.4 договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

За змістом п. 3.10 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно з п. 2.3. договору, у разі припинення договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктом 4.14 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

За змістом п. 10.1 договору, договір діє з 20.07.2011 року до 20.07.2012 року.

У п. 10.5. договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його стоку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

На виконання умов договору, позивач актом приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 20.07.2011 року передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення, визначені умовами договору.

Втім, відповідач протягом строку дії договору не повністю сплачував орендні платежі, визначені умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, за період з 20.07.2011 року по 20.07.2019 року останній має перед позивачем борг з орендної плати в сумі 149 352,31 грн.

Також, у зв`язку з прострочення відповідачем виконання зобов`язань зі сплати, позивачем нараховано йому пеню в сумі 87069,62 грн. за прострочення оплати кожного з щомісячних орендних платежів за загальний період прострочення з 20.07.2011 року по 20.07.2019 року.

Строк дії договору оренди закінчився 20.07.2019 року.

Листом № 8049 від 16.08.2019 року позивач повідомив відповідача про те, що він не надає свою згоду на пролонгацію договору оренди і просить вважати його розірваним у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. У листі наголошено, що протягом дії договору орендарем порушено його суттєві умови, а саме: сплата орендної плати несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість, не надано договір страхування, копій декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки; не проведено оцінку вартості приміщень, як це передбачено ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Проте, відповідач після спливу строку дії договору орендованих приміщень позивачу за відповідним актом приймання-передачі не повернув, існуючу заборгованість з орендної плати та пеню не сплатив.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача 149352,31 грн. заборгованості з орендної плати та 87069,62 грн. пені; виселити відповідача з займаних нежитлових приміщень 1-го поверху № 1 площею 121,6 кв. м. в будівлі літ. "К-1"; 1-го поверху № 3 площею 114,5 кв. м. в будівлі літ. "Д-1"; 1-го поверху № 4, 5 площею 133,3 кв. м. в будівлі літ. "Е-1"; 1-го поверху № 15-:-17 площею 203,3 кв. м. в будівлі літ. "Ж-1"; 1-го поверху № 3-:-5 площею 34,5 кв. м. в будівлі літ. "О-1"; 1-го поверху № 6 площею 26,1 кв. м. в будівлі літ. "И-1" загальною площею 633,3 кв. м., що знаходяться за адресою: вул. Благовіщенська, 8 у м. Харкові та передати приміщення позивачу.

25.05.2020 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що укладений між сторонами договір оренди №3006 від 20.07.2011 року припинив свою дію, оскільки листом № 8049 від 16.08.2019 року позивач повідомив відповідача про те, що він не надає свою згоду на пролонгацію договору оренди і просить вважати його розірваним у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Лист № 8049 від 16.08.2019 року був надісланий відповідачу (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 8) рекомендованим поштовим відправленням, що слідує з опису вкладення до цінного листа від 16.08.2019 року, фіскального чеку від 16.08.2019 року та накладної ПАТ «Укрпошта» від 16.08.2019 року (т.1, а.с.66-68).

Разом з тим, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за загальний період користування орендованим майном в сумі 149352,31 грн. підтверджується матеріалами справи. Строк виконання відповідачем зобов`язань з її оплати є таким, що настав.

Так, згідно пункту 3.1. договору вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 733800,00 грн. станом на 07.07.2011 року.

У пункті 3.2 договору сторони погодили, що базова орендна плата становить за серпень місяць 2011 року - 3057,50 грн., без урахування індексів інфляції за липень та серпень 2011 року; ставка орендної плати становить 5% за рік.

Згідно п.3.4 договору, нарахування орендної плати припиняється з моменту закінчення терміну дії договору або його розірвання у встановленому законом порядку.

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця (п. 3.5 договору).

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно (п. 3.6 договору).

Згідно з п. 3.10 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач посилається на таке.

З 01.01.2012 року нарахування орендної плати за об`єкти комунального майна повинно було проводитися на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року № 566/11 у відповідності до цільового використання орендованого майна згідно незалежної оцінки цього майна; вказане рішення було прийнято на виконання п. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин" № 3269-ІУ від 21.04.2011 року, якими передбачено приведення своїх нормативно -правових актів у відповідність із цим Законом та забезпечення перегляду і скасування органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Органи місцевого самоврядування були позбавлені права самостійно встановлювати ставки орендної плати та в обов`язковому порядку повинні були застосовувати ставки орендної плати за Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 року, а також вносити зміни до Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Додатком № 2 до прийнятої Методики було передбачено ставку у розмірі 15 % від вартості орендованого майна із застосуванням коефіцієнту 0,7 для орендних ставок для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб`єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів).

Нарахування орендної плати за договором оренди № 3006 від 20.07.2011 року за ставкою 5% від вартості орендованих приміщень за цільове використання майна - розміщення виробничої діяльності суб`єкта малого підприємництва суперечило на той час чинному законодавству, а тому, на виконання рішення Харківської міської ради №556/11 та зважаючи, що п. 2 рішення визнано таким, що втратило чинність рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007 року № 208/07 "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова", Управлінням було оформлено відповідну додаткову угоду про перерахунок орендної плати у зв`язку зі зміною підстави нарахування орендної плати та відсоткової ставки за використання майна з 01.01.2012 року, яку було надано відповідачу на ознайомлення і підпис, яку не підписано орендарем.

У зв`язку з порушенням відповідачем суттєвих умов договору оренди, прокуратурою Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління було подано позов до господарського суду Харківської області про стягнення з ТОВ "Будінструмент" заборгованості по орендній платі.

Зважаючи на не підписання додаткової угоди, господарським судом Харківської області ухвалено рішення від 15.11.2013 року у справі №922/3709/13 про відмову в задоволенні позову та неправомірність нарахування орендної плати за ставкою 15%.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2013 року у справі №922/3709/13, позивачем проведено нарахування орендної плати згідно умов договору за ставкою 5% за весь строк дії договору, а тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з урахуванням умов договору оренди №3006 від 20.07.2011 року та розрахунку заборгованості по орендній платі і пені.

За інформацією Управління комунального майна та приватизації від 14.05.2021 року №4061, за період з 20.07.2011 року по 31.07.2013 року нараховано орендної плати 73 568,87 грн.; орендарем сплачено з 20.07.2011 року по 31.08.2013 року - 74 139,03 грн. та пені - 37,75 грн., тобто, заборгованості станом на 01.09.2013 року відповідач не мав, а враховуючи те, що згідно умов договору, строк оплати орендної плати за поточний місяць визначено до 15 числа наступного місяця, оплата за липень 2013 року надійшла у серпні 2013 року.

У апеляційній скарзі та у розрахунку проплати за останній місяць періоду враховуються двічі, а тому за період з 01.08.2013 року по 20.07.2019 року нараховано орендної плати 374 346,68 грн., а сплачено 283 199,21 грн. та заборгованість відповідача по орендній платі становить 91 147,47 грн., беручи до уваги переплату за період з 20.07.2011 року по 31.07.2013 року у сумі 570,16 грн., заборгованість по орендній платі становить 90 577,31 грн.

Загальна заборгованість відповідача складає 177 646,93 грн., в тому числі пеня за станом на 20.07.2019 року в сумі 87 069,62 грн.

За період серпня 2013 року заборгованості відповідач не має; заборгованість почала розраховуватися після серпня 2013 року.

У п. 3.10 договору оренди передбачено що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Зняття з оплат орендної плати пені відповідає діючому законодавству. Тому, сплачені орендарем кошти надійшли до бюджету міста Харкова в повному обсязі - частково на погашення заборгованості по орендній платі та частково на сплату пені; сплачена орендарем сума 3 513,00 грн. у листопаді 2017 року повністю була зарахована на погашення пені, що відповідає чинному законодавству.

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Згідно умов договору оренди, орендна плата повинна сплачуватися орендарем щомісяця в повному обсязі протягом 15 днів наступного місяця.

Отже, матеріалами справи та розрахунком заборгованості по орендній платі, що наданий позивачем, підтверджується, що згідно платіжних доручень, квитанцій та меморіальних ордерів, орендна плата відповідачем сплачувалася не в повному обсязі, з простроченням (16.01.2012 року, 17.02.2012 року, 23.03.2012 року, 17.04.2012 року, 23.05.2012 року, 22.06.2012 року, 19.07.2012 року, 16.10.2012 року, 16.09.2013 року, 16.09.2014 року, 16.12.2014 року), а у серпні 2011 року зовсім не сплачувалася.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що про існування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду дізнався лише 17.04.2021 року, коли на його адресу прибули співробітники виконавчої служби для виконання наказу господарського суду Харківської області про примусове виконання рішення від 25.05.2020 року та вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази вручення або отримання відповідачем повного тексту оскаржуваного рішення місцевого господарського суду або інших документів у справі, з не зрозумілих причин поштова кореспонденція відповідачу не вручалася та відповідач не отримував повідомлень про розгляд справи.

Колегія суддів зазначає таке.

Ухвала господарського суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 17.03.2020 року, якою було призначено підготовче засідання на 13.04.2020 року, ухвала - повідомлення про дату та час наступного судового засідання від 13.04.2020 року, ухвала про закриття підготовчого провадження від 12.05.2020 року були направлені відповідачу рекомендованими листами за адресою, зазначеною в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 8).

Проте, вказані ухвали повернулись на адресу господарського суду першої інстанції з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1, а. с. 76-79, 83-86, 93-96).

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Частина 12 ст. 270 ГПК України визначає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 року у справі № 910/17797/17, де, між іншим, вказано на таке.

«До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "за закінченням встановленого строку зберігання", "відсутність адресата", "інші причини", що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, тощо, з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.»

Отже, господарським судом першої інстанції вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи у судових засіданнях.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; в силу чого процесуальна бездіяльність відповідача не повинна ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

А отже, господарським судом першої інстанції було вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а саме судом направлено на адресу реєстрації відповідача, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань копії ухвал від 17.03.2020 року, від 13.04.2020 року та від 12.05.2020 року.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Ухвали господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року, від 13.04.2020 року, від 12.05.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Крім того, копії ухвал суду апеляційної інстанції від 05.05.2021 року про відкриття апеляційного провадження, від 14.05.2021 року про призначення справи до розгляду, від 27.05.2021 року про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" надсилались на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 8, втім вказані ухвали були повернуті відділенням поштового зв`язку з довідками: «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Разом з тим, представник відповідача - адвокат Головашич Ю.О. була присутня в засіданні 07.07.2021 року, що свідчить про її обізнаність про стан розгляду справи.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 05.05.2021 року, від 14.05.2021 року, від 27.05.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Таким чином, місцевим господарським було судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Окрім того, апелянт вказує на те, що заборгованість по орендній платі перед позивачем відсутня, орендна плата відповідачем сплачувалась вчасно кожного місяця, що підтверджують відповідні докази, додані до матеріалів апеляційної скарги, а отже, на його думку, вимога про стягнення пені в розмірі 87 069,62 грн. є необґрунтованою. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.07.2021 року представник апелянта зазначила таке.

В розрахунку позивача вказані значно зменшені суми сплати відповідачем орендної плати, ніж ті, що містяться у відповідних платіжних дорученнях про сплату таких сум; у квитанції від 15.11.2017 року №2Р1520 відповідачем було сплачено 3513,00 грн., в той час як позивач у своєму розрахунку зазначив про відсутність такої суми; згідно платіжного доручення №1 від 15.01.2014 року, відповідачем було сплачено 3073,00 грн., втім в розрахунку позивача вказана менша сума; згідно платіжного доручення від 13.02.20214 року №2, відповідачем було сплачено 3064,00 грн., втім у розрахунку позивача вказані зменшені суми; позивач без наявності узгодженої та підписаної сторонами додаткової угоди про перерахунок орендної плати, неправомірно нараховував відповідачу орендну плату у розмірі значно більшому, ніж передбачено у п.3.2. договору; у судових рішеннях у справі №922/3709/13 судами встановлено, що позивач неправомірно нараховував орендну плату на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради №566/11 від 23.12.2011 року.

Втім, з матеріалів справи слідує, що сума за квитанцією від 15.11.2017 року №2Р1520 була повністю зарахована на сплату пені за укладеним між сторонами договором; за даними розрахунку (т.1, а.с.20-65) за січень 2014 року, позивачем було нараховано 3032,73 грн. та сплачено останнім 3072,00 грн.; за даними бухгалтерії та згідно розрахунку, за лютий 2014 року відповідачем сплачено 3064,00 грн., що відображено в розрахунку; умовами укладеного між сторонами договору 20.07.2011 року №3006 встановлено, що базова орендна плата становить за серпень місяць 2011 року - 3057,50 грн., без урахування індексів інфляції за липень та серпень 2011 року; ставка орендної плати становить 5% за рік та на цій підставі відповідачу нараховувалась орендна плата.

Посилання апелянта на те, що позивач приховав факт звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі за цим же договором за період з січня 2012 року по серпень 2013 року в сумі 74 093,98 грн., за яким рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2013 року у справі №922/3709/13 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з січня 2012 року по серпень 2013 року лише в сумі 170,47 грн. та 60,24 грн. пені, не приймаються, з огляду на те, що за матеріалами справи, розрахунок заборгованості розпочався з серпня 2013 року.

Також, згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-79 ГПК України на підтвердження винятковості випадків, які б перешкоджали у дотриманні відповідачем встановлених як законом так і судом строків для вчинення відповідних процесуальних дій, а саме - неможливості своєчасного подання ним письмових доказів, що додані до апеляційної скарги, як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому підстав їх урахування при розгляді справи, не має.

Разом з тим, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Отже, додаткові докази, надані відповідачем до апеляційної скарги є одними із доказів, який оцінює суд, однак в силу приписів ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, відповідних об`єктивних обставин відповідач не навів.

Крім того, в силу приписів ст. 269 ГПК України додані до апеляційної скарги докази не можуть бути прийняті в апеляційній інстанції, оскільки їх не було подано відповідачем місцевому господарському суду, та в свою чергу не обґрунтовано неможливість подання такого доказу до господарського суду першої інстанції.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 149352,31 грн. заборгованості з відповідача на користь позивача є доведеними та обґрунтовано задоволено господарським судом першої інстанції.

Також, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вище зазначено, що у п.3.10 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця та на користь міського бюджету відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення (включаючи день проплати).

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що факт прострочення відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів в передбачений договором строк підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується, а тому вказане надає позивачу право на нарахування пені за таке прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім нараховано до стягнення з відповідача 87069,62 грн. пені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що розмір пені за визначений позивачем період є вірним.

А отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені є правомірним та задовольнив його.

Щодо вимоги позивача про повернення орендованого майна, колегія суддів зазначає таке.

Так, вище вказано, що строк укладеного між сторонами договору оренди сплинув 20.07.2019 року.

Листом № 8049 від 16.08.2019 року позивач повідомив відповідача про те, що він не надає свою згоду на пролонгацію договору оренди і просить вважати його розірваним у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що лист №8049 від 16.08.2019 року відповідач не отримував, а тому підстави для виселення відповідача відсутні.

Вище вказано, що за матеріалами справи, лист № 8049 від 16.08.2019 року був надісланий відповідачу (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 8) рекомендованим поштовим відправленням, що слідує з опису вкладення до цінного листа від 16.08.2019 року, фіскального чеку від 16.08.2019 року та накладної ПАТ «Укрпошта» від 16.08.2019 року (т.1, а.с.66-68).

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України.

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.

У договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

Так, орендуючи спірне майно, відповідач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч. 2 ст. 3 ГК України).

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів; відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою-підприємцем).

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 ст. 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у ст. 764 ЦК України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.

Позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про розірвання дії договору до орендаря, надіславши відповідачу лист № 8049 від 16.08.2019 року рекомендованим листом, відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 5 березня 2009 року.

За змістом пунктів 66 - 68 Правил надання послуг поштового зв`язку в разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести вказані обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: належність, допустимість, та достовірність.

За таких обставин, наявність відповідного заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Отже, позивачем вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про розірвання договору, у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено.

А отже, з моменту спливу терміну дії договору відповідач не має правових підстав займати орендовані приміщення, втім відповідач в порядку, визначеному умовами договору (п. 2.3, 4.14) не звільнив орендоване приміщення та не передав його позивачу за актом приймання-передачі, що фактично підтвердив позивач під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції.

За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем орендованих приміщень, зокрема, складання відповідних актів приймання передачі в порядку визначеному п. п. 2.3., 4.14 договору, за якими відповідач передав, а позивач прийняв вказані приміщення, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині виселення відповідача з орендованих приміщень.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінструмент" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року у справі №922/777/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.07.2021 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя В.С. Хачатрян